4.1. Завдання в галузі охорони праці.

На початку розділу викладають основні завдання в галузі охорони праці, принципи державної політики в галузі охорони праці, що випливають з ст. 43 Конституції України і статті 4 Закону України «Про охорону праці».

Виходячи із загальних завдань охорони праці, визначають конкретні цілі, які повинні бути досягнуті при розробці даного розділу. При цьому дають характеристику об’єкта проектування, особливостей його діяльності, обґрунтовують доцільність розробки питань охорони праці як з економічної, так і соціальної ефективності.

Структура цього підрозділу однакова для обох варіантів.

Обсяг підрозділу – 1,5-2 сторінки друкованого тексту.

4.2.Загальний аналіз стану охорони праці на підприємстві

(варіант №1)

У цій частині розділу на основі зібраного на переддипломній практиці матеріалу аналізують стан виробничого травматизму і захворюваності, основні причини травматизму; планування і фінансування заходів з охорони праці; стан умов праці та наявність колективних договорів на поліпшення умов праці; забезпеченість і використання колективних та індивідуальних засобів захисту.

Дослідження умов праці починають з аналізу виробничого травматизму

і захворюваності. Користуючись матеріалами, зібраними в період переддипломної практики, студент аналізує статистичні дані, що характеризують стан охорони праці і заносить їх в таблицю (додаток 1). У вигляді графіків показують динаміку травматизму, неявок через втрату працездатності в результаті нещасних випадків і захворюваності, витрат на заходи з охорони праці, забезпеченість санітарно-побутовими приміщеннями та ін. Всі ці дані студент отримує, працюючи з матеріалами статистичної звітності – форма 7-ТНВ, 1-ПВ (умови праці), форма звітності перед Держгірпромнаглядом за охороною праці 1-УБ (безпека праці), а також з матеріалів первинної документації щодо нещасних випадків (журнал реєстрації нещасних випадків на виробництві, акти за формою Н-1). При цьому дають кількісну оцінку стану травматизму за роками в абсолютних величинах або за статистичними показниками частоти й тяжкості травматизму. Коли даних, що характеризують стан охорони праці достатньо, будують графіки, що відображують динаміку за роками.

Для оцінки рівня травматизму розраховують показники його частоти й тяжкості:

^П_чт ^{= 1000·А/Т,}

^П_тт ^{= Д/А,}

^{де П}_чт ^{– показник частоти травматизму;}

А –кількість випадків травматизму за звітний період;

Т – середньоспискова чисельність працівників;

^П_тт ^{– показник тяжкості травматизму;}

Д – кількість днів непрацездатності.

Показник непрацездатності – це число людино-днів непрацездатності,

_{що припадає на 1000 працівників:}

П_нп = 1000·Д/Т.

Результати цих досліджень повинні бути проаналізовані і зроблені відповідні висновки.

   Можливі небезпечні й шкідливі виробничі фактори (НШВФ) дипломант виявляє в одному з підрозділів об’єкта проектування.

Користуючись даними переддипломної практики і картками про атестацію робочих місць, студент вибирає найбільш потенційно небезпечний вид робіт, описує технологічний процес, перелічує обладнання, машини, механізми, які при цьому використовуються, і виявляє можливі небезпечні і шкідливі виробничі фактори (НШВФ) згідно з ГОСТ 12.0.003-74* «Опасные и вредные производственные факторы. Классификация» (додаток 3).