Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Охорона праці 2012 конспект.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆
  1. Вимірювання та нормування шумів.

Шкідливість шуму як фактора виробничого середовища і середовища життєдіяльності людини приводить до необхідності обмежувати його рівні. Санітарно-гігієнічне нормування шумів здійснюється, в основному, двома способами – методом граничних спектрів (ГС) і методом рівня звуку (LA).

Метод граничних спектрів, який застосовують для нормування постійного шуму, передбачає обмеження рівнів звукового тиску в октавних смугах із середніми геометричними частотами 31,5; 63; 125;250; 500; 1000; 2000; 4000 і 8000 Гц.

Метод рівнів звуку застосовують для орієнтовній гігієнічний оцінки постійного шуму та визначення непостійного шуму, наприклад, зовнішнього шуму транспортних засобів, міського шуму. При цьому методі вимірюють коректований по частотам у відповідності з чутливістю вуха загальний рівень звукового тиску у всьому діапазоні частот, що відповідає перерахованим вище октавним смугам. Виміряний таким чином рівень звуку дає змогу характеризувати величину шуму не дев’ятьма цифрами рівнів звукового тиску, як у методі граничних спектрів, а однією. Вимірюють рівень звуку в децибелах шумоміром в якому за допомогою відповідних фільтрів знижена чутливість на низьких та високих частотах.

Порядок вимірювання рівнів звуку шумомірами та розрахунок еквівалентного рівня регламентовано ДСН 3.3.6.037299. Звичайний шумомір складається з мікрофону, підсилювача, фільтрів (корегуючих, октавних) та приладу, що показує. Існують прилади – акустичні дозиметри, за допомогою яких безпосередньо вимірюють еквівалентний рівень звуку. Вимірювання шуму можна також здійснювати за допомогою сучасних компьютерів.

Вимірювання шуму проводиться на постійних робочих місцях у приміщеннях, на території підприємств, на промислових спорудах та машинах (в кабінах, на пультах управління і т. п.). Результати вимірювань повинні характеризувати шумовий вплив за час робочої зміни (робочого дня).

При проведенні вимірювань мікрофон розташовують на висоті 1,5 м над рівнем підлоги чи робочого майданчика (якщо робота виконується стоячи) чи на висоті і відстані 15 см від вуха людини, на яку діє шум (якщо робота виконується сидячи чи лежачи). Мікрофон повинен бути зорієнтований у напрямку максимального рівня шуму та віддалений не менш ніж на 0,5 м від оператора, який проводить вимірювання.

Тривалість вимірювання непостійного шуму:

• для переривчастого шуму, за час повного робочого циклу з урахуванням сумарної тривалості перерв з рівнем фонового шуму;

• для шуму, що коливається у часі, допускається загальна тривалість вимірювання – 30 хвилин безперервно або вимірювання складається з трьох десятихвилиних циклів;

• для імпульсного шуму тривалість вимірювання – 30 хвилин.

3. Методи та засоби захисту від шуму

Відповідно до державних стандартів захист працюючих від шуму може здійснюватись як колективними засобами і методами, так і індивідуальними. Колективними засобами і методами досягається зниження шуму в джерелах його виникнення та на шляхах поширення засоби і методи колективного захисту від шуму поділяються на архітектурно-планувальні, організаційно технічні методи і акустичні засоби.

Архітектурно-планувальними методами можна знизити шум впровадженням раціональних акустичних розробок із плануванням будівель і генеральних планів окремих об’єктів, раціональним розміщенням обладнання і робочих місць, а також зон і режимів руху транспортних засобів і вантажопотоків.

Організаційно-технічними методами передбачується: застосування технологічних процесів з низькими рівнями шуму; впровадження дистанційного керування машинами з підвищеними рівнями шуму і дистанційного контролю; удосконалення технології ремонту та обслуговування машин; застосування малошумних машин; дотримання раціональних режимів праці і відпочинку.

Акустичні засоби зниження рівнів шуму:

Зниження шуму звукопоглинанням та звукоізоляцією. Об’єкт, який випромінює шум, розташовують у кожусі, внутрішні стінки якого покриваються звуко-поглинальним матеріалом.

Зниження шуму звукоізоляцією. Шумовипромінювальний об’єкт розташовують окремо, відділяючи його від основного виробничого приміщення звукоізолювальною стіною або перегородкою. Звукоізоляція також досягається розташуванням оператора в спеціальній кабіні, звідки він спостерігає та керує технологічним процесом.

Зниження шуму акустичною обробкою приміщення. Вона передбачає вкривання стін та стелі звукопоглинальним матеріалом. Додатково до стелі можуть підвішуватись звукопоглинальні щити, куби, встановлюватись звукопоглинаючі екрани.

При неможливості знизити рівень виробничого шуму нижче встановлених гігієнічних норм застосовують протишумові засоби індивідуального захисту: навушники, що закривають раковину вуха ззовні; вкладиші, що закривають слуховий канал; шлеми і каски, а також костюми.