Тема 9. Основи пожежної профілактики на виробничих об’єктах

План.

1. Показники вибухопожежонебезпечних властивостей матеріалів і речовин.

2. Категорії приміщень за вибухопожежонебезпечністю.

3. Класифікація вибухонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень і зон.

4. Система забезпечення вибухопожежної безпеки об’єкта.

   1. Система попередження вибухів і пожеж.

   2. Попередження розповсюдження пожеж.

   3. Способи гасіння пожеж.

   4. Засоби гасіння пожеж.

   5. Пожежна сигналізація.

5. Забезпечення та контроль стану пожежної безпеки на виробничих об’єктах.

1. Показники вибухопожежонебезпечних властивостей матеріалів і речовин.

Пожежна небезпека різних речовин і матеріалів оцінюється їх здатністю викликати пожежу і вибух.

Небезпека виникнення вибуху та пожежі у приміщеннях, в яких виділяються пари й гази горючих речовин і пилу, залежить від концентрації їх у повітрі.

Якщо в повітрі виникне така концентрація пилу, парів або газів, якщо буде вищою від нижньої межі займання, то при наявності відкритого джерела вогню станеться вибух, а поза верхньою межею займання – буде горіння.

Нижньою і верхньою межею вибуху називається відповідно найменша і найбільша концентрація парів, газів або пилу в повітрі, при яких можливий вибух у суміші.

Відповідно до ГОСТ оцінку пожежовибухонебезпечності усіх речовин та матеріалів проводять залежно від агрегатного стану: газ, рідина, тверда речовина (пил виділено в окрему групу). Тому і показники їхньої пожежовибухонебезпечності будуть дещо різні.

Перш за все визначають групу горючості даної речовини. За цим показником всі речовини та матеріали поділяються на негорючі, важкогорючі та горючі.

Негорючі – речовини та матеріали, не здатні до горіння на повітрі нормального складу. Це неорганічні матеріали, метали, гіпсові конструкції.

Важкогорючі – це речовини та матеріали, які здатні до займання в повітрі від джерела запалювання, однак після його вилучення не здатні до самостійного горіння. До них відносяться матеріали, які містять горючі та негорючі складові частини, напр.. асфальтобетон.

Горючі – речовини та матеріали, які здатні до самозаймання в повітрі від джерела запалювання і самостійного горіння після його вилучення. В свою чергу горючі матеріали поділяються на легкозаймисті, тобто такі, які займаються від джерела запалювання незначної енергії (сірник, іскра) без попереднього нагрівання та важкозаймисті, які займаються від порівняно потужного джерела запалювання.

Температура спалаху – найнижча температура горючої речовини, при якій над її поверхнею утворюються пари чи гази, здатні спалахнути від джерела запалювання, але швидкість їх утворення ще недостатня для стійкого горіння. Залежно від температури спалаху розрізняють:

• рідини легкозаймисті (температура спалаху до 61 ⁰С)

• рідини горючі (температура спалаху понад 61 ⁰С).

Значну вибухову та пожежну небезпеку становлять різноманітні горючі пиловидні речовини в завислому стані. Залежно від значення нижньої концентраційної межі поширення полум’я (НКМ) пил поділяється на вибухо- та пожежонебезпечний. При значенні НКМ менше 65 г/м³ пил є вибухонебезпечним (пил сірки, муки, цукру), а при інших значеннях НКМ – пожежонебезпечний(пил деревини, тютюну)