6. Бібліографічне оформлення самостійних робіт

Кожна наукова праця — монографія, наукова стаття, дисертація або студентсь­кий реферат, курсова, дипломна, кваліфікаційна робота — в обов'язковому порядку мають супроводжуватися бібліографічними списками використаних джерел і літе­ратури.

Основним структурним елементом кожного списку літератури є бібліографічний опис, що являє собою сукупність бібліографічних відомостей про документ, його складову частину чи групу документів, які наведені за певними правилами і доста­тні для загальної характеристики та ідентифікації видання.

Бібліографічний опис надає можливість отримати уявлення про автора документа, зміст документа та його призначення, місце видання, обсяг видання тощо.

Слід знати, що знаки, які поділяють елементи опису, умовні. Назви книг, пе­ріодичних видань, а також видавництва в лапки не беруться. Для позначення номерів томів, випусків, частин римські цифри замінюються арабськими. Форма написання числівників у назвах зберігається. У назві не допускаються будь-які скорочення.

Основні елементи бібліографічного опису:

Заголовок опису – це ім'я індивідуального автора. Згідно з міжнародними пра­вилами встановлено, що книги одного-трьох авторів описують під їхніми іменами, а книги більше чотирьох авторів — за назвою. Прізвище автора вказують у такому порядку: спочатку прізвище, а потім ініціали чи повне ім'я, наприклад: Горбаченко Т. Г., або, якщо немає двох ініціалів, то – Крип'якевич І.

Основну назву твору наводять у тій формі, в якій її подано в книзі на титульній сторінці, а не на обкладинці, бо часто на обкладинці подають скорочену назву.

Відомості, що відносяться до назви, містять слова й фрази, які безпосередньо пов'язані з назвою книги і залежать від неї. Ці відомості пояснюють основну назву, а також уточнюють зміст, характер і призначення книги. Наприклад: Вчення про біосферу: Етюди про наукову творчість В.І. Вернадського (1863—1945). Ці відо­мості виділяють знаком “:” (двокрапка).

Відомості про відповідальність — цей елемент опису містить інформацію про осіб, організації та установи, які зробили внесок у створення твору й підготовку йо­го до публікації. Це можуть бути перекладачі, наукові редактори, рецензенти тощо, їхні прізвища виділяють знаком “/” (коса риска). Таких відомостей може бути кілька, і вони виділяються знаком “;” (крапка з комою).

Наприклад: / Пер. з нім. І. Я. Ямпольського; за ред. В. М. Петренка.

За відомостями про видання відрізняють це видання від попередніх того ж са­мого твору. Це порядковий номер видання. Наприклад, на титульній сторінці за­значено: Видання друге, а в описі слід записати так: 2-е вид.

Наступним елементом опису є вихідні дані, до яких відносяться місце видання, назва видавництва, дата видання.

Місце видання наводять у називному відмінку. В Україні прийнятими скоро­ченнями для назв міст є К. (Київ), X. (Харків), а також М. (Москва), СПб. (Санкт-Петербург), Л. (Львів). Усі інші, в тому числі іноземні, назви міст пишуть повністю.

Назва видавництва подається без лапок. Перед нею ставлять знак : (двокрапка). У назві видавництва можна застосовувати скорочення, наприклад: Наук, думка; Вища шк.

Дата (рік) видання визначається за титульною сторінкою, а коли її неможливо встановити, то пишуть у квадратних дужках [Б. p.].

Обсяг видання — це кількість сторінок у книзі. Якщо є ненумеровані сторінки (вклейки) з ілюстраціями, то їхню кількість зазначають у квадратних дужках через кому. Наприклад, 250 с, [15] с іл.