- •1. Теми, питання і література для самостійного опрацювання
- •Тема 1. Історія політичної думки
- •Рекомендована література:
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 2. Влада як соціальне явище
- •Рекомендована література:
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 3. Політична система суспільства
- •Рекомендована література:
- •Тема 4. Держава як основний інститут політичної системи
- •Тема 5. Політичні режими
- •Тема 6. Сутність демократії. Теорія демократизації
- •Тема 7. Інститути представництва та узгодження інтересів
- •Тема 8. Політична культура і політична свідомість. Політична ідеологія
- •Тема 9. Політичні конфлікти
- •Тема 10. Політичні еліти і політичне лідерство
- •Тема 11. Вибори та виборчі системи
- •Тема 12. Політичний pr. Політичний маркетинг і рекламування
- •Тема 13. Політичне прогнозування
- •Тема 14. Міжнародні відносини та геополітика
- •2. Підбір і опрацювання літератури
- •3. Підготовка рефератів
- •Орієнтовні теми рефератів
- •4. Підготовка наукової статті
- •5. Підготовка наукової доповіді (повідомлення)
- •6. Бібліографічне оформлення самостійних робіт
- •Приклади бібліографічного опису окремих видів документів
- •II. Опис книг за назвою
- •III. Опис багатотомних видань
- •IV. Бібліографічний опис складової частини документа
- •V. Бібліографічний опис дисертацій та авторефератів
- •VI. Бібліографічний опис архівних джерел
- •Правила наведення цитат і бібліографічних посилань у текстах наукових та навчальних праць
V. Бібліографічний опис дисертацій та авторефератів
20. Горбаченко Т. Г. Вплив християнства на становлення писемної культури Русі-України: філософсько-релігієзнавчий аналіз: Дис. ... д-ра філос. наук: 09.00.11 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2002. – 450 с.
21. Шевчук В.О. Влада у некласичних формах демократії: політико-антропологічний вимір: Автореф. Дис... канд. політ. наук (23.00.02) / Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. – Харків, 2003.-19 c.
VI. Бібліографічний опис архівних джерел
У бібліографічному описі архівних джерел необхідно послідовно зазначати назви матеріалу, архіву, номери фонду, опису, справи та аркуша. При повторному згадуванні архіву можна подавати його скорочену назву, наприклад: Центральний Державний архів громадських організацій України – ЦДАГО України.
22. Звіт педтехнікумів України про стан навчальної роботи за 1927/28 pp. — ЦДАВО України, ф. 166, оп. 7, с 304, арк. 1—47.
Розміщення бібліографічних описів у списках літератури
Існують різні варіанти розміщення бібліографічних описів у списках літератури. Найбільш поширеним є групування бібліографічних описів за алфавітом.
Якщо в списках літератури подаються описи мовами з різною графікою (кириличною, латинською), то групують два алфавітні ряди: спочатку кириличною графікою, а потім латинською. Бібліографічні описи документів мовами з алфавітом особливої графіки (арабської, японської, грузинської) розміщують окремими алфавітними рядами, як правило, після латинського ряду.
У середині алфавітного ряду описи розміщують за першим елементом бібліографічного запису залежно від того, що є першим словом — прізвище автора чи перше слово назви (для книг чотирьох-п'яти авторів і за назвою). Якщо прізвища авторів збігаються, то описи розміщують за ініціалами, а видання одного автора розміщують за алфавітом їхніх назв.
Правила наведення цитат і бібліографічних посилань у текстах наукових та навчальних праць
Звертання до праць інших авторів широко застосовується в текстах наукових і навчальних робіт. У наукових публікаціях, рефератах, курсових, дипломних, магістерських роботах, наукових звітах та дисертаціях бібліографічні посилання мають бути документованими, тобто супроводжуватися точною адресою цитованого джерела.
Бібліографічне посилання — це сукупність бібліографічних відомостей про цитований або згадуваний у тексті наукової чи навчальної роботи документ.
Використовують декілька варіантів бібліографічних посилань. Враховуючи, що ті види робіт які виконуються курсантами в рамках самостійної роботи зазвичай не передбачають наявності великого списку використаної літератури можна рекомендувати їм використовувати так звану “гарвардську систему”. Вона передбачає, що посилання на використані джерела роблять у тексті у квадратних дужках, де вказують порядковий номер джерела у “Списку використаної літератури” і номер сторінки з якої взято інформацію. Наприклад:
Як влучно зауважив Ж. Бодуен: “Поняття “авторитарний режим” стало, таким чином, залишковою категорією, чимось подібним до “комори” чи “торби”, куди відносять за чисто негативною міркою всі режими, що не піднімаються до реєстру демократично-ліберальних, але не можуть розглядатися як тоталітарні” [16, c.168].
Можна також використовувати та підрядкові посилання, які наводять у нижній частині сторінки, відокремлюючи їх горизонтальною лінією. Кожне таке посилання нумерується в тій послідовності, у якій подаються цитати чи посилання в тексті. Наприклад:
Як влучно зауважив Ж. Бодуен: “Поняття “авторитарний режим” стало, таким чином, залишковою категорією, чимось подібним до “комори” чи “торби”, куди відносять за чисто негативною міркою всі режими, що не піднімаються до реєстру демократично-ліберальних, але не можуть розглядатися як тоталітарні”. 1
При цитуванні підряд одного й того самого твору (документа) у підрядкових примітках назву твору не повторюють, а заміняють словами “Там саме”, або “Ibid” (для іноземних джерел).
У підрядкових бібліографічних посиланнях іноді вказують і посилання на “непрямі цитати”, тобто коли автору не вдалося знайти оригінал цитованого твору. Такі підрядкові посилання можуть мати такий вигляд: Цит. за:... (де вміщують бібліографічний опис твору, з якого запозичено цитату).
1 Бодуен Ж. Вступ до політології. – К.: “Основи”, 1995. – С. 168.
