- •1. Основні положення технології будівельного виробництва
- •1.3. Будівельні норми
- •1.4. Збірники норм часу і розцінок
- •1.5. Технологічні карти
- •Контрольні зАпитання
- •2. Підготовка будівельного майданчика
- •2.1. Розчищення території
- •2.2. Відведення поверхневих і ґрунтових вод
- •2.3. Створення геодезичної розбивочної основи
- •2.4. Інженерні мережі для будівництва
- •2.5. Улаштування тимчасових доріг
- •2.6. Розміщення тимчасових будівель
- •2.7. Розміщення складів
- •Контрольні зАпитання
- •3. Земляні роботи
- •3.1. Види земляних споруд
- •3.2. Технологічні властивості ґрунту
- •3.3. Визначення об’ємів земляних робіт
- •3.4. Способи закріплення ґрунтів
- •3.5. Технологічні схеми способів розробки й ущільнення ґрунтів
- •3.5.1. Розробка ґрунту одноківшовими екскаваторами
- •3.5.2. Розробка ґрунту багатоківшовими екскаваторами
- •2.5.3. Схеми розробки ґрунту землерийно-транспортними
- •1, 2, 3, 4 – Послідовність проходів.
- •3.5.4. Укладання та ущільнення ґрунтів
- •3.6. Контроль якості земляних робіт
- •3.7. Безпека праці при виконанні земляних робіт
- •Контрольні зАпитання
- •4. Зведення пальових фундаментів і шпунтових огороджень Призначення і види паль та шпунтів
- •4.1.Технологія занурення паль
- •4.1.1. Занурення паль ударним способом
- •4.1.2. Влаштування шпунтових огороджень
- •4.1.3. Безударні способи заглиблення паль
- •Контрольні запитання
- •4.2. Влаштування набивних і буронабивних паль
- •4.3. Влаштування буроін’єкційних паль
- •4.4. Контроль якості
- •4.5. Безпека при виконанні пальових робіт
- •Контрольні запитання
3.3. Визначення об’ємів земляних робіт
Об’єм прямокутного котловану (рис.3.1), який розробляють в умовах попередньо спланованої на рельєфі місцевості площадки, розраховують за формулою
V = H / (2a + a1)b + (2a1 + a)b1 / 6,
де Н – глибина котловану, що визначається як середня арифметична глибина по кутах котловану, м;
а, b – довжина і ширина котловану по низу (приймати із запасом з двох сторін по 0,5 м); а = а + 0,5 · 2, b = b + 0,5 · 2;
a1, b1 – довжина і ширина котловану по верху, м; а1 = а+2mН, b1 = b+2mН;
m – коефіцієнт укосу (приймати згідно з нормативними вимогами).
Об’єм зворотної засипки пазух котловану визначають, віднімаючи з об’єму котловану об’єм підземної частини об'єкта, який зводять:
.
Для розрахунку об’ємів траншей і лінійно-протяжних споруд необхідно подати поздовжні й поперечні профілі. Поздовжній профіль розділяють на ділянки відповідно з точками перелому по поверхні ґрунту і дну траншей. Об’єм траншеї на кожній ділянці визначають окремо, а потім їх підсумовують. На рис.3.2 наведена траншея, що являє собою трапецеїдальний призматоїд. Об’єм такої фігури між пунктами 1 і 2 наближено визначають:
V1-2 = (F1+F2)L1-2 (із завищенням) або
V1-2 = FСР·L1-2 (із заниженням),
де F1, F2 – площі поперечного перерізу в пункті 1 і 2 відповідно, що визначають як F = аН + H2m;
FСР – площа поперечного перерізу на середині між пунктами.
а б
Рис.3.1 – Визначення об’ємів котлованів:
а – геометрична схема визначення об’єму котловану; б – розріз постійного котловану (укос 1:m2) і тимчасового (укос 1:m1); 1 – об’єм виїмки; 2 – об’єм засипки
Рис.3.2 – Схема визначення об’єму траншеї (лінійно-протяжної споруди)
Більш точно об’єм призматоїда може бути визначений за формулою
V1-2 = FСР + [m (Н1 + Н2)2 / 12] · L1-2.
Для розрахунку об’ємів при вертикальному плануванні площадки її (в плані з горизонталями) розділяють на елементарні ділянки, об’єми робіт яких підсумовують. Такі ділянки можуть бути представлені квадратами чи трикутниками зі стороною 10... 100 м (рис.3.3).
виїмка
насип
Рис.3.3 – План площадки з укосами (з лінією нульових робіт і схематичним
представленням геометричних фігур для визначення об’ємів ґрунту, який розробляють)
У всіх вершинах квадратів обчислюють робочі позначки Н як різницю між проектними позначками (червоними позначками планування) hЧЕР і чорними (позначками місцевості) hЧОР, що визначають інтерполяцією між горизонталями, а в крайніх ділянках – екстраполяцією. Отже
H = hЧЕР - hЧОР.
Знак мінус робочої позначки показує, що вона нижче червоної - проектної позначки (тут необхідно виконати підсипку), а плюс - вище проектної позначки (у цьому випадку треба зрізати ґрунт, створивши виїмку).
Між двома вершинами з робочими позначками різного знака знаходять точку з позначкою, що дорівнює 0 (точку нульових робіт). Такі точки знаходять за правилом пропорційності. Відстань від точки нульових робіт до вершин, що мають відповідні робочі позначки Н3 і Н4, а також H8 і Н9, знаходять, виходячи з подібних трикутників (при цьому Н3 і Н4 приймають за абсолютною величиною):
l1 = аН3 / (Н3+Н4); l2 = а – l1,
де l1 – відстань від нульової точки до вершини з позначкою Н3;
l2 – те ж з позначкою Н4;
а – сторона квадрата між вершинами і робочими позначками.
З'єднавши між собою по всій площадці точки з позначкою О, одержують лінію нульових робіт, що розділяє ділянку на виїмку і насип.
Така лінія розмежовує квадрати на трикутники, трапеції, п'ятикутники, що мають різні розміри і форми. Об’єми фігур, утворені квадратами і їхніми частинами, що відтинаються нульовою лінією, а також об’єми укосів визначають, використовуючи наступні формули:
для цілого квадрата
V = F (H1 + H2 + H7 + Н6) / 4,
де F – площа в плані основи квадрату чи відповідної фігури;
інші фігури, що відтинаються нульовою лінією:
трикутник V = F · Н3 / 3,
трапеція V = F(Н4 + H9) / 4,
п'ятикутник V = F (H9 + H14 + Н13) / 4;
об’єми укосів:
кутовий
у вигляді чотиригранної піраміди V
= m2
/ 3,
де m – коефіцієнт закладання укосу;
бічний
типу призматоїда V
= ма (Н
+ Н
)
/ 4,
бічний
у вигляді тригранної піраміди V
= ма
/ 4.
Сума всіх окремих об’ємів являє собою загальний об’єм ґрунту при вертикальному плануванні площадки.
