1 Винахід та його місце у системі штелектуальної власності

1.1. Основні поняття і визначення

Перший у світі патентний закон було прийнято у Венеції у 1474 році. Патентний закон є відображенням відносин, які існували у різні часи між творцем і суспільством. За словами президента А. Лінкольна " патентна система живить творчий геній винахідника пальним зацікавленості".

У Росії патентна система існувала з 1812 року. До 1924 року і з 1931 до 1991 року винахідник мав право на винагороду, але не мав права розпоряджатись винаходом. З 1924 по 1931 роки винахід охоронявся патентом, що давало власнику виключне право на винахід.

Поява терміну "інтелектуальна власність" відноситься до кінця XVIII ст. Він уперше з’явився у Французькому законодавстві.

У широкому розумінні інтелектуальна власність означає закріплені законом права, які є результатом інтелектуальної діяльності в науковій, літературній, художній і промисловій галузях.

14.07.1967 р. була створена Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ або по-англійськи WIPO), що з грудня 1976 р. набула статусу спеціалізованої установи ООН. Однак фактично зародження цієї організації слід віднести на кінець XIX ст., коли 20.03.1883 р. була заснована Паризька конвенція з охорони промислової власності.

Конвенція, яка засновує ВОІВ, у ст. 2 зазначає, що інтелектуальна власність містить права, які відносяться до: літературних, художніх і наукових творів; виконавської діяльності артистів, радіо і телевізійних передач; винаходів у всіх галузях людської діяльності; наукових відкриттів; промислових зразків; товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань та комерційних позначень; захисту проти недобросовісної конкуренції, а також всі інші права, які відносяться до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.

Отже, інтелектуальна власність — це результат творчої діяльності, об’єктами якої є не матеріальні носії, а ті ідеї, думки, міркування, образи, символи і т. ін., які реалізуються або втілюються в певних матеріальних носіях ("інтелект" у перекладі з латинської означає пізнання, розуміння, розум).

Згідно з Законом України "Про власність" від 7.02. 1991 p., розділ VI "Право інтелектуальної власності", ст. 41: "Об’єктами права інтелектуальної власності є твори науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної праці".

Більш повний перелік зазначених об’єктів наведено в ст. 420 Цивільного кодексу України, яка називається "Об’єкти права інтелектуальної власності", але цей перелік не є вичерпним і може доповнюватись новими результатами безмежної інтелектуальної діяльності людини. Наприклад, до інтелектуальної діяльності відносяться результати, які становлять значну комерційну цінність — секрети виробництва ("ноу-хау" від англ. "know how" — "знаю як").

У правовій системі інтелектуальної власності можна виділити три самостійні підсистеми об’єктів:

• авторського права і суміжних прав;

• промислової власності;

• нетрадиційних.