Тема 10. Доходи населення

1. Види доходів населення та джерела їх формування

2. Заробітна плата , її види , форми і системи

3. Соціальна політика та її методи.

1. Види доходів населення та джерела їх формування

Суспільний продукт, призначений для задоволення суспільних та власних потреб, підлягає розподілу. Тільки після розподілу та наступного після нього обміну продукт надходить у споживання. Частина продукту повертається Частина продукту повертається у виробництво з метою його безперервного розвитку. Друга частина іде на задоволення особистих потреб трудящих.

Під грошовими доходами, як правило, розумують суму грошевих коштів, отриманих за певний період часу і призначених для придбання матеріальних благ і послуг з метою задоволення власних потреб. Через те що в умовах ринкової економіки ринкової економіки значна частина споживчих благ і послуг реалізується як товари, грошевим доходам належить виключна роль у формуванні життєвого рівня населення, який, у свою чергу, визначається рівнем споживання матеріальних і духовних благ.

Сучасна економічна наука визначає три головних джерела грошевих доходів : доходи від власності( прибуток, процент і рента), доходи від трудової діяльності ( заробітна плата ) і трансфертні доходи. Останні складаються із виплат соціальної сфери ( допомоги по безробіттю, пенсії, стипендії тощо), а також допомоги, які надаються найбіднішим верстам населення громадським благодійними організаціями.

Грошові доходи населення, а також натуральні доходи, які створюються в домашньому господарстві для власного споживання сім’ї, трансферти, які населення отримує у натуральному вигляді ( наприклад, продовольчі пайки, інвалідам або безкоштовна медична допомога) формують фонд особистого споживання, або фонд життєвих засобів населення. Економічною основою його є чистий продукт , або національний доход — реальний доход. Який використовується в суспільстві для особистого споживання та розширеного відтворення. Він є частиною валового суспільного продукту, яка залишається після відшкодування спожитих у суспільстві виробництві засобів і предметів праці. В процесі розподілу та використання національний дохід поділяється на фонд споживання та фонд нагромадження. За величиною вартості ці два фонди дорівнюють необхідному і додатковому продукту.

Необхідний продукт – це економічна категорія , що характерна для будь-якої економіки. Він створюється робітниками для себе, для задоволення власних потреб і привласнюється ними в таких формах, як заробітна плата і соціальні фонди споживання.

Додатковий продукт виступає у реальний економічної формі -прибутку. Розподіл чистого продукту в реальному житті фактично зводиться до розподілу прибутку.

В процесі розподілу чистий доход ( а це різниця між ціною всією реалізованою продукції і витратами на її виробництво, тобто собівартістю) набуває також форми процента і ренти.

Якщо до прибутку , процента і ренти додати заробітну плату, держимо первинні форми розподілу чистого продукту (національний дохід) розподіляється між його безпосередніми виробниками і власниками засобів виробництва.

Первинний розподіл доповнюється перерозподілом чистого продукту, необхідність якого зумовлена завданням концентрації ресурсів для розв’язання важливих соціальних проблем; існуванням невиробничої сфери, на утримання якої кошти надходять через перерозподіл доходів; важливістю залучення на громадські потреби ; потреби на НТР ( науково-технічні розробки ) прогресивних змін у структурі суспільного виробництва, розвитку окремих економічних регіонів країни.

Головним знаряддям перерозподілу чистого продукту є державний бюджет. Через який проходить приблизно 60 % національного доходу. Важливу роль в цьому розподілі відіграє податкова система, оплата населенням послуг, механізм цін, а також добровільні платежі в суспільні організації. В результаті розподілу і перерозподілу національного доходу складаються кінцеві доходи різних груп населення , держави, підприємств. Формуванням фондів споживання і нагромадження завершується процес розподілу і перерозподілу чистого продукту, після чого він надходить у стадію кінцевого споживання.