2. Необхідність, суть та джерела кредиту

Кредит виник на певному етапі розвитку людського суспільства, спочатку, як явище випадкове, зумовлене особливими взаємовідносинами між товаровиробниками: коли продавцю було потрібно продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити, виникла потреба у передачі продавцем покупцеві товару з відстрочкою платежу, в кредит. У цьому і полягає найбільш загальна причина необхідності кредиту.

Для оформлення кредиту необхідно, щоб той, хто його надає, довіряв тому, хто ним скористатись. Звідси і термін «кредит», який походить від латинського слова «credo», що означає «вірю». З розвитком товарного виробництва, особливо коли воно набуває загального характеру, кредит стає обов’язковим атрибутом господарювання. Він допомагає уникнути кризових явищ, безперебійно здійснювати виробництво товарів та обмін ними. Отже, без кредиту нормально функціонувати товарне виробництво взагалі не може.

Тобто необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Що таке кредит?

Кредит – це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правили, з виплатою відсотка. В цих відносинах завжди бере участь не менше ніж дві сторони: позичальник і кредитор. Ці сторони називаються суб’єктами кредитної угоди, а ті грошові чи матеріальні цінності, відносно яких укладається угода позички, є об’єктами кредиту.

За суб’єктами кредитної угоди та їх комбінацією можна виділити ряд основних типів кредитних відносин, найпоширенішим з яких є: відносини між банками, з одного боку, та підприємствами, господарськими організаціями, товариствами – з іншого; кредитні відносини

С.350

С. 351

Залежно від форми, в якій кошти передаються кредитором позичальнику, розрізняють дві форми кредиту: товарний і грошовий. В сучасних умовах типовим є грошовий.

Залежно суб’єктів кредитних відносин, їх організації та цільового призначення позичок кредит поділяється на ряд видів: внутрішньо економічний, зовнішньоекономічний, банківський, міжгосподарський, виробничий, споживний.

Провідним видом кредиту є банківський, тобто кредит, котрий надають і одержують банки. Саме вони акумулюють переважну частину кредитних ресурсів і надають їх у позику. Таким чином, банківський кредит – це двосторонній рух грошових коштів на засадах повернення. Мобілізовані банками ресурси як частина позичкового фонду країни спрямовуються на три укрупнені об’єкти кредитування: формування основних фондів суб’єктів господарювання та інші інвестиційні цілі; формування оборотних коштів та споживчі цілі.

С.354

Процент (від лат. procentum – на сотню) – сота частина будь-якого числа, що взята за ціле. В українській мові його синонімом є слово «відсоток». Процентні ставки диференціюються залежно від виду кредиту, його розміру і строку забезпечення позички, співвідношення попиту та пропозиції позичкового капіталу, особистості клієнта та ін. За рахунок процентів банки покривають свої витрати і одержують прибутки. Процент є також одним із засобів управління сукупним грошовим оборотом. Цим засобом користуються центральні банки під час продажу кредитних ресурсів комерційним банкам.

Останнім часом почали розвиватися нові види банківської діяльності, такі як факторинг, лізинг, трастові операції та ін. Розглянемо коротко суть цих форм банківської діяльності. Так, загострення проблеми платоспроможності підприємств примусило комерційні банки звернутися до факторингових операцій як засобу оздоровлення фінансового стану підприємств і розрив ланцюга неплатежів у народному господарстві.

Факторинг – високоефективна форма фінансового маркетингу, яка широко практикується у країнах з розвиненою ринковою економікою. У найзагальнішому вигляді, факторинг – це надання клієнтам різних комісійно-посередницьких послуг, що направлені на прискорення розрахунків між контрагентами. Ці послуги надаються самостійними факторинговими компаніями або спеціалізованими філіями комерційних банків. Головне місце серед них належить операціям щодо купівлі грошових вимог постачальників до своїх покупців з передачею їм права на одержання від останніх платежів. Тобто, факторинг фактично надає своєму клієнтові кредит, який погашається через певний час третьою особою – покупцем. Послуги факторингу дорогі, тому що вони враховують ризик можливої неплатоспроможності покупця.

Конкретні операції, які здійснюються за рахунок факторингу, встановлюються кожним комерційним банком самостійно. На практиці здійснюються три види факторингових операцій: оплата платіжних документів за товарно-матеріальні цінності (послуги) у зв’язку із тимчасовою відсутністю у платника коштів і права на одержання банківського кредиту; викуп у підприємства – постачальника дебіторської заборгованості за поставки продукції; викуп платіжних вимог за продукцію, яка відважена, із зарахуванням коштів на розрахунковий рахунок підприємства – постачальника.

У практиці роботи комерційних банків застосовується і така нова, нетрадиційна форма діяльності, як лізинг, початок розповсюдження якого відноситься до 1952 року, коли компанія «Юнайтед Стейтс лізинг корпорейшен» організувала перше спеціальне лізингове товариство. Першу в Україні лізингову компанію (ОМЕТА Лізинг) було створено у липні 1993 р.

Лізингові операції – це надання на умовах оренди на середньо- і довгостроковий період засобів виробництва підприємствам - користувачам. На відміну від звичайної оренди лізинг, як правило, передбачає викуп устаткування після закінчення строку оренди його користувачами. В лізингових операціях беруть активну участь, як правило, три сторони: підприємство-постачальник устаткування; орендодавець, який оплачує устаткування і надає його в оренду; підприємство, що одержує і використовує устаткування протягом певного терміну (орендатор). В країнах з розвиненою ринковою економікою лізинговими операціями займаються спеціальні фінансові товариства-лізингові фірми. Компанії або великі банки.

Об’єктом лізингу, крім устаткування, може виступати також нерухоме майно (адміністративні будинки, гаражі, склади та ін..). Діяльність лізингових компаній і види лізингових операцій досить різноманітні. Вони залежать від строку оренди. Характеру відносин, виду устаткування, структури організаційних форм та ін.. Наприклад. Є ряд лізингових фірм, які спеціалізуються на короткостроковому лізингу (рентингу). Вони здають в оренду устаткування, майно, пропонують послуги спеціалістів на строк від однієї години до місяця. В більшості своїй ці фірми діють у сфері побутового прокату або бізнес-сервісу.

Основний об’єкт рейтингу – транспорті засоби, приміщення, послуги секретарів, перекладачів. Орендна плата за рейтингом значно вища, ніж за звичайним лізингом. Від місяця до року здають в оренду майно лізингові фірми, які віддають перевагу середньостроковому лізингу (хайринг). Власне лізингом займаються фірми, які здають орендареві устаткування на строк більше одного року. В багатьох країнах строк за лізином визначається законодавством.

Якщо брати до уваги характер об’єкта лізингу і зобов’язання лізингової фірми перед орендаторами, то розрізняють такі основні види діяльності: лізинг нового устаткування; лізинг устаткування, яке було в користуванні; чистий лізинг; «повний» або «великий» лізинг. Існують також такі різновиди лізингу, як фінансовий, оперативний, акціонерний, дійсний, чистий та ін.. Найбільш популярні фінансовий і оперативний лізинги.

Однією із форм банківської діяльності є трастові операції. В зарубіжній практиці під трастовими мають на увазі операції банків або інших фінансових інститутів щодо управління майном та здійснення інших послуг за дорученням і в інтересах клієнта на правах його довіреної особи. Трастові операції можуть мати також назву довірчих операцій.

В Україні трастові (довірчі) товариства діють відповідно до Декрету Кабінету Міністрів за № 23-93 від 17 березня 1993 р. «Про довірчі товариства». Проте в Україні діяльність трастових компаній значною мірою дискредитована. Відсутність досконалої правової бази дала можливість нечесним ділкам від бізнесу не тільки пограбувати населення, але й підірвана його довіру до трастових компаній. Суть трастових операцій полягає у тому, що довірена особа на основі укладеної між заінтересованими сторонами угоди або за заповітом отримує відповідне право і виступає розпорядником майна, включаючи залишки коштів на банківських рахунках.

Зміст угоди може бути різноманітним залежно від конкретної ситуації і включати розпорядження за заповітом майна заповідача на користь спадкоємців; прийняття цінностей на зберігання; урегулювання вимог кредиторів відносно неплатоспроможності особи або розпорядження коштами фірм, які збанкрутували; управління майном в якості опікуна неповнолітньої особи та ін..

При здійсненні трастових операцій довіреною особою може бути як фізична, так і юридична особа: спеціалізована компанія ( страхова фірма, траст-компанія), комерційний банк. У тих випадках, коли довіреною особою є комерційний банк, він, пов'язаний відносинами за дорученням зі своїм клієнтом, діє від імені свого довірителя і в його інтересах, або в інтересах третьої особи.

В арсеналі комерційних банків трастові операції з’явились ще в минулому столітті і використовувались банками найбільш розвинених країн, насамперед США, Великобританії та Німеччини. Найбільше поширення і розвиток трастові операції одержали тільки після другої світової війни, в кінці 40-х на початку 50-х років.

Для ведення трастових операцій баки утворюють трастові відділи, а також засновують небанківські філії, що спеціалізуються на операціях щодо управління цінними паперами та іншим майном клієнтів. Послугами траст-відділів банків користуються фізичні особи, фірми, добродійні фонди. В останні роки активно розвивається міжнародна трастова діяльність комерційних банків.

Особливо відома міжнародна трастова діяльність швейцарських банків. Значний обсяг операцій щодо управління цінними паперами за кордоном здійснюють англійські торгові банки та деякі американські.

Таким чином, комерційні банки можуть виконувати такі операції за дорученнями своїх клієнтів: операції за дорученням фізичних осіб, зокрема управляти майном у вигляді акцій та інших фондових цінностей, нерухомості та іншого майна, що передане на відповідальне зберігання або згідно із заповітом; довірчі функції за дорученням акціонерських товариств; агентські послуги фізичним особам, фірмам та іншим організаціям.

Трастові операції, які здійснюються комерційними банками для фізичних осіб, включають розпорядження майном клієнтів за заповітом, управління майном клієнтів за спеціальним договором, надання агентських послуг, у тому числі відкриття і ведення траст-рахунків.