2. Аналіз і кількісна оцінка ризику

Методи: статистичний (втому числі метод статистичних іспитів або метод Монте-Карло), оцінки фінансової стійкості або доцільності витрат, експертних оцінок, аналітичний, використання дерева рішень, нормативний та ін. Кожний із названих методів має свої недоліки та переваги та використовується у конкретних ситуаціях. Так, наприклад, аналітичний метод використовує традиційні показники щодо оцінки проектів - термін окупності та індекс доходності. Метод використання дерева рішень дозволяє розглядати різні сценарії розвитку подій, обумовлених ризиками. Нормативний метод заснований на використанні системи фінансових коефіцієнтів: ліквідності, заборгованості, автономії тощо. Метод експертних оцінок дозволяє оцінювати ступінь ризику різних видів на основі досвіду, наприклад, досвід роботи експерта з екологічних експертизи та аудиту. Такі вимоги ставляться до них у відповідних законах та стандартах, так як об’єкти їх досліджень є досить різними як у просторі так і в часі: підприємства, екологічні ситуації і програми, нові речовини, інвестиційні проекти чи програми, окремі території тощо.

Потенційний екологічний ризик - це явище небезпеки потенційного порушення взаємодії живих організмів з навколишнім середовищем унаслідок впливу природних та антропогенних чинників. Висока частота реалізації потенційного екологічного ризику створює реальний ризик. Ним є ймовірність несприятливих для живих організмів наслідків будь-яких природних та антропогенних (у т. ч. техногенних) змін природних об'єктів і чинників.

«Безпека» - стан захищеності суспільства і природного середовища від надмірної небезпеки. Як одиницю виміру безпеки пропонується використовувати показники, що характеризують стан здоров'я людини і якість навколишнього природного середовища. Відповідною, метою процесу забезпечення безпеки є досягнення максимальних сприятливих показників здоров'я людини і високої якості навколишнього природного середовища.

Екологічний ризик розділяють на дві складові частини: ризик для живої природи (біоти) і людини. Якщо природний екологічний ризик залежить від природного стану геосистем, то антропогенний утворюється самою людиною і визначається можливими порушеннями тенденцій розвитку природно - антропогенних і антропогенних геосистем. Ці порушення можуть викликати несприятливі умови для існування населення або навіть призвести до екологічних катастроф. Дві складові ризику (природна і антропогенна) важливі для суспільства, особливо, коли їхні прояви і наслідки співпадають або провокують одна одну. Названі складові екологічного ризику залежно від характеру прояву поділяються на катастрофічні (раптові, швидкі) і повільні. Поняття екологічного ризику має не лише часову, а й просторову визначеність. Тому можливо розглядати екологічний ризик території у зв'язку з її екологічним ураженням. Усе, що живе на певній території, відчуває на собі екологічний ризик, але масштаби його прояву й рівень небезпеки залежать, значною мірою, від сприйняття цього ризику суб'єктом оцінки (мікроорганізмами, рослинним і тваринним світом, населенням).

Найбільшу небезпеку для живих організмів, у тому числі людини, становить екологічний ризик, викликаний техногенною дією на природне середовище. Він зростає з наближенням ступеня антропогенного тиску в геосистемі до критичного рівня (гранично допустимого антропогенного навантаження), що визначає межу стійкості навколишнього середовища, при перевищенні якої починається невідворотне руйнування геосистем.

Аналіз ризику поділяють на два якісний і кількісний. Якісний аналіз передбачає визначення факторів ризику, які впливають на результати прийнятих рішень і виконуваних робіт, встановлення меж ризиків тощо. Кількісний аналіз передбачає чисельне визначення розміру окремого ризику або його сукупності.

Кількісна оцінка ризику являє собою процес визначення числових значень імовірності та наслідків небажаних процесів, явищ, подій. Останні визначають ситуації у навколишньому середовищі, які можуть призвести до одного чи сукупності наступних наслідків: відхилення здоров'я людини від середньостатистичного значення, погіршення стану навколишнього середовища.

Соціально-економічні фактори виникнення несприятливих екологічних ситуацій зумовлені причинами соціального, економічного, психологічного характеру. Техногенні (антропогенні) фактори визначаються наслідками господарської діяльності людей (надмірними викидами та скидами в навколишнє природне середовище забруднюючих речовин; необґрунтованими відведеннями територій під господарську діяльність; надмірним вилученням природних ресурсів тощо).

Традиційний процес оцінки ризику для здоров’я людей складається з чотирьох взаємопов’язаних етапів:

- ідентифікація джерела небезпеки (оцінка наявних доказів існування небезпечних речей, здатних спричинити негативні наслідки);

- оцінка реакції на дозу (визначення імовірності того, що дана речовина справить певний впив при різних рівнях дозування);

- оцінка експозиції (оцінка масштабу, тривалості та періодичності впливу тих чи інших небезпечних забруднювачів та кількості людей, що зазнавали їхнього впливу);

- характеристику ризику (порівняння інформації отриманої внаслідок ідентифікації джерела небезпеки, оцінки реакції на дозу та оцінки експозиції для визначення ступеню ризику при тому чи іншому варіанті. Наслідки часто характеризуються як „гострі”, тобто виявляються негайно, і „хронічні” або довготермінові).

Таблиця 1

Вплив на рослинну екосистему

Якісна шкала	Опис	Кількісна шкала
Дуже високий ризик (екстремальний)	Зникнення деяких місцевих екосистем	4
Високий ризик	Зникнення особливо вразливих екологічних видів	3
Значний ризик	Зміни у функціонуванні екосистем та у чисельності видів	2
Низький ризик	Незначні зміни у чисельності видів без порушень функціонування екосистем	1
Відсутність ризику	Відсутність помітних змін	0