Запорозька Січ

У 1552–1556 роках канівський і черкаський староста Дмитро (Байда) Вишневецький (?-1563) об'єднує козаків, створюючи за порогами Дніпра на о. Мала Хортиця козацький центр - Запорозьку Січ. Згодом Січ неодноразово переносилася. Назва "Запорозька Січ" поширилася на все об'єднане навколо січі козацтво.

Запорозька Січ стала зародком нової української (козацької) державності. Її, як державне утворення, характеризують такі ознаки:

Ознаки державності	Характер прояву ознак
1.Військовий устрій	Січові козаки складали військо-кіш, кіш поділявся на військові одиниці – курені (38)
2.Територіальний устрій	Територія, яку контролювала Січ, поділялася на паланки (5‑10 паланок) на чолі з полковниками. Паланкове козацтво проживало на хуторах та в містечках
3.Форма правління	Запорозька Січ була козацькою республікою. Верховна влада на Січі належала козацькій раді, брати участь в якій мали право всі козаки. Козацька рада обирала старшину: кошового отамана (гетьмана), писаря, обозного, суддю, осавулів. Кожен курінь обирав аналогічну курінну старшину. Козацька рада збиралася, як правило, щороку 1 січня
4.Правова система	Вживалося звичаєве козацьке право, яке склалося в XV‑сер.XVI ст. Козаки були рівними перед законом, рівними у праві користуватися землею й іншими угіддями, брати участь у радах, обирати старшину

Як бачите, Запорозька Січ, як державне утворення і як соцільна організація, мала яскраво виражений демократичний характер. Це пояснюється тим, що:

По-перше, Запорозьку Січ створив сам народ, втіливши в ній свій свободолюбивий характер і ідеали суспільного життя.

По-друге, щоб вижити в умовах постійної зовнішньої загрози (з боку Криму, Туреччини, Речі Посполитої, Росії) козацтву потрібна була внутрішня злагода і стабільність, які забезпечувалися демократичними порядками.

Слідом за козаками в південні степи проникають офіційні власті, литовські, польські, українські магнати та шляхта.

Уряд Речі Посполитої прагнув узяти козаків під свій контроль, щоб використати їх у своїх державних інтересах, для захисту своїх володінь від татар і турків, у протистоянні з Москвою. З цією метою у 1572 р. польський король прийняв на військову службу 300 козаків. Вони були вписані в реєстр-список, звідки й отримали назву реєстрових козаків. На кінець XVI ст. реєстр був збільшений до 3 тисяч (у подальшому його чисельність змінювалася). Реєстрові козаки користувалися особливими привілеями - отримували землю, плату грошима, звільнялися від податків і повинностей, мали власне самоуправління. Реєстровці повинні були також контролювати нереєстрових козаків, придушувати антипольські, антифеодальні рухи. Але реєстрові козаки часто брали участь у козацько-селянських антипольських повстаннях, здійснювали самостійні зовнішньополітичні акції, відстоювали право на власне самоврядування.

Запорозька Січ посіла важливе місце в міждержавних відносинах країн Європи і Азії. Це стало результатом відносної самостійності Січі у зовнішній політиці, наявності у неї багатотисячного боєздатного війська, територіального розташування козацького краю на межі між європейським і азіатським світом.