18. Проблема пізнання людиною світу

Гносеологія - вчення про пізнавальність світу, розглядає проблеми людського пізнання, його можливості і межі, шляхи та засоби досягнення істинних знань, значення пізнання в житті людини.

Пізнання - процес придбання знань, діяльність, метою якої є ідеальне сприйняття дійсності. Результат пізнання – знання.

Центральною проблемою пізнавального ставлення людини до світу є проблема пізнаваності світу. У спробі відповісти на питання "Чи пізнаваний світ?" чітко окреслилися 3 основних тенденції:

1. Гносеологічний оптимізм. Оптимісти стверджують принципову пізнаваність світу, можливість отримання достовірних знань про світ. Вірили у безмежні можливості людського розуму (Предствники: фр.просвітництво – Д. Дідро, П. Д. Гольбах та ін., марксистська філософія)

2. Гносеологічний агностицизм. Його представники стверджують, що знання про світ, отримані людиною за допомогою чуттєвого чи раціонального досвіду, не дають підстав для того, щоб сказати який світ насправді. Світ принципово непізнаваний. Термін «агностицизм» вперше з’явився у англ. натураліста Гекслі у 1869 році. Однак ідеї біули вже в Античності.

3. Гносеологічний скептицизм. Його представники займають проміжну позицію: не заперечують принципової можливості пізнання об'єктивного світу, але висловлюють сумнів у тому, що всі знання в цьому світі носять достовірний характер. Для скептиків характерні сумнів, критика, заперечення. Все це направлено на подолання догматизму, абсолютизацію істини. Як самостійна течія Скептицизм виник у Давній Греції у III ст.до н.е. Родоначальник – Піррон. (Представники: Рене Декарт, Д. Юм, Э. Гуссерль, та ін..)

19. Поняття «суб’єкта» та «об’єкта» пізнання

Процес пізнання протікає у формі взаємозв'язку та взаємодії суб'єкта, що пізнає, і об'єкта, який пізнається.

Суб'єктом пізнання є людина, людський індивід, здатний відображати у своїй свідомості явища дійсності. У якості суб’єкта пізнання може виступати як окремий індивід, так і різноманітні соціальні групи.

Об'єкт пізнання — предмет, явище матеріального або духовного світу або сфера дійсності, на яку спрямована пізнавальна діяльність суб'єкта. Об'єкт пізнання не можна ототожнювати з усією матеріальною або духовною дійсністю. Об'єктом стають тільки ті сфери дійсності, що включаються в пізнавальну діяльність суб'єкта. Чим вище рівень розвитку науки і пізнавальної діяльності людей, тим ширше стає коло явищ, що охоплюються науковим дослідженням, і, отже, коло об'єктів пізнання. Об'єкт освоюється або в ході практичної діяльності, або в ході пізнання. У якості об’єкта пізнання може виступати і сам суб’єкт.

Окрім поняття об'єкта пізнання, існує також поняття «предмет пізнання». Хоча ці поняття споріднені, але їх не можна ототожнювати. Предмет пізнання — це більш-менш широкий фрагмент дійсності, виділеної з певної сукупності об'єктів у процесі пізнання. Один і той же об'єкт пізнання може бути предметом дослідження різних наук. Мислення, наприклад, як об'єкт пізнання є предметом дослідження таких наук, як логіка, теорія пізнання, психологія, фізіологія вищої нервової діяльності та ін. Структурно предмет пізнання відрізняється від об'єкта тим, що в предмет пізнання входять лише основні, суттєві властивості об'єкта, що вивчається з точки зору мети і завдання наукового дослідження.