1. Поняття та види строків в цивільному праві.

Здійснення та захист цивільних прав нерозривно пов'язані з фактором часу. З визначеними моментами або періодами часу чинне цивільне законодавство пов'язує виникнення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків, необхідність вчинення передбачених законом чи договором дій, можливість примусового здійснення порушеного права тощо. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Частина 3 ст. 251 ЦК закріплює основну класифікацію строків в залежності від того, де і ким вони визначаються. Згідно такої класифікації строки поділяються на законні, договірні та судові.

Законні строки визначаються в актах цивільного законодавства. Так, наприклад, закон встановлює 6-місячний строк для прийняття спадщини або відмови від неї (ст. 1270 ЦК), позовної давності (ст.ст. 256, 257 ЦК) та інші.

Договірні строки визначаються сторонами в правочинах за їхнім бажанням. Вони можуть бути будь-якої тривалості, якщо інше не передбачено в законі.

Судові строки встановлюються судом, господарським або третейським судом. Наприклад, суд може визначити строк для опублікування інформації про спростування відомостей, що принижують честь та гідність фізичної особи. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Строк, який визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Аналогічно вирішуються питання про останній день строку, що обчислюється півроком, кварталом, місяцями. Такі строки закінчуються у відповідне число останнього місяця строку. Є можливість визначати строк у півмісяця. Такий строк дорівнює п'ятнадцяти дням. Причому, таким чином він обчислюється незалежно від того, скільки днів в тому чи іншому місяці — ЗО, 31, 28 чи 29 днів. Якщо закінчення строку, що обчислюється місяцями припадає на день, якого немає в цьому місяці (29 лютого), то строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний (субота, неділя) чи святковий день (перелік святкових днів наводиться в трудовому законодавстві), то строк закінчується в перший за ним робочий день. Так у випадку, коли закінчення строку припадає на суботу, закінчуватися він буде, згідно з зазначеними правилами, в понеділок. Аналогічним чином обчислюється кінець строку, якщо він приходиться не тільки на вихідний або святковий день, а й на інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення відповідної дії.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Коли здійснення цивільних прав чи виконання обов'язку пов'язується із поданням заяви чи іншого повідомлення і боржник не встигає вчинити цю дію до закінчення відповідних операцій в установі (наприклад, в зв'язку із закінченням в установі робочого дня) в останній день строку. У такому разі особа може здати відповідну заяву чи повідомлення до установи зв'язку (пошти, телеграфу) до 24 години.