5. Захист права власності.

Основним принципом у цій сфері є положення про те, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (ст. 13 Конституції України, ст.48 Закону " Про власність").

Суть речовинно-правових способів захисту права власності полягає в тому, що вони спрямовані безпосередньо на захист права власності як абсолютного суб'єктивного права, забезпечення реалізації правомочий власника - володіння, користування, розпорядження - у відношенні приналежної йому речі.

До них відносяться: позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), позов власника про усунення перешкод, що заважають нормальному здійсненню права власності (негаторний позов), позов про визнання права власності.

Зобов'язально-правові способи захисту права власності характеризуються тим, що спрямовані проти порушення прав власника певною особою. При цьому самій речі в натурі вже не існує або вона ушкоджена й існує потреба у відновленні її якості. До таких способів захисту відноситься, наприклад, вимоги про відшкодування заподіяної майнової шкоди;

вимоги про виконання договору і передачі боржником кредитору(власнику) приналежної йому речі; вимоги про повернення безпідставно отриманого за рахунок власника майна й ін.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Віндикаційний позов

Основним речовинно-правовим засобом захисту права власності є віндикаційний позов.

Це позов власника про витребування його майна з чужого незаконного володіння.

Приведене визначення містить указівка на істотні ознаки цього позову:

* він може бути пред'явлений власником (чи уповноваженою ним особою);

* характер вимоги (повернення своєї речі);

* приналежна позивачу річ знаходиться в чужому незаконному володінні (тобто, у володінні іншої особи без достатніх правових основ до цього). Позивач (власник) повинний довести, що саме ця конкретна річ належить йому, і що саме цією його річчю незаконно володіє інша особа.

Відповідачем є фактичний власник майна, що володіє ним без правових основ - незаконний власник.

У незаконного несумлінного власника річ вилучається у всіх випадках.

Питання про витребування речі в незаконного сумлінного власника зважується в залежності від того, оплатно чи безоплатно він придбав річ. Так, при безоплатному придбанні майна власник вправі зажадати майно у всіх випадках.

Сумлінність чи несумлінність незаконного власника має істотне значення також при розрахунках у випадку повернення речі з чужого незаконного володіння. Головні відмінності тут зводяться до наступного:

1) Несумлінний власник зобов'язаний повернути чи відшкодувати власнику всі доходи, що він витяг чи повинний був витягти, за весь час володіння річчю. Сумлінний власник несе такий обов'язок лише з моменту, коли він довідався про неправомірність свого володіння.

2) Сумлінний власник може залишити за собою зроблені поліпшення речі, якщо вони можуть бути відділені без її ушкодження. (Під поліпшеннями розуміються такі витрати на майно, що, з одного боку, не диктуються необхідністю його збереження, але, з іншого, -носять обґрунтований характер, оскільки поліпшують експлуатаційні властивості речі).

Якщо відділення поліпшень неможливо, сумлінний власник має право жадати від власника відшкодування вартості зроблених поліпшень, але не більш розміру збільшення вартості речі.

Від поліпшень речі відрізняють, так називані, "витрати на розкіш". Під такими витратами розуміються поліпшення, що не є доцільними з погляду звичайного її використання (наприклад, заміна звичайних підвіконь на мармурові, установка на машину куленепробивних стекол і т.п.).

Негаторний позов

Власник (титульний власник) може вимагати усунення всяких порушень його права, навіть якщо ці порушення і не були зв'язані з позбавленням володіння. Така можливість забезпечується, насамперед, за допомогою негаторного позову.

Негаторний позов - це вимога власника, що володіє річчю, про усунення перешкод у здійсненні правомочий користування і розпорядження майном.

Позивачем по негаторному позову є власник чи титульний власник, що володіє річчю, але позбавлений можливості користатися і розпоряджатися нею.

Відповідачем є особа, що своїм протиправним поводженням створює перешкоди, що заважають нормальному здійсненню права власності.

Підставою негаторного позову служать обставини, що обґрунтовують право позивача на користування і розпорядження майном, а також підтверджуючі, що поводження третьої особи створює перешкоди в здійсненні цих правомочий. В обов'язок особи не входить доведення неправомірності дії чи бездіяльності відповідача, що передбачаються такими, поки сам відповідач не доведе правомірність свого поводження.

Негаторний позов може бути пред'явлений тільки під час існування правопорушення. З усуненням перешкод у здійсненні правомочий користування і розпорядження відпадають і підстави для пред'явлення негаторного позову.

Інші способи захисту права власності

Поряд з речовинно-правовими позовами існують також зобов'язально-правові засоби захисту права власності. До них відносяться:

• позови, зв'язані з порушенням права власності при невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків за договором;

• позови про відшкодування шкоди, заподіяної псуванням чи знищенням речі;

• позови про повернення майна, безпідставно отриманого чи заощадженого за рахунок іншої особи.