7. Страхування

Страхування суттєво впливає на соціально-економічну стабільність суспільства і як таке – належить до чинників, що безпосередньо визначають рівень фінансової безпеки країни. Вітчизняний страховий ринок, попри стабільне нарощування обсягів страхових премій (у 2000 році вони становили 1,3% ВВП, у 2001 році – 1,5%, у 2002 – 2%, у 2003 році – 3.4%), поки що не набув статусу впливового соціально-економічного фактору. Так, за даними Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг, активи вітчизняних банків перевищують обсяг активів страховиків у 16,5 разів.

За окремими оцінками, страхових компаній, що займаються реальним страхуванням і мають достатньо власних ресурсів для обслуговування крупних клієнтів в Україні, не більше десяти. Та й вони не всі можуть самостійно покривати ризики понад $10 млн.

Галузь досить швидко розвивається. Так, валова сума страхових премій за 2003 рік порівняно з 2002 роком зросла вдвічі. Однак, за оцінками фахівців Світового банку, від 25 до 50% страхових премій є наслідком схем виведення доходів з-під оподаткування.

Нереальність суттєвої частки діяльності вітчизняних страхових компаній підтверджується, зокрема, значно повільнішими, ніж ріст премій, темпами зростання страхових виплат. За 2003 рік рівень виплат за всіма видами страхування виплати складав лише 9.4% по відношенню до страхових премій.

Рівень концентрації бізнесу у страховій діяльності є загрозливо високим. Кількість страхових компаній, які діяли на ринку наприкінці 2003 року, досягла 335. З них 28 здійснюють винятково страхування життя, решта є універсальними. За останніми даними (за третій квартал 2003 року) перші 30 страховиків мають 71% у загальній сумі отриманих платежів. Частка страхових премій, отриманих першими трьома страховими компаніями становить 28,1% від валових страхових премій в цілому по економіці.

У 2002 році загальна сума валових страхових премій дорівнювала 4,44 млрд. грн. ($833 млн.). Майже 2/3 загального обсягу премій припали на перші 30 страхових компаній, а на найбільшу в Україні страхову компанію “Лемма” – десята частина. Водночас, за даними Ліги страхових організацій України із 338 страхових компаній, внесених до державного реєстру, лише 51 мала надходження страхових премій у 2002 році в сумі понад 20 млн. грн. ($3,8 млн.), 85 – від 5 млн. до 20 млн. грн., 118 – від 500 тис. грн. до 5 млн. грн., 49 – від 10 тис. до 500 тис. грн. 34 страхові компанії у 2002 р. мали надходження за рік до 10 тис. грн.

За даними Міністерства фінансів України, сукупний обсяг сплачених статутних фондів страхових компаній на початок 2003 року склав 1’550,5 млн. грн. ($291 млн.). Хоча середній обсяг сплаченого статутного фонду збільшився, порівняно з 1999 роком, майже вчетверо – до 4,6 млн. грн. ($0,86 млн.) проти 1,2 млн. грн. ($0,23 млн.) – статутні фонди українських страховиків залишаються невеликими. Понад половини страхових установ мали на початок 2003 року сплачений статутний фонд менше €500 тис.; лише менше третини загальної кількості – €1 млн. і більше. Це свідчать про низьку конкурентоспроможність страховиків – оскільки, за експертними оцінками, для успішної конкуренції на світовому страховому ринку статутний фонд має становити близько $50 млн. Такого статутного фонду (найбільший серед non-life страхових компаній складає $20,6 млн.) не має жодна українська страхова компанія. На початок 2003 року сукупний власний капітал вітчизняних страхових компаній становив 3,176 млрд. грн. ($596 млн.). Середній обсяг власного капіталу в розрахунку на одного страховика складав $1,76 млн.

Низький рівень капіталізації вітчизняних страхових компаній об’єктивно компенсується значними обсягами перестрахування ними ризиків у зарубіжних страхових брокерів та страховиків. Наслідок – високий ступінь залежності вітчизняного страхового ринку від кон’юнктури та спекулятивних очікувань іноземних страховиків. Державні органи намагаються знизити цей ризик шляхом законодавчого обмеження кола контрагентів, що здійснюють операції з перестрахування, компаніями з високим рейтингом. Однак, заборона укладати угоди з перестрахування з офшорними компаніями та операторами, які є резидентами країн “чорного списку” FATF не вирішують проблеми. Найнадійніша іноземна страхова компанія все одно діє виходячи з власних ринкових інтересів.

У 2002 році сукупний обсяг наявних активів страховиків сягав 4,1 млрд. грн. ($769 млн.), а середній у розрахунку на одну страхову компанію – 12,1 млн. грн. ($2,3 млн.). Проте активи розміщуються переважно на поточних банківських рахунках і депозитах (майже 40% активів страховиків). В акції та облігації інвестовано третину (33,3%) активів. Водночас, інвестиції в економіку за напрямами, визначеними Урядом, практично не здійснюються. Тобто, інвестиційна функція страхування залишається в Україні не реалізованою належним чином.

Це спричиняється двома обставинами: по-перше, незначними обсягами фінансових ресурсів, що їх акумулюють страхові компаній; по-друге, відчутним домінуванням на українському страховому ринку компаній зі страхування майна та від нещасних випадків, які не мають можливості точно прогнозувати настання страхових випадків, а отже – змушені обмежуватися переважно короткостроковими, високоліквідними активами та лише частково інвестувати в довгострокові активи.

Загальний обсяг сформованих страхових резервів на початок 2003 року досяг майже 1,9 млрд. грн. ($356 млн.), що свідчить про певне підвищення надійності та платоспроможності українських страховиків. Водночас, привертає увагу та обставина, що в окремих страхових компаніях (включаючи і лідерів ринку) спостерігається зменшення обсягів страхових резервів.

У 2003 році обсяги перестрахування українських ризиків за кордоном складали 3.2 млрд. грн, що в 2.4 рази більше , ніж у 2002 році і становили 34,7% загального обсягу отриманих страховиками України премій. При цьому в 2003 році в Україну надійшло за операціями з перестрахування від іноземних компаній лише 117.8 млн. грн.

Незважаючи на номінальне зростання головних показників рівня розвитку страхового ринку, він залишається вкрай незначним за обсягами статутних фондів, власного капіталу, активів, страхових резервів. СК не акумулюють вагомий обсяг інвестиційних ресурсів, а отже і вплив на процеси розширеного відтворення, зростання економіки держави та добробуту громадян. У конкуренції із залучення фінансових ресурсів страховий ринок поки що значно програє банківській системі.

Водночас, сьогодні слабко охопленні страхуванням ризики вітчизняних юридичних осіб, оскільки цей напрям ще десять років тому практично не розвивався, бо ризики промислових підприємств не були предметом страхування.

Питання обов’язковості чи добровільності страхування сільськогосподарських ризиків залишається відкритим, а статистика щодо стану страхового захисту сумна: лише 17% сільгоспвиробників застраховано при тому, що ємність ринку сільськогосподарського страхування України оцінюється у 4 млрд. грн. Цікавим є те, що лише 13% селян звернулося за отриманням відшкодування, з них – 60% його отримали. В Україні за останніми даними 80% с/г підприємств кредитуються. Гострим залишається питання примусу банками страхуватися виключно у певних страхових компаніях.

Абсолютна більшість сільгосппідприємств, працюючи в режимі жорсткої економії, досі заощаджують на страхових внесках, навіть ігноруючи постанову Уряду 1000 від 11 липня 2002 року, яка запроваджує обов’язкове страхування посівів зернових і цукрових буряків. На практиці аграрії страхуються лише тоді, коли від них цього вимагають кредитори. Так, за даними Міжнародної фінансової корпорації, 85% договорів страхування сіль господарських об’єктів становлять угоди страхування банківської застави, що є обов’язковою умовою надання кредиту. Причому таке вимушене страхування здійснюється переважно за скороченою програмою (часто в афілійованих з банками компаніях), яку самі банкіри називають псевдострахування. Підприємства переважно обмежуються страхуванням від стихійних лих локального поширення (пожежі, граду, бурі), яке коштує набагато дешевше, ніж від усього набору ризиків – 0,6-0,8%. Інколи страхування здійснюється аж надто формально – укладають угоди на страхування від витоптування врожаю дикими тваринами (ставка 0,3%) і навіть. від цунамі (ставка 0,01%).

На думку експертів, страхування фінансових ризиків – практично не освоєна сфера українського страхового ринку. Реальні обсяги ринку страхування фінансових ризиків сьогодні не береться оцінити ніхто. Офіційні дані не дають навіть приблизного уявлення про те, що відбувається в цьому сегменті. Фінансові ризики, згідно зі звітністю, що надається СК, входять до складу майнового страхування. Причому згідно зі статистикою за 2001 рік частка премій зі страхування фінансових ризиків сягала 41% (близько 919,7 млн. грн.) майнового сегменту. За попередніми оцінками експертів, у минулому році вона ще більше збільшилася і сягнула 45%. Проте, частка реального страхування в цьому обсязі навряд чи перевищує 5% від загальної суми платежів. Більшу частину в цьому показнику складають премії, отримані СК для оптимізації оподаткування клієнтів. Відсутність чіткої регламентації страхування фінансових ризиків, на думку фахівців, робить його ідеальним інструментом для організації різного роду фінансових схем. Цьому багато в чому сприяє можливість довільного встановлення сум і тарифів, єдиної методики розрахунку яких для цього виду немає, а також віднесення платежів на витрати підприємств. Окрім того, договір страхування часто виписується так, що страховий випадок стає взагалі віртуальним. За оцінками експертів, левову частку так званого “псевдоперестрахування” сьогодні займають саме фінансові ризики.

За оцінками страховиків, найбільш недооціненими великими підприємствами видами страхування є: страхування від перерв у виробництві; страхування цивільної відповідальності; страхування життя співробітників; страхування машин та обладнання від поломок. Банки ж недооцінюють: усі види страхування відповідальності (професійна, директорів); комплексне страхування; страхування електронних і комп’ютерних злочинів; страхування від перерв у виробництві. Не отримало належного розвитку й комплексне страхування банків (що включає поряд з іншим ризики шахрайства співробітників і ризики втрати інформації). Маловідомою сферою залишається і ломбардне страхування, страхові кредити тощо.