1. История и этапы создания Экономического валютного союза.

Історія та етапи створення економічного та валютного союзу— фінансово-еконо­мічне об’єднання, завданнями якого є формування єдиного внутрішнього ринку країн ЄС, координація основних напрямів їхньої внутрішньої та зовнішньої політики, скасування перешкод на шляху перемі­щення товарів, послуг і капіталів, введення єдиної валюти.

У 1986 р. було створено комітет "За валютний союз в Європі" на чолі з президентом Європейської Комісії Ж. Делором. До складу комітету увійшли голови центральних банків країн ЄЕС та незалежні експерти.У червні 1989 р. у Мадриді на засіданні Ради Європи була ухвалено "план Делора", що передбачав створення економічного і валютного союзу, або Європейського валютного союзу (ЄВС), у три етапи (терміни етапів: І- 1 липня 1990 р. - 31 грудня 1993 р. II- 1 січня 1994 р. - 31 грудня 1998 р.) Комітет Ж. Делора запропонував також:• цілковиту лібералізацію руху капіталів;• повну інтеграцію фінансових ринків;• повне і незворотне конвертування всіх валют на базі фіксованих валютних паритетів.

З 1 липня 1990 - реалізація першого етапу "плану Делора» на основі відміни усіх внутрішніх обмеженнь на переміщення капіталів між державами-членами, зближення національних центральних банків для досягнення стабільності цін.У 1994 p. - другий етап валютної інтеграції в ЄС, розпочалося створення Європейського валютного інститут, спеціалізованого тимчасового органу, який мав на меті укріплення подальшого співробітництва центральних банків і координацію грошової політики, здійснювалась підготовка появи Європейського центрального банку, а також підготовка переходу від ЕКЮ на єдину європейську валюту. У грудні 1995р. в Мадриді відбулось чергове засідання Європейської Ради, на якому були ухвалені сценарій і календарний план переходу на єдину валюту і визначено її назву - євро. У 1998 році на основі Європейського валютного інституту створено Європейський центральний банк.

З 1 січня 1999р. почався третій етап валютної інтеграції в межах ЄС і була запроваджена єдина європейська валюта євро. Згідно з результатами Брюссельського саміту 1998 року до євро-зони увійшли 11 країн ЄС: Австрія, Бельгія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Фінляндія і Франція. Велика Британія, Данія і Швеція відмовились від переходу на єдину валюту.1 січня 2000 р. до Європейського валютного союзу приєдналась Греція.

Критерії приєднання(конвергенції) до ЄВС: • цінова стабільність — рівень інфляції в країні-кандидаті не повинен перевищувати більш ніж на 1,5 % середній рівень інфляції в трьох країнах ЄС з найменшими інфляційними показниками; • стабільність державних фінансів — річний дефіцит державного бюджету не може перевищувати 3 % валового внутрішнього продукту. Рівень державного боргу не перевищує 60 % річного ВВП; • рівень процентних ставок за довгостроковими кредитами не повинен перевищувати 2 % рівня, що існує в трьох країнах ЄС з найкращими результатами; • обмінний курс валют не повинен виходити за межі встановленого в ЄС діапазону коливань обмінних курсів

2. ЕЦБ – правовой статус, органы руководства, основные функции

Европейская система центральных банков (ЕСЦБ) - наднациональный орган финансового регулирования, который объединяет Европейский центральный банк (ЕЦБ) и национальные центральные банки всех 28 стран — членов Евросоюза.

Главной целью ЕСЦБ служит поддержание стабильности цен, а ее основными задачами выступают:

1)определение и осуществление денежной политики ЕС

2)проведение валютных операций

3)хранение официальных валютных резервов государств-членов и управление ими

4)содействие нормальному функционированию платежных систем

Важнейшим принципом правового статуса ЕСЦБ является принцип независимости, который распространяется на Европейский центральный банк и на центральные банки всех государств-членов (ст. 105 Договора о ЕС).

К исключительной компетенции ЕЦБ относится санкционирование эмиссии денежных знаков евро (ст. 106 Договора о ЕС).

ЕЦБ реализует свои полномочия путем издания регламентов и решений в форме ориентиров и указаний для национальных центральных банков. Он может также принимать рекомендации и заключения, не имеющие обязательной силы.

Высшим должностным лицом ЕЦБ является Президент, которому помогает в работе вице-президент.

Указанные должностные лица плюс четыре других члена составляют исполнительный комитет*(89) - орган текущего управления Европейского центрального банка. Члены исполнительного комитета назначаются сроком на восемь лет без повторного избрания.

Главным внутренним органом ЕЦБ выступает управляющий совет, в состав которого по должности входят члены исполнительного комитета и руководители (управляющие) центральными банками стран "зоны евро".

В целях координации денежной политики, проводимой в рамках "зоны евро", с центральными банками стран, не перешедших на единую валюту, в структуре ЕЦБ образован еще один коллегиальный орган - Общий совет. В него входят Президент, вице-президент ЕЦБ и представители всех без исключения центральных банков государств-членов. Решения общего совета носят рекомендационный характер.

Европейский центральный банк наделен статусом юридического лица, и в этом качестве располагает собственным уставным капиталом и резервами.

Официально ЕЦБ был образован в 1998 году на основании Амстердамского соглашения 1997 года.

Его уставной капитал при создании составил более 5 млрд евро, акционерами являются центральные банки стран Европы. Наибольшие взносы сделали Дойче Бундесбанк – 18,9%, Банк Франции – 14,2%, Банк Италии – 12,5% и Банк Испании – 8,3%. Доли остальных центральных банков стран Еврозоны составляют по 0,1–3,9%.