Дослідження хімічного складу води

Вода різних джерел відрізняється відомим постійністю. Поява у воді вододжерела нових сполук або підвищення концентрації містяться в ній солей вказує на можливе забруднення його за рахунок спуску промислових, сільськогосподарських чи побутових стічних вод. Вода господарсько-питного призначення відповідає гігієнічним вимогам, якщо вона має постійний хімічний склад, концентрації мінеральних і органічних речовин не перевищують гранично допустимих, немає непрямих показників її забруднення, відсутні отруйні речовини.

визначення хлоридів

Гігієнічне значення хлоридів визначається їх походженням. Великий вміст хлоридів можливо при проходженні водоносного горизонту через солончакові грунти, забрудненні води стічними водами (екскрементами людини і тварин, сечею, кухонними покидьками). Згідно нормативам вміст хлоридів у воді не повинен перевищувати 350 мг / л. Вміст хлоридів у воді понад 350 мг / л надає воді солоний смак. Значний вміст хлоридів, аміаку, висока окислюваність в поєднанні з несприятливими бактеріологічними показниками вказують на санітарний неблагополуччя вододжерела.

визначення сульфатів

Сульфати в кількостях, що перевищують 500 мг / л, надають воді гіркувато-солонуватий смак, при концентрації 1000-1500 мг / л несприятливо впливають на шлункову секрецію, можуть викликати диспепсичні явища. Сульфати можуть бути показником забруднення поверхневих вод тваринами покидьками, так як складовою білкових тіл є сірка, яка при розкладанні і наступному окисленні перетворюється в солі сірчаної кислоти. У водопровідній воді вміст сульфатів не повинно перевищувати 500 мг / л.

Аміак, нітрити та нітрати у воді

При оцінці якості води враховуються значення хімічних показників забруднення води органічними речовинами, якими є вміст аміаку, нітритів і нітратів.

Аміак є початковим продуктом розкладання органічних азотовмісних (у тому числі білкових) речовин. Тому при централізованому водопостачанні його вміст у воді категорично неприпустимо. Наявність аміаку в воді в кількостях, що перевищують 0,1 мг / л при місцевому водопостачанні, в багатьох випадках розцінюється як показник небезпечного в епідеміологічному відношенні свіжого забруднення води органічними речовинами тваринного походження. Іноді, особливо в глибоких підземних водах, можливо присутність аміаку, що утворився за рахунок відновлення нітратів при відсутності кисню. В цьому випадку аміак не вказує на недоброякісність води. Не є показником органічного забруднення підвищений вміст аміаку в болотистих і торф'яних водах (аміак рослинного походження).

Показником давнішого забруднення є солі азотистої кислоти - нітрити, які представляють собою продукти окислення аміаку під впливом мікроорганізмів в процесі нітрифікації. При централізованому водопостачанні нітрити не допускаються у воді. При місцевому водопостачанні наявність нітритів в кількостях, що перевищують 0,002 мг / л, свідчить про можливе забруднення води органічними азотовмісними речовинами біологічного походження.

Солі азотної кислоти - нітрати - кінцеві продукти мінералізації органічних азотовмісних речовин. Наявність у воді нітратів без аміаку і солей азотистої кислоти вказує на завершення процесу мінералізації і при високому їх вмісті у воді свідчать про давнє забрудненні її. Одночасне вміст у воді всіх трьох компонентів - аміаку, нітритів і нітратів - свідчить про незавершеність процесу мінералізації і небезпечному в епідеміологічному відношенні забрудненні води. Підвищений вміст нітратів у воді може бути також мінерального походження за рахунок розчинення грунтових солей, наприклад, селітри. Необхідно пам'ятати, що високий вміст нітратів у питній воді незалежно від їх походження може викликати в організмі захворювання (водно-нітратну метгемоглобінемію), яке вражає переважно ранній дитячий вік. Допустимий вміст нітратів у воді при централізованому водопостачанні - 10 мг / л, при місцевому - 20 мг / л.

Показником органічного забруднення води є також біохімічне споживання кисню - БПК. БПКполн. - Кількість кисню, який витрачається на повне біохімічне (за участю мікроорганізмів) окислення органічних речовин в 1 л води при температурі + 200С.

Фториди у воді. Гігієнічне значення фтору в питній воді.

Особливе місце в дослідженні хімічного складу води займає вміст фторидів у воді. Фтор відноситься до числа мікроелементів, що володіють вираженою біологічною дією. За його участю здійснюються процеси мінералізації в тканинах зубів і кісток. Особливо виражений вплив він робить на клітини, що беруть участь у формуванні емалі. Тому при споживанні води з малим вмістом фтору порушуються процеси нормальної мінералізації зубів і, як наслідок цього, серед населення відзначається підвищена захворюваність карієсом зубів. При споживанні води з високим вмістом фтору значно посилені процеси мінералізації зубів і кісток, і виникає інша специфічна патологія - флюороз зубів і кісток. Гігієнічне значення фтору не вичерпується впливом на зуби і кістки - він приймає участь в проміжному обміні, прискорюючи або гальмуючи активність різних ферментних систем. Биотические дози фтору роблять позитивний вплив на багато систем організму.

Вміст фтору в природних вододжерелах. Атмосферні води в більшості своїй містять малі концентрації фтору - 0,05-0,1 мг / л. Ці води рідко використовуються для питного водопостачання. Однак вони відіграють важливу роль у формуванні поверхневих (відкритих) вододжерел.

Поверхневі (відкриті) води, що є основними джерелами водопостачання для великих водопроводів, містять фтор у великих кількостях, ніж атмосферні води. Однак у більшості поверхневих вод вміст фтору також нерідко невелика, не перевищує, як правило, 0,5 мг / л.

Підземні води містять фтору значно більші кількості, ніж попередні вододжерела. Невеликі кількості фтору виявляються в міжпластовому водах, досягаючи в деяких випадках на території РФ 10-15 мг / л. В грунтових водах вміст фтору досягає 1-1,5 мг / л, хоча в більшості складає до 0,5 мг / л.

   Гігієнічні нормативи фтору в питній воді. Предельнодо-тимо концентрація фтору в питній воді встановлена ​​на рівні 1,5 мг / л. Враховуючи, що водоспоживання залежить від клімато-географічних умов місцевості, при організації фторування води вибір дози фтору проводиться залежно від кліматичних районів (при фторування води однієї і тієї ж концентрацією фтору протягом року) або сезонних умов (при фторування води сезонного концентрацією мікроелементів) . Згідно нормативам при фторування води постійної дозою вміст у ній фтору повинно бути в I і II кліматичних районах 1,5 мг / л, в III кліматичному районі - 1,2 мг / л і IV кліматичному районі - 0,7 мг / л.