2. Класифікація будівель за функціональним призначенням

За функціональним призначенням будівлі підрозділяються на дві групи: цивільні й промислові. До цивільних відносяться будівлі, призначені для обслуговування побутових, комунальних і суспільних потреб людей. У цю групу входять житлові й громадські будівлі. Промислові – це будівлі, в яких виконуються різні виробничі процеси, пов'язані з виробництвом сировини, її обробкою та виготовленням продукції. До виробничих будівель близькі за характером і призначенням сільськогосподарські будівлі.

Житлові будівлі відповідно призначенню підрозділяються на три групи:

житлові будівлі квартирного типу — для постійного (тривалого) проживання;

житлові будівлі з коридорною схемою планування — гуртожитки — для тимчасового проживання;

готелі — для короткочасного проживання.

Житлова будівля коридорного типу - будівля, в якій квартири або кімнати гуртожитку мають вихід через загальний коридор на сходи (не менше, ніж на дві сходові клітки).

Житлова будівля галерейного типу – будівля, в якій квартири або кімнати гуртожитку мають вихід на сходи через загальну галерею.

Житлова будівля секційного типу - будівля, що складається з однієї або декількох секцій.

У громадських будівлях й спорудах розміщуються установи і підприємства соціального, побутового й культурного призначення.

До громадських відносяться будівлі наступних установ:

- охорони здоров'я, фізичної культури й соціального забезпечення (госпіталі, лікарні, поліклініки, санаторії, будинки відпочинку, спортивні будівлі й споруди, інтернати т.д.);

- освіти (дитячі садки і ясла, загальноосвітні школи, профтехучилища, технікуми, вищі навчальні заклади т.д.);

- культури (бібліотеки, музеї, ботанічні сади, Будинки культури, клуби т.д.);

- мистецтва (театри, кінотеатри, цирки, концертні зали, філармонії т.д.);

- науки й наукового обслуговування (академії і філії, науково-дослідні інститути, конструкторські бюро, проектні, проектно-дослідницькі, проектно-технологічні організації т.д.);

- будівництва (проектні, проектно-дослідницькі контори, майстерні, бюро, проектні, архітектурно-планувальні, проектно-конструкторські, проектно-експериментальні т.д.);

- фінансування, кредитування і державного страхування (банки фінансування й кредитування, ощадні банки);

- управління (виконкоми; суди, органи охорони громадського порядку т.д.);

- партійних і громадських організацій (профспілкові організації);

- комунального господарства (готелі, гуртожитки для приїжджих, мотелі, кемпінги, пожежні депо, управління, трести та інші організації комунального господарства).

До цієї групи відносяться також підприємства:

1. побутового обслуговування населення (лазні, душові, перукарні, пральні, фотографії, кінолабораторії, приймальні пункти, ательє різного призначення т.д.);

2. торгівлі й громадського харчування (торгівельні центри, магазини, універмаги, криті ринки, ресторани, їдальні, фабрики кухні, кафе, чайні, закусочні т.д.);

3. зв'язку (поштамти, телефонні станції т.д.);

4. транспорту (залізничні й річкові вокзали, авіавокзали, автодорожні вокзали т.д.).

До комунальних будівель відносяться готелі, туристичні бази, мотелі, кемпінги, пансіонати й т.п. Ці будівлі, як правило, мають коридорну систему планування. За функціональним призначенням вони близькі до житлових будівель, так як призначені для короткочасного проживання людей.

За кількістю поверхів житлові й громадські будівлі підрозділяються на:

а) малоповерхові - один - два поверхи;

б) середньої поверховості - 3-5 поверхів без ліфтів;

в) багатоповерхові - 6-9 поверхів з ліфтами;

г) висотні - більше 9 поверхів з ліфтами.

За планувальною ознакою житлові будівлі, що відносяться до груп б-г, підрозділяють на секційні, коридорні, галерейні.

Основною планувальною одиницею житлового будинку квартирного типу є квартира. До її складу входять житлові кімнати, кухня, санітарний вузол (ванна й туалет), коридори й передня.

Квартири розрізняють за кількістю кімнат: одно-, дво-, три-, чотири-, п'ятикімнатні й більше. Житлові кімнати становлять житлову площу; площа кухні, санітарного вузла, передньої, коридорів відноситься до підсобної. Сума житлової і підсобної площ складає загальну (корисну) площу. Її визначають як суму площ житлових і підсобних приміщень квартири, веранд, вбудованих шаф, а також балконів, лоджій і терас, що підраховуються з наступними понижуючими коефіцієнтами: для лоджій — 0,5, для балконів і терас - 0,3. Загальну площу гуртожитків обчислюють як суму площ житлових кімнат, підсобних приміщень, приміщень для культурно-побутового й медичного обслуговування.

На сьогодні в Україні існують наступні види норм житлової площі в розрахунку на одного жителя:

- санітарна - 9 м² на людину – розмір, з урахуванням якого конкретній родині виділяється житлова площа;

- соціальна - 13,65 м² - розмір житлової площі, що відповідно до медичних рекомендацій дозволяє забезпечити нормальну життєдіяльність;

- розрахункова - 5-7 м² - використовується при обчисленні потреби в житлі.

При визначенні поверховості будинків у число поверхів включають всі надземні поверхи, у тому числі технічний, мансардний, а також цокольний поверх, якщо верх його перекриття знаходиться вище планувальної оцінки землі не менше, ніж на 2 м.

При різній кількості поверхів у різних частинах будинку, а також при розміщенні будинку на ділянці зі значним ухилом, коли за рахунок ухилу збільшується кількість поверхів, поверховість визначають окремо для кожної частини будинку.

Технічний поверх, розташований в 9-поверховому будинку над дев'ятим житловим поверхом, не враховують при визначенні поверховості.

Технічний поверх — поверх, який використовується для розміщення інженерного обладнання й прокладки комунікацій. Може бути розташований у нижній (технічне підпілля), верхній (технічне горище) або середній частині будинку. Висоту технічного поверху визначають у кожному окремому випадку залежно від виду обладнання і комунікацій, які використовуються, з урахуванням умов їх експлуатації.

Мансардний поверх (мансарда) — поверх, розташований усередині горищного простору.

Мезонін - симетрично розташована надбудова, що піднімається над загальним дахом будинку, але за площею менша нижче розташованого поверху. Мезонін сполучається з приміщеннями, що знаходяться під ним, внутрішніми сходами.

Мансарда - частина будови, зведена над перекриттям верхнього (нормального) поверху будови й, що має загальну з будовою дах. Мансардою й світлицею називають житлові приміщення, які влаштовані в габаритах горищного простору й перебувають під загальним дахом будинку.

Поверхи житлових будинків прийнято вважати:

1. наземними — при відмітці підлоги приміщень не нижче планувальної відмітки землі;

2. підвальними — при відмітці підлоги приміщень нижче планувальної відмітки землі більш ніж на половину висоти приміщень;

3. цокольними, або напівпідвальними — при відмітці підлоги приміщень нижче планувальної відмітки землі на висоту не більше половини висоти приміщень.

Поверховість будинку визначається числом надземних поверхів без підвалів, напівпідвалів (цокольних поверхів), мезонінів і світлиць.

Технічне підпілля призначене для прокладки інженерних мереж, має висоту не менше 1,6 м і відособлений вихід назовні через влаштований у стіні люк розміром не менше 0,6*0,6 м або двері.