2. Відтворення основних фондів. Види оцінки житлових і громадських будинків

Відтворення ОФ – процес безперервного відновлення виробничих фондів. Залежно від результатів процесу відтворення розрізняють просте і розширене відтворення ОФ.

Просте – оновлення ОФ здійснюється в такому ж самому обсязі, тобто відбувається заміна окремих зношених частин ОФ, або заміна обладнання в цілому, відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене – в кожному наступному циклі здійснюється кількісне та якісне збільшення діючих та створення нових ОФ за умови більш високого рівня розвитку продуктивних сил.

Просте відтворення ОФ проводиться у двох формах:

• заміна застарілого обладнання;

• капітальний ремонт діючих ОФ.

Джерелом фінансування заміни старого обладнання є нарахована сума амортизації.

Формою розширеного відтворення ОФ є технічне переозброєння, реконструкція або розширення діючих потужностей, придбання нового обладнання або будівництво нових виробничих об’єктів.

Однією з форм розширеного відтворення ОФ є модернізація обладнання – його оновлення з метою повного або часткового усунення морального зносу і підвищення техніко-економічних показників до рівня аналогічного обладнання більш досконалих конструкцій.

Модернізація обладнання економічно ефективна, якщо в результаті її проведення зростає річний обсяг виробництва, збільшується продуктивність праці і зменшується собівартість продукції. Крім того необхідно, щоб при цьому підвищився рівень рентабельності. Цей показник буде підвищуватись лише у випадку, якщо відносний приріст прибутку буде більший, ніж збільшення вартості виробничих фондів у результаті витрат на модернізацію.

У процесі господарської діяльності ОФ знаходяться у постійному русі, тобто здійснюється їх кругообіг, який складається з наступних стадій:

Перша стадія: на цій стадії ОФ в процесі експлуатації зношуються і нараховується сума зносу, яка є основною для списання амортизації на затрати виробництва після завершення кожного циклу процесу виробництва, а також в результаті непрацездатності ОФ. На цій стадії втрачається споживча вартість засобів праці і їх вартість переноситься на вартість готової продукції.

Друга стадія: відбувається перетворення вартості ОФ, які знаходяться у продуктивній формі, у форму грошових коштів. Формується амортизаційний фонд.

Третя стадія: відбувається відновлення споживчої вартості ОФ шляхом заміни зношених ОФ новими за рахунок амортизаційного фонду (див. рис. 3.2).

Продуктивне використання ОФ нарахування амортизаційних коштів		Находження амортизаційних коштів і їх накопичення в амортизаційному фонді		Відновлення зношених ОФ новими засобами праці
Рис. 3.2 - Кругообіг ОФ

ОФ підприємства оцінюють: залежно від моменту проведення оцінки – за первісною (початковою) чи відновною вартістю; з огляду на стан ОФ – за повною або залишковою вартістю.

Первісна вартість ОФ – це фактична (історична) їх вартість на момент введення в дію чи придбання. Вона визначається сукупністю витрат, пов'язаних із зведенням (спорудженням) або придбанням різноманітних видів основного капіталу (включаючи витрати на його доставку і встановлення). У бухгалтерському обліку основний капітал відображається за первісною вартістю, яка не підлягає зміні. Вона може бути змінена лише в результаті модернізації чи реконструкції об'єкта, що здійснюються в порядку капітальних вкладень, часткового списання, а також переоцінки та індексації.

Відновна вартість ОФ – це вартість їх відтворення в сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті ж витрати, що й первісна, але за сучасними цінами. Зі зміною умов виробництва і цін на однакові елементи засобів праці між первісною (початковою) і відновною вартістю ОФ виникає розбіжність, яка призводить до ускладнення обліку і поточного регулювання процесу відтворення ОФ, правильного розрахунку певних економічних показників діяльності підприємства. Тому для забезпечення однаковості у вартісній оцінці ОФ періодично проводиться їх переоцінка за відновною вартістю.

В економічній літературі первісна і балансова вартості основного капіталу іноді ототожнюються. З цим не можна погодитися. На дату переоцінки 6алансова вартість основного капіталу відображає його відновну вартість. Об'єкти, придбані вже після переоцінки, відображаються в балансі за первісною вартістю. Отже балансова вартість основного капіталу є його вартісним вираженням у змішаній оцінці — за відновною і первісною вартостями.

В принципі відновна вартість основного капіталу має бути нижчою від первісної, оскільки технічний прогрес і зростання продуктивності праці в машинобудуванні та будівництві приводять до зниження вартості машин, приладів, будівель, споруд та інвентарю. Отже в господарській практиці вартість нових засобів праці є вищою від вартості старих, спрацьованих, а відновна вартість — вищою від первісної.

Повна (первісна і відновна) вартість ОФ – це їх вартість у новому, не спрацьованому стані. Саме за цією вартістю ОФ знаходяться на балансі підприємства впродовж усього періоду їх функціонування.

Залишкова вартість ОФ характеризує реальну існуючу вартість, ще не перенесену на вартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Вона є розрахунковою величиною і визначається різницею між повною первісною (відновною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання ОФ. Розмір останньої дорівнює сумі нарахованих амортизаційних відрахувань, але не є ідентичною втраті споживної вартості основного капіталу. Тому визначена таким способом величина залишкової вартості основного капіталу є умовною, як і показники, що розраховуються на її основі. Вважається, наприклад, що коефіцієнт спрацювання основного капіталу, який визначається відношенням суми його спрацювання до його повної вартості, характеризує міру спрацювання. Ще умовнішим є коефіцієнт придатності основного капіталу, що характеризує частку залишкової вартості основного капіталу в його повній вартості. Але залишкова вартість береться до уваги при розв'язанні важливих практичних питань — таких, на приклад, як ремонт або реалізація основного капіталу.

Залишкова вартість ОФ на час спричиненого зношуванням їх вибуття має назву ліквідаційної вартості. В практиці господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань і визначення наслідків ліквідації спрацьованих ОФ.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки.