1.3 Роль міжнародних валютно-фінансових організацій у міжнародному кредитуванні
У міждержавних кредитних відносинах основна роль належить спеціальним міжнародним валютно-фінансовим організаціям, серед яких провідне місце належить Міжнародному валютному фонду, Світовому банку, Міжнародному банку реконструкції та розвитку, регіональним банкам та валютно-кредитним організаціям ЄС (Європейський інвестиційний банк, Європейський фонд валютного співробітництва, Європейський банк реконструкції та розвитку).
Міжнародний валютний фонд (МВФ) є організацією акціонерного типу, його ресурси формуються з внесків країн-учасниць, що встановлюються залежно від визначеної для кожної країни квоти. Даний розмір квоти визначають відповідно до рівня економічної розвиненості кожної країни та її ролі в світовій економіці та міжнародній торгівлі. МВФ надає кредити лише офіційним органам країн-членів – казначействам, центральним банкам, валютним стабілізаційним фондам. Надання кредитів відбувається у формі продажу іноземної валюти за національну, а погашають їх, викуповуючи національну валюту за іноземну. Кредити, які надає МВФ можуть бути декількох видів:
Резервні («стенд-бай»). Дані кредити надаються для стабілізації платіжного балансу, коли його дефіцит носить переважно тимчасовий чи циклічний характер, у межах від одного до двох років із можливим його продовженням до 4-5 років, середня ставка становить 3,25 %.
Розширені. Кредити даного типу надаються для підтримки середньострокових програм з подолання труднощів платіжного балансу, причинами яких є макроекономічні або структурні проблеми, строки таких програм коливаються від 3 до 5 років, кредити надаються звичайно за ставкою 4,5 % річних.
Компенсаційні і надзвичайні мають місце, коли потрібна компенсація скорочення експортного виторгу за причинами, що не залежать від країни-позичальника. Строк здійснення викупу національної валюти – до 5 років, ставка звичайно складає 3,25 % річних.
Фінансування системних перетворень. Даний механізм виник для країн з перехідною економікою, що мали великі проблеми, які стосувались платіжного балансу, і виникли внаслідок переходу до торгівлі на ринковій основі.
Стабілізаційний («буферний») створений для фінансування сировинних запасів у зв’язку з несприятливою ситуацією кон’юнктури світових ринків. У даний час даний вид кредитування не використовується.
Фінансування структурної перебудови. Виникнення даного виду кредитування пов’язане з найменш забезпеченими та розвиненими країнами-членами Фонду. Кредит передбачає надання пільгової допомоги таким країнам. Щодо суми, яка надається, її розмір не перевищує 50 % її квоти з річними лімітами 15 % першого року, 20 % для другого і 15 % для третього року. Ставка кредиту становить 0,5 % річних на строк до 10 років.
Розширені. Фінансування відбувається для структурної перебудови зовнішніх розрахунків, коли наявні досить серйозні порушення, стосовно платіжного балансу (до 3 років), ставка – 0,5 %. [9]
Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), який ще називають Світовим банком, було засновано на Бреттон-Вудській конференції в 1944 році як складову нової структури в системі організації міжнародного співробітництва. Мета, яка була основною при створення МБРР – сприяти економічного прогресу на користь найбідніших верств населення в країнах, які розвиваються, та також фінансування тих інвестицій, які сприяють економічному зростанню. Інвестиції світового банку спрямовуються на будівництво доріг, шкіл, електростанцій, зрошувальних систем, перекваліфікацію службовців, розвиток сільського господарських структур та інше. [10]
Одне з найбільш важливих місць в кредитній політиці МБРР займає стабілізаційне кредитування, тобто програм, які не пов’язані з конкретними проектами. Однією з особливостей Світового банку являється залучення значних коштів на ринках позикового капіталу. МБРР займається продажем облігацій, векселів і інших гарантій заборгованості як урядам країн, так і їх представництвам, центральним, комерційним банкам і також індивідуальним особам в більш ніж 100 країнах світу. Цікавим є те, що на умови надання кредитів Світовим банком залежать від розвитку країни, яка бажає отримати кредит. Чим країна є біднішою, тим вигіднішими та сприятливішими є умови кредитування. [9]
У 1960 році маючи на меті доповнити діяльність Світового банку в напрямку довготривалого фінансування найбідніших країн світу була створена Міжнародна асоціація розвитку (МАР). Цілі, які існували при створенні МАР:
- зменшення бідності;
- стабілізація;
- економічне зростання;
- захист навколишнього середовища.
Мар здійснює кредитування країн, що розвиваються у вигляді конкретних проектів. Щодо даних кредитів, то вони мають 10-ти річний період відстрочки та підлягають оплаті впродовж 35-45 річного періоду (це залежить безпосередньо від кредитоспроможності країни, яка позичає кошти). Кошти для позик в Міжнародній асоціації розвитку формуються за рахунок внесків, які роблять найрозвиненіші країни; внесків, які періодично надходять з доходів МБРР та за рахунок погашених кредитів, які раніше були надані МАР. [11]
Міжнародна фінансова корпорація розпочала свою діяльність в 1956 році з метою сприяти розвитку приватному підприємництву в країнах, які розвиваються. Основними видами діяльності МФК є:
- надання позик чи прямих інвестицій країнам, що розвиваються для фінансування проектів приватних секторів економіки;
- сприяння приватним компаніям країн, які розвиваються, у мобілізації їх фінансових коштів на міжнародних фінансових ринках;
- надання послуг технічного, дорадчого та консультаційного характерів урядам та підприємцям країн-членів. [10]
Інвестиції Міжнародної фінансової корпорації мають характер, орієнтований на прибуток. МФК інвестує кошти лише в рентабельні проекти, що мають гарні перспективи щодо отримання прибутків. Міжнародна фінансова корпорація, на відміну від МБРР, надає кредити без гарантій уряду.
РОЗДІЛ 2. РОЛЬ МІЖНАРОДНОГО КРЕДИТУ В МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИНАХ
2.1 Міжнародні кредити світових валютно-фінансових організацій різним групам країн.
Міжнародний кредит як явище досить багатогранне та широко розповсюджене, залежить від багатьох чинників в кожному окремому випадку та використовується в різних групах країн по-різному. Промислово розвинуті країни досить часто використовують міжнародний кредит задля досягнення мети, що полягає у створенні вигідної для себе економічної та політичної ситуації в країнах-імпортерах. Якщо країни, що займаються переважно імпортом стають на шлях непокори, то кредитори інколи проводять кредитну дискримінацію або ж блокаду. Це може виражатися в тому, що розвинуті країни створюють несприятливі умови отримання, використання чи погашення міжнародного кредиту. Серед методів, які можуть бути застосовані як кредитна дискримінація виділяють обмеження розмірів кредиту; скорочення терміну дії або пільгового періоду; збільшення відсоткових ставок, комісійних премій та зборів; вимагається додаткове забезпечення; раптово призупиняється використання кредиту або скорочується його сума; пред’являються вимоги економічного або політичного характерів.
У розвитку світового господарства міжнародний кредит відіграє важливу роль, сприяючи розвитку продуктивних сил та розширенню масштабів торгівлі. Водночас він може призводити і до негативних наслідків, викликаючи диспропорції в економіці країн-кредиторів. Надмірне залучення міжнародних кредитів та їх неефективне використання підриває платоспроможність позичальників внаслідок сплати величезних відсотків за кредит. Зовнішня заборгованість для багатьох країн стала причиною призупинення їх економічного зростання. [12]
У сучасних умовах глобалізації економіки політичне відношення до міжнародного кредиту поступається місцю реалістичного погляду та пошуку користі від міжнародних економічних відносин для всього світу в цілому. При цьому валютно-фінансові умови міжнародного кредиту залежать від стану економіки, національних та світового ринків судних капіталів в цілому, та роль міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій зростає в умовах інтернаціоналізації та глобалізації господарських зв’язків.
Для менш розвинутих країн, які розвиваються завдяки експорту в найрозвинутіші країни, дані методи кредитної дискримінації є дуже суворими і частіше за все вони не можуть самостійно подолати встановлені умови та бар’єри. Через це дані країни звертаються до міжнародних валютно-фінансових організацій за отриманням допомоги.
Як відомо, у світі існує група розвинених країн, які мають назву «великої сімки», на долю яких припадає значна кількість міжнародних операцій, в тому числі і кредитів, які частіше за все дані країни надають менш розвиненим. Нещодавно країни великої сімки повідомили про те, що вони мають намір надати потужну фінансову підтримку перетворенням у країнах Північної Африки (приблизна сума 20 млрд.дол.США).
Політичні зміни, які відбувалися на Близькому сході й у північній Африці перебували у центрі уваги саміти «великої сімки», який відбувався у французькому місті Довіль. Дана група країн має наміри підтримати демократичні рухи в Єгипті та Тунісі. Ці країни мають отримати міжнародні кредити на суму 20 млрд.дол.США до 2013 року. Президент США Барак Обама і канцлер Німеччини Анґела Меркель особливо виступили в підтримку такої щедрої фінансової допомоги. Країни «великої сімки» мають бажання підтримати демократичні перетворення в Тунісі та Єгипті задля того, щоб допомогти молоді відкрити нову перспективу для себе. [13]
На додаток до даної фінансової допомоги країн «великої сімки», до Тунісу та Єгипту мають надійти в майбутньому мільярди від Європейського Союзу та інших країн. Проте обсяги даної суми поки що невідомі.
Поряд зі звичайними кредитами міжнародні валютно-фінансові організації надають деяким країнам екстрені кредити. Один з таких кредитів підгодовував Міжнародний валютний фонд для Італії. Розмір даного кредиту може становити від 400 до 600 млрд. євро, процентна ставка по ньому коливатиметься від 4 до 5%. Метою даного кредиту є зменшення необхідності фінансування італійських боргів. Завдяки даному кредиту уряд Італії матиме додатковий час для проведення скорочення бюджетних витрат та інших реформ. [13]
Проте розміри даного кредиту говорять про те, що МВФ можливо не матиме можливість надати його за власні кошти, тому, швидше за все, видасть його у співпраці з іншими інститутами, можливо з Європейським центральним банком.
Квота Італії в Міжнародному валютному фонді становить 7,88 мільярдів СПЗ. Отже, з урахуванням поточних валютних курсів, квоти для Італії приблизно складатимуть 43-86 мільярдів євро. Не дивлячись на це, аналітики вважають, що коштів даного кредиту буде недостатньо для того, щоб значним чином вирішити фінансові проблеми країни.
Деяким часом раніше ЄЦБ та Європейський союз відправляли своїх аудиторів до Італії, незабаром те саме планує зробити й Міжнародний валютний фонд. Через те що зростання економіки стало повільнішим і при цьому збільшився державний борг, інвестори пильно слідкують за Італією та діями її уряду та станом економіки країни загалом. Отже, міжнародний кредит від МВФ при підтримці можливо ще одного фінансового інституту вплине позитивним чином на інвестиційну привабливість Італії.
Дані МВФ і Світового банку свідчать про те, що переважна більшість країн, навіть із великої сімки має значний рівень заборгованості. Так, загальний державний борг країн групи G-20 зріс з 78 відсотків ВВП у 2007 році до 97 відсотків у 2009 році та прогнозується на рівні 115 відсотків у 2015 році. Зовнішній борг США станом на 2010 рік становить уже більше 13 трлн. доларів, в той час, як ВВП країни становить близько 14 трлн. доларів. За даними Economist Intelligence Unit в жовтні 2010 року загальний державний борг усіх країн світу перевищив 40 трлн. доларів США. Таким чином, сумарна державна заборгованість усіх країн світу досягла 68% від світового ВВП (номінальний світовий ВВП в 2010 році за прогнозами Світового банку становитиме 58 трлн. доларів). [14]
Пріоритетом при розподіленні іноземних кредитів є їх цільове використання при реалізації інвестиційних проектів в різноманітних галузях економіки, орієнтованих на здійснення структурної перебудови промисловості, створення нових виробництв і технологій, укріплення експортного потенціалу підприємств, розвиток транспорту, комунікацій, рішення енергетичних проблем, забезпечення першочергових потреб населення в продовольчих та медичних товарах, покращення систем охорони здоров’я та екології.
Таким чином, рішення проблеми платежів по зовнішньому боргу багато в чому залежить від довіри до національної грошової одиниці та створення умов для внутрішнього інвестування. І якщо економічна та грошова стабілізація буде проходити активно, то труднощі з виплатою зовнішніх боргів будуть передбачені.
Аналізуючи все вищезазначене, можна зробити висновок про те, що кредитна система грає не останню роль в економічному розвитку кожної держави та світового виробництва в цілому, забезпечуючи його безперервність, підвищуючи ефективність капіталовкладень та сприяючи науково-технічному прогресові. Грамотна кредитна політика держави дає можливість економічного розвитку всім економічним суб’єктам даної країни.
Отже, коли не вистачає власних коштів для нормального функціонування, тоді постає питання про додаткові джерела фінансування. Міжнародний кредит у цьому випадку може мати вирішальне значення. Він використовується для налагодження функціонування держави в цілому. Об'єктивною основою розвитку міжнародного кредиту стали вихід виробництва за національні межі, посилення інтернаціоналізації господарських зв'язків, інтенсифікація світових господарських зв'язків. Поглиблення міжнародного поділу праці обумовили збільшення обсягів, подовження і диференціацію термінів міжнародного кредиту. Тому за будь-яких умов міжнародний кредит отримав великий розвиток та набуває все нових аспектів, стаючи невід'ємною частиною світового господарства.
2.2 Різноманітність кредитів Міжнародного валютного фонду різним групам країн
Коли країна знаходиться в такому фінансовому становищі, що навіть витрати на отримання кредиту є недоступним, останнє місце в черзі – звертатися до МВФ. Для того, щоб отримати кредит від МВФ країна обов’язково має бути членом організації та вносити певну частину від свого багатства до великого кошику засобів Міжнародного валютного фонду.
МВФ надасть кредит одному зі своїх членів, проте звичайно є умови, які країна має виконати. Спочатку країна повинна представити лист про наміри, вказавши свій план економічного зіставлення та погашення кредиту МВФ. Виконавча рада Міжнародного валютного фонду має погодити всі умови з країною, яка потребує кредит. За роки існування МВФ можливо класифікувати види кредити країнам залежно від причини потреби грошей. Наприклад, країни з низькими доходами мають можливість позичати кошти на відносно пільгових умовах. Існує декілька таких механізмів кредитування:
Розширений кредитний механізм, що передбачає нульову відсоткову ставку, пільговий період 5 з половиною років та кінцевим строком погашення - 10 років.
Резервний кредитний фонд, включає в себе нульову відсоткову ставку, пільговий період 4 роки та кінцевий строк погашення 8 років.
Екзогенні шоки. Дані кредити передбачають нульовий відсоткову ставку протягом першого року, виплати відбуваються два рази на рік, починаючи з 5,5 років та закінчуючи на 10 рік після того, як кредит був оформлений.
Міжнародний валютний фонд переглядає рівні відсоткових ставок для всіх пільгових механізмів кожні два роки. Існують також інші види кредитів для більш розвинених країн. Дані країни припадають під одну з наступних категорій:
Стенд-бай. Термін даного кредиту частіше за все 12-24 місяці, погашення його, як правило, передбачає 3-5 років виплати. Більшість країн з середніми рівнями доходів забезпечуються саме за допомогою кредиту стенд-бай.
Розширене фінансування. Його терміни є меншими за кредити стенд-бай і тривають 3 роки. Погашення кредиту підлягає виплаті протягом 4-10 років з дати видачі.
Гнучка кредитна лінія передбачена для завчасного передбачення кризисних ситуацій та прийняття відповідних заходів. Терміни ГКЛ в межах 1-2 років та строки погашення такі самі як і при кредитуванні стенд-бай. Проте на відміну від зазначеного кредиту ГКЛ можна отримати в одну авансову виплату, а не поетапно.
Кредитна лінія передбачуваності, яку можна використовувати тільки для завчасного передбачення кризисних ситуацій та тільки в країнах з гарною репутацією. Кредитна лінія передбачуваності може мати терміни від одного до двох років. [13]
Згідно даних таблиць А.1 та Б.1 можна виділити групу країн з найбільшою сумою кредиту на душу населення. Першими в даному рейтингу є Греція, Ірландія, Румунія, Сейшили, Україна та Ямайка. Найменші суми кредиту на душу населення спостерігаються в Гаїті, Вірменії, Гондурасі, Конго, Беніні, Буркіна Фасо, Кенії, Таджикистані та Мавританії. Проте даний рейтинг не враховує строки погашення, отже порівняння країн здійснено виключно на основі суми кредиту.
В основному, як ми бачимо з даних таблиць, кредитування Міжнародного валютного фонду відбувається частіше за все на строк, погашення якого настає через три роки після надання кредиту. Також, аналізуючи вище наведені таблиці А.1 та Б.1, виявляється, що сума кредитів МВФ останніми роками за період 2009-2013 років коливається від 2414 дол.США до 12735800 дол.США. Рейтинг країн залежно від суми отриманого кредиту представлено в таблиці В.1.
Рис.2.1 – Кредити МВФ різним країнам світу [13]
Дані таблиці В.1 а рисунку 2.1 свідчать про те, що сума кредиту МВФ може бути досить різноманітна, залежно від розвиненості країни, причини надання конкретного кредиту та від інших чинників. Аналізуючи суми кредитів, зазначені в таблиці В.1 та зображені на рисунку 2.1, Україна позичила в Міжнародного валютного фонду середню суму кредиту, порівняно з іншими країнами. Згідно даних вищенаведених таблиці та рисунку, виявляється, що залежно від рівнів доходів різних країн, вони позичають в Міжнародного валютного фонду відповідно різні суми грошових коштів. Вже залежно від отриманих кредитів змінюється інвестиційна привабливість окремих країн, що прямо впливає на залучення коштів в дані країни зарубіжними інвесторами. Як результат даних операцій, створюється позитивний ефект для економіки країни та її розвитку загалом.