2. Виробнича потужність та методика її розрахунку

Виробнича потужність – це показник, що відображає максимальну здатність підприємства (підрозділу, об'єднання або галузі) з випуску товарної продукції в натуральних або вартісних одиницях виміру, віднесених до визначеного періоду часу (зміна, доба, місяць, квартал, рік).

У загальному вигляді виробничу потужність можна визначити як максимально можливий випуск продукції у відповідний період часу за певних умов використання устаткування і виробничих ресурсів (площ, енергії, сировини, живої праці). Провідним фактором, що впливає на виробничу потужність і визначає її назву, є устаткування, тобто засіб зміни матеріальної складового виробничого процесу.

Для умов ринкової економіки, коли діяльність підприємств орієнтована на задоволення попиту по видах продукції й облік вимог (інтересів) споживачів, планована виробнича потужність визначається, з урахуванням портфеля замовлень підприємства, прогнозів споживчого попиту.

Розрахунки виробничих потужностей виконуються на базі інформації про стан встановленого устаткування.

Виробнича потужність визначається за потужністю провідних цехів, агрегатів або ділянок. Під провідними цехами, ділянками або агрегатами розуміють ті з них, де виконуються основні і найбільш масові технологічні операції з виготовлення готової (основної) продукції й у яких зосереджена переважна частина устаткування. У чорній металургії – це доменні, мартенівські, сталеплавильні цехи або печі, у кольоровій – електролізні ванни, у текстильній – прядильне і ткацьке виробництво, на машинобудівних заводах – механічні і складальні цехи.

3. Визначення потреби в трудових, матеріальних і фінансових ресурсах для виконання виробничої програми

Виробнича програма підприємства для свого здійснення має бути забезпечена необхідними ресурсами, до яких належать кошти на оплату праці персоналу, закупівлю сировини, матеріалів, палівно - мастильних матеріалів напівфабрикатів та ін. Задоволення потреб виробництва можливе за наявності фінансових ресурсів у вигляді оборотних коштів підприємства, формованих у разі успішного ведення господарської діяльності з фінансових надходжень (виторг, запаси, нерухомість, продукція на продаж, пакети цінних паперів і т.п.) у необхідні платежі.

У системі планів підприємства його ресурсні потреби для виконання виробничої програми відображають у формах:

• плану з праці і заробітної плати;

• плану матеріально-технічного постачання;

• плану собівартості, прибуткові і рентабельності.

4. Контроль за виконанням виробничої програми

Виробнича програма за своїм змістом відображає зазначені особливості регулювання виробництва через систему загальних і приватних показників, аналіз значень яких дозволяє здійснювати контроль за поточним станом і виконанням самої виробничої програми. Засобами контролю виробничої програми є планові і виконавські баланси по розділах програми, системи поточного виробничого обліку і звітності, системи оперативного керування виробництвом.

До загальних показників контролю належать:

• коефіцієнт напруженості виробничої програми;

• рівень концентрації виробництва;

• рівень спеціалізації виробництва.

До приватних показників контролю за виконанням виробничої програми належать:

• коефіцієнт використання виробничої потужності;

• коефіцієнт завантаження устаткування;

• продуктивність праці на одного працюючого;

• частка продукції по категоріях її якості;

• темпи зростання (зменшення) випуску продукції по її видах;

• фондовіддача основних засобів виробництва;

• фондомісткість продукції;

• фондоозброєність праці;

• коефіцієнт змінності використання устаткування;

• показники використання виробничих площ підприємства.