Ст. 256 Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності

Об'єктивна сторона даного зло­чину включає в себе вчинення таких дій:

1. заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних органі­зацій - це допомога організації в цілому, її підрозділам чи окре­мим учасникам, спрямована на забезпечення існування і розвит­ку організації, можливості реалізації злочинних намірів, які вони ставлять перед собою. Заздалегідь не обіцяним сприяння є тоді, коли про його наступне надання не повідомлялося до моменту створення організації.

2. заздалегідь не обіцяне укриття злочинної діяльності учас­ників злочинних організацій - це переховування: організаторів, керівників та рядових учасників злочинної організації; осіб, які, не будучи членами злочинної організації, виступають співучас­никами її злочинної діяльності чи окремих злочинів, вчинених такою організацією; знарядь чи засобів вчинення злочину, інших предметів, які використовуються для забезпечення діяльності організації чи при вчиненні окремих посягань; предметів, що здобуті внаслідок злочинної діяльності організації; створення перешкод для представників влади, які ведуть боротьбу з діяль­ністю організації, тощо.

Заздалегідь не обіцяним укриття буде за умови, що воно не обіцяне до створення організації чи до моменту завершення окре­мих злочинів, вчинюваних злочинною організацією. В іншому ви­падку такі дії становлять співучасть у злочині, передбаченому ст. 255, або в злочинах, які вчиняє організація і переховування яких було заздалегідь обіцяне.

Кваліфікуючими ознаками сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності (ч. 2 ст. 256) є вчи­нення вказаних вище дій: 1) службовою особою або 2) повторно.

Ст. 257 Бандитизм

Бандитизм - різновид організованої зло­чинної діяльності, яка може здійснюватися у трьох альтерна­тивних формах: 1) організація озброєної банди; 2) участь у банді; 3) участь у нападі, вчинюваному бандою. Для притягнення особи до відповідальності за ст.257 достатньо вчинення нею хоча б однієї з вказаних дій.

Банда - це різновид організованої групи або злочинної органі­зації, якій притаманні, насамперед, загальні ознаки такої групи чи організації, вказані в ч. З та ч. 4 ст. 28 (наявність трьох чи більше учасників, стійкість об'єднання тощо) та мета вчинення нападу на відповідні об'єкти і озброєність.

Пленум Верховного Суду України своєю постановою № 13 від 23 грудня 2005 р. «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» роз'яснив, що метою банди є вчинення не обов'язково кількох зло­чинів, але й одного нападу, який потребує ретельної довготривалої підготовки.

Озброєність характеризується двома моментами. Об'єктивно банда буде озброєна тоді, коли хоча б у одного з її учасників є предмети, які спеціально пристосовані для враження людей і не мають іншого (господарського, спортивного) призначення та на які поширюється спеціальний правовий режим. Наявність пневма­тичних чи газових рушниць, пістолетів, револьверів, метальних, електрошокових чи інших аналогічних пристроїв має враховува­тися як озброєність банди за умови, що вони належать до типів, заборонених для використання громадянами чи які потребують спеціального дозволу. За суб'єктивною ознакою озброєність банди передбачає, що про наявність зброї і готовність її застосувати зна­ють інші члени банди.

Мета нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб означає, що банда прагне досягнути злочинного ре­зультату за допомогою насильства або створення реальної загрози його застосування, діє раптово, агресивно.

Об'єктивна сторона бандитизму включає вчинення хоча б однієї з таких дій: 1) організація банди, 2) участь у банді; 3) участь у нападі, вчинюваному бандою. Перші дві дії за своїм змістом ана­логічні тим, які охарактеризовані вище стосовно ст. 255. Участь у нападі, вчинюваному бандою, означає виконання дій, які станов­лять собою напад, зокрема, застосування насильства чи створення реальної загрози його застосування до працівників підприємств, установ, організацій чи до окремих громадян. Участь у нападі, вчинюваному бандою, можуть брати як члени цієї злочинної орга­нізації, так й інші особи - які не є учасниками банди. У тому ж ви­падку, коли особа не виконує об'єктивну сторону нападу, а сприяє банді в інший спосіб (надає транспорт, переховує бандитів тощо), вона підлягає відповідальності за пособництво бандитизму.

Момент закінчення злочину, передбаченого ст. 257, слід визна­чати з врахуванням того, у якій формі вчинюється бандитизм. Не викликає сумніву, що участь у банді та участь у нападі, вчинюва­ному бандою, передбачає те, що відповідне стійке озброєне зло­чинне об'єднання - банда - вже існує. Що ж до організації озброє­ної банди, то момент закінчення аналізованого злочину у такій формі визначається неоднозначно. Традиційно бандитизм відно­сять до злочинів з усіченим складом, його прийнято було вважати закінченим з початку дій, спрямованих на виникнення банди, не­залежно від їх успішності, результативності, тобто незалежно від того, чи вдалося створити банду, чи вчинила вона напади. Пленум же Верховного Суду України у згаданій постанові вказує, що дії обвинувачених можна кваліфікувати як закінчений бандитизм лише у випадках, коли банду дійсно було організовано. Водночас вказується, що організаційна діяльність, яка не дала такого резуль­тату, може розцінюватися як замах на бандитизм.

Крім того, у цій же постанові міститься суперечлива теза, яка стосується оцінки стійких об'єднань, які, щоб дістати зброю, вчи­няють напади на військовослужбовців, працівників правоохорон­них органів тощо. Вказується, що «уже в момент нападу з метою заволодіння зброєю ці об'єднання стають бандою, оскільки в та­кий спосіб її члени озброюються». Однак такі дії не можна кваліфікувати як закінчений злочин, оскільки на момент початку нападу стійкого озброєного об'єднання ще не існує. У випадку ж, коли зброєю заволодіти не вдалося, про наявність закінченого бандити­зму говорити тим більш безпідставно.