Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ПідручникТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНО...doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
809 Кб
Скачать
☆

V. Організація та управління

__БЕЗПЕКОЮ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ____________

5.1. Правові, нормативні та організаційні основи безпеки життєдіяльності

Державну безпеку у всіх сферах життєдіяльності суспільства підтримують і забезпечують формування взаємовигідних біосоціальних відношень людей, соціальних груп між собою. Такий підхід до безпеки визначає і відповідні принципи правових, нормативних та організаційних основ безпеки життєдіяльності.

Становлення незалежної суверенної України супроводжується створенням безпечного стану довкілля, виробництва, побутових умов для життєдіяльності людини.

Основне місце в цьому процесі займає законодавство у галузі регулювання відносин охорони здоров’я людини та навколишнього середовища, забезпечення безпеки у надзвичайних ситуаціях та ситуаціях повсякденного життя.

Ці відносини регулюються нормативними актами різної юридичної сили – Конституцією, законами, урядовими підзаконними актами, відомчими нормативними актами та нормативними актами місцевих органів влади.

Юридичну базу зобов’язання щодо безпеки життєдіяльності становить Конституція України, де статтею 27 визначено: «Кожна людина має невід’ємне право на життя… Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.»

Стаття 49 зазначає, що «Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.» Стаття 50 проголошує, що кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Законодавство щодо безпеки життєдіяльності включає законодавство України про охорону здоров’я, охорону праці, дорожній рух, цивільну оборону, охорону навколишнього середовища тощо.

Безпека людини – невід’ємна складова частина стратегічного напрямку розвитку людства, визначена Організацією Об’єднаних націй як «сталий людський розвиток».

«Сталий людський розвиток» - такий розвиток суспільства, при якому задоволення потреб сучасних поколінь не повинно ставити під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. Україна активно підтримує цю концепцію ООН, з якої випливає, що одним із ключових завдань державної політики України на найближчу перспективу повинно стати зниження рівня повільного вимирання людей внаслідок безперервного погіршення якості навколишнього середовища, техногенних та екологічних ризиків, захист населення та територій від НС.

Саме тому безпека життєдіяльності населення розглядається як загальнодержавна проблема у певній концепції, яка передбачає:

  • системний підхід до попередження та ліквідації кризових явищ у сфері безпеки;

  • створення такої основи стабільного розвитку держави, яка враховує національні цінності та тенденції світового розвитку безпеки життєдіяльності;

  • створення законодавчого поля, яке сприяє комплексному вирішенню проблем екології, економіки та соціального розвитку;

  • тісну співпрацю у справах безпеки життєдіяльності в усіх структур суспільства;

  • ефективний механізм реалізації положень, закріплених у законодавстві, контроль за їх виконанням;

  • перехід до проектування, створення та експлуатації потенційно небезпечних виробництв та об’єктів на базі нових критеріїв, методів та засобів забезпечення безпеки;

  • створення ефективних методів та засобів оповіщення, захисту та рятування людей, а також ведення рятувальних та відновлювальних робіт у зонах виникнення та розвитку аварій;

  • формування ефективної системи управління у сфері безпеки життєдіяльності;

  • проведення наукових досліджень і розробок захисту і безпеки населення та територій;

  • розробка програм безпеки життєдіяльності, цільових програм профілактики причин аварій і небезпек;

  • навчання та інформаційне забезпечення всіх верств населення з питань безпеки, пропаганда безпечної поведінки та здорового способу життя;

  • запровадження економічних механізмів відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю людей;

  • створення системи з питань безпеки життя та діяльності населення.

До основних завдань забезпечення безпеки життєдіяльності людини відносять:

  • інформування та навчання людей з питань забезпечення безпеки;

  • практичне засвоєння способів та прийомів надання невідкладної допомоги постраждалим у НС;

  • ліквідація (нейтралізація) джерел небезпеки та наслідків їхнього прояву.

Забезпечення безпеки і захисту населення, об’єктів економіки і в цілому національного надбання країни від негативних наслідків НС розглядається в Україні як невід’ємна частина державної політики, національної політики і державного будівництва, як найважливіша функція органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємств, організацій, установ і громадян.

Практична реалізація державної політики у сфері захисту населення і територій від НС, пріоритетом якої є запобігання їх виникненню та адекватне реагування, і повинна базуватися на сукупності правових норм, об’єднаних в єдине тематичне законодавство.

Починаючи із 1991 року, відколи шляхи і способи вирішення завдань захисту населення і територій від НС докорінно змінилися, процес створення відповідної нормативно-правової бази значно активізувався.

Однак, лише наявності необхідного законодавства та якості його змісту недостатньо для вирішення поставлених ними завдань. Необхідно, щоб норми законодавства діяли, і важливою передумовою їх дієвості є доведення змісту нормативно-правових актів до відома населення.

Створено Єдину державну систему захисту населення і територій, яка включає сукупність органів управління, сил і засобів, які реалізують державну політику у сфері цивільного захисту та безпеки життєдіяльності.

Цивільний захист та безпека життєдіяльності – це система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів з метою запобігання та ліквідації наслідків НС, які загрожують життю і здоров’ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період. Правовою основою безпеки життєдіяльності та цивільного захисту є:

  • Конституція України;

  • Закон України «Про правові засади цивільного захисту»;

  • Закон України «Про Цивільну оборону України»;

  • Закон України «Про захист населення та територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру»;

  • Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану»;

  • Закон України «Про аварійно-рятувальні служби»;

  • Закон України «Про пожежну безпеку»;

  • Закон України «Про об’єкти підвищеної безпеки»;

  • Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»;

  • Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»;

  • Закон України «Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

  • Міжнародні договори України.

Питання для самоконтролю:

  1. Назвіть основні статті Конституції, в яких визначаються засади безпеки життєдіяльності.

  2. Сформулюйте основу концепції безпеки життєдіяльності держави.

  3. Назвіть основні завдання безпеки життєдіяльності держави.

  4. Поняття «Цивільний захист та безпека життєдіяльності».

  5. Назвіть правову основу безпеки життєдіяльності та цивільного захисту.