1.2. Загальні основи безпеки життєдіяльності

Людина постійно взаємодіє з навколишнім середовищем, перетворюючи його, в результаті чого змінене середовище впливає на життєдіяльність самої людини.

Результат взаємодії людини з навколишнім середовищем може змінюватися від позитивного до катастрофічного. Катастрофічний, як правило, супроводжується загибеллю людей і руйнуванням компонентів середовища. Негативні впливи, які виникають раптово, періодично або постійно діють у системі “людина – життєве середовище” і визначаються як дія небезпек.

Небезпека – це явище або вплив на людину несприятливих або несумісних із життям факторів.

Небезпека є центральним поняттям безпеки життєдіяльності і являє собою явища, процеси, об’єкти, властивості, які здатні за певних умов завдати шкоди здоров’ю чи життю людини як прямо, так і опосередковано.

Досвід життєіснування людства доводить, що шкоду особистості може нанести будь-яка діяльність: робота на виробництві (трудова діяльність), різні види відпочинку, розваги та навіть діяльність, пов’язана з навчанням.

Небезпечними є підсистеми, які супроводжуються різними видами енергії, хімічно- або біологічно активними компонентами, умовами, які не відповідають безпечній життєдіяльності людини.

Усяка діяльність людини є потенційно небезпечною. Потенційна небезпека – вид небезпеки, яка має прихований характер і проявляється в умовах, які важко передбачити, та може реалізуватися у формі хвороб або травм.

Але наявність потенційної небезпеки не завжди супроводжується її негативним впливом на людину. Для реалізації негативного впливу небезпеки необхідне виконання трьох умов: небезпека реально існує і діє; людина знаходиться в зоні дії небезпеки; людина не має достатньо ефективних засобів захисту.

Умови, за якими небезпека може реалізуватися в подію, називаються небезпечною ситуацією.

Поряд із небезпекою розглядають поняття «безпека».

Безпека – стан захищеності особистості, суспільства, держави від зовнішніх та внутрішніх небезпек і загроз, що ґрунтуються на діяльності з виявлення, попередження, ослаблення, усування (ліквідації) небезпек і загроз, здатних знищити, позбавити матеріальних і духовних цінностей, нанести збитки.

Ситуацію, за якої проявляється велика можливість виникнення нещасного випадку, прийнято називати небезпечною або аварійною, а коли загинули люди – катастрофічною.

Крім небезпечних ситуацій, виділяють екстремальні ситуації.

Екстремальною називають ситуацію в процесі діяльності, коли у людини психофізіологічне навантаження досягає критичної межі, при якій вона може втратити здатність до раціональних вчинків і діяти відповідно до обставин, які виникли. До природних чинників, що спричиняють екстремальні умови, відносять аномальну температуру, вологість, солоність води, місцезнаходження людини тощо. В екстремальних ситуаціях людина може опинитися і перебуваючи на виробництві, вулиці, у побуті або на відпочинку.

Джерелами (носіями небезпек) є природні процеси і явища, техногенне середовище та людські дії. Небезпеки існують у просторі й часі та реалізуються у вигляді потоків енергії, речовини та інформації.

Класифікація та систематизація явищ, процесів, об’єктів, які здатні завдати шкоду людині (таксономія небезпек), на сьогодні не розроблена у повному обсязі.

Таксономія – класифікація та систематизація явищ, процесів, об’єктів, які здатні завдати шкоди людині.

Пропонується кілька класифікаційних систем, згідно яких небезпеки класифікують:

• за походженням (природна, техногенна, екологічна);

• за локалізацією (космос, атмосфера, літосфера, гідросфера);

• за наслідками (захворювання, травми, загибель, пожежі);

• за часом прояву (імпульсивна, кумулятивна);

• за структурою (прості, складні);

• за характером дії на людину (активні , пасивні);

• за шкодою (соціальна, технічна, екологічна);

• за сферою прояву (побутова, виробнича, спортивна, дорожньо-транспортна).

Найбільш вдалою класифікацією небезпек вважається класифікація за джерелами походження, згідно з якою всі небезпеки поділяються на 4 групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані. Подібна класифікація прийнята і в державних стандартах при визначенні надзвичайних ситуацій.

Для досягнення умов безпечного життєіснування людина повинна уміти прогнозувати небезпеки, уміти управляти ризиком. У безпеці життєдіяльності прогнозування охоплює аналіз закономірностей життя людини в різних сферах її діяльності, оцінку тенденції розвитку в майбутньому з урахуванням попереднього досвіду і досягнень у безпеці життєдіяльності.

Прогноз – результат передбачення, якісні висновки про тенденції розвитку небезпечного процесу чи явища.

Передбачення – попереднє припущення про напрям розвитку чи можливі наслідки ситуацій на основі вивчення та порівняння даних спостережень, фактів.

Здатність передбачати - один із факторів безпечного життєіснування людини, який розвивався поряд із суспільством. Завдяки прогнозуванню людина може передбачити небезпеки та їх наслідки, уникати багатьох з них, формувати моделі розвитку подій у майбутньому.

Дослідження причин виникнення небезпек, їх характеристик, особливостей впливу сприяють розробленню ефективних заходів захисту, спрямованих на забезпечення нормальної життєдіяльності людини.

Прогнозування наслідків небезпечних та екстремальних ситуацій охоплює:

• оцінку ймовірності та аналіз причин виникнення небезпечних ситуацій;

• очікувану силу впливу та механізми розвитку небезпеки;

• характеристику та розміри ураження всіх об’єктів та суб’єктів навколишнього середовища;

• агресивність та глибину впливу чинників небезпеки (генетичні зміни, тривалість періоду впливу, багатоступеневість впливів);

• періодичність виникнення небезпечних та екстремальних ситуацій та їхню динаміку;

• визначення величини збитків у випадку реалізації небезпечних та екстремальних ситуацій.

Попереджувальні та захисні заходи, засоби забезпечення безпеки спрямовані на:

• попередження чи ліквідацію небезпеки шляхом усунення джерела її виникнення чи віддалення його на небезпечну відстань;

• захист від небезпеки шляхом колективних чи індивідуальних засобів захисту, страхування при роботах у небезпечних умовах;

• використання технічних та конструкторських засобів підвищення безпеки;

• розробку відповідної нормативно-правової бази, спрямованої на формування концепції безпеки та створення умов безпечної життєдіяльності;

• проведення нагляду та контролю за виконанням нормативно-правової бази.

• розробку систем запобігання та реагування на надзвичайні ситуації;

• забезпечення медико-гігієнічних умов для підтримання на належному стані здоров’я людей.

Питання для самоконтролю:

1. Розкрийте поняття «Небезпека»

2. Визначте поняття «Безпека».

3. проаналізуйте таксономію небезпек.

4. Розкрийте особливості прогнозування небезпек.

5. Сформулюйте попереджувальні та захисні заходи від дії небезпек.