2.5. Середовище життєдіяльності людини

Одним з елементів системи «Людина – життєве середовище» є безпосереднє середовище життєіснування людини (родина, сім’я, робота, суспільство, навколишня природа тощо), тому, розглядаючи безпеку людини як поняття, що стосується сутності людського життя, сфери її діяльності і взаємозв’язків із навколишнім середовищем, виділяють поняття «середовище», в якому живе і діє людина.

Середовище є простором для проживання, важливим джерелом ресурсів, здійснює вплив на здоров’я і працездатність людини.

Навколишнє середовище - частина природи, з якою людське суспільство безпосередньо взаємодіє у житті, виробничій діяльності. Воно утворилося у результаті тривалої еволюції планети під впливом людської діяльності та створенні так званої «вторинної природи», яка виникла як результат діяльності: міста, підприємства, транспортні магістралі тощо.

Людина, постійно перебуваючи у навколишньому середовищі, одночасно живе у суспільстві, тобто в соціально-політичному середовищі.

Соціально-політичне середовище – це частина суспільства, що включає національні, соціальні, економічні, політичні та інші суспільні відносини та створені людством матеріально-культурні цінності, які впливають на людей, формують світогляд, обумовлюють поведінку у сфері взаємовідносин із навколишнім середовищем.

Отже, середовище, яке оточує людину, складається:

• із природного середовища, яке формувалося у процесі еволюційного розвитку землі і життя на ній;

• із техногенного середовища – створеного людьми у процесі розвитку і господарсько-побутової діяльності (техносфери);

• із соціально-політичного середовища – створеного людством матеріально-культурного світу.

Навколишнє природне середовище у широкому розумінні – космічний простір, а у вузькому – біосфера, зовнішня оболонка Землі. Вона охоплює частину атмосфери (до 10–15 км над поверхнею землі), гідросферу (до 12 км вглиб водної поверхні землі) і верхню частину літосфери (до 2–5 км вглиб твердої поверхні землі), які взаємопов’язані складними біогеохімічними циклами обміну речовин і енергії.

Атмосфера та атмосферне повітря – один із найважливіших природних ресурсів, без якого життя на Землі було б неможливим. Його обов’язкова складова – вуглекислий газ, без якого неможливий фотосинтез рослин, який, в свою чергу, сприяє утворенню кисню.

Компонентом атмосфери, який зазнає найбільших змін, є водяна пара. Її вміст в атмосфері визначається співвідношенням процесів випаровування, та конденсації води. Водяна пара і двооксид вуглецю захищають земну поверхню від надмірного охолодження, створюючи так званий «парниковий ефект».

Атмосфера регулює теплообмінні процеси на Землі, впливає на її радіаційний та водний баланс. Одним з найважливіших факторів, що визначає стан атмосфери, є її взаємодія з океаном. Процеси газообміну і теплообміну водною та твердою поверхнею суттєво впливають на клімат Землі, а в результаті – на життя флори та фауни.

Життєдіяльність організму людини як складової біологічної системи протікає в певних межах, установлених природою. Умови життя у навколишньому середовищі в межах природних змін його параметрів називають нормальними умовами життєіснування.

Людина постійно відчуває вплив на організм погодних та планетарних змін у погоді та природі. Зміна температур, сезонів, енергетичних потоків, посухостійкості чи надмірного зволоження може призводити не тільки до погіршення стану здоров’я, погіршення функціонування організму загалом, а й згубно діяти на навколишню природу, середовище проживання людини.

Гідросфера – водна оболонка Землі. Усі форми водних мас переходять одна в одну у процесі перетворення. Вода у біосфері перебуває у безперервному русі, бере участь у геологічному та біологічному кругообігу речовин.

Вода є основою існування життя на Землі. Для величезної кількості живих організмів, особливо на ранніх етапах розвитку біосфери, вода була середовищем зародження та розвитку. Без води неможливий фотосинтез, який відбувається в зелених рослинах і лежить в основі біологічного кругообігу речовин на нашій планеті. Вода – своєрідний мінерал, який забезпечує існування живих організмів на Землі.

Обмін речовин в організмах можливий лише за наявності води. Втрата організмом 10–20% води веде до його загибелі. Без води організм може прожити не більше 3 - 5-ти діб.

Вода використовується у промисловості, побуті, сільському господарстві як джерело енергії. Багато джерел і водоймищ мають лікувальне призначення.

Для безпечного життєіснуваня людини і більшості організмів придатна виключно прісна вода. Доступною для використання є лише невелика частина вод, зосереджена у прісноводних озерах, водосховищах, річках та підземних водоносних горизонтах. Вода, яка використовується для життя людини, повинна відповідати чітким санітарним нормам щодо вмісту тих чи інших компонентів, що забезпечують склад і властивості води. Вона повинна бути безпечною щодо бактеріального складу, нешкідливою за вмістом і складом розчинених хімічних речовин.

До води, що використовується для технічних потреб, виставляються вимоги залежно від конкретного технологічного процесу. Вода не повинна викликати корозії механізмів, труб, апаратури, з якими контактує, тому перед її використанням необхідною стає водопідготовка, тобто підвищення якості води: очищення, пом’якшення, знесолювання, знекислювання, лугування, нейтралізація, дегазація.

Літосфера – тверда оболонка Землі. Літосфера є середовищем усіх мінеральних ресурсів, одним з основних суб’єктів антропогенної діяльності людини. Важливим компонентом літосфери є ґрунт.

Ґрунти мають велике значення для життя. Без ґрунту не можливе життя рослин і тварин на суші, бо ґрунт для них є основою їх життя. Він є джерелом органічно-мінеральних речовин, основним джерелом отримання продуктів харчування людей. Він сприяє поліпшенню здоров’я людини, є фактором, що формує геохімічні процеси, від яких залежить хімічний комплекс організму людини.

У межах літосфери постійно відбуваються фізико-географічні та тектонічні процеси (землетруси, зсуви, селі, обвали, ерозія), які впливають на стан екологічної ситуації у різних регіонах планети.

Сучасна людина мешкає в середовищі, зміненому та антропогенно трансформованому під впливом власної технічної діяльності – техносфері. У життєвому циклі людина і навколишнє середовище її життя створюють постійно діючу систему «людина – довкілля».

Довкілля – навколишнє середовище людини, обумовлене сукупністю факторів, здатних чинити пряму або непряму, негайну або віддалену дію на людину, її здоров’я і життя.

Техносфера – це частина біосфери в минулому, яка свідомо змінена людиною прямим чи непрямим впливом технічних засобів з метою оптимального задоволення особистих матеріальних і соціально-економічних потреб.

Створення людиною техносфери, яка призначена максимально вдовольняти потреби у комфорті і безпеці, далеко не виправдала надії суспільства. Нераціональна господарська діяльність, досягнення науково-технічного прогресу призвели до пошкодження і вичерпання природних ресурсів, змін регенеративних механізмів біосфери, деформації сформованого протягом багатьох мільйонів років природного кругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті, порушення динамічної рівноваги глобальної земної соціоекосистеми.

До техносфери належать промислові регіони та зони, міста, безпосередньо виробниче і побутове середовище, тому її поділяють на виробниче і побутове середовище.

Виробниче середовище –простір, у якому здійснюється трудова діяльність людини для забезпечення особистих матеріальних потреб через освоєння навколишнього природного середовища у промисловій та сільськогосподарській діяльності.

Виробниче середовище містить комплекс підприємств, організацій, установ, засобів транспорту, комунікації тощо та характеризується такими параметрами: рівень шуму, вібрація, радіація, теплове та електромагнітне випромінювання, загазованість та ін.

Безпечна життєдіяльність у виробничому середовищі безпосередньо пов’язана з виконанням певного виду роботи та продуктивністю праці, яка визначається людським фактором, засобами виробництва, технічними та організаційними умовами праці, впливом навколишнього середовища.

Побутове середовище – середовище проживання людини, що включає комплекс житлових споруд, будов спортивного і культурного призначення, комунально-побутові організації і установи.

До параметрів побутового середовища відносять розмір житлової площі на людину, ступінь електрифікації, газифікації житла, наявність централізованого опалення, холодної та гарячої води, рівень розвитку громадського транспорту та ін. Зазвичай параметри побутового середовища підтримуються людьми, які проживають у регіоні.

На сучасному етапі активного розвитку діяльності, пов’язаної передусім із інтелектом людини, спостерігається перехід біосфери в якісно новий стан – ноосферу.

Зміни, внесені в біосферу людською діяльністю, є природним етапом її еволюції, внаслідок якої вона переходить у стан ноосфери, в якій свідома, розумна, інтелектуальна діяльність стає визначальним фактором існування та розвитку.

Проблема життєдіяльності у ноосфері полягає у тому, що людина, ставши істотою соціальною, перестає пристосовуватись до навколишнього природного середовища, як інші живі організми, а пристосовує його до своїх цілей і потреб.

Результатом такого втручання є порушення рівноваги природних процесів. На ранніх етапах існування суспільства природа була здатною справлятись з такими порушеннями, але з наростанням обсягу знань, сукупної продуктивної сили, вона втрачає здатність до відтворення своїх основних функцій, знешкоджуючи результати людської діяльності.

Нині перед людством постала реальна загроза знищення природи як сфери існування біологічного людського організму. Природні катастрофи і катаклізми, глобальна екологічна криза, створена людською діяльністю, загрожує перерости у глобальну екологічну катастрофу.

Людина живе не лише в природному, а й у соціально-політичному середовищі, яке визначається сферами суспільного життя:

– матеріальною, яка охоплює процеси розподілу, обміну, споживання продуктів матеріального виробництва;

– соціально-політичною, яка визначає соціальні та політичні відносини людей у суспільстві: класові, національні, групові, міждержавні тощо;

– духовною, що визначає комплекс ідей, поглядів, уявлень конкретної особистості;

– культурно-побутову, що вивчає виробництво загальнолюдських культурних цінностей, інститут сім’ї, побутові проблеми населення, освіту, виховання тощо.

Якісний стан всіх компонентів середовища буття людини впливає на рівень її здоров’я, життєдіяльності та тривалості життя.

Компоненти природного середовища (повітря, вода, харчові продукти, ґрунт) містять усі життєво необхідні для організму елементи: кисень, який надходить в організм з повітрям, воду, білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни. Компонентами навколишнього середовища підтримуються відповідні для життя організму температури і вологість повітря, наявність і природний рівень радіоактивності, напруження магнітного поля, шумовий режим.

У процесі особистої та виробничої діяльності людина вносить в оточуюче зміни, які стосуються не лише хімічного і біологічного стану середовища, а й умов існування людини. Ці зміни можуть впливати на параметри клімату, особливо в районах з високою концентрацією населення та виробництва, ведуть до зміни складу атмосфери.

Сучасне промислове виробництво забруднює навколишнє середовище газоподібними, твердими відходами, тепловими викидами, електромагнітними полями, ультрафіолетовими, інфрачервоними, світловими, віброакустичними та іонізуючими випромінюваннями, радіоактивними речовинами та іншими фізичними і хімічними факторами небезпек.

Питання для самоконтролю:

1. Схарактеризуйте стан сучасного природного середовища.

2. Розкрийте значення атмосфери, води та ґрунту для забезпечення життя організму людини.

4. Техносфера як сфера діяльності людини.

5. Виробниче середовище як одне з умов життєдіяльності людини.

6. Ноосфера як новий еволюційний стан біосфери.

7. В чому полягає рівновага в системі «людина – життєве середовище».

8. Соціально-політичне середовище і його значення в життєдіяльності людини.

9. Проаналізуйте вплив людини на середовище, яке її оточує.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА НЕБЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

_ТА ПОРОДЖЕНІ НИМИ ФАКТОРИ__________