2.3. Психологічні особливості організму людини

Аналіз статистичних даних та висновки експертів у галузі безпеки життєдіяльності дозволяють стверджувати, що від 60 до 90% травм у побуті та на виробництві відбувається з вини самих потерпілих.

Сучасні досягнення психологічної науки дають можливість розглядати проблеми безпеки життєдіяльності людини не тільки в плані відношення «людина – світ», але й саму людину, її нервову систему та перенапруження психічного стану як можливе джерело небезпеки для неї самої.

Предмет «Безпека життєдіяльності» вивчає не тільки конкретні безпеки при виробничій діяльності, якою займається безпосередньо охорона праці, а і загальні психологічні проблеми, притаманні всій людській життєдіяльності в умовах небезпеки. Тому актуальним є виявлення закономірностей діяльності людини в умовах небезпеки для перетворення цієї діяльності в безпечну. Безпечну не тільки у відношенні до фізичних небезпек, але і з погляду соціальних (покарання, втрати авторитету, поваги, гідності тощо), духовних небезпек (переживання з приводу зроблених помилок, нанесення комусь шкоди, очікування небезпеки чи проблем). При цьому методи досліджень нервових та психічних проблем у безпеці життєдіяльності майже нічим не відрізняються від психологічних, фізіологічних та педагогічних досліджень. Вони вивчають як безпеку життєдіяльності, так і формують основні концепції нервового, тобто психічного здоров’я.

Фактори психічного та нервового здоров’я є актуальними для світової спільноти. Світові конфлікти, тероризм, війни, бідність, приниження, голод, хвороби, епідемії, невпевненість у завтрашньому дні, невміння спілкуватися, неприйняття думки інших людей, природні катаклізми – це тільки неповний перелік факторів, що впливають на психічний стан людини в суспільстві, руйнують захисну систему організму, як імунну так і нервову. Людина стає вразливою, зменшується тривалість життя, значно погіршується здоров’я.

Саме тому 11 жовтня світова спільнота відзначає Всесвітній день психічного здоров’я, адже в критичних ситуаціях, що виникають у світі мало не щодня, люди стикаються з труднощами реалізації внутрішніх необхідностей свого життя (мотивів, прагнень, цінностей та ін). При їх виникненні людина переживає нервові зриви, психічні стани, які можуть перейти у психічні розлади. Тому ефективна підготовка до перебування людини в автономній ситуації, сприяння засвоєння позитивних і ефективних моделей поведінки у суспільстві, сім’ї, колективі дасть можливість уникати багатьох небезпек.

Нервові та психічні реакції людини на несприятливу чи кризову ситуацію, визначення їх шкідливими і небезпечними чинниками, зумовлені сукупністю властивостей і якостей кожної людини, що залежить від психологічної реакції, темпераменту, особливостей характеру, нервової системи, роботи всіх аналізаторів організму.

Умови життєдіяльності людини, які травмують нервову систему та психіку, визначаються інтенсивністю, тривалістю, раптовістю виникнення нестандартних ситуацій, їх актуальністю для людини. Такі життєві ситуації характеризуються загрозою життєвим цінностям, провокують почуття тривоги, безпорадності, неспроможності, неповноцінності і призводять до психічних (нервових) зривів і травм.

Психічна (нервова) травма – хвороблива зміна в психічному житті людини внаслідок екстремальної події, що проявляється у змінах її функціонального, фізіологічного та психічного стану, емоційного настрою, і супроводжуються неприємними переживаннями, змінами поведінки.

Виділяють такі види екстремальних ситуацій, які наносять нервові травми:

• складні, параекстремальні, що ставлять людину у жорсткі умови, пов’язані з ризиком невдачі, високою ціною помилки;

• екстремальні, такі, що ставлять під сумнів саме існування людини.

У різноманітних життєвих ситуаціях складними для психологічного стану людини є не тільки стресові ситуації, але і їх відсутність. Недостатність навантаження як наслідок втрати сенсу, так само небезпечні для психічного здоров’я, як і перевантаженість.

Невід’ємним аспектом життєдіяльності людини є її рефлексії (самоспостереження, самоусвідомлення). Будучи, в ідеалі, абсолютно вільною, вона здатна вибирати бути їй чи не бути, жити їй чи ні. Тому людина намагається забезпечити безпеку своєї екзистенції (життєдіяльності), виробляє стиль поведінки, формує свою особистість, риси характеру, здійснює певні вчинки. Основною особливістю вчинку є те, що він здійснюється за внутрішніми та зовнішніми поштовхами діяльності людини. Необхідність вчинку спричиняє тиск на особистість, яка переживає своєрідний стрес, що є невід’ємною складовою життєдіяльності людини.

Безпека життєдіяльності передбачає гармонійність внутрішнього психічного стану людини із навколишньою реальністю. Саме вони стають рушійними мотивами для вчинків, призводять до ситуацій, у яких людина або отримує нервові зриви та психічні розлади, або почувається комфортно і невимушено, може працювати і відпочивати, та не відчувати загрози власному життю і здоров’ю.

Безпека життєдіяльності вивчає чинники, що стійко та тимчасово підвищують імовірність наразитися на небезпеку.

До чинників, які стійко (постійно) підвищують імовірність наразитися на небезпеку відносять:

• Постійні функціональні зміни в нервовій системі або інших системах та органах, що мають хворобливий характер або близький до цього стан. Такі зміни не означають непрацездатності, однак можуть чинити несприятливий вплив на людину з точки зору її безпеки (наприклад, головні болі, серцеві захворювання, цукровий діабет та ін.). В основному перебіг хвороби позначається на поведінці людини:

• частково безпосередньо у вигляді слабкості, недомагання;

• частково побічно шляхом загального впливу на психіку (наприклад, депресія, роздратованість).

Підвищення захищеності таких людей можна досягти перш за все шляхом постійних медичних оглядів та необхідного лікування. Важливо не допускати таких осіб до роботи із підвищеною небезпекою.

• Різноманітні вади органів чуття (часткова втрата зору, слуху, та ін.). Зрозуміло, що дефекти органів чуття можуть мати різну ступінь, однак навіть мінімальний дефект підвищує імовірність нещасного випадку. Важливе значення у підвищенні безпеки осіб з такими вадами відіграє набуття необхідних навичок, практика та загальне відповідальне ставлення до виконуваної роботи.

• Порушення зв’язку між сенсорними та руховими центрами вищих відділів нервової системи. Внаслідок таких порушень людина не здатна з необхідною швидкістю та точністю реагувати на зовнішні впливи, що сприймаються її органами чуття. Серед фахівців у галузі безпеки життєдіяльності переважає думка про те, що порушення узгодженості між сенсорними і моторними процесами відіграють значну роль при виникненні багатьох нещасних випадків. Вказані порушення можуть бути компенсовані, в першу чергу, завдяки правильному розподілу уваги.

• Дефекти, що виникають в узгодженості координації рухів. Такі порушення часто виникають в координації особливо тонких та складних рухів рук. У повсякденному житті таких людей називають незграбними. «Механіка» таких дефектів полягає у тому, що м’язи, які виконують рухи, керуються із різних рухових центрів кори головного мозку. У деяких людей ця діяльність неузгоджена, тому їх не варто допускати до робіт із складними руховими операціями, так як це може спричинити нещасний випадок.

• Неврівноваженість емоційних процесів (наприклад, підвищена емоційна збудливість, раптові зміни настрою, гострі емоційні реакції на незначні зовнішні подразнення).

• Згубна пристрасть до алкоголю, наркотиків.

• Незадоволення роботою та відсутність інтересу до неї. Поведінка таких людей характеризується невпевненістю, розсіяною увагою. Тому з точки зору безпеки життєдіяльності важливо, щоб людина обрала саме ту діяльність, яка б відповідала її нахилам та інтересам.

До чинників, що тимчасово підвищують імовірність наразитися на небезпеку, відносять:

• Недосвідченість. Практичний досвід є безумовно важливим чинником , що підвищує безпеку праці. Він також впливає на поведінку працівника на робочому місці і виявляється у високій працездатності та інтенсивності роботи. Недосвідчений працівник ще не навчився пристосовуватися до вимог певного виду діяльності, в результаті чого значно зростає кількість помилок, що можуть призвести до нещасного випадку. Не вважається, що ступінь досвідченості визначається лише стажем роботи. Фактично цей рівень залежить від навичок, вправності та психічних особливостей особистості та інших факторів.

• Необережність - чинник, який підвищує імовірність наразити на небезпеку в певний момент часу не лише самого працівника, а й цілий виробничий колектив. Протилежним чинником є обережність, що виявляється в таких формах:

• Раціональне керування своєю увагою. Внутрішня зосередженість допомагає людині оберігати себе від несприятливих впливів зовнішнього оточення, не дозволяє порушити необхідну внутрішню установку на роботу;

• Правильного використання виробленого автоматизму дії. Це означає, що працівник знає, коли необхідно свідомо контролювати свої дії;

• Дисциплінованість, що проявляється в безумовному виконанні необхідних норм безпеки та застосуванні відповідних засобів захисту;

• Підтримання порядку на робочому місці.

• Втома. Буває як фізіологічна так і психічна. Часто супроводжується відчуттям стомленості, яка зникає після відпочинку. Психологічна втома виявляється наступними явищами:

• зниженням сприйняття подразників;

• зниженням здатності концентрувати увагу;

• сповільненням мислення;

• зниженням здатності до запам’ятовування та згадування;

• змінами в емоційному стані;

• сповільненням сенсомоторних функцій.

• Емоційні впливи, що можуть виникнути після конфліктів, душевних переживань тощо. Тому необхідно слідкувати, щоб у колективі та на виробництві була створена доброзичлива та сприятлива психологічна атмосфера.

Вплив конкретної ситуації на поведінку людини визначається тим, як вона переживає цю ситуацію. Переживання ситуації, різноманітні реакції людини на неї розуміють як емоції - психічні процеси, які відображають особисту значимість та оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі переживання.

Прояв емоційного життя людини відбувається у таких станах, як афекти, власне емоції, почуття, настрій і стрес.

Афект – це найсильніша емоційна реакція. Афект повністю захоплює людину і підкоряє її думки і рухи. Він завжди ситуаційний, інтенсивний і відносно короткий. Афект постає як наслідок якогось сильного потрясіння. В афекті змінюється увага: знижується можливість переключення, забувається все, що відбувалося до події, яка викликала афектну реакцію (стан ейфорії після звільнення від небезпеки, ступор при повідомленні про смерть).

Стрес – це неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію. Це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичної активності типу боротьби, втечі. Під час стресу виділяються гормони, змінюється режим роботи багатьох органів і систем (ритм серця, частота пульсу тощо). Стресова реакція має різний прояв у різних людей: активна – зростає ефективність діяльності, пасивна – ефективність діяльності різко зменшується.

Емоціональна урівноваженість сприятливо впливає на життєдіяльність людини і зменшує її схильність до небезпеки.

Питання самоконтролю:

1. Проаналізуйте психічне здоров’я людини як фактор безпечного життєіснування.

2. Назвіть чинники, які стійко підвищують імовірність наразитися на небезпеку.

3. Назвіть чинники, які тимчасово підвищують імовірність наразитися на небезпеку.

4. Схарактеризуйте афект як стан організму.

5. Розкрийте поняття стресу як стану організму.