Притча про таланти (Матей, 25)

Перед усім увагу звернути на слово "талант":

- у нас "талант" – здібність.

Евтимологія каже щось інше. (Значення: Етимологія – походження; "етіос" на грецькій мові – причини).

Латинь каже: "талантум" – вага, тарілка на вазі, потім монета.

Грецькою мовою "талантоп".

Радянська вага, де є 2 тарілки:

- ця тарілка, що стояла на вазі (називається талантом);

- потім переросло в монету "талант".

В сучасній мові це є якась розумова здібність, інтелектуальна здібність.

ВАЖЛИВО!

В Притчі талант, захований в монеті, і це представляє невикористані здібності.

Це нас наштовхує на щось інше.

Без цієї Притчі ми б не говорили "талант", могли б говорити:

- дар,

- завдаток,

- властивість

Якщо говоримо слово "талант"- воно більше відповідає нашій інтерпретації, нашій ментальності, бо що таке гроші і їхня кількість- зрозуміло людині.

Талант:

- вага,

- гроші.

Господар, який від’їжджає, дає заготовлений злиток (в часи Христа – талант, як правило – срібло). Отже, цей талант відповідав приблизно 25-30 кілограмам срібла. Хтось отримав з/п – талант- 25-30 кілограм срібла. В часи Христа 2-3 таланти в рік можна заробити.

Перший чоловік – 1 талант,

другий – 3 таланти,

третій – 5 талантів.

Ключові моменти:

1. Господар від’їжджає дуже далеко. Ця поїздка далека означає, що він цілковито довіряє своїм слугам. Від'їжджає з думкою, що він не такий пан, як всі. Протилежно думав 3-ій слуга- що він такий, як всі (той, що закопав талант).

Він ( в значенні іншому) залишає добро Церкві- своє те, що є:

- в тайнах,

- молитві.

Дозволяє працівникам формувати Церкву, тобто Бог довіряє людині.

2. Доручає їм свої добра:

- це значить дар є цілковитий,

- це не оренда (хоч в кінці Притчі так виглядає).

Можеш робити те, що хочеш.

Господар не каже, що те є твоє, а те є моє. Людина повноправний цілковитий господар.

Після довгого часу пан повертається.

Христос спочатку встановив відносини любові до того дарування, а одного дня він перетвориться на суддю.

Господар може бути справедливим суддею, не жорстоким, а справедливим.

Ісая в 5 главі (коли дозріває виноград, приходить господар щоб забрати).

Любити, означає передусім:

- надіятися,

- вірити.

І на суді Христос приходить за плодами свого милосердя. Хоче подивитись, що його любов не була марною, що його розп'яття не пропало просто так.

Дерево не може думати, що воно безплідне, воно росте і приносить плід.

Людина – теж має приносити дар.

Перші слуги:

- вони повірили, що все доручене – добро, таланти є від Бога.

Отже, вони не переймаються тим, чи це слово від Бога, чи там є Святий Дух, чи це є виключно людське чи Боже.

Вони себе поводять, як співпрацівники Бога, як спадкоємці.

Вони не бажають дізнатися де ще є Боже, а де вже їхнє. Тому вони є слугами вірними.

Останній слуга, третій, він не зрозумів справжнє відношення Божої любові. Він не вірив, що той злиток, талант є його і боявся ризику.

У тексті говориться про страх. Слуга говорить: "Я злякався", і страх його дії спаралізував, не дав зробити більше. Тому той злиток, той талант є для нього чужий.

Так як ми, якщо нам щось дали, ми боїмося ризику.

Той чоловік каже: "Я знаю, що ти є жорстокий". Щоб сказати, що ти добрий, він каже, що той жорстокий: "Жнеш, де не сіяв".

Визначення господаря мало би стимулювати слугу, якщо ти не здатний робити з любови, то мав би примножити хоч зі страху.

Чоловік сам себе осудив тими словами.

Прийде час і людина має дати звіт.