3) Використовуй ігри, які допоможуть відпрацювати основні навички, без яких неможливо обійтись у спілкуванні.

Гра «Обличчя»

Намалювати на листочку обличчя з різними виразами: веселе обличчя, таке, що плаче, похмуре, хитре, здивоване, перелякане, тощо. Що виражають ці обличчя?

Учитель розповідає, що вираз обличчя називається «мімікою».

Гра «Маски»

Учитель пропонує класу завдання. Виразити за допомогою міміки горе, радість, страх, здивування.

Гра «Жести»

Учитель дає завдання.

Розмовляти можна і за допомогою жестів. Які жести ми зна­ємо (як жестом зупинити машину, попросити про щось, поздо­роватися, попрощатися...)? Виграє той, хто зможе згадати жест першим.

Гра «Іноземець»

Учитель пропонує ситуацію.

Раптом ви потрапили до іншої країни, ви не знаєте мови, вас не розуміють. За допомогою міміки й жестів запитайте про

дорогу до зоопарку, до басейну, на площу, де стоїть пам'ятник, до кінотеатру, кафе, на пошту тощо.

Гра «Ці різні слова»

Учитель звертається до учнів по черзі.

За допомогою слів можна приголубити, прогнати, засмути­ти, зігріти, образити. Заспокой ляльку Таню, яка плаче; вручи другові подарунок на день народження; поясни іншому, що тобі не подобається, коли тебе штовхають, і попроси більше цього не робити. Як вирішити непорозуміння без бійки? Як пояснити, що ти чогось хочеш, без сльоз? Як купити хліб у магазині?...

Усі ці ситуації програються за допомогою слів, міміки, жестів.

Гра «Опиши друга»

Дві дитини стають спиною одна до одної і по черзі описують зачіску, обличчя, одяг іншого; хто виявився точнішим, той виграє.

Гра «Дотики»

Дитина закриває очі, а хто-небудь із присутніх торкається рук. Дитина відгадує, хто це, і називає по імені.

Гра «Слухаємо тишу»

Усім учням пропонується послухати тишу, а потім визначити, хто і що почув у ній. Як варіант, можна зробити короткий вступ до гри і сказати, що в класі поселилася фея Тиша. «Хочете по­слухати її пісні? Для цього требі сидіти тихо-тихо і. тільки най- уважніші зможуть почути її». Окрім розвитку вміння слухати, ця гра розвиває вміння концентрувати увагу та контролювати своє бажання «щось сказати», коли знаєш, що це невчасно. Учитель пропонує питання.

Що ви почули? Які були звуки: голосні, тихі, який був тембр (тембр — характерне забарвлення звуку, за яким розрізняють звукові тони однакової висоти й завдяки якому звучання одно­го музичного інструмента або голосу відрізняють від іншого), де ви чули схожі звуки та ін.

Гра «Інтонація»

Запропонуйте дітям повторити речення «Бегемот танцює лам­баду» з різною інтонацією (радісно, байдуже, зло, весело, сумно...).

Гра «Складаємо казку»

Із коробки, в якій зібрані різні картинки (вирізки з журналів, сюжетні картинки), учні беруть по одному малюнку і починають складати колективну казку. Кожен учасник придумує по 1 — 2 речення, а в результаті казка повинна мати спільний сюжет. Через те, що у цю гру можна грати неодноразово, вона зазвичай подобається дітям і довго не набридає. Можна завести спеціаль­ну коробку й поповнювати її новими картинками із прочитаних журналів. Спочатку розповіді будуть досить дивні та незрозумілі, дітям буде складно, тому їм потрібно допомогти (але не робити замість дитини), наштовхувати на думку. Також для гри можна використовувати ляльки для лялькового театру чи іграшки.

Гра «Якби я був чарівником»

Усі присутні видумують розповіді або казки-мініатюри. При­близні теми: «Як би я змінив світ, якби міг усе», «Дощ — це добре й погано», «Найкраща іграшка у світі», «Найсмачніша цукерка у світі», «Якби люди вміли літати».

Гра «Порівняння»

Учитель пропонує дітям порівняти друзів і себе з якоюсь квіт­кою, деревом, звіром тощо. Учні розповідають, чому вони вибрали саме такі порівняння.

Гра «Цвітик-семицвітик»

Поясніть дітям, що настрій може виражатися різними кольо­рами:

• червоний колір — захоплення;

• оранжевий — радість, веселість;

• жовтий — мені приємно;

• зелений — спокійний настрій;

• синій — сумний, невпевнений настрій;

• фіолетовий — мені тривожно;

• чорний — смутний настрій;

—.білий — мені страшно.

Учні вибирають собі настрій (карточку з кольорового паперу), не показуючи нікому, ховають у гаманець і відповідно до кольору показують настрій за допомогою міміки і жестів.

Гра «Інтерв'ю»

Учитель пропонує ситуацію.

• Ви прилетіли з далекої країни, в аеропорту вас зустрічає ко­респондент і ставить питання.

Учні розігрують сценку. Можна дати мікрофон для посилення уявної ситуації.

Після гри вчитель розбирає ситуації з учнями.

Рожеве слово «Привіт»

Учитель розповідає класу історію.

Один хлопчик розгубив усі хороші слова. У нього залишилися тільки погані. Тоді мама відвела його до доктора. Той говорив: «Відкрий рота, висунь язик, подивися вгору, подивися на кінчик свого носа, надуй щоки». Потім велів хлопчикові піти пошукати хороші слова. Спочатку хлопчик знайшов слово: «У-у-ф!» — теж нехороше слово, потім слово «Відчепися», теж погане. Нарешті він натрапив на рожеве слово «Привіт». Поклав його до кишені і відніс додому. Після цього він навчився говорити хороші слова і став хорошим, добрим хлопчиком. (Дж. Родарі)

Можна розподілити ролі між дітьми і розіграти сценку по на­ступній розповіді.

Розповідь про чесність «Так буде справедливо»

Мати двох братів пішла в магазин. Як тільки за нею закрилися двері, брати почали балуватися. Вони бігали навколо столу, ки­далися подушками. Раптом клацнув замок: це повернулася мама. Старший брат швидко сів на диван, а молодший продовжував під­кидати подушку і розбив люстру. Мама розсердилася і поставила його в кут. Старший брат піднявся з дивана і став поряд. «Чому ти так поступив?» — запитала мама. «Так буде справедливо»,— відповів хлопчик.

За допомогою вчителя учні програють уявну ситуацію «Калюжа».

Пройшов сильний дощ. Дівчинка йшла-йшла, раптом хтось випадково штовхнув її і вона впала посеред великої калюжі. Сама вона вибратися не може. Як можна їй допомогти? (перекинути колоду, подати руку, маленьку дощечку).

Учитель робить висновок: допомога — це добре, її треба нада­вати й можна отримувати.

Підсумок

Учитель пропонує учням питання.

Яким тебе бачать оточуючі? Як треба виглядати, щоб людям було приємно з тобою спілкуватися?

Слово вчителя

Не треба «намагатися сподобатися», треба поводитися і ви­глядати так, щоб оточуючим було комфортно, приємно, спокій­но, цікаво, весело біля тебе. Це не спосіб покрасуватися, це вияв елементарної поваги до людей. І треба розуміти, що не всі люди можуть віддячити тим самим. Та й не треба слідкувати за тим, хто і як поводиться. Головне — самому навчитися правильно по­водитися. Перед тим, як казати щось, треба думати, чи буде це доречно, чи не образить когось, чи буде це зрозумілим тій людині, до якої ти звертаєшся. Необхідно знати, що треба завжди одягати чисті попрасовані речі. Існує багато інших подібних речей. Зви­чайно, цього за день не навчишся. Не навчишся і за два. Є так багато людей, які не навчилися цього за все життя. Тому нама­гайтеся навчитися цьому в дитинстві.

ТВІЙ КОДЕКС СОВІСТІ

Мета. Допомогти учням усвідомити, що таке совість і сором; викликати у дітей прагнення робити до­бро; виховувати почуття відповідальності за свої вчинки, уміння оцінювати їх.

Хід заняття

Слово вчителя

Напевно, ви не раз чули вислови: «жити по совісті», «працю­вати по совісті», «судити по совісті», «говорити по совісті». Що, на вашу думку, вони означають? Що ж таке совість? Це непросте питання, адже совість і сором — це регулятори людської пове­дінки, совість взаємопов'язана з відповідальністю людини перед собою. Кожній людині важливо знати думку інших про себе, вона оцінює свої вчинки очима сторонньої людини, іноді людина від­чуває провину, їй буває соромно...

Учитель розповідає притчу про совість, після чого пропонує учням питання.

Був чудовий літній вечір, місячне сяйво освітлювало стеж­ку, якою йшов чоловік. Замислившись, він не помітив каменя, спіткнувся, впав і боляче забився. Встав, подивився на камінь і пішов собі далі.

Через деякий час на стежці з'явився інший чоловік. Насвис­туючи, він ще здалеку помітив камінь. Підійшов до нього і поду­мав: «Це ж моя кохана йтиме цією стежкою, не помітить каменя і впаде». Узяв він камінь та й відніс на узбіччя.

Та ось з'явився ще один чоловік. Він побачив камінь, що ле­жав віддалік, зловтішно посміхнувся і поклав його знову серед стежки.

Починало світати. На доріжці з'явився четвертий чоловік. Коли він побачив камінь, то подумав, що люди можуть його не помітити, і прибрав камінь зі стежки.

Стародавні греки вважали, що стежка — це наше життя. А чотири чоловіки — це ми, люди, такі різні в цьому житті: пер­ший чоловік — байдужий, другий — егоїст, третій — безсовісний. І тільки четвертий — людина з совістю.

Чи згодні ви з такою оцінкою людей? Обґрунтуйте своє твер­дження.

Учитель зачитує оповідання В. Сухомлинського

Є ще одне найніжніше деревце

Мама з Катрусею поливають яблуньки в саду. Десять яблу­ньок, під кожну — по десять голубеньких відерець. Щоб зеленіли, квітли і родили. Катруся вже закінчує перший клас, вона добре вміє рахувати. І ось за її підрахунками виходить: під яблуньку вже вилили десять голубеньких відерець, а мама виливає ще й одинадцяте.

• Скільки ж треба вилити під кожну яблуньку? — питається Катруся.

• Десять,— відповідає мама.

• А чого ж ви під кожну яблуньку виливаєте ще й одинадцяте відерце? — дивується Катруся.

• Бо є ще одне — найніжніше деревце,— каже усміхаючись мама.— Його теж треба полити, щоб вічно зеленіло.

• Що ж це за деревце?

• Совість.

Що здивувало Катрусю?

Яку відповідь на своє запитання дістала вона від матері? Чому совість — це найніжніше деревце, яке слід плекати?

Скарбничка мудрості

Учитель пропонує класу поміркувати над висловами відомих людей про совість.

«Те, що в нас є два ока, не полегшує нашої долі: одне око служить, щоб бачити хороші сторони життя, а друге — щоб ба­чити погані» (Вольтер).

«Людина ніколи не буде доброю, доки не зрозуміє, яка вона погана або якою поганою вона могла б стати» (Честертон).

«Зло протистоїть добру навіть тоді, коли добро хоче допомог­ти тим, хто став на шлях зла» (Ч. Айтматов).

«Є те, що потрібне цим людям навіть більше, ніж їжа й дах над головою. Це — розуміння того,, що вони комусь потрібні, хтось їх кохає. Вони розуміють, що, навіть якщо їм залишилося жити всього кілька годин, їх люблять. Господи, зроби нас гідни­ми служби людям усього світу, які живуть і помирають у злид­нях і голоді» (Мати Тереза).

Учитель пропонує дітям обговорення ситуації

Старенька бабуся їде в трамваї. Вона щойно одержала свою невелику пенсію і підраховує, скільки треба заплатити за електро­енергію, водопостачання та інші побутові послуги.

У цей час двоє підлітків витягують у неї із сумки гаманець. Це помічає контролер, він підходить і просить показати квитки. Звичайно, квитків у хлопців немає, але за них заступається ба­буся: вона ладна заплатити за них.

Чи вчинили б і ви так само, як бабуся?

Як ви думаєте, про що думали підлітки, коли бабуся за них заступилася?

Слово вчителя

У кожної людини є внутрішній потенціал добра і зла. Кож­ний вчинок, думка є вибором того або іншого. Але, здійснюючи шляхетні й гарні вчинки, людина може керуватися негативними мотивами (бажання зарекомендувати себе з кращого боку, змусити гарно говорити про себе, отримати схвалення, подяку, нагороду, покращити своє положення тощо). При цьому людина не перейма­ється високою ідеєю і щирим бажанням допомогти; внутрішньо вона залишається байдужою до негараздів того, кому допомагає. Тому найвищу цінність має та доброчинність, яка робйться від чистого серця. Чи завжди ви керуєтеся щирими почуттями у своїх шляхетних учинках? Наведіть приклади, коли ваша допомога була щирою.

Учитель зачитує оповідання В. Сухомлинського

Як Федько відчув у собі Людину

Пішов раз малий Федько з матір'ю на поле картоплю копати.

• Вісім років тобі,— каже мати,— працювати час по- справжньому.

Викопує мати кущ, а Федько вибирає з ямки картоплю й у від ­ро кидає. Не хочеться Федькові працювати. Визбирує картоплю, що зверху, а в землі не хоче копирсатися. Залишив картоплю в од­ному кущі, у другому. Мати помітила таку роботу та й каже:

• Хіба тобі не соромно? Людина ж дивиться і все бачить!

Оглядається Федько довкола і дивується:

• Де ж та Людина? Що вона бачить?

• У тобі, Федьку, Людина. Усе вона бачить, усе помічає, та тільки ти не завжди дослухаєшся до того, що вона тобі говорить. Ось прислухайся до її голосу, вона тобі й скаже, як ти працюєш.

• А де ж вона в мені — Людина? — дивується Федько.

• У голові твоїй, у грудях, у серці,— підказує мати.

Перейшов Федько до іншого куща, позбирав картоплю, що

зверху лежала. Хотів було вже залишити його, аж тут мов і справ­ді хтось докоряє: «Що ж ти, федьку, робиш? Порийся, там ще є картопля у землі». Здивувався Федько, оглянувся. Нікого не­має, а мов хтось дивиться на його роботу й соромить. «І справді, мабуть-таки, Людина бачить мою роботу»,— подумав Федько, зітхнув, розгріб землю біля викопаного куща і знайшов ще кілька картоплин. Легше стало на душі Федькові. Аж пісеньки веселої заспівав. Працює він годину, працює другу і все більше дивуєть­ся. Ледве подумає: «Навіщо так глибоко гребтися, мабуть, уже немає картоплі», а тут хтось і підслухає його думку. І соромно стає Федькові. Але й радісно, ой, як радісно. «Гарний цей друг — Людина»,— думає Федько.

Учні відповідають на запитання. Як працював Федько? Чому? Як мама присоромила Федька? Що його здивувало? Що змінилося у ставленні хлопчика до роботи? Чому? Як хлопчик відчув у собі Людину? Що це означає?

Робота в групах

Учитель пропонує класу поміркувати над ситуацією і закін­чити розповідь.

Іринка з мамою в садочку збирає у кошик груші; їй не дуже хочеться нахилятися, підбирати дрібненькі грушки. Мамі не по­добається, як дівчинка працює, тож вона каже: «Прислухайся до себе, чи тобі ніхто не докоряє за таку роботу?» Іринка...

Чи стало дівчинці соромно? Чи заговорила в ній совість? Чи потрапляли ви з таку ситуацію? (Учні відповідають на питання.)

Слово вчителя

Народний досвід вчить: від своєї совісті не втечеш. Де совість, там і любов. Догоджай не людям, а совісті своїй. Совість гризе без зубів. Очі — міра, рука — віра, совість — порука. Як ви розумієте ці приказки?

Складання «Кодексу совісті» другокласника за висловами В. Сухомлинського

• Роби так, як має бути, не для «годиться», не тому, що хтось побачить твої добрі вчинки і похвалить тебе, а за велінням власної совісті.

• Бути справжньою людиною наодинці зі своєю совістю значно важче, ніж на людях, що оцінюють твої вчинки, схвалюють добро й засуджують зло.

• Звітувати перед своєю совістю значно важче, ніж перед іншою людиною.

• Якщо ти наодинці із собою робиш щось погане і думаєш, що про це ніхто не знатиме, ти помиляєшся. Будь гранично чес­ним наодинці з собою.

• Бажання зробити добро тільки заради того, щоб тебе похва­лили, означає, що на чистому тілі твоєї совісті з'являється плямочка.

• Совість — річ надзвичайно тонка, ніжна і примхлива. Якщо потурати її примхам, вона стає жорстокою. Треба вчитися во­лодіти своєю совістю, тоді вона стане мудрим і благородним вартовим учинків, поведінки, всього життя.

• Володійте своєю совістю, виховуйте в собі вимогливість.

Слово вчителя '*

Сором є моральним переживанням. Це почуття неминуче пе­редбачає людську самооцінку. Людина, яку охоплює сором, пере­буває наодинці із собою, хоча й оцінює себе сторонніми очима.

Саме слово «сором» походить від основи зі значенням «ховати, приховувати». Справді, сором спонукає людину ховати чи пере­борювати в собі те, що могло б зганьбити її в очах інших людей. Сором спонукає людину до самовдосконалення. Люди соромляться того, що принижує їхню гідність; поганих учинків, відсутності свободи, незадовільних побутових умов.

Робота в парах

Учитель пропонує учням розказати товаришеві, чого слід со­ромитися. Даються наступні поради.

• Соромся порожнечі душі. Найбільше соромся того, іцо в тебе немає своїх святинь, своїх непохитних, незаперечних істин, правил, принципів.

• Соромся слабкої волі, «безхребетності» . Гори від сорому, якщо відчуваєш, що в тобі заворушився мерзенний черв'ячок, ім'я якому — «моя хата скраю».

• Соромся байдужого ставлення до громадського життя, до ви­конання обов'язку.

• Не тільки соромся явної підлості, але й не давай найменшого приводу, щоб про тебе могли подумати як про підлу людину. Пам'ятай, що підлість у дитинстві й отроцтві починається ні­бито з дуже маленького бажання уникнути відповідальності, небезпеки, врятуватися йід біди, що загрожує іншим, пере­класти на когось відповідальність за те, що сталося через влас­не незнання, помилку, необачність, непорозуміння. Підлим є мовчазне виглядання зі схованки й очікування: а що буде товаришеві, який опинився в небезпеці?

• Соромся безвідповідальності, легковажності своїх почуттів, упо­добань. У своїх почуттях треба бути вірним і обов'язковим.

• Соромся безкультур'я. Хизуватися незнанням — верх нерозум­ності. Невігластво розуму і почуттів збіднює людину. Нехай на сторожі твоєї порядності завжди стоїть почуття сором'язливості за все примітивне, недосконале в самому собі.

ДРУЖНІ СТОСУНКИ ДІВЧАТОК І ХЛОПЧИКІВ

Мета. Розширити зміст поняття «справжній друг», уяв­лення дітей про дружні взаємини. Вчити товари­шувати і спілкуватися.

Хід заняття

Слово вчителя

Часто вдома чи у школі можна почути: «Треба дружити, бути дружними, дружно гратися, дружно жити».

Що ж потрібно робити, щоб стати комусь другом? (Турбува­тися про друга; намагатися зробити для нього щось хороше; не сваритися; підтримувати в тяжку хвилину; радіти за свого друга, поважати його думку тощо.)

Напевне, у кожного з вас є товариші і друзі. З друзями ви можете поділитися таємницями, цікаво проводити час. У склад­них ситуаціях друг завжди поруч, він допоможе, підкаже. З дру­зями цікаво, бо є багато спільних захоплень, думок.

Чи всі люди мають справжніх друзів?

Чому дехто друзів не має? (Тому що, на превеликий жаль, де­які люди самі не вміють бути друзями.)

Учні відповідають на питання.

Висновок: без друзів важко жити.

Мозковий штурм

Учитель запитує в дітей, яким, на їхню думку, має бути справ­жній друг, які риси та особливості мають бути йому притаманні. Діти по черзі називають, а учитель записує на дошці. Потім ро­биться висновок про те, яким має бути справжній друг.

Учні розповідають, коли вони повелися як справжні друзі.

Гра «Голосування»—1

Учитель говорить, що дружба має певні правила, яких взаєм­но дотримуються люди, що дружать і вважають себе справжніми друзями.

Учні пишуть на плакаті правила дружби.

• Пам'ятати про друга, коли його немає поряд.

• Завжди допомагати.

• Захищати друга, коли про нього погано говорять поза очі.

• Берегти довірені таємниці.

• Довіряти другу свої думки.

• Пробачати другові його помилки.

• • Радіти успіхам і досягненням друга.

• Поздоровляти і дарувати подарунки.

Учитель пояснює, що буде зачитувати по черзі кожне прави­ло, а діти мають піднімати руки і голосувати — приймається це правило чи ні.

Можна запропонувати дітям самим придумати цікаву форму голосування (наприклад, плескати в долоні, подавати якийсь звук тощо). Діти можуть самі придумати ці правила, а потім власними доповнити створений Перелік.

Коли правила будуть прийняті, учитель під їх переліком пише червоним маркером «Прийнято» і заохочує дітей плескати у доло­ні, вітаючи один одного з успішним завершенням голосування.

Слово вчителя

53

Хлопчики і дівчатка можуть бути справжніми друзями. У них є багато спільних уподобань. Дівчатка — веселі, дисципліновані. Хлопчики — сильні, надійні. Дівчаткам і хлопчикам разом ніколи не буває сумно. Вони встигають все зробити.

Гра «Голосування»—2

Учитель говорить, що у спілкуванні є певні правила, яких необхідно дотримуватися.

Учням пропонується прочитати правила спілкування.' Які правила спілкування необхідно виконувати тільки хлоп­чикам?

Які — тільки дівчаткам? А які — усім?

Учням пропонується доповнити створений перелік власними правилами.

Учні читають прислів'я і пояснюють, як вони їх розуміють. Людина без друга, як їжа без солі. ^ Друзі пізнаються в біді.

Учитель пропонує учням обговорити з батьками ці прислів'я і порадитися з ними щодо вибору друзів.

Гра «Хрестики — нулики»

Після правильної відповіді учні показують х, а після непра­вильної — 0.

• Хлопчики і дівчатка можуть бути справжніми друзями.

• Справжній друг дасть тобі списати складну задачу.

• Щоб мати справжніх друзів, треба бути дуже сильним.

• Справжній друг завжди зрадіє твоїм успіхам.

• Друг — це чесність, справедливість, підтримка.

Тест для дівчаток

Учитель просить вибрати одну відповідь на запитання. • 1. Як ти спілкуєшся .з хлопчиками з твого класу?

а) добре;

б) натягнуто;

в) взагалі не спілкуюся.

2. Якщо хлопчик тебе про що-небудь попросить, ти:

а) з радістю допоможеш;

б) подумаєш, а чи варто;

в) навідріз відмовишся допомогти.

2. Якщо хлопчик тебе обзиває і дражнить, ти:

а) зведеш усе на жарт;

б) обізвеш його так само або ще гірше;

в) помстишся йому пізніше, образиш ще гірше.

2. Якщо твоя подруга дружить з хлопчиком, ти:

а) схвалиш її вибір;

б) розкажеш їй про всі його недоліки;

в) порвеш із нею дружбу.

2. Якщо ти чуєш, що хлопчики пліткують про однокласни­цю, ти:

а) зробиш їм зауваження;

б) попліткуєш разом із ними;

в) розкажеш все однокласниці.

2. Чи можна дружити із хлопчиком?

а) так, вони ж не інопланетяни;

б) можна, але дуже обережно:

в) ні, ніколи.

Тепер підрахуй, яких відповідей у тебе більше. Якщо більше відповідей «а»

У тебе немає проблем у спілкуванні з хлопчиками*. Ти класна подруга, вірна й справедлива. Якщо більше відповідей «б»

Тебе не цікавлять хлопчики, і даремно. Ти ставишся до них із побоюванням, а часом і зовсім байдуже. Повір, ти багато чого втрачаєш. Спробуй подивитися на хлопчиків з іншого боку: вони можуть бути непоганими друзями. Якщо більше відповідей «в»

Ти просто чоловіконенависниця! Терміново змінюйся! Як же без дружби з хлопчиками? Жити буде нудно.

Тест для хлопців . ' 1' .

Учитель просить вибрати одну відповідь на запитання.

1. Як ти спілкуєшся з однокласницями?

а) добре;

б) натягнуто;

в) взагалі не спілкуюся.

2. Якщо дівчинка тебе про що-небудь попросить, ти:

а) з радістю виконаєш прохання;

б) скажеш: «Подумаю!»;

в) рішуче відмовишся допомогти.

3. Якщо дівчинка тебе обзиває і дражнить, ти:

а) зведеш усе на жарт;

б) обізвеш її у відповідь;

в) помстишся пізніше.

4. Якщо твій друг дружить із дівчинкою, ти:

а) схвалиш його вибір;

б) не звернеш уваги;

в) порвеш із ним дружбу.

5. Якщо ти чуєш, як дівчатка пліткують про однокласника, ти:

а) зробиш їм зауваження;

б) попліткуєш разом із ними;

в) розкажеш все однокласнику.

6. Чи можна дружити з дівчатками?

а) так, цілком;

б) можна, але дуже обережно;

в) ні, ніколи.

Тепер підрахуй, яких відповідей у тебе більше. Якщо більше відповідей «а»

У тебе немає проблем у спілкуванні з дівчатками. Ти класний друг, вірний і справедливий. Якщо більше відповідей «б»

Тебе не цікавлять дівчата, і даремно. Ти ставишся до них із побоюванням, а часом і зовсім байдуже. Повір, ти багато чого втрачаєш. Спробуй подивитися на дівчат з іншого боку: вони мо­жуть бути непоганими друзями. Якщо більше відповідей «в»

Ти просто жінконенависник! Терміново змінюйся! Як же без дружби з дівчатками? Жити буде нудно.

Учитель розбирає з класом ситуації.

1. Оленка не хоче сидіти з Мишком за однією партою. Що відчуває Мишко? Чи права Оленка?

2. Сергійко знову смикнув Ніну за косу. Вона погналася за ним, щоб вдарити. Що можна порадити Ніні та Сергійко^ ві?

Порада: стався до інших так, як хотів би ти, щоб вони до тебе ставилися.

Питання до класу

Чому часом дівчатка вважають хлопчиків нецікавими? Чому іноді хлопчики не можуть зрозуміти проблем дівча­ток?

Які е справи, що необхідно і можна робити разом? Чи може надійний друг бути і хлопчиком, і дівчинкою?

Складання правил для хлопців

1. Не ображати дівчат і не глузувати з них.

2. Поступатися дівчатам місцем.

3. Допомагати нести важкі речі.

4. Заступатися за дівчат, не дозволяти їх кривдити.

5. Робити дівчаткам гарні компліменти.

Складання правил для дівчат

1. Не обзивати хлопців.

2. Обговорювати з хлопцями прочитані книжки.

3. Допомагати їм прибирати робоче місце.

4. Просити в хлопців допомоги.

5. Радіти за їхні гарні вчинки.

Слово вчителя

Чому особливої пошани заслуговують мами, бабусі, сестрич­ки — всі жінки? За якої умови жінки можуть упоратися з усіма справами і залишатися гарними й добрими? (Учні розмірковують над питаннями.)

Чоловіки — опора сім'ї та суспільства. На їхні плечі лягає найважливіша і найвідповідальніша праця. Чоловік повинен бути сильним і мужнім.

На жінку покладена найважливіша у світі місія — продовжен­ня людського роду. Від жінки залежить, чи буде оселя затишна і привітна, а діти — добре виховані, ситі й доглянуті.

Отже, і жінка, і чоловік у сім'ї відіграють однаково важливу роль.

Хлопчики повинні готуватися стати сильними і мужніми, щоб У майбутньому бути опорою сім'ї. Вони мають по-лицарськи ста­витись до дівчаток, допомагати їм і завжди захищати. Дівчатка Мають у свою чергу піклуватися про хлопчиків.

якщо ти в гостях

Мета. Продовжити формувати уявлення про показники культури людини, про культуру поведінки в го­стях, за столом; учити дарувати подарунки, бути гостинними; розширювати знання дітей з гостин­ного етикету.

Хід заняття

Слово вчителя • . 'ШМІ

Що таке етикет? Етикет — слово французького походження.

На одному з пишних і вишуканих прийомів у короля Людо- вика XIV гостям вручили картки з переліком деяких обов'язкових правил поведінки. Від французької назви карток — «етикеток» і пішло слово «етикет».

Етикет — це вихованість, хороші манери, уміння поводитися в суспільстві. В нашій мові є слово «ввічливість». Ввічливою на­зивають людину, що знає правила поведінки і, головне, виконує ці правила.

Звичайно, з часом правила поведінки змінювалися, але багато з них залишилися незмінними з глибокої давнини. З часів Старо­давнього Рима дійшов до нас звичай гостинності. Столові прибори були в шані вже у стародавніх єгиптян. А уміння їсти красиво і безшумно завжди вважалося дуже великою гідністю, важливим елементом культури поведінки. Тоді ж склалися правила щодо того, як сидіти за столом і управлятися з ножем і вилкою, на якій відстані знімати капелюх при зустрічі із знайомими.

«Правил поведінки дуже багато — спробуй їх всі запам'ятати!» — скажуть деякі. Насправді є одне просте правило: людина своєю по­ведінкою і зовнішнім виглядом не повинна доставляти незручності оточуючим. І тоді тебе вважатимуть інтелігентною людиною.

Знанню етикету, умінню спілкуватися з людьми, визначати характер незнайомого співбесідника або внутрішні емоції своїх друзів треба вчитися з дитинства. Володіючи такими знаннями, вам легше буде домогтись успіхів на складному і цікавому шляху, який називається «життя».

Учитель розповідає про різні правила етикету.

Правила поведінки в гостях

«Українці завжди славилися своєю гостинністю. У старорусь­кій мові слово «гість» означало «приїжджий купець», «людина, що приїхала звідкись продавати свої товари». З часом це слово придбало сучасне значення — «той, хто відвідує кого-небудь в до­машній обстановці».

Правила для гостей

Приходь вчасно. Не заходь до будинку, не постукавши. Якщо прийшов не один, не проходь першим, пропусти вперед дорослого, дівчинку. Поздоровайся. Не чекай, щоб тебе розважали, прагни веселити інших. Не показуй іншим свій поганий настрій. Будь акуратно одягненим, причесаним.

Правила дарування

Пам'ятай: дорогий не подарунок — дорога увага. Подарунок треба готувати таємно. Постарайся пригадати, що любить твій товариш, що він особливо хоче мати і, по можливості, подаруй. Краще за все зробити подарунок своїми руками. Подарунок, на який витрачено багато грошей,— не твій подарунок. Не хвалися, якої праці коштував тобі подарунок, і не нагадуй: «Я тобі це по­дарував». Підносячи подарунок, скажи добрі слова.

Правила для господаря, господині

Будь готовий до приходу гостей. Одягни щось нарядне, але скромне. Будь рівний і уважний зі всіма, будь доброзичливим, на­віть якщо чийсь вчинок тобі не до душі. Якщо хтось припустився помилки (пролив чай), постарайся цього не помітити або тактовно виправи. Умій бачити всіх гостей і надавати їм увагу. Розверни подарунок і подякуй за нього (навіть якщо він тобі і не дуже спо­добався). Якщо подарували цукерки, пригости оточуючих.

Правила поведінки за столом и»»¹»¹*^^

За стіл сідають на запрошення господаря або господині. Пам'ятай, що ти за столом не один. Пригости спочатку сусідів по столу, а потім візьми їжу сам. Не відкушуй відразу вели­кий шматок, не розмовляй з повним ротом. їж беззвучно, не їж ложкою те, що слід їсти виделкою. Коли п'єш чай, не залишай ложку в стакані (чашці) — вона може перекинути стакан. По­клади собі в тарілку стільки їжі, скільки можеш з'їсти (це відно­ситься і до хліба). Якщо тобі не сподобалося якесь блюдо, можеш не їсти, але не повідомляй про це.

Сценка «Гостинний господар»

Учитель розділяє дітей на пари і просить їх скласти сценку- діалог між гостинним господарем і гостем, а потім показати її всім.

Робота у групах

Діти придумують три найголовніші' закони гостинності.

З робіт дітей складається загальний список законів гостин­ності.

Дітям пропонується прикрасити клас і провести свято гостин­ності для сусіднього класу.

Розбір ситуацій

1. Дівчинка подарувала подружці свою найулюбленішу книжку. Та недбало подивилася, сказала: «Така у мене вже є» і відклала убік.

Уявляєте, як неприємно було дівчинці, який у неї був після цього настрій?

Немало клопоту приносить запрошеним, особливо на день на­родження, вибір подарунка. Можна, звичайно, обмежитися буке­том квітів, вони доречні у будь-якому випадку.

Головне в подарунку — це те, що ти сам повний доброзичли­вості, щирої симпатії, пошани до того, кому вручаєш його.

Вибирати подарунок потрібно так, щоб він відповідав смакам, потребам того, кому він призначається. Не несуть як подарунок предмети, що відносяться до лікування. Не дарують того, що не потрібно тобі самому, старих речей, хіба тільки в тому випад­ку, якщо вони представляють антикварну цінність. Марки, зна­чки, листівки, наклейки із зображенням машин, собак, коней, кішок — інша справа. Піднести колекціонеру те, що він збирає і що давно було предметом його гарячих мрій — значить доставити йому невимовну радість.

Цікавий подарунок із значенням, зрозумілим вам обом (але не образливим!). При цьому цінність, виражена у грошах, не має ніякого значення. Взагалі, не прийнято дарувати дорогі подарун­ки. Той, хто одержав такий презент, відчуває себе ніяково, адже свого часу йому доведеться віддарювати тим же, а можливості є далеко не завжди і не у всіх.

Важче дарувати дорослим. У таких випадках особливо слід враховувати їхні індивідуальні запити. Власнику автомашини можна піднести брелок для ключа, сестрі, що нещодавно вийшла заміж,— що-небудь необхідне в домашньому господарстві: лопатку для торта, власноруч вишиту серветку, чайничок для заварки чаю, навіть каструльку. У рідних, близьких можна запитати, що б вони хотіли одержати від тебе разом із святковим поздоровленням.

2. Що подумає господиня, якщо ви відставите тарілку з їжею зі словами: «Я таке не їм»?

3. Хлопчик приходить на день народження до своїх знайо­мих. Але серед гостей дуже мало хлоп'ят, яких він знає. Усім весело, а він відчуває себе ніяково.

Дай поради хлопчику і господарям.

2. Хлопчик пив каву і випадково перекинув на себе чашку. Кава пролилася йому на брюки і на скатертину. «Так, хлопче...» — сказав, осуджуючи, хтось із гостей. Підій­шов господар: «Як же це ти?» Хлопчик вкінець зніяковів і вибіг з кімнати.

Знайди помилки в поведінці господаря будинку і його гостей.

А. П. Чехов писав: «Хороше виховання не в тому, що ти не проллєш соусу на скатертину, а в тому, що ти не помітиш, якщо Це зробить хто-небудь інший».

Чому А. П. Чехов так вважає? Як ви розумієте його слова?

Слово вчителя

Одним із найяскравіших показників культури людини, разом ³ мовою, є поведінка за столом. Безумовно, ти знаєш, як тримати ^вилку або користуватися серветкою. Але дехто, знаючи напам'ять Усі правила, забуває про них удома. Наприклад, мені знайома Херсона, яка не сідає за стіл без книжки. Важко представити *Чо-небудь більш неприємне для сусідів по столу, ніж людина, що уткнулася у книгу або газету. До речі, це шкідливо і для трав­лення. Вироблених людством за багато століть правил гігієни слід дотримуватися усюди.

Правила поведінки за столом

І у нас, і в більшості зарубіжних країн найбільш поширені наступні правила поведінки за столом.

⁰ Гості не сідають, поки господар або господиня не вкажуть їм місце за столом.

• Не слід сідати дуже близько до столу або дуже далеко від ньо­го, а також розставляти лікті і ставити їх на стіл.

• Серветку не затикають за комір і не розкладають на грудях — її кладуть на коліна. Не прийнято витирати серветкою лице, можна тільки провести нею по губах. Пообідавши і скористав­шись серветкою, її не складають, а просто кладуть на стіл.

• Триматися за столом потрібно по можливості прямо, не згина­тися над ним. Не слід пнутися через тарілку іншого, поверта­тися спиною до одного сусіда, щоб поговорити з іншим.

• Суп не їдять із кінця ложки. Нею не їдять те, що можна їсти виделкою. На виделку беруть стільки, скільки може помісти­тися. Не слід їсти з ножа і підносити його до рота.

• Хліб беруть рукою, ламають, а не відкушують від цілої скибки.

• Виделку, ніж, ложку прагни не упускати, а коли упустив, не надавай цьому значення, спокійно попроси іншу. Чайну лож­ку, розмішавши цукор у стакані або чашці, кладуть на блюдце.

• Не розмовляють із повним ротом і взагалі не наповнюють рот великою кількістю їжі. Не слід їсти дуже швидко. Господар не закінчує блюдо першим, чекає, поки поїдять гості (особли­во — останнє блюдо).

• Не прийнято критикувати подані блюда або пояснювати, що вони шкідливі тобі. Краще відмовитися без яких-небудь по­яснень.

® Стакан або келих не піднімають дуже високо.

- Не слід випльовувати фруктові кісточки і подібне на стіл. Зви­чайно вони за допомогою ложечки кладуться на тарілку.

• Трапляється, чогось не знаєш, не умієш — подивися, як це роблять інші. Взагалі прагни залишатися за столом спокій­ним, не привертати до себе уваги різкими жестами, гучним сміхом, дуже жвавою бесідою. Це може дратувати інших.

Учитель завершує годину спілкування роботою з прислів'ями. Любиш у гостях бувати — люби ж гостей і приймати. У Який гість, така йому і честь.

Де не просять, хай туди ноги не носять.

ТВОРИ ДОБРО

Мета. Учити дітей бути співчутливими, виявляти доброзичливість, ділити горе друзів.

Хід заняття Учитель зачитує вірш Л. Іванкової

Твори добро

Ти добро лиш твори повсюди! Хай тепло твої повнить груди. Ти посій і доглянь пшеницю, Ти вкопай і почисть криницю. Волю дай, погодуй пташину, Приласкай і навчи дитину. Бо людина у цьому світі Лиш добро повинна творити!

Метод роботи «Коло»

Про яку людину можна сказати, що вона творить добро?

Зачитується оповідка із збірки Бруно Ферреро «Сорок казок у пустелі».

Дві хустинки

Одна дівчинка, приходячи до дитячого садка, завжди прино­сила у сумочці дві хустинки. Вихователька спитала її, чому.

• Бо так сказала мені моя мама,— відповіла дівчинка.

• А для чого вони тобі? — питає вихователька.

• Одна для носа...

• А друга?

• А друга... друга... — і дівчинка опустила очі.

• А друга? — наполягала учителька.

• Щоб витирати очі моїх товаришів і товаришок, коли вони плачуть.

Чи ви теж носите дві хустинки? Чого мама хотіла навчити дівчинку? (Бути співчутливою, виявляти доброзичливість, ді­лити горе друзів.)

Зачитується оповідання В. О. Сухомлинського.

Дідусь і Смерть

Жив старий дідусь. Було йому вже сто років. Ось узнала Смерть, що живе така стара людина. Прийшла до нього і гово­рить: «Час вже вмирати, дідусь».

• Дай приготуватися до смерті,— говорить старий.

• Добре,— погодилася Смерть.— Скільки тобі потрібно днів? — Три дні,— відповів дідусь.

Цікаво стало Смерті: що ж робитиме старий, як він до смерті готуватиметься?

Наступив перший день. Вийшов дідусь у сад, викопав ямку і посадив дерево.

«Що ж він на другий день робитиме?» — думає Смерть.

Наступив другий день. Вийшов дідусь у сад, викопав ще одну ямку, посадив ще одне дерево.

«Що ж він на третій день робитиме?» — з нетерпінням думає Смерть.

Наступив третій день. Вийшов дідусь у сад, викопав ще одну ямку і посадив ще одне дерево.

• Для кого ж ти дерева садиш? — питає Смерть.— Адже ти завтра помреш.

• Для людей,— відповів дідусь.

І відступилася Смерть від старого, втекла від нього далеко- далеко.

Учитель. А зараз послухайте притчу «Коло радості».

Одного дня селянин, який жив неподалік від святої обителі, підійшов до монастирської брами й енергійно застукав у неї своєю мозолистою рукою. Коли воротар відчинив, чоловік, усміхаючись, показав йому великий кетяг соковитого винограду.

• Брате-воротарю,— сказав селянин,— знаєте, кому хочу по­дарувати цей чудовий виноград?

• Може, настоятелеві або комусь із старших отців монас­тиря?

• Ні! Вам!

• Мені?! — монах із радості аж почервонів.— Хочете дати його саме мені?

• Авжеж! Тому що ви зі мною поводилися як приятель і за­вжди допомагали мені, хочу, щоб ви поласували цим виноградом.

Монах-воротар поклав виноград на тарілку і поставив її на стіл. Він довго-довго дивився на нього. Який гарний і смачний!

Та ось у нього майнула думка: «Чому не занести цей кетяг настоятелеві, щоб і його втішити?»

Він узяв тарілку з виноградом і поніс до настоятеля.

Настоятель і справді щиро зрадів. Але пригадав собі, що в мо­настирі живе Старий та хворий монах, і подумав: «Занесу йому цей виноград. Нехай він хоч трохи потішиться».

І кетяг винограду потрапив до келії хворого монаха. Але на­довго він там не затримався. Хворий подумав, що виноград, на­певно, сподобається кухареві, який цілий день працює, і передав виноград йому.

Але кухар послав його монахові-паламареві, а той поніс його наймолодшому монахові, котрий вирішив подарувати його іншому монахові.

І так від монаха до монаха той виноград знову повернувся до воротаря.

Отак замкнулося коло. Коло радості.

Отже, не чекай, щоб хтось інший починав — ти перший маєш почати коло радості. Часто достатньо дуже маленької іскри, щоб вибухнула велика кількість динаміту. Досить іскорки доброти, Щедрості — і світ почне змінюватися.

Любов — це єдиний скарб, що помножується, це єдиний дар, Що росте тоді, коли його роздають.

Любов... Даруй її, розсівай її. Випорожнюй свій гаманець, свої кишені... і завтра будеш мати більше, ніж сьогодні.

Зачитується вірш Володимира Кузьменкова «Твій шлях?. Якщо ти смієшся мало, Непривітним ходиш, злим,

Шлях в житті не буде вдалим,

Буде хибним та важким.

Перешкоди у дорозі та біду зустрінеш ти.

І не будеш ти у змозі

Ворогів перемогти.

Краще будь привітним, щирим,

Світлу посмішку даруй,

До людей приходь із миром,

Поважай усіх, шануй.

Словом добрим примирися

З ворогами назавжди,

І тоді не будеш мати

В вірних друзях ти нужди.

Слово вчителя

Наше суспільство засуджує лінь, гнів, обжерливість, заздрість, скупість, гордість і байдужість. Вони принижують сучасну люди­ну. Розглянемо поради В. 0. Сухомлинського, як виховати в собі морально порядну, духовно багату людину.

• Негідно досягати власного благополуччя, радощів, утіхи, спо­кою за рахунок горя, хвилювання іншої людини. Не давай себе скривдити, але й інших не кривдь. Умій підтримати, до­помогти, підбадьорити людину, в якої біда, страждання, горе. Пам'ятай, що така ж біда, страждання й горе можуть бути і в тебе. Позбавляти страждань, запобігати їм — найвищий обов'язок людини.

• Негідно залишати товариша в біді, небезпеці, проходити повз чуже горе, страждання.' Моральна сліпота й глухота, здерев'яніння серця — одна з найогидніших вад.

• Найважливіша школа виховання емоційної чуйності та емоцій­ної пам'яті — твоє ставлення до матері, до дівчини, до жінки. Ставлення до жінки — найтонший вимірювач честі, совісті, порядності, шляхетності. Негідно бути спокійним і байдужим, коли поруч із тобою важко жінці. Жінка втілює велич роду людського. На особливе піклування і захист вона має пра во тому, що вона ніжна і сильна, тому що їй дуже тяжко. Жінка має особливе право на те, щоб чоловіки на кожному кроці полегшували їй життя, вже тому, що вона жінка. Без

розуміння того, що жінці важче, немислиме лицарське став­лення до жінки.

• Негідно користуватися результатами праці інших, ховатися за чужу спину. Бути трудівником — честь, бути дармоїдом — безчестя. Гідність немислима поза працею.

• Величезне зло — «жити задля власного черева» (Ф. М. Досто- євський), бути егоїстом, не бачити далі свого носа, не боліти болями суспільства.

• Велике зло — ісористолюбність. Користолюбний не може бути ні правдивим, ні принциповим, ні мужнім, ні вірним своєму обов'язку. З ранніх літ учися жити безкорисливо.

• Негідно справжньої людини обманювати, лицемірити, під- лаштовуватися під чужу волю. Огидно і гидко нашіптувати. Обмовляти товариша — рівнозначно пострілу у спину.

• Бійся потягу володіти речами! Справжнє багатство людини не в речах, а в розумі, в духовних цінностях.

• Галасувати про недоліки — для цього великого розуму не тре­ба. Стався з презирством до демагогії, базікання. Думай і роби все для того, щоб торжествували добро і справедливість.

• Не кидай слів на вітер. Не давай легковажних обіцянок. Будь господарем свого слова.

• Умій тактовно заперечувати, але ще більший такт потрібний тобі в умінні слухати заперечення старших.

• Негідна надмірна жалісливість до самого себе, як і безжальне ставлення, байдужість до іншої людини. Негідне надмірне пе­ребільшення особистих кривд, горя, страждання. Людину при­крашає витримка. Тобі боляче, а ти тримайся, не послаблюй душі, будь витриманим і стійким. Людина •— це насамперед сила духу, уміння наказувати собі, змушувати себе. Духовна непохитність — це вершник, який мчить на коні, ім'я яко­му — сила волі.

У роки дитинства, юності і молодості умій виявляти душевну мужність, душевну доблесть. Будь принциповим, вірним істині, незламним, непохитним.

• «Що найогидніше на світі? — Чоловік, який тремтить від страху,— А що ще огидніше? — Чоловік, який тремтить від страху» (дагестанська мудрість). Негідно бути боязким, роз­слабленим; ганебно виявляти нерішучість, відступати перед небезпекою, скиглити. Боязкість і нерішучість породжують боягузтво, підлість і зрадництво. Хоробрість і відвага — дже­рела мужності.

• Негідно мовчати, коли твоє слово — це чесність, благородство і мужність, а мовчання — легкодухість і підлість. Негідно говорити, коли твоє мовчання — чесність, благородство й муж­ність, а слово — легкодухість, підлість і навіть зрада. Про гідність людини свідчить її уміння бути мудрим володарем слова, майстром, що володіє цим тонким людським інструмен­том! Бережи таємницю, яку довірили тобі. Є безліч речей, про які не можна говорити вголос. Благородне мовчання — теж своєрідна мужність.

• Бережи честь змолоду. Не витрачай на дріб'язкові справи своєї душі. Якщо будеш розкидатися ними в ранній юності, якщо будеш без кінця захоплюватися — вступиш у зріле > и ; диною з порожньою душею.

Закінчити годину спілкування можна творчим завданням «Віра в любов».

Діти діляться на групи і одержують картки з назвами різних якостей, наприклад: «справедливість», «сміливість», «краса», «любов».

Діти повинні подумати і розказати, Які добрі справи може вчинити людина завдяки своїй вірі в ту або іншу якість, і як ця віра вплине на її життя.

Наприклад, якщо людина вірить у справедливість, вона не може мовчати, коли бачить, що хтось несправедливо поступає. Вона вибере професію, яка допоможе їй боронити справедливість, наприклад, стане журналістом або адвокатом.

НАВІЩО ЛЮДИНА ЇСТЬ

Мета. Ознайомити учнів зі складовими компонентами їжі, з поняттям про корисну їжу та її позитивний вплив на збереження і зміцнення здоров'я дорос­лих і дітей.

Хід заняття

Гра «Малюнки з виставки»

Учитель роздає малюнки, фотографії, вирізки з газет та жур­налів, на яких зображено різноманітну їжу, та пропонує вибрати малюнки, де зображена корисна їжа.

Чи було щось однакове на малюнках? Що саме?

Чим вони відрізнялися?

Чи була на малюнках їжа, яку ви не знаєте?

Як ви відрізнили корисну їжу від некорисної? (Учні відповіда­ють на питання.)

Щоб відповісти на наступні запитання, можна провести гру в м'яч. Хто отримує м'яча, той відповідає. Такі вправи мають велике значення для заохочення учнів брати активну участь в об­говоренні ситуацій і вчитися аналізувати їх.

1. Корисно об'їдатися цукерками та тістечками. Так чи ні?

2. Ви повинні їсти 16 разів на день. Так чи ні?

3. Ви повинні вживати корисну та свіжу їжу, яка зберігає ваше здоров'я. Так чи ні?

4. Ви повинні їсти різноманітні продукти: м'ясо, рибу, мо­локо. Так чи ні?

5. Вам корисно їсти тільки макарони. Так чи ні?

6. Ви повинні їсти більше овочів та фруктів, тому що в них багато вітамінів. Так чи ні?

7. Корисно їсти смажену масну їжу. Так чи ні?

Учитель робить підсумок гри.

Отже, дітям корисно їсти різноманітні свіжі продукти: молоко, рибу, м'ясо. Не можна вживати якийсь один продукт: тоді ваш організм не отримає потрібних йому речовин. Треба їсти більше овочів та фруктів, тому що там багато вітамінів. Не можна їсти солодощі надмірно, бо це шкодить зубам і шлунку.

Учитель пояснює учням, що люди в усьому світі вживають різноманітну їжу, але вона має бути корисною. -

Слово вчителя

Згадаємо, як зводиться будинок. Для закладання фундаменту використовуються цегла, граніт, цемент, великі залізобетонні бло­ки. На будівництво стін ідуть бетонні блоки або цегла. Поверхи перекривають великими залізобетонними плитами, вставляють вікна, двері, штукатурять, фарбують. Для будівництва необхідно багато різних матеріалів, деталей.

Наша їжа — теж будівельний матеріал. І вона також не одна­кова за своїм складом і значенням для організму.

їжа — основне джерело енергії, яке необхідне для життєдіяль­ності організму людини. З їжею ми одержуємо поживні речовини, що сприяють росту і розвитку нашого організму, їжа забезпечує організм людини основними складовими: білками, жирами, вуг­леводами, вітамінами, неорганічними речовинами та водою; їжу ще називають харчовими продуктами.

Для нормального росту і розвитку організму людини особливо потрібні вітаміни, їх багато відкрито і досліджено, і позначаються вони літерами латинського алфавіту: А, В, С, Б тощо. Вітаміни, мінеральні солі і вода добре засвоюються організмом. Продукти, в яких вони містяться, легко перетравлюються. Жири і вуглеводи дають організму енергію, після їхнього перетравлення залишки відкладаються в жир і глікоген. Люди, які отримують з їжею до­статню кількість вітамінів, значно витриваліші до захворювань, відзначаються бадьорістю, доброю пам'яттю і працездатністю. Про що слід подбати, забезпечуючи свій організм поживними речо­винами? Наша основна турбота повинна полягати в тому, щоб у продуктах містилися всі необхідні компоненти. Очі, шкіра, во­лосся, кістки, м'язи і мозок складаються з різних білків. Білки знаходяться у продуктах рослинного і тваринного походження. Рослинні білки є у горіхах, насінні різних культур, зокрема бо­бових, крупах, а тваринні — у м'ясі, рибі, яйцях, молочних про­дуктах тощо. Вуглеводи містяться у фруктах, овочах, у насінні зернових, меді, молоці. Жири сприяють засвоєнню вітамінів. Вони знаходяться у маслі, салі, сметані, олії тощо. Неорганічні речо­вини (мінеральні солі) сприяють нормальному функціонуванню кісток, зубів, крові, м'язів. До них належать кальцій, фосфор, залізо, йод^, магній тощо. Вони містяться у молоці, рибі, яйцях, зелених овочах, яблуках, печінці, м'ясі, чорному хлібі, крупах (особливо гречаній), продуктах моря тощо.

Продукти харчування мають бути свіжими, чистими, якіс­ними, щоб вони своєчасно і легко засвоювалися організмом. Із харчуванням у нас пов'язані різні відчуття і реакції, які можуть бути як приємні, так і неприємні. Здорова людина любить смачно поїсти. Запах і вигляд добре приготовленої їжі викликає у нас апетит, з'являються приємні смакові відчуття. Цей стан має ве­лике значення, бо завдяки приємним відчуттям шлуйок людини готується до прийняття їжі, і тоді вона краще перетравлювати­меться. Одноманітна їжа, її неприємний смак і вигляд, неприваб­лива обстановка під час трапези, поспіх знижують апетит. Це, відповідно, і впливає на поведінку людини за столом. Вона їсть без задоволення, намагаючись швидше закінчити споживання їжі.

Недостатньо перетравлена їжа вимагає більшої кількості соків для травлення, виділення яких при поганому апетиті сповільню­ється. У результаті таких умов шлунок і кишечник працюють із перевантаженням, і їжа гірше перетравлюється. А тому велике значення має індивідуальний вибір їжі загалом і окремих страв зокрема, тобто певний раціон. Кажуть, що кожна людина має власні потреби в їжі. Чому? Для росту організму потрібно більше поживних речовин, ніж для підтримання його життєдіяльності. Тому діти повинні споживати їжу, багату на поживні речовини. Вибираючи раціон, слід враховувати, щоб страви містили різно­манітні складові компоненти. Хлопчики витрачають більше енер­гії, а тому потребують більше поживних речовин, ніж дівчатка. Люди, які одужують після хвороби, потребують більше поживних речовин, ніж здорові, а ті люди, які багато працюють (фізично чи розумово), витрачаючи багато енергії, мусять її поповнити за рахунок повноцінної їжі.

Гра «Завжди, іноді, ніколи»

На столі стоїть кошик. У ньому — цукерка, йогурт, лимон, яблуко, квасоля в банці, рідина для миття посуду, плавлений си­рок, хліб, засіб для чищення, шпроти в банці, картопля, капуста, апельсин, булочка, цвітна капуста, ліки, цибуля, банан, груша, морква, горіхи. Діти по черзі виходять і беруть із кошика будь- який предмет. Учні класу за допомогою жестів закінчують ре­чення: «Ці продукти можна їсти ...». (Завжди — великий палець правої руки вгору, Іноді — великий палець вбік, ніколи — вниз.)

Чи подобаються вам одні страви більше за інші?

Назви страви, які полюбляєш. (Учні відповідають.)

Слово вчителя

У всіх є власні смакові уподобання. Хтось більше полюбляє м'ясні продукти, а не рибу,— і навпаки. Декому смакують молоко і каші або страви з овочів і фруктів. Є й такі, які намагаються їсти й пити лише «смачненьке»: копчену ковбасу, морозиво, чіпси, пиріжки, шоколад, пепсі-колу. А чи потрібно при виборі їжі орі­єнтуватися лише на власні уподобання? Для відповіді на це запи­тання можна провести міні-дискусії за наступними запитаннями.

1. У чіпсах немає вітамінів. Чи потрібно їх їсти щодня?

2. Кока-кола і пепсі-кола містять багато цукру та речовин, які впливають на перетравлювання їжі. Поміркуй, чи потрібно пити такі вапої щодня.

Слово вчителя

їжа, яку називають «штучною», насичена штучними барв­никами, речовинами, які перешкоджають її псуванню. Таку їжу недоцільно вживати, адже вона, хоча й смачна, шкодить здоров'ю. Часом у яскравих пакетах і пляшках містяться продукти, неко­рисні для здоров'я.

У кожній родині — свої традиції харчування. В Україні є ба­гато родин, у яких переважно вживають страви української кухні. У щоденному меню є страви з м'яса, риби, молока, круп, овочів і фруктів, які варять, смажать, тушкують, заквашують, сушать. Вживають також страви національних кухонь: російської (пель­мені, щі, пироги); грузинської (шашлики, хачапурі, сулугуні); китайської (локшину, чай, мариновані овочі); італійської (піццу, спагетті) тощо. Сучасні сім'ї харчуються або традиційно, або ви­користовують страви кухонь інших народів.

Інформація для вчителя

Характер харчування людей залежить від багатьох чинни­ків: соціально-економічного становища людини, історичних умов, природно-географічного положення, напрямку господарської ді­яльності тощо. Важливою складовою частиною матеріальної куль­тури кожного народу є його їжа. Протягом багатьох років в Укра­їні встановлювалася певна культура харчування. їжа українців за часом уживання та престижністю поділяється на дві великі групи: щоденну і святкову; за вмістом основного продукту — на борошняну, овочеву, молочну, круп'яну, м'ясну, фруктову та ком­біновану.

У щоденному харчуванні українців чільне місце посідає хліб. Із покоління в покоління передавалось шанобливе ставлення людей до хліба. Важливу роль відіграє хліб у багатьох звичаях і традиціях. Хлібом і сіллю зустрічають дорогих гостей, рідних. Із хлібом проводжають молодих до шлюбу, хліб приносять у дім новонародженого.

Велику роль у харчуванні українців відіграють овочі (карто­пля, капуста, буряк, цибуля, часник, огірки, помідори, морк­ва, кабачки, редиска, редька тощо) та бобові (горох, квасоля). З насіння льону, конопель, соняшнику виробляють олію, яка має оздоровче значення. На зиму солять огірки, капусту, помідори. Важливими харчовими продуктами є молоко і молочнокислі про­дукти (сметана, масло, сир, кефір тощо), м'ясо птиці (курей, гу­сей, качок, індиків) та яйця. Найпоширенішою стравою є борщ.

До складу святкових страв входить обрядова їжа, яка виконує релігійну функцію і без якої обряд не може відбуватися. Традицій­ну святкову та обрядову їжу можна поділити на дві групи: страви до сімейних свят та обрядів (дні народження, весілля, похорон, поминки) та їжа на календарні свята, серед яких слід відзначити різдвяні і великодні свята. На ці свята готуються спеціальні стра­ви. їжа у ці дні відрізняється вищою, ніж щоденна, калорійністю, кращими смаковими якостями. Поряд із корисними традиціями у нас побутують і шкідливі. Так, чомусь прийнято подавати ба­гато страв, досить насичених жиром і м'ясними продуктами, на­віть на поминках. Алкогольні напої у святкові і поминальні дні є обов'язковим атрибутом. Зараз важко сказати, чому це стало традицією, однак із цим треба боротися. Адже це не лише шкід­ливо для здоров'я, але і не додає культури нашому традиційному харчуванню.

Слово вчителя ШШШИШШШШ ітвттт^шщшщтя^^^^

Навіщо людина їсть? Розібратись у цьому ти спробуєш сам. Поміркуй і дай відповіді на запитання.

1. Навіщо машину заправляють бензином?

Машина «їсть» бензин. Її заправляють бензином, щоб вона Могла їхати, набирати швидкість, перевозити людей.

2. Навіщо телевізор вмикають у розетку?

Телевізор «їсть» електрику. Його вмикають в електричну ро­зетку, тому що без електрики він не буде працювати.

2. Навіщо людина їсть?

Людина приймає їжу для того, щоб бути сильною, працюва­ти, навчатися у школі, гратися з друзями, допомагати батькам, ходити, бігати, сміятися.

Отже, людина їсть, щоб жити!

Скільки людина їсть? Пригадай, скільки їжі ти з'їдаєш за один раз. В обід, наприклад, тарілочку супу, кашу з котлетою, огірок, шматочок хліба та компот. За сніданком та вечерею і того менше. У цілому, не так вже й багато.

А уяви собі, що за все своє життя людина з'їдає понад 50 тон їжі. Це цілий вантажний вагон. Багато це чи мало? Спробуй по­рівняти.

• Голодний удав здатен проковтнути здобич майже уполовину

власної ваги.

• Маленька миша землерийка лише за одну добу з'їдає їжі

в 4 рази більше, ніж важить сама.

• Кліщі здатні з'їсти за один раз стільки їжі, що їх маса збіль­шується в 220 разів.

Не важко зробити висновок, що людина їсть не так вже й ба­гато порівняно з іншими тваринами. Добова норма вживання їжі дорослою людиною становить приблизно лише 1/20 частку від маси її тіла.

Знаючи власну вагу, підрахуй, скільки в середньому за добу ти повинен з'їсти різноманітної їжі. (Учні підраховують.)

Якщо людина їсть забагато, то в неї з'являється надмірна вага. Вона товстішає, стає незграбною, їй важко працювати, ходити, стрибати, вона швидко втомлюється.

Але якщо людина їсть замало — її організм виснажується. Вона стає млявою, слабкою, хворобливою.

Отже, їсти треба стільки, скільки потребує організм!

А як практично дізнатися, скільки ж треба їсти? Це не важ­ко зробити і самому. Для цього достатньо тричі на рік виміряти свою масу тіла і зріст у шкільному медичному кабінеті. У лікаря обов'язково є спеціальні таблиці для визначення нормальної маси тіла. Якщо твої показники відповідають табличним даним — все гаразд, а якщо ні, то лікар підкаже, що треба робити: зменшити апетит чи більше їсти.

Наприкінці години спілкування вчитель пропонує вивчити основні правила здорового харчування.

1. Приймати їжу слід 4 рази на день. Три прийоми їжі є основними: сніданок, обід, вечеря, а четвертий — дру­гий сніданок або полуденок — є додатковим.

2. Якщо заняття у школі проводяться в першу зміну, ти по­винен пообідати після повернення зі школи додому, а якщо у другу зміну — перед тим, як іти до школи.

3. Ніколи не забувай вимити руки з милом перед їдою, а піс­ля прийому їжі прополоскати рот теплою водою.

4. Твоя їжа повинна бути різноманітною, мати усі необхідні компоненти.

5. Ніколи не переїдай, навіть якщо їжа дуже смачна. Це за­шкодить твоєму шлунку.

6. Не вживай на ніч чай, каву, какао. Вони збуджують твою нервову систему.

7. Цукерки, морозиво, солодку воду краще заміни на овочі та фрукти, вони корисні для твого організму. Для тебе буде достатньо однієї цукерки і однієї склянки солодкої води на день.

8. Не забувай, що тобі потрібно випивати не менше 3— 4 склянок молока на день.

9. Ходи на огляд до зубного лікаря не менше 2—3 разів на рік, навіть якщо із зубами та яснами все гаразд. Таким чи­ном можна попередити розвиток карієсу і запалення ясен на самому початку, а також одержати від лікаря декілька корисних порад.

10. Твердо запам'ятай: зуби слід чистити двічі на день.

.Обов'язково виконуй це правило.

11. Не забувай після їди прибрати за собою брудний посуд і подякувати дорослим за смачну їжу.

КОРИСНІ І ШКІДЛИВІ звички

Мета. Ознайомити учнів із поняттям про шкідливі звич­ки; виробити негативне ставлення до шкідливих звичок, які порушують здоров'я,— паління, вжи­вання алкогольних напоїв, наркотиків тощо.

Хід заняття

На початку години спілкування проводиться мозкова атака, за допомогою якої дається визначення поняття «шкідливі звички». (Розмахувати руками під час розмови; розгойдуватись, сидячи на стільці; гризти нігті; голосно розмовляти, кричати, верещати; лускаючи насіння, кидати лушпиння на підлогу; вередувати, як маленька дитина; залишати після себе безлад та сміття.)

Слово вчителя

Шкідливі звички назвали так тому, що вони небезпечні для здоров'я. Наприклад, деякі діти мають погану звичку смоктати і гризти різні дрібні предмети, пальці й нігті. Між тим, на них можуть бути збудники багатьох хвороб. Найбільше їх знаходиться на немитих руках. Не можна брати до рота невідомі дикоростучі рослини чи рідини, бо серед них бувають отруйні.

Негарно човгати ногами. Шкідливою є також звичка горби­тись. Адже при цьому викривляється хребет, що погіршує роботу органів кровообігу, дихання, травлення. Взагалі, здавна вважали, що коріння всіх хвороб криється у неправильній поставі.

Та найбільше зашкоджують здоров'ю людей (викликають тяж­кі захворювання) паління, вживання алкогольних напоїв та нар­котиків. Часто людина, що палить чи вживає алкоголь, починає відчувати погіршення здоров'я. Від паління страждають дихаль­на та серцево-судинна системи: людина починає важко дихати, кашляти, у частини курців віднімає ноги. Вживання алкоголю та наркотиків страшне тим, що людина стає залежною від них. Вона вже не може утриматися від того, щоб не пити, не вживати наркотиків і поступово перетворюється на справжнього алкоголі­ка або наркомана, який занапащує не тільки власне життя, але й життя своїх рідних.

и

Тест

Учні відповідають на питання тесту.

Шкідливі звички — це:

а) мити руки з милом перед їдою, після того, як прийшов із вулиці, після туалету;

б) палити;

в) вранці та ввечері чистити зуби;

г) щоденно митися та приймати душ;

д) вживати алкогольні напої;

е) піклуватися про чистоту свого одягу;

є) човгати ногами;

ж) смоктати пальці;

з) самостійно чистити взуття;

і) класти всі речі на свої місця;

к) грати в рухливі ігри;

л) гризти нігті.

Щоб виробити в учнів негативне ставлення до паління, про­водиться робота у групах за методом «ПРЕС».

Метод «ПРЕС» використовується у випадках, коли виникають суперечливі питання і учням потрібно зайняти й чітко аргумен­тувати визначену позицію щодо проблеми, яка обговорюється, переконати інших учнів у своїй правоті. Цей метод надає учням можливість навчитися формулювати та висловлювати свою думку з дискусійного питання аргументовано, в чіткій та стислій формі, впливати на думку своїх співрозмовників.

Порядок проведення

Учитель роздає матеріали, в яких зазначено чотири етапи ме­тоду «ПРЕС»:

1. Позиція: почніть зі слів «Я вважаю, що...» і висловіть влас­ну думку, поясніть вашу точку зору.

2. Обґрунтування: використовуючи слова «тому, що», наве­діть причину виникнення цієї думки, тобто на чому ґрун­туються докази на підтримку вашої позиції.

3. Приклад: продовжуйте висловлювання словом «напри­клад» і наведіть факти, що підтверджують ваші докази: вони підсилять вашу позицію.

4. Висновки: закінчіть висловлювання словами «Тому я вва­жаю,...» й узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, що слід робити; де і є заклик прийняти вашу позицію.

Приклад використання цієї формули:

1. Я проти того, щоб люди палили у приміщеннях.

2. Паління шкідливе як для курця, так і для осіб, котрі не палять і перебувають у приміщенні.

3. Наприклад, дослідження показали, що пасивне паління призводить до раку.

4. Тому я проти того, щоб люди палили у приміщеннях. Учитель пропонує дітям об'єднатися в групи за принципом

«Фруктовий салат» (ківі, апельсин, яблучко, банан, курага, ро­дзинка).

Групам роздаються записані на аркушах тексти.

1. Максим вважає, що паління негативно впливає на дихальну та серцево-судинну системи. Тютюновий дим вражає бронхи і легені. Курці, як правило, кашляють. У декого з них від­німає ноги, їм важко ходити («ноги курця»).

2. Оксана говорить, що їй подобається, коли дівчина чи жінка па­лять. Цим вони нібито стверджують впевненість у собі і свою незалежність.

3. Шкільний лікар пояснив, що діти, які палять, погано ростуть, мають обличчя сірого кольору.

Завдання учням: сформувати думку, висловлену в них; ствер­дити або заперечити її.

Чому палити шкідливо?

Тебе вмовляють закурити спочатку хтось один, а потім — кіль­ка чоловік. Твої дії?

До чого призводить вживання алкоголю? Чому наркотики називають «білою смертю»? Чому весь світ пропагує здоровий спосіб життя? (Учні мірку­ють над запитаннями.)

Учитель наголошує на тому, що кожна дитина має право на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами.

Учитель проводить дискусію «Як відмовити ТИМ, ШШШЩЯШШШ хто пропонує тобі цигарки, алкоголь, наркотики?»

Можливі варіанти відповідей:

1. Придумати причину і відмовитися. (Я займаюся спортом, у мене повинні бути сильні легені.)

2. Змінити тему розмови. (Розказати про нову гру, книгу, фільм.)

3. Навести факти шкідливого впливу того, що пропонують.

4. Відмовитися, нічого не пояснюючи.

5. Найкоротший спосіб — одразу сказати «ні». Але сказати це впевнено.

Тест

1. Шкідливі, звички — це:

а) рухливі ігри;

б) паління;

в) помірна фізична праця;

г) вживання наркотиків.

2. Що буває з дитиною, яка вживає алкоголь?

а) добре росте;

б) погано вчиться;

в) має гарну пам'ять;

г) має хворобу печінки.

Щоб виробити негативне ставлення до шкідливих звичок, які порушують здоров'я, можна провести конкурс малюнків «Як по­трапити до чарівної країни здорового життя».

ПРО ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ

Мета. Дати учням уявлення про заходи профілактики та боротьби з вірусом грипу, кишкових захворю­вань. Виховувати навички гігієни і культури, тур­боту про своє здоров'я і здоров'я оточуючих.

Хід заняття

Розповідь учителя

Навколо нас у зовнішньому середовищі знаходиться величезна кількість невидимих для ока маленьких живих істот. їх можна побачити лише за допомогою спеціальних приладів — мікроско­пів, які у тисячі та мільйони разів збільшують зображення.

Коли віруси потрапляють до організму, людина хворіє: у неї підвищується температура, болить голова, живіт, може початися кашель, нудота, блювання.

Як мікроби можуть потрапити до організму людини? В орга­нізм людйни мікроби потрапляють через ротову порожнину:

• із брудом на руках і під нігтями;

• із залишками їжі між зубами;

• із немитими овочами і фруктами;

• із крапельками слини хворої людини;

• із повітря, де багато сміття, пилу.

Як називаються хвороби, викликані шкідливими хворобо­творними мікробами і вірусами, що їх не побачиш без мікроскопа? (Учні пригадують назви.)

Учитель розповідає про інфекційні хвороби.

Інфекційні хвороби передаються від хворої людини до здо­рової.

На них хворіють не лише люди, але і тварини. До того ж, де­які хвороби тварин легко передаються людям. Такими хворобами люди можуть заражатися від собак, кішок, корів, коней, овець, голубів, курей (наприклад, під час догляду за ними або в разі споживання молока або м'яса хворих тварин).

В осінньо-зимовий період все частіше виникають епідемії простудних захворювань. Причому вбудник цього захворювання під впливом навколишнього середовища постійно мутує (тобто змінюється), що створює додаткові труднощі у створенні проти­грипозних вакцин.

Віруси, що викликають грип, оселяються в ротовій порожни­ні та в горлі хворого. Коли хворий розмовляє, кашляє або чхає, з його рота чи носа вилітають Найдрібніші віруси грипу.

Якщо здорова людина разом із повітрям буде вдихати ці кра­пельки, то вона може заразитися і захворіти на грип.

Які перші ознаки захворювання на грип? (Виділення з носа (нежить), ніс закладений, дихання утруднене, кашель, біль у гор­лі, вухах, охриплість голосу, висока температура, слабкість.)

Що ж потрібно робити, щоб уникнути простудних захворю­вань? Насамперед, дуже велику роль в боротьбі з цим захворю­ванням грає дотримання чистоти і правил гігієни, які не лише у значній мірі знижують небезпеку захворювання, але й укрі­плюють здоров'я.

Особиста гігієна, дотримання чистоти в житлових і адміні­стративних приміщеннях, у дворі, у місцях суспільного користу­вання, на кухні тощо оберігає людину від попадання в організм мікроорганізмів заразливих захворювань. До особистої гігієни відносяться: догляд за шкірою, за порожниною рота, дотримання режиму, заняття фізкультурою і загартування організму, догляд за одягом і взуттям.

Велике значення для здоров'я людини має догляд за шкірою, оскільки шкіра оберігає організм людини від проникнення мікро­бів, від різних пошкоджень. Шкіра регулює теплообмін, бо через неї виділяється надлишкове тепло. Але шкіра легко забруднюєть­ся пилом, що знаходиться в повітрі, на землі і різних предметах, з якими стикається людина. Разом із пилом на шкіру потрапляють мікроби, у тому числі і хвороботворні. Щоб шкіра була чистою, потрібно щодня умийатися з милом, щодня митися до пояса або приймати душ. Вода, призначена для умивання або душу, пови­нна мати кімнатну температуру: прохолодна вода освіжає, надає бадьорості, укріплює нервову систему і загартовує організм.

Руки треба постійно тримати в чистоті, оскільки вони забруд­нюються більш за все. Руки обов'язково необхідно мити перед їдою, а також після прибуття додому, після відвідин туалету.

Не рідше одного разу на тиждень потрібно митися в лазні під гарячим душем або у ванні з подальшою зміною натільної і по­стільної білизни.

Щоб зберегти зуби, необхідно регулярно чистити їх зубною пастою (вранці і перед сном), періодично проводити профілактич­ний огляд у лікаря-стоматолога.

Одяг і взуття завжди мають бути чистими. Тому їх необхідно чистити щодня. Знятий верхній одяг потрібно тримати в шафі або на вішалці в передпокої.

Одним з основних шляхів поширення вірусних захворювань є контактний, коли збудники передаються безпосередньо хворій людині. При розмові, чханні і кашлі хворі виділяють у повітря безліч найдрібніших крапельок, в яких знаходяться мільярди мі­кробів. Здорова людина разом з повітрям вдихає їх. Небезпеку поширення збудників подібним шляхом можна значно зменшити, якщо хворий при кашлі, чханні або розмові прикриватиме ніс і рот хусткою або марлевою пов'язкою. У той же час здоровим лю­дям у період поширення простудних захворювань рекомендується, по можливості, обмежити користування суспільним транспортом і не вступати в контакт із хворими людьми.

За допомогою вчителя учні складають правила запобігання грипу.

1. Під час кашлю і чхання прикривай рот і ніс хусточкою.

2. Користуйся тільки своєю носовою хусточкою і рушнич­ком.

3. Оберігай себе від переохолодження.

4. Мокрий одяг і взуття зніми із себе якомога швидше.

5. Частіше провітрюй кімнату.

6. Частіше мий руки з милом.

7. Намагайся не ходити в дім, де є хворі на грип.

8. Щоденно роби ранкову гімнастику.

9. Загартовуйся.

10. Щоденно їж свіжі овочі та фрукти: вітаміни посилюють захисні сили організму.

І все ж трапляються випадки інфекційних захворювань у літ­ній період. У цей час збудники інфекційних захворювань можуть передаватися при купанні у воді (водний шлях) і при вживанні їжі, води і продуктів, заражених мікробами (харчовий шлях).

Інколи інфекція поширюється комахами — переносниками збудників багатьох хвороб. До них відносяться комари, мухи, кліщі, воші тощо.

У цей період дотримання заходів і правил особистої і суспіль­ної гігієни набуває первинного значення.

Під час літнього відпочинку купатися потрібно лише в спеці­ально відведених для цього місцях.

Овочі і фрукти потрібно ретельно обмивати кип'яченою водою; молоко і воду вживати лише після кип'ятіння.

Продукти харчування і питну воду слід зберігати лише в ре­тельно закритій тарі. Посуд має бути чистим. Перед вживанням хліб рекомендується обпалювати на пальнику або прогріти в ду­ховці, печі.

Після прийому їжі посуд має бути негайно вимитий гарячою водою з милом і поставлений в шафу. Хліб та інші продукти хар­чування заховати в тару і також поставити до шафи.

Обідній стіл потрібно вимити гарячою водою і досуха витерти. Після цього — підмести кімнату.

Велике значення має утримання в чистоті житлових примі­щень. У квартирі треба щодня проводити вологе прибирання — стирати пил зі всіх предметів і меблів, протирати підлогу, сте­жити за чистотою місць суспільного користування (щодня мити і чистити раковини, плити, вологою ганчіркою протирати підлогу коридору, передпокою тощо).

Дітям також треба утримувати в чистоті не лише своє тіло, аліе й одяг, взуття, приміщення, в якому вони знаходяться. Це головна умова здоров'я людини!

За допомогою вчителя учні складають правила поведінки під час епідемії грипу.

1. Намагайся не ходити в гості, не відвідувати громадських місць.

2. Частіше перебувай на свіжому повітрі.

3. Оберігай себе від переохолодження.

4. Частіше провітрюй кімнату.

5. Частіше мий руки з милом.

6. Щоденно їж свіжі овочі (часник, цибулю) та фрукти: ві­таміни посилюють захисні сили організму.

Правила захисту членів родини від грипу.

1. Якщо доводиться доглядати хворого на грип, то захищай рот і ніс марлевою пов'язкою, склавши її вчетверо.

2. Щоденно кип'яти і пери марлеву пов'язку, носові хустин­ки та рушники хворого, прасуй їх.

3. Не користуйся посудом хворого на грип.

4. Щоденно здійснюй вологе прибирання приміщення.

5. Не займайся самолікуванням, дотримуйся порад лікаря.

БЕЗПЕКА У ПОБУТІ

Мета. Обговорити з учнями небезпечні ситуації, які можуть трапитися у побуті, вчити дітей обирати безпечні предмети та місця для розваг й уникати небезпечних ситуацій за відсутності дорослих.

Хід заняття

Робота із загадками

Будинок — це машина для житла, і треба навчитися керувати цією машиною, щоб не виникла небезпека.

Ви, звичайно, здивуєтесь: а що ж небезпечного може бути вдо­ма? Тому спробуємо виявити всі можливі небезпеки. Допоможуть це зробити такі загадки:

Що зараз майже в кожнім домі є необхідним, безперечно, бо варить їжу всім без втоми? Хоч він отруйний, небезпечний, ним користуємось щораз ... Вже здогадалися? Це ... (газ).

Що дім освітлює щоднини, без полум'я вечерю зварить, працює в електромашинах, а необачних сильно вдарить?

{Струм.)

Маленьке, гостреньке, а всім потрібне.

(Голка.)

Лежать у порядку дерев'яні малятка, Білі, здорові, всі чорноголові.

(Сірники.)

1)

2)

У святковому залі Стоїть, як картинка, Весела, зелена Красуня ... (ялинка).

Мозковий штурм

На дошці схематично зображені: ялинка, електроприлади, го­стрі, колючі, ріжучі предмети, газова плита, ліки, сірники.

Учитель. Щоб запобігти цим небезпекам, ми вивчимо осно­вні правила безпечної поведінки вдома, з'ясуємо, як безпечно поводитися в побуті, тобто в повсякденному житті.

Робота проводиться у групах.

Сценка ^МвШЮМШМШй

Дійові особи

Задоволена Розетка

Турботлива Праска

Гостинний Чайник

Газівник дядько Федір

Поросята ( 2 особи)

Лікар Айболить

Обладнання

Малюнок аптечки.

Учитель зачитує поради щодо виконання ролі.

У кожній групі вибирають одного виконавця.

Час виконання ролі — 1 хв.

Поради

Задоволена Розетка. Почніть виступ словами: «Я — Задоволена Розетка». Розкажіть, як ви задоволені, коли з ва­шою допомогою під'єднують різні електричні прилади до елек­тричного струму. Тут є і телевізор, і магнітофон, і телевізійна приставка та комп'ютери, на яких ви полюбляєте гратися. Зви­чайно, всі ці предмети потрібні, щоб зробити життя веселим і цікавим. Але разом із тим вони приховують у собі й небезпеку. Через неправильне користування ними може виникнути поже­жа, вразити струмом і навіть може статися вибух. Щоб цього не трапилось, не вмикайте ці прилади одночасно, не протирайте їх Мокрою ганчіркою. А ще довго не залишайте їх увімкненими.

Порадьте всім ніколи не вставляти у розетки нічого, Крім ви­лок електроприладів, тому що може вразити струмом або виник­нути пожежа.

Турботлива Праска. Почніть виступ словами: «Я — тур­ботлива тітонька Праска. Погляньте уважно один на одного. Уявіть собі, що мене не стало. Яким би був ваш одяг?»

Нагадайте дітям, що з вами треба поводитися обережно, щоб не обпектися. Не залишати вас ввімкненою без нагляду, не зали­шати неохолодженою на тканині або ставити біля легкозаймистих матеріалів, щоб не сталося пожежі.

Гостинний Чайник. Почніть виступ словами: «Я — Гос­тинний Чайник». Нагадайте, що ви буваєте звичайним, а буває­те й електричним. Зверніть увагу на те, що стаєте небезпечним, якщо вас вмикати без води або залишати увімкненим без нагля­ду. Скажіть, що вас, чайників, бажано розвертати носиком до стіни, щоб, закипівши, ви не вистрелили в обличчя пробкою зі свистком або струменем гарячої пари.

Газівник дядько Федір. Почніть виступ словами: «Я — газівник дядько Федір». Розкажіть, що вам доручили навчити дітей запалювати газову плиту. «Як запалити газову плиту? Про це добре знає газівник дядько Федір».

Щоб запалити газову плиту, треба:

1. повернути вентиль на трубі;

2. запалити сірник, піднести його до пальника, а потім від­крити кран відповідної конфорки.

Учитель задає дітям питання.

Що потрібно робити у випадку, якщо відчув запах газу?

Правильні відповіді:

1. Терміново сповісти про це дорослих.

2. Відчини вікна, двері,

3. У жодному разі не запалюй вогонь і не вмикай світло, електроприлади.

4. Закрий газові крани.

5. У разі необхідності зателефонуй до газової служби (104) від сусідів, оскільки іскра може проскочити й у телефоні.

Розігрується сценка за діалогом. «Поросята Ніф-Ніф та Наф- Наф». Після слів класу: «Дзвони швидко «104», Ніф-Ніф несамо­вито верещить: «Ой-ой-ой! Я обпікся! Чайник дуже гарячий!»

Ніф-Ніф. Матимемо ще одну небезпеку, якщо необережно поводитимемося з гарячими предметами.

Наф-Наф. Заспокойся, Ніф-Ніфе, не плач, зараз ми тебе полікуємо.

Наф-Наф підводить Ніф-Ніфа до аптечки.

Ніф-Ніф. Ой, як багато тут усього красивого й смачного! Зараз я все з'їм і одразу одужаю!

Наф-Наф. Якщо безконтрольно вживати багато ліків, не­довго й отруїтись.

Лікар Айболить. (Звертається до Ніф-Ніфа.) Якщо ти обпікся...

• Підстав обпечене місце під струмінь холодної води з-під крану.

(Відкрий кран і підстав обпечену ніжку Ніф-Ніфа під воду.)

• Ні в якому разі не проколюй пухирі — ти можеш занести ін­фекцію.

• Прикрий місце опіку чистим бинтом або серветкою. Звернися

до лікаря за кваліфікованою допомогою. (Прикрий бинтом

ніжку Ніф-Ніфа.)

Робота в парах

Перша небезпека — електроприлади. Щоб назвати знайомі вам побутові електроприлади, пограємо у гру «Де сховалася елек­трика? »

Попрацюйте парами: запишіть назви предметів побуту, в яких, на вашу думку, «ховається» електрика. (Учні відповідвають; ви­значається найкраща пара.)

Як ще можна назвати предмети, у яких «ховається» елек­трика?

Усі ці предмети працюють від електричного струму і є меш­канцями країни Електрини. У цій країні є свої правила. І ми зараз ознайомимося з ними.

Якщо йдеш надвір гуляти, Телевізор треба вимикати. Не тягни за електричний шнур, Щоб тебе не вразив струм.

Слово вчителя

Електроприлади полегшують людині життя. Однак невміле, необережне користування ними може призвести до великого лиха. Завжди потрібно дотримуватись правил користування електро­приладами.

1. Перед включенням електроприладу оглянь, чи немає нія­ких пошкоджень.

2. Ніколи не вмикай і не- вимикай прилади мокрими ру­ками.

3. Не допускай потрапляння води на ввімкнені електропри­лади.

4. Не тягни електричний провід руками.

5. Не протирай, не чисти електроприлади, що працюють.

6. Після роботи вимикай електроприлади з мережі.

7. У випадку несправності електроприладу негайно повідом дорослих.

Існує ще одна небезпека, невидима й нечутна — газ. Газ може бути дуже небезпечним. По-перше, коли він накопичується на кухні, то від електричної іскри чи спалаху сірника може вибух­нути. По-друге, газ невидимий, йому навмисне додають специфіч­ного запаху, бо він отруйний. Дихати газом навіть незначний час небезпечно для життя.

Учні працюють із загадкою.

Ну, та й плитка в нас чудова! Не потрібні плитці дрова. Встане мама вранці-рано, Лиш поверне вгору крана, Сірником терне — і враз Загориться в плитці газ.

Як запалити газову плиту? Про це добре знає газівник дядько Федір. (Один з учнів відповідає на питання.)

Слово вчителя

Щоб лиха страшного із газом не знати, Увімкнену плитку не слід залишати.

Зазвичай витікання газу відбуваються через негерметичність з'єднувальних шлангів і трубопроводів, внаслідок поганої пам'яті людей, які залишають відкритими вентилі, через пустощі дітей, через заливання вогню водою, яка стікає з бурхливо киплячої каструлі.

З метою протипожежної профілактики треба взяти за правило: перед виходом із дому завжди треба перекривати газовий кран, який знаходиться на трубі.

Газ на кухні закривай, За ним пильно доглядай. Запах ти відчув в квартирі — Дзвони швидко «104».

Декілька слів треба сказати з приводу гарячих страв —• чаю, кави, супів, які стоять на плиті. Будь-яка неакуратність у пово­дженні з ними може призвести до отримання опіків.

Сковорідки і каструлі, які мають довгі ручки, слід встановлю­вати на дальні конфорки або розвертати цими ручками до стіни. Дуже часто люди, які перебувають на кухні, випадково чіпляють такі каструлі і сковороди і виливають їхній вміст на себе.

Серйозний травматизм можливий у разі необережного пово­дження з гарячими рідинами, ясиром. Необхідно стежити, щоб під час закипання вміст посудини не виливався через край. Щоб уникнути опіків бризками і парою, кришки гарячого посуду від­кривають від себе, користуючись серветкою чи рушником.

Обережність на кухні потрібна у всіх видах роботи. Усе ку­хонне начиння має бути в належному місці. Підлога повинна бути сухою, щоб не посковзнутись. Кухонні меблі (табуретки, крісла) мають стояти так, щоб вони не заважали під час роботи.

Слід обережно працювати з предметами, які можуть спричи­нити порізи. Хліб, гастрономічні вироби, овочі та інші продукти нарізають на обробних дошках, дотримуючись правильних прийо­мів різання. Пальці лівої руки повинні бути зігнуті і розміщені на деякій відстані від леза ножа. Слід обережно працювати з ручними терками: мідно тримати продукти (фрукти, овочі), не обробляти занадто маленькі частини.

Отже, третя небезпека — гострі, колючі, ріжучі предмети, скляний посуд тощо.

Щоб уникнути біди, Усе на місце поклади. Ніж, виделки — у шухляду, Голки теж тримай в порядку. Прибери зі столу шило, Лиха щоб не наробило. Заховай всі зайві речі — Будеш ти тоді в безпеці.

Узагалі, небезпека рідко виникає сама по собі, з нічого. Наба­гато частіше небезпека складається, як ланцюжок; із необережних вчинків і дій. І щоб вона не стала зовсім великою, загрозливою для життя, треба просто перервати цей ланцюжок.

Про новорічну ялинку

Зачитується ряд слів: «сніг, хлопавка, свято». Учні відповіда­ють на запитання.

• З яким святом асоціюються ці слова?

• Назва якого пожежонебезпечного предмета є серед цих слів?

• Які пожежонебезпечні. предмети з'являються в кожному будинку під Новий рік?

• Які прикраси на ялинку є пожежонебезпечними? (Легко­займисті іграшки, несправні електричні гірлянди, свічки, бен­гальські вогні, феєрверки.)

Слово вчителя

Багато радості дорослим і дітям приносить новорічне свято з лісовою красунею — ялинкою. Проте, на жаль, іноді трапля­ється лихо. Через необережне поводження з вогнем ялинка може легко спалахнути. Отже, пригадаймо правила безпеки. Ялинку треба встановлювати на безпечній відстані від печей і нагріваль­них приладів, за метр від стін і стелі, залишаючи вільним вихід із приміщення. Слід пам'ятати, що не можна використовувати для прикрашання легкозаймисті іграшки, несправні електричні гірлянди, свічки, бенгальські вогні, феєрверки.

Що ти будеш робити, якщо спалахне ялинка? (Учні вибирають правильну відповідь.)

1. Буду голосно кричати і кликати на допомогу.

2. Сховаюся в безпечному місці.

3. Спробую загасити пожежу самостійно.

4. Зателефоную: 101? 102? 103? 104?

Учні проводять розбір ситуацій.

1. Ви вдома самі. Увімкнена новорічна гірлянда. Раптом ви помітили, що провід сильно нагрітий, іскриться, лампочки миготять якось дивно. Ваші дії?

2. Андрійко побачив неізольований електричний шнур від електрочайника. Що він повинен зробити? (Негайно вим­кнути прилад із розетки.)

3. Хлопчики і дівчатка в гостях у Миколки слухали музи­ку, танцювали, веселились. Збуджені і веселі вийшли на вулицю. Миколка вернувся додому. Він згадав, що забув щось вимкнути. Що саме?

Гра-Змагання «Хто краще знає правила безпеки в побуті»

Вибираються дві команди: «Вогнегасник» і «Пожежник». За кожну правильну відповідь команда отримує зелений кружечок, за неправильну — червоний. Виграє та команда, у кого більше зелених кружечків і найменше штрафних — червоних.

Запитання

1. Чому в разі запаху газу не рекомендується телефонувати?

2. Для чого газ роблять пахучим?

3. Чому не можна гасити пожежу на електроприладах водою?

4. Чому на протягу газ не вибухає?

5. Що трапиться, якщо в електрочайнику википить вода?

6. Що слід зробити, якщо у квартирі чути запах газу? (Якщо ти раптом відчув запах газу, відразу ж скажи про це дорослим: вони повинні негайно відкрити вікна, прові­трити квартиру і перекрити газовий кран, а також

відразу викликати працівника аварійної служби газу, подзвонивши 104.)

7. Що може статися через витік газу?

8. Для чого газівники з аварійної служби користуються миль­ною піною?

9. Що категорично забороняється робити при виявленні за­паху газу?

10. Чому не можна братися за електроприлади мокрими ру­ками?

Діти вчать поради безпечної поведінки вдома.

1. Усі гострі, колючі, ріжучі предмети клади на свої місця.

2. Коли йдеш із дому, не залишай електроприлади увімкне­ними.

3. Ніколи не залишай увімкненою газову плиту і не грайся сірниками. Це небезпечно!

4. У жодному разі не їж будь-яких ліків. Неправильно вжиті ліки можуть викликати отруєння!

ПОВЕДІНКА У НАДЗВИЧАЙНІЙ СИТУАЦІЇ

Мета. Поглибити знання учнів про правила поведінки у складних ситуаціях та закріпити навички надання допомоги постраждалим; стимулюва­ти розвиток витривалості, мужності, рішучості, кмітливості.

Хід заняття

Слово вчителя

Життя не завжди протікає спокійно. Кожного дня ми слуха ємо новини. Скільки серед них прикрих, про нещасні випадки, які зненацька спіткали мирних громадян. Як важливо у таких ситуаціях, щоб людина не розгубилася, взяла себе в руки і при гадала, як поводитися за таких обставин, як врятуватися самій і як допомогти іншим!

Отож треба вчитися виходити зі скрутних життєвих ситуацій

Учні знаходять відповіді на запитання.

• Які ви знаєте надзвичайні ситуації? (Землетрус, повінь, пожежа, снігові завали та заноси, катастрофи, аварії, тощо.)

• Що чи хто є причиною названих вами ситуацій? (Стихій­ні сили природи, людська необережність.)

• Які ви знаєте служби, що допомагають подолати надзви­чайну ситуацію та врятувати людей? (Пожежники, рятувальні загони, міністерство надзвичайних ситуацій.)

Слово вчителя

Усі ці служби належать до єдиної системи цивільного захис­ту та цивільної оборони, мета якої — захищати нас, громадян України, на випадок стихійного лиха, атаки ворога, надзвичайної ситуації техногенного характеру. Міністерство з надзвичайних ситуацій, яке керує цією складною роботою, було утворене після аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

уітель розповідає про види надзвичайних ситуацій.

і ■ цп-'шяють 4 класи надзвичайних ситуацій: природного, тех­ногенного, соціально-політичного та військового характеру.

Надзвичайні ситуації природного характеру: землетрус, ура­ган, шторм, гроза, повінь, снігові замети тощо. Це наслідки небез­печних геологічних, метеорологічних, морських та прісноводних явищ, природних пожеж, інфекційних захворювань людей, сіль­ськогосподарських тварин, масового ураження сільськогосподар­ських рослин хворобами, зміни стану водних ресурсів тощо.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру («техноген­ний» — породжений технікою і промисловістю); транспортна аварія, аварія на промисловому підприємстві, вибух газу, поже­жа тощо. Це наслідок транспортних аварій, катастроф, пожеж, неспровокованих вибухів чи їх загроза, аварій із викидом (за­грозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологіч­них речовин, раптового руйнування споруд та будівель, аварій на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення.

Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру — це ситуації, пов'язані з протиправними діями терористичного та ан- тиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих ядерних об'єктів, систем зв'язку та телекомунікації, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), ви­крадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

Надзвичайні ситуації військового характеру — це ситуації, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вто­ринні фактори враження населення внаслідок зруйнування атом­них і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, транспортних та інженерних комунікацій.

Як же діяти під час землетрусу?

Дій негайно, як тільки відчуєш коливання ґрунту або споруди; головна небезпека, яка тобі загрожує — це предмети і уламки, що падають.

При перебуванні у будинку негайно вийди з нього. З однопо­верхового будинку можеш вибратися через вікно. З багатоповер­хового виходь сходами. Ліфтом користуватися не можна: він може застрягти. Вибігай із будинку швидко, але обережно. Остерігайся уламків, електричних дротів та інших джерел небезпеки.

На вулиці швидко відійди від будинку на відстань, рівну його висоті, у напрямі скверу, широкої вулиці, спортивного майдан­чика.

Негайно віддалися від високих споруд, шляхопроводів, мостів та ліній електропередач.

Будь особливо організованим, якщо землетрус застав тебе в театрі, магазині, громадському транспорті. Зберігай спокій, уникай паніки.

Як діяти під час аварії на підприємстві?

Людям, які потрапили до зони аварії, необхідно керуватись наступними рекомендаціями. Перше і найголовніше — не пропус тити попереджувальну інформацію, яка у випадку .аварії переда ється багатьма каналами (за допомогою сирен цивільної оборон заводських гудків, по телебаченню, радіо).

У разі аварії для проведення певних заходів працює штаб міс­цевої цивільної оборони (ЦО).

Спеціалісти цивільної оборони повинні пояснити вам, що відбулось і що в зв'язку з цим треба робити. Вони забезпечують подачу автотранспорту до місць збору й евакуацію людей до без­печних місць.

Усі рекомендації штабу ЦО треба виконувати швидко і бук­вально: що робити, що одягати, що брати з собою, в якому місці збиратися для подальшої евакуації.

Вислухавши тривожні телерадіоповідомлення або навіть нічого не вислухавши (коли аварія явна), починайте діяти без додатко­вих вказівок.

У першу чергу, як тільки аварія стала очевидною, слід за- герметизувати житло: зачинити всі вікна, кватирки і двері на балконі. Закрити вентиляційні віддушини у ванній та е кухні.

Перед тим, як вийти на вулицю, необхідно одягнутись відпо­відно до ситуації, що склалася. Треба максимально надійно за­хистити себе від попадання в дихальні шляхи, на слизові оболон­ки, шкіру і волосся отруйних, викинутих в атмосферу частинок хімічної речовини, крапель токсичної речовини, радіоактивного пилу.

Для цього слід надіти щільний одяг, застебнути його на всі ґу­дзики, випустити штани поверх черевиків і зав'язати мотузками, надягнути шапочку, а зверху —капюшон куртки. Ніс і рот бажано захистити за допомогою респіратора або ватно-марлевої пов'язки. Якщо немає, принаймні обмотати обличчя шарфом.

Залишаючи квартиру, перекрити крани водопроводу, газу, вимкнути електричний струм на щитку.

Брати з собою слід лише найнеобхідніше: документи, гроші, медичну аптечку, білйзну, засоби гігієни тощо.

Після прибуття до безпечної зони необхідно прийняти душ і дуже ретельно вимити очі, обличчя, руки. Особливу увагу під час миття треба звернути на волосся, де концентрація небезпечних речовин буває найбільшою.

Верхній одяг слід зняти і покласти в поліетиленовий мішок. Потім у вас його заберуть для знищення або скажуть, що з ним робити.

На новому місці перебування слід суворо дотримуватись вка­зівок штабу ЦО і рятувальних служб.

Ну а що робити, якщо ви не змогли евакуюватись і аварію треба перечекати у квартирі? У першу чергу треба перекрити шля­хи надходження отруйного пилу ззовні. Заклеїти шпари в рамах, закрити димоходи, вентиляційні отвори. Перед вхідними дверима повісити від стелі до підлоги ковдру або щільну тканину.

Вогнем та електрикою краще не користуватись, бо гази, які виділилися в атмосферу внаслідок аварії, можуть бути вибухоне­безпечними.

Треба виключити будь-які виходи на вулицю і навіть у під'їзд. Не можна випускати на двір собак і котів.

У квартирі раз на день треба робити вологе прибирання.

Не можна вживати їжу, не вимивши ретельно руки, обличчя і не прополоскавши рота водою, а краще півпроцентним розчином соди. Не можна їсти овочі і фрукти, зібрані з городів, що потра­пили в зону ураження, пити воду з відкритих джерел і колодязів. Уживайте консервовану їжу, домашні компоти, мінеральну і газо- вану воду з пляшок.

Небезпечно купувати їжу, яка продається на ринку, бо на неї міг потрапити отруйний пил. Не слід пити молоко та їсти молочні продукти місцевого виробництва, бо корови могли пастись на за­ражених полях.

Радіоприймачі і телевізор повинні бути налаштовані на місцеві канали на випадок передачі екстрених повідомлень.

Щоб уникнути паніки під час аварії:

• будь з дорослими, намагайся не загубитися;

• чітко виконуй вказівки рятувальників;

• турбуйся про тих, хто потребує допомоги: молодші від тебе, старші люди;

• якщо загубився, повідом про це на пункті евакуації: чітко назви свої ім'я, прізвище та адресу, імена батьків.

Пам'ятай, що чим швидше ти покинеш заражену місцевість, тим менша небезпека ураження. Покидати заражену територію треба швидко, намагаючись не піднімати пилу і не торкатися нав­колишніх предметів. На зараженій території не можна знімати засоби захисту, курити, їсти, пити. Після виходу з району зара- Ж6ННД потрібно пройти санітарну обробку, змінити білизну або весь одяг. Ці ж самі правила поведінки стосуються населення, яке опинилось у зоні хімічного зараження отруйними речовинами.

Змагання «Допоможи собі сам» .шшявшшт-

Учитель проводить вікторину. Учні відповідають на запропо­новані питання.

Який сигнал ЦО? У яких випадках і як він подається?

Як передається сигнал ЦО?

Якщо ти сам вдома і чуєш сигнал «Увага всім!», які будуть твої дії на вулиці? у театрі?

Які засоби захисту органів дихання ви знаєте?

У кожній родині є домашня аптечка, якою користують­ся для надання першої медичної допомоги. Що ж у ній має бу­ти? (Анальгін, корвалол, нашатирний спирт, йод або 1%-й роз­чин бриліантового зеленю, активоване вугілля, пластир, бинт, джгут, перекис водню.)

На трасі Миколаїв — Херсон відбулася аварія: перевернула­ся машина, що перевозила у склопосуді бром. Ви знаєте, що па­ри брому вражають органи дихання. Які засоби індивідуального захисту слід застосувати у даному випадку? (Серветки, змоче­ні підкисленим водним розчином, ватно-марлева пов'язка, про­тигаз.)

Як приготувати підкислений водний розчин? Його склад? (Пляшку 9%-го столового оцту розвести одним із половиною лі­тром води для отримання 4%-го водного розчину.)

Як часто слід змочувати серветку? (Кожні 40 хвилин.)

З чого складається протигаз? Яке його призначення? Як пра­вильно його для себе підібрати?

Що слід зробити для того, щоб скельця протигазу не запоті­вали? (Нанести милом сітку по склі і протерти м'якою тка­ниною. Подихати і подивитися, чи не запотіває скло. У разі по­треби повторити.)

Учитель організовує естафету.

1. За командою «На старт! Увага! Руш!» серед купки звалених на столі предметів кожен учасник команди може вибрати лише 1 предмет і перенести його до аптечки, розташованої на іншому столі, повернутися якнайшвидше до команди і передати естафету.

2. Учні одягають протигази на швидкість. Проводиться змагання «Лікар Айболить».

Слово вчителя СТШІИ^^ ії"Н'її

У побуті, в поході, під час навчання можуть відбутися не- передбачувані травми голови, рук, ніг. Допомогти людині тре­ба іще до приїзду карети «Швидкої допомоги». Що слід мати під рукою для перев'язування голови? При переломі руки? Но­ги? (Бинти, шини або рівні палки, нашийну хустину, шмат або відріз тканини.)

Обирають трьох «постраждалих» і трьох «лікарів». Кожен із лікарів виконує своє завдання: перев'язує руку, ногу або голову своєму постраждалому.

Слово вчителя

Отож, як бачимо, іноді складні життєві обставини вимагають від людини мужності та рішучості, вмілості та вправності, вміння не розгубитися у складній ситуації.

МАМИН ДЕНЬ

Мета. Познайомити з історією свята Матері, викликати прагнення приймати в ньому участь, підготувати для матусь подарунки; виховувати любов і шаноб­ливе ставлення до мами.

Хід заняття

Учні працюють із загадкою :Ш

Найрідніша, наймиліша, Всіх вона нас пестить, тішить. Завжди скрізь буває з нами. Відгадайте, хто це?

(Мама.)

Вправа «Мікрофон»

— Хто для вас найдорожча людина? Як ви називаєте свою маму?

Слово вчителя

Мама, Мати, Матуся... Скільки спогадів і тепла таїть де ма­гічне слово, бо називає людину, яка завжди для нас найближча, найдобріша, найкраща, наймиліша. Вона зі своїми дітьми постій­но у далеких життєвих мандрівках, її материнська ласка зігріває нас до старості.

У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пташиний спів, теплий весняний вітер приносить Свято Матері. Воно прийшло до нас із Сполучених Штатів Америки. У 1914 році Конгрес США прийняв постанову про введення нового державного свята — Дня матері. А спричинилося це зусиллями молодої американки Анни Джарвіс. Вона втратила матір, яка по­мерла раптово й передчасно. Анна боляче переживала її смерть й звернулася з листами до конгресменів, президента Америки, у яких запропонувала раз на рік, а саме навесні, шанувати Матір особливою шанобою. Символом пам'яті стала квітка на грудях ді­тей: рожева означала шану живій матері, біла — померлій.

Ідею Анни підхопили в усьому світі. Уперше в Україні це свято відзначали 1929 року в Галичині. У родинному колі діти готували для матері подарунки, приємні дійства, і, найголовніше, намагалися бути чемними й слухняними. У національному одязі, з квітами в руках, під звуки музики тисячі дітей ішли вулицями міста чи села до площі, де відбувалися святкові дійства, на яких вшановували жінку-матір. Пісні, вірші, вистави, музика, квіти, виставки виробів, сміх — усе було для милих, добрих, щедрих і щирих, самовідданих і витривалих матерів.

Отож, День матері — Міжнародне свято.

Учні зачитують вірші про маму.

Мамин день

Як морозиво в долонці, Розтає сніжок на сонці. Березневі дні ясні Посміхаються весні. А у домі нашім свято, Бо обід готує тато, Він вже, бідний, збився з ніг — Місить тісто на пиріг.

Я йому допомагаю — В тісто борошно всипаю, А воно летить зі столу Снігом падає додолу. Все на кухні білим стало, Наче знов зима настала. Побіліли в тата вуса, Чхає він, а я сміюся. Мама в двері зазирнула, І від сміху аж зігнулась, Потім сплеснула руками: — Ой! Морока мені з вами. Куховарите завзято, А мені все прибирати?! Мужньо мовив білий тато: —Відпочинь! У тебе свято.

Анатолій Костецький Перше слово

Коло, риску, закарлючку На папері пише ручка. Все з'єдналось загадково — І з'явилось перше слово. Здогадались, яке саме? — Наймиліше в світі — ... (мама).

Ігор Січовик

Пам'ятаймо!

Пам'ятаймо, милі діти, Пам'ятаймо завжди з вами, Що для нас у всьому світі Найдорожчі — наші мами!

Степан Олійник

Мама

Ще в колисці немовля Слово «мама» вимовля.

Найдорожче в світі слово Так звучить у рідній мові. Мати, матінка, матуся, Мама, мамочка, мамуся. Називаю тебе я, Рідна ненечко моя!

Є немало мам на світі, Мами добрі, мами світлі. Та одна є наймиліша. Хто така? Скажу вам я — Рідна матінка моя!

Можна у світі чимало зробити: Перетворити зиму на літо, Можна моря й океани здолати, Гору найвищу штурмом узяти...

Можна пройти крізь пустелі і хащі, Тільки без мами не можна нізащо. Бо найдорожче стоїть за словами: В світі усе починається з мами!

Варвара Гринько

Учні по черзі читають оповідання Ольги Гаєцької «Для мами» «ні

За хатою, що зовсім сховалася у розлогому кленовому гіллі, розцвів невеличкий сад. О Господи,— чого ж там тільки нема! Гру­ші, сливи, черешні і мала яблунька. Усе розцвіло біло-рожевим пишним квітом. От будуть смакувати дітям фрукти восени!

За садом, де щороку влітку ростуть мальви і соняшники, ви- дніються дві голови в білих хусточках: більша й менша.

Це Галюся помагає мамі садити ярину. Галюся дуже любить працювати на городі. Прийшовши зі школи, перед тим як готува­ти домашні завдання, неначе кізонька вискакує в город. Від мами вона довідується, що бараболька, морква і редька сидять у землі доти, доки їх люди не викопають, а помідори, огірочки й салат виростають над землею, усміхаючись до теплого сонця.

Цього року Галюся має свою грядку, де сама посіяла салат і солодку моркву, яку любить їсти.

Щоранку перед школою Галюся поливала свій город.

Час проминув дуже скоро, і на Галюсиній грядці зазеленів чудовий салат. Дівчинка тепер справжня овочівниця, а всього, як звичайно, навчила її добра мама. Завтра День матері, і Галюся радіє, згадуючи про захований дарунок для мами, який вона сама вибирала, коли були з татком у місті...

У парку неподалік, під великим кущем квітучих азалій, про­живала родина зайців Сіромашків. Двоє пухнастих зайченят Клаповушко і Гризуня давно запримітили свіженький салат, що пишався на Галюсиній грядці. Хотіли попробувати хоча б один листочок, бо їхня матуся-зайчиха оповідала, яка то знаменита їжа, але пес Торо крутився на городі, що ніяк було приступити. Але одного ранку, коли Торо був перед хатою, вони відважно ви­рушили на грядку, зібрали всі свої сили та витягнули цілу головку салату із землі. От буде прекрасний подарунок для мами-зайчихи в Мамин день! Галюся, що збиралася до школи, вийшла на хви­лину в город і побачила здалеку в траві дві пари сірих вух і щось зелене, що котилося в бік парку.

• Гей, стривайте! Це мій салат, я його виростила, не можна вам його зривати! — побігла Галюся за ними.

Перелякані Клаповушко і Гризуня кинули салат на траву, але не тікали. Хоч тряслися обоє зі страху, усе ж таки вирішили попросити Галюсю:

• Ти маєш вже подарунок для своєї мами — ми підслухали твою розмову з татком, а ми хотіли також справити велику радість нашій мамі в цей Мамин день і теж їй принести подарунок!

Галюся мала добре серце — жаль зробилося їй зайчиків.

• Почекайте хвилину,— сказала. Повернулась на грядку, ви­рвала дві моркви й подала Клаповушкові й Гризуні.

• Візьміть салат для вашої мами, а морква — для вас на сні­данок.

Зраділи зайчики, покотили салат до хатки, що в парку під корчем азалії.

Слово вчителя

Особливо готуються до Дня матері діти. Вони дарують мату­сям власноруч виготовлені сувеніри, вишивки, аплікації, квіти тощо.

Гра «Віночок слів для мами» ііі#іншііім

Учні намагаються дібрати до слова «мама» найтепліші, най- ласкавіші, найніжніші та найщиріші слова.

Конкурс знавців прислів'їв про маму. (Учні згадують прислів'я.) ^ Без матері й сонце не гріє.

Нема батька — півсирота, нема матері — повна сирота. * У дитини пальчик болить, а в матері — серце. ^ На сонці тепло, а біля матері — добре. ^ Птах радіє весні, а дитя — матері. ^ Матір ні купити, ні заслужити.

Нема того краму, щоб купити маму. ^ Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина. ^ На сонці добре сидіти, а коло мами добре жити.

Інсценізація вірша В. Яучука «Тільки мама» ЯНЯП

(Серед учнів вибираються Ведучий, Син, Мама.)

Син

Я на ковзанку піду!

Мама

А коли до хати?

Ведучий

Тільки мама вміє так Лагідно спитати.

Син

На ходу сніданок з'їм!

Мама

Так не слід робити!

Ведучий

Тільки мама може так Лагідно сварити.

Син

В снах літаю до зірок...

Мама

Час вставати, сину.

Ведучий

Тільки мама збудить так Лагідно дитину.

Учитель читає оповідання Василя Сухомлинського а^^ї

Найгарніша мама

Випало Совеня із гнізда та й повзає. Далеко забилось, не може знайти рідного гнізда. Побачили птахи малого — некрасивого, з великою голівкою, вухатого, банькатого, жовторотого. Побачили та й питають, дивуючись:

• Хто ти такий, де ти взявся?

• Я Совеня,— відповідає мале.— Я випало з гнізда, не вмію ще літати і вдень дуже погано бачу. Я шукаю маму.

• Хто ж твоя мама? — питає Соловей.

• Моя мама Сова,— гордо відповідає Совеня.

• Яка ж вона? — питає Дятел.

• Моя мама найгарніша.

• Розкажи, яка ж вона,— питає Дрізд.

• У неї голова, вуха й очі такі, як у мене,— відповідає з гор­дістю Совеня.

• Ха-ха-ха! — зареготали Соловей, Дятел і Дрізд.— Та ти ж потвора. Виходить, і мати твоя така сама потвора.

• Неправда! — закричало Совеня.— Мама в мене найгарніша. Почула його крик Сова, прилетіла потихеньку, взяла Совеня

за лапку й повела до рідного гнізда. Совеня уважно подивилося на свою маму: вона була найгарніша.

Що сталося із Совеням? Як розповідало пташенятко про свою маму? Розкажи і ти про свою маму. (Учні відповідають на питання.)

Творча вправа «Сонце материнської любові» :

Учитель малює на дошці сонце материнської любові і просить дітей перерахувати всі прекрасні якості своїх мам. Усе перерахова­не — це проміння сонця материнської любові. Учні пишуть, які пре­красні якості з'явилися в них під впливом проміння цього сонця.

Малюнок «Квіти вдячності» ~ ШЯШШШШШШШШШШШ

На аркуші паперу учням треба намалювати букет квітів для мами. У букеті має бути стільки квітів, скільки у дітей є подяк до матусі. Над кожною квіткою учні пишуть, за що вони вдячні.

З малюнків дітей можна зробити виставку «Квіти вдячності».

При підведенні підсумків уроку обговорюється, що діти мо­жуть зробити, щоб їхні мами були щасливі.

МІЙ ТАТО

Мета. Виховувати почуття любові й пошани до батька. Хід заняття

Творча вправа «Чому нас учать батьки»

Учні поділяються на групи по три. Кожна група — сім'я му­рашок: мама, тато і маленький мурашка. Дітям пропонується придумати невелику сценку-діалог про те; як батьки учили му­рашку різним мурашиним премудростям. Наприклад, будувати мурашник, шукати їжу, носити вантажі, допомагати своїм по­братимам.

Потім діти розігрують один перед одним свої сценки. Після цього всі разом діти обговорюють, чому може навчити мурашку мама і чому його може навчити тато.

Такі ж сценки можна придумати про бджолину сім'ю, про лисячу сім'ю, про сім'ю граків та ін.

Після обговорення того, чому можуть навчити своїх дітей мама і тато в сім'ях різних звірів, птахів або комах, учитель просить дітей знову поділитися на групи по три. Кожна група — сім'я людей. Мама, тато та їхні син або дочка.

Діти повинні придумати невелику сценку-діалог про те, як і чому вони хотіли б навчити своїх майбутніх дітей.

Гра «Хто з тобою бавиться?»

Давайте подивимось, чим ви любите займатися зі своїми бать­ками. Ось дві коробочки. Це нехай буде мамина, а це — тато­ва. Я називатиму різні домашні справи, а ви кластимете фішки у мамину або иапину коробочку, чи в обидві відразу, залежно від того, хто більше займається з цією справою.

• Хто частіше читає тобі?

• Хто частіше читає з тобою?

• Хто найчастіше ходить з тобою на прогулянку?

• Хто найчастіше грає з тобою в рухливі ігри?

• Кому ви любите допомагати?

• З ким ви виконуєте домашні завдання?

• З ким ви любите дивитись телевізор, ходити в кіно?

Слово вчителя

Фішки є в одній і в іншій коробці, отже, найвеселіші хвилини бувають тоді, коли ви збираєтесь всі разом.

Складання розповіді «Найвеселіший день» *.* ^г," .і.

Учитель. Сьогодні ми поговоримо про найвеселіший, най­радісніший день для вашої сім'ї. Кожен день нагадує нам вчо­рашній, але в той же час він зовсім не схожий на нього. Навіть сонечко піднімається одного дня яскраве-яскраве, а іншого — затуманене, ніби сумне. Спробуйте пригадати ті гарні дні, які надовго запам'яталися не лише вам, а й вашим батькам.

Гра «Неслухняні діти»

Учитель. Я буду розповідати різні ситуації про неслухня­них дітей, а ви скажете, як би вчинив ваш тато в такій ситуації.

1. Мама наказала гратися поблизу будинку. Настав час обі­дати, але хлопчиків ніде не було. Лише пізно ввечері за­плакана стомлена мама знайшла малят.

Як покарати неслухів?

А як би повівся тато?

2. Хлопчики прийшли з прогулянки з друзями і просять до­зволу погратися з ними дома.

• Що відповіла їм мама?

• А тато?

2. Діти сіли пити чай. Вони бавились, і чашка одного пере­кинулась. Темна пляма зіпсувала білу скатертину.

• Що робити з пустунами?

4. Брати запросили до себе в гості друзів. Почалася весела гра. Прийшла мама й ахнула: іграшки розкидані, сліди від брудних ніг на підлозі, на стільчику.

• Що б вчинила твоя мама?

• А тато?

• А як би вчинили ви, якби були дорослими? Слово вчителя

Ви всі діти своїх батьків. А ваші батьки теж діти ваших ба­бусь і дідусів. Пройде кілька років. Ви станете дорослими і також будете батьками. А тому, дивлячись на літніх людей, ви повинні пам'ятати, що всім вам треба буде пройти через старість.

Робота з прислів'ями

Отже, коли хочете, щоб шанували діти й онуки ваші літа, ви теж повинні з пошаною ставитись до своїх батьків.

Яка гребля — такий млин, який батько -*- такий син. ^ Який татко, таке й дитятко. ^ Що робить батько, то й його дитятко.

Як син до батька ставиться, таких і синів матиме. Не навчив батько — не навчить дядько. ^ Що зробив для батька, то зроблять для тебе твої діти. ^ Годуй діда на печі, бо й сам там будеш.

Читання вірша «Такий хороший дід»

Чи мороз, чи віє хуга, Я нічого не боюсь. Це тому, що маю друга, Мій найкращий друг — дідусь. Ми йдемо гуляти разом І в кіно, і в магазин. До морозива я ласий, А мультфільми любить він. З таким хорошим другом Не нудно вдвох ніде. З таким хорошим другом Ніхто не пропаде.

Слово вчителя ІІИМІІІІМВІІШІШІЦ^ 'і'і' 'І

Діти, ваші батьки всю свою любов передають вам, дітям, але не все про вас знають.

Читання вірша Анатолія Костецького

Просто!

Дуже легко й дуже просто перегнати тата зростом! Та щоб схожим стать на тата, треба ще й розумним стати. А ти хочеш бути схожим на тата? (Учні відповідають.)

Учитель зачитує гуморески

За батьківським наказом

• Ну що мені, сину, ти скажеш тепер: Навіщо ти двійку в щоденнику стер?

• Та ти ж мені, тато, недавно товкмачив: «Щоб двійок у тебе я більше не бачив.»

Розмова з лікарем

• Лікарю, у вас нема нічого обезболюючого?

• А що в тебе болить?

• Та зараз нічого, але ввечері тато буде мій щоденник пере­віряти.

Дзвоник

Батько та мати поїхали з дому, а Данилко, лишившись на господарстві, не пішов до школи. Раптом телефонний дзвоник. По голосу Данилко пізнав свою вчительку.

• Чому Данилко не прийшов до школи?

• Тому що він захворів.

• А хто це розмовляє зі мною?

• Мій тато...

Хитрий хлопчик

• Татусю, допоможи мені задачу розв'язати.

• А ти вже над нею думав?

• Думав.

• Ну, і що придумав?

• Що краще спитати у тебе, ніж у Вовки списати.

Загубився

• Чого ти плачеш, хлопчику?

• Я загубився...

• А на якій вулиці ти живеш? .— На нашій...

• А чий же ти, хлопчику?

• Татків...

Друге місце

• От я біг на лижнім кросі — Не віддихаюсь і досі!

Друге місце я зайняв, І татусь мене обняв...

• Ну, а бігло ж вас багато?

• Бігли вдвох ми: я і тато!

Грицько Бойко

Слово вчителя

Отже, діти, роль батька в сім'ї неоціненна. Тож учімося ша­нувати його. Нехай батькові справи, слова будуть святим законом для кожної родини.

ЗА ЗАКОНАМИ БЕРЕЖЛИВОСТІ

Мета. Узагальнити знання учнів про види енергії та її використання. Ознайомити школярів із заходами щодо енергозбереження, дати корисні поради. Розвивати зацікавленість учнів до проведення бережливих заходів. Виховувати у дітей береж­не ставлення до речей, зроблених руками люди­ни, до природних багатств; формувати світогляд дбайливого господаря своєї країни.

Хід заняття Дійові особи

Кореспондент Інженери (5 осіб) Вчені (3 особи) Секретар

На дошці висить плакат з прислів'ями.

Слово вчителя V.. " 'ШПШВЯ

Сьогодні ми поведемо розмову про всім відоме — про береж­ливість.

Слово «бережливий» має синоніми: ощадливий (який береж­но витрачає що-небудь, сприяє економії), ощадний, економний, дбайливий.

Справжнім хазяїном своєї країни може бути той, хто бережно, економно витрачає природні ресурси, дбайливо ставиться до осо­бистого і державного майна.

Наприклад, ви навчаєтесь у затишному красивому класі. Які зручні в класі меблі, дошка, вікна! Як старалися люди різних професій зробити все, щоб у школі було затишно і радісно! Вам необхідно берегти і цінувати те, що зроблено руками людини. Це підручники, зошити, олівці, ручки. Усе це не дрібниці. Змалку вас, напевне, привчили батьки бережливо ставитися до хліба, до природи.

Сьогодні ми обговоримо проблему економії електроенергії, тепла — проблему енергозбереження. Щоб розібратися з цією проблемою — досить непростою і суперечною — проведемо прес- конференцію. Представляю вам групу вчених, інженерів, корес­пондентів, художників, експертів. От тільки Пізнайко так поспі­шав до нас, що розгубив завдання, які були закладені в комп'ютер. Тож упродовж заняття будемо робити висновки і заповнювати дані комп'ютера. Це доручаємо нашому секретареві.

Учитель. Тож почнемо прес-конференцію.

Кореспондент. Із чого виникла проблема економії енер­горесурсів — тепла і електричної енергії? Адже зараз добувають так багато нафти, вугілля, газу, побудована велика кількість електростанцій, у тому числі атомних, тому постійно зростає ви­робництво енергії.

1-й інженер. Простота і доступність електроенергії поро­дили у багатьох людей уявлення про невичерпаність енергетич­них ресурсів.

1. й вчений. Людство багато років добуває із надр землі мі­льярди тон енергоресурсів. Енергія — показник життєвого рів­ня сучасної людини. І цей показник включає, зокрема, обігрів житла, кондиціювання, приготування їжі, виробництво промис­лових товарів і продуктів харчування.

Весь час проводяться серйозні дослідження енергетичних за­пасів, пошук більш ефективних і більш економічних енергоносіїв. У результаті такої роботи вчені прийшли до висновку, що існую­чих запасів вистачить не на багато років. У майбутньому, можли­во, основна частина наших енерговитрат ляже на альтернативні види енергії: енергію Сонця, енергію вітру, підземну (геотермаль­ну) енергію тощо. А сьогодні одним із дбайливих заходів стало введення в нашій країні літнього і зимового часу. У результаті цього заходу всього за один сезон економиться майже 500 тисяч кіловат-годин електроенергії.

Учитель. Експерти роблять висновки, а тим часом наш се­кретар відшукала перші дані комп'ютера: «Людство повинно за­безпечити себе енергією на майбутнє. Тому піклування про еко­номію енергоресурсів — одна з головних проблем».

Кореспондент. Ми іноді чуємо від дорослих, що наш дім дірявий. Чому так говорять?

2. й інженер. Говорять, що дім дірявий, бо йде витікання тепла з квартири.

Будівельники отримують не досить якісні деталі — панелі, віконні рами — і додають до цього свої огріхи: погано замазують стики, іноді перекошують вікна, і виходить будинок, який ми називаємо дірявим.

У сучасних будинках — подвійні рами вікон, під покрівлею є тепловий демпфер — повітряний простір, у під'їзді — подвійні тамбури.

2. й вчений. Якщо розглянути тепловий баланс житла, стане ясно, що більша частина теплової енергії опалювальної системи йде на те, щоб перекрити збитки тепла. А вони у квар­тирі з центральним опаленням і водопостачанням такі: збитки через неутеплені вікна — 20 %, через неутеплені вхідні двері — 12 %, через незачинені двері і розбите скло на сходовій кліт­ці — 70 %.

Підраховано, що тільки через не ущільнені балконні двері тепла вивітрюється стільки, скільки вивітрювалося б через дірку у стіні діаметром 20 см.

2. й інженер. Замість проведення робіт по утепленню при­міщень деякі мешканці для створення у домах комфортної темпе­ратури застосовують електроопалювальні прилади (комини, радіа­тори, конвектори) додатково до системи центрального опалення. Усе це викликає нові витрати електроенергії, в яких часто не­має потреби, якщо своєчасно підготувати вікна та двері до зими.

Експерти роблять висновки, а секретар «засвічує» нові дані комп'ютера і зачитує їх.

«Більша частина теплової енергії іде на те, щоб перекрити збитки тепла. Бережи тепло!»

Кореспондент. А економія води! Багато хто вважає, що це інша проблема, яка не відноситься до електроенергії.

2. й інженер. Це неправильна точка зору. Коли ми еко­номимо воду, ми економимо електроенергію. Адже вода не са­ма приходить у наші багатоповерхові будинки. Потужні насоси, які приводяться у рух електричними моторами, піднімають воду на потрібну висоту.

Секретар працює з комп'ютером, висвітлює: «Бережи воду — збережеш електроенергію».

Кореспондент. Сьогодні більшість людей живе в окремих квартирах. Ми купуємо красиві люстри на 8—10 лампочок, су­часні пральні машини, пилососи, кондиціонери, фени, міксери, комп'ютери, музичні центри тощо. Чимало сімей використову­ють по два телевізори, два холодильники, мікрохвильову піч. Чи не вважаєте ви, що таке різке збільшення споживання електро­енергії у побуті — одна з причин проблеми, що обговорюється?

3-й вчений. Дійсно, скільки енергії витрачається на забез­печення роботи радіотелевізійної та іншої апаратури, яка пра­цює одночасно у декількох кімнатах квартири! У приміщеннях, де нікого немає, горять електролампи, без потреби працюють конфорки електроплит, світяться екрани телевізорів. А горіння лампочки потужністю 40 Вт без потреби на протязі доби рівно­значно витратам електроенергії, достатньої для випікання 20 кг хліба, виробництву 10 кг цементу, виготовленню 2-х пар взуття.

5-й інженер. На побутові потреби використовується біль­ша доля електроенергії, газу, тепла, води. Електрифікація до­зволила значно скоротити час на ведення домашнього господар­ства, покращити умови праці у побуті.

Бережливе використання енергоносіїв — обов'язок кожного. Поступово бережливість стане потребою.

Робота секретаря. Напис: «Бережливе використання енергоресурсів — обов'язок кожного».

Слово вчителя

Пізнайко приготував вам цікаві завдання у групах.

1. Розгляньте малюнки (додаток, рис. 1, 2, 3, 4). Дайте по­ради звірям щодо економії енергоресурсів.

Доберіть з плаката підписи під малюнки.

Як про тепло дбаєш — так і маєш.

Тепло маємо — не дбаємо, а втративши — плачемо.

Хто добрих порад не слухає, той потім і на пальці дмухає, та пізно!

Вода — трудівниця, економити її не лінуйся.

2. Які з намальованих електроприладів увімкнені у мережу? (додаток, рис. 5).

3. Які помилки допускає Мишеня? (додаток, рис. 6).

Чим небезпечні увімкнені У мережу всі електроприлади? Дайте пораду Мишеняті.

Учні виготовляють плакати.

Приклади підписів:

Бережливо використовувати тепло та енергію — значить економити працю мільйонів людей.

Коли виключаєш лампочку, яка даремно горить, ти одночасно запалюєші вогонь, але тільки у потрібному місці.

Слово вчителя «мммиріїріррр»!^^

Навіть якщо виходиш із кімнати на декілька хвилин, вимикай світло. Для чого повинно горіти нікому не потрібне світло?

Наш секретар протягом заняття фіксував ваші думки. Це до­помогло відновити дані комп'ютера, а, отже, наші завдання. Да­вайте ще раз їх перечитаємо та нехай вони залишаються для нас законами на все життя.

На землі, у домі вселюдському — Протиріч і негараздів тьма. Будьте, люди, бережливі в ньому! І тоді достатньо буде всім тепла!

КОЖНА ЛЮДИНА МАЄ ПРАВО НА ЖИТТЯ

Мета. Довести учням необхідність гуманного ставлення до людей з особливими потребами. Виховувати гуманне ставлення до людини з різними вада­ми.

Хід заняття

Слово вчителя

Чи є серед твоїх друзів хлопчики або дівчатка з фізичними ва­дами? Чи заважає це вашій дружбі? (Учні повинні відповісти.)

Внаслідок чого люди можуть одержати фізичні вади? Ще можливо при сильних нервових потрясіннях, як наслідок травм, одержаних через власну необережність чи небезпечну поведінку інших, від народження.)

Які риси характеру мають люди з фізичними вадами?

Що може погіршити духовний стан таких людей? (Нетак­товні розпитування, недоречне розглядання.)

Кожна людина має право на життя, незалежно від того, здо­рова вона чи інвалід. А життя дається лише один раз. Говорять, що життя прожити — не поле перейти. Життя — як стерня: не пройдеш, ноги не вколовши. Життя у людей влаштовується по-різному. Дехто під дією обставин (катастрофи, хвороби) стає інвалідом, а дехто народжується з фізичними вадами. Про таких людей ми, звичайно, не повинні забувати і бути більш чуйними до них. Люди-інваліди потребують більшої турботи і допомоги у вирішенні своїх проблем і з боку держави. Про те, що право на життя є найголовнішим правом кожної людини, записано у Конституції України. Ніхто нікого не може позбавити життя. Держава повинна піклуватися про те, щоб люди відчували себе в безпеці і були упевнені, що ніхто не може їх безкарно позбавити життя. Зараз нам це здається очевидним, що кожна людина має право на життя. Проте у Давньому світі, у державі, яка назива­лася Спарта, новонароджених дітей, які мали фізичні недоліки, були хворі, слабкі, кидали у прірву зі скелі, і ніхто за це не ніс відповідальності.

Вправа «Займи позицію»

На дошці розміщено два плакати, де зображені давній спар­танець і сучасна людина, і висловлена їхня думка. (Учні розмір­ковують, з ким вони згодні.)

Спартанець: ми робили це, бо вважали, що така людина не здатна захистити ані себе, ані свою родину, ані свою країну.

Сучасна людина: ніхто не може знати, який дорослий вирос­те з такої дитини. Фізичні вправи, загартовування допомагають зміцнити своє здоров'я. Дуже часто люди з фізичними недоліками стають відомими вченими, поетами, композиторами — навіть бе­руть участь у спортивних змаганнях. Держава повинна захищати таких людей.

Можна навести приклади з Книги рекордів Гіннеса, фото­графії, зображення Бетховена, Олімпійських ігор для інвалідів тощо.

Учням пропонується стати біля відповідного плаката залежно від їхньої думки. Довільно вибирається кілька учнів, які обґрун­товують свою думку.

Інформація для вчителя ' Г^'МІІіТИ^іГ'іІіІІШШІГГ і ІіііЮДШМИВМММ

Існують спеціальні Олімпійські ігри для спортсменів-інва- лідів —Параолімпійські ігри. Вони проводяться після закінчення літньої Олімпіади. До їхньої програми входять найрізноманітніші види спорту, у тому числі — заїзди на інвалідних колясках, теніс, плавання і стрільба з лука.

Уперше збірна України взяла участь у змаганнях з легкої ат­летики в Параолімпійських іграх в Атланті в 1996 році. У складі команди-дебютанта було всього 6 спортсменів. Але саме легкоат­лети України завоювали золоту, срібну і бронзову медалі. У нашій країні легка атлетика розвивається майже у всіх регіонах. Цим найбільш популярним видом спорту займаються інваліди з ушко­дженнями зору, опорно-рухового апарату й інтелекту. У цьому виді спорту працюють з інвалідами більш 100 тренерів-викладачів. Найбільша кількість легкоатлетів - параолімпійців представляють Дніпропетровську, Донецьку і Харківську області. На XI літніх Параолімпійських іграх наші спортсмени завоювали 1 золоту, 14 срібних і 10 бронзових медалей.

Людвіг ван Бетховен — знаменитий німецький піаніст, орга­ніст, диригент, якого по праву вважають найвидатнішим компо­зитором за всю історію людства. Глухота композитора розвивалася поступово і стала практично абсолютною, але не вплинула на його творчість. Спочатку він скаржився на шум у вухах, йому бувало важко розрізняти високі тони, розуміти бесіду, що ведеться по­шепки. Та композитор так добре приховував глухоту, що люди, які спілкувалися з ним, не підозрювали, якою серйозною була його хвороба. Згодом піаністу довелося цілком перейти на спіл­кування зі співбесідниками за допомогою грифельної дошки або паперу та олівця (збереглися так звані «розмовні зошити» ком­позитора).

Щоб показати учням, що люди з фізичними вадами Мають право, щоб із ними поводились так само, як з іншими, розкажіть дітям наступну історію.

Далеко-далеко у космічному просторі є планета, така ж як Земля. Люди, які живуть на цій планеті, є такими ж, як і ми, за винятком того, що в них лише одне око. Але воно особливе. Ним вони можуть бачити в темряві, дивитися в безмежну далечінь і бачити крізь стіни. Жінки на цій планеті такі ж, як і земні. Та якось в однієї жінки народилося дивне дитя: воно мало двоє очей. Його батьки були дуже засмучені.

Проте хлопчик ріс щасливим. Батьки любили його, милува­лися ним. Але їх непокоїло, ще він був таким незвичайним. Вони показували його багатьом лікарям, але ті тільки хитали головами і говорили: «Нічого не можна зробити».

Коли хлопчик підріс, у нього з'явилося ще більше проблем. Оскільки він не міг бачити в темряві, то змушений був носити з собою якесь джерело світла. Коли він пішов до школи, то не міг читати так добре, як інші діти. Учителі мусили надавати йому спе­ціальну допомогу. Хлопчик не бачив на великій відстані, тому по­требував спеціального телескопа, щоб бачити інші планети. Інколи він, вертаючись зі школи, відчував себе дуже самотнім. «Інші діти бачать предмети, які я не можу бачити,— думав він.— Я мушу навчитися бачити те, чого не бачать вони».

І одного чудового дня він помітив, що дійсно може бачити те, чого не можуть інші. На відміну від них, він бачив увесь світ у ко­льорі. Одразу після цього відкриття він вивів батьків на вулицю і розповів про те, що бачив, дуже здивувавши їх. Його друзі теж бути здивовані. Він розповідав їм чудові історії, вживаючи слова, які вони ніколи до цього не чули: «червоний, жовтий, оранже­вий»... Говорив про зелені дерева і пурпурові квіти. Кожен хотів знати, якими він бачить речі. Хлопчик розповідав дивні історії про глибокі сині моря і піняві хвилі з білими гребенями. Дітям -подобалися оповідання про дивних драконів, особливо коли він описував їхню лискучу шкіру, очі, гарячий подих.

Одного дня наш герой зустрів дівчину, і вони покохали одне одного. Дівчина не мала нічого проти того, що він не схожий на інших. І тоді він відчув, що йому Це також байдуже. Хлопець став дуже відомим. Люди з усієї планети приходили, щоб послухати його. У молодого подружжя народився син. Дитина була такою ж, як і всі на планеті, і мала лише одне око.

Учні відповідають на питання за текстом

• Як ви думаєте, як почувалася людина, маючи двоє очей, у той час як інші мали одне?

• Як ви думаєте, які труднощі виникали у хлопця з, двома очима? Чому?

Учитель зачитує дітям статтю 23 спрощеного варіанта Кон­венції про права дитини.

Якої особливої турботи потребують діти-інваліди? Діти з фі­зичними вадами? (Учні відповідають.)

Тест «Проблема інвалідів» *<аим

Якби дитина з фізичними вадами була у вашому класі, як би ви до неї ставилися?

а) Не покажете своєю поведінкою, що вона відрізняється від вас, будете їй допомагати?

б) Не будете з нею спілкуватися взагалі?

в) Спілкуватися будете, але обмежено, тому що вона не така, як ви?

(Учні розмірковують.)

Матеріал для роздумів '«И»

Ольга Скороходова (1911—1982) народилася в Херсонській області, осиротіла. У 8 років захворіла менінгітом, утратила зір, потім — слух. Харківський професор Соколянський забрав її з інтернату для сліпих. Він відтворив її мову; вона змогла за­кінчити середню школу у Харкові, згодом отримала вищу освіту. У 1961 році стала кандидатом педагогічних наук. Написала 3 кни­ги: «Як я сприймаю оточуючий світ», «Як я уявляю оточуючий світ», «Як я розумію оточуючий світ».

Що вас найбільше вразило? (Учні обговорюють свсіі враження.)

Слово вчителя

У цивілізованому суспільстві люди повинні бути терпимими до інших.

Ви маєте найцінніше право — право на життя. Його слід про­жити так, щоб не було соромно за прожиті роки. Життя дається людині один раз, тому його слід берегти. Головне багатство на Землі — людина, а в неї найдорожче — це життя. І, щоб життя людей було щасливим, на Землі повинні панувати добро і спра­ведливість.

БУДЬТЕ ВДЯЧНИМИ ДІТЬМИ

Мета. Виховувати почуття любові й пошани до батьків;

викликати бажання бути добрим, ввічливим, вдячним, милосердним.

Хід заняття

Слово вчителя ■'ШШШШЩШШШ

Здавна на землі люди цінують праведне життя — чесне, щире, відкрите. Зло, як відомо, породжує тільки зло. А от добро по­множує добро. І найперші зернята добра сіються в душі дитини саме в колі рідної сім'ї. Мати й батько, бабуся і дідусь, сестри і брати — найрідніші, найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, оживляють наш розум, вкладають у наші вуста добрі слова.

Учні по черзі зачитують вірші

Степан Жупанин Мамині руки

Підняли мене з колиски Рідні руки мами. Берегли від горя-лиха Днями і ночами. Вчили на землі стояти І ходити вчили, А коли бувало важко — Додавали сили. Працьовиті та невтомні, Ласкою зігріті, Руки мамині для мене — Найсвятіші в світі.

Степан Олійник Наші мами

Пам'ятаймо, милі діти, Пам'ятаймо завжди з вами, Що для нас в усьому світі, Найдорожчі — наші мами! Нам, маленьким і дорослим, — Все дають вони з любов'ю: Ніжне серце, світлий розум, Сили нашому здоров'ю.

Як ставали ми на ноги, Перший крок наш був — до мами! Радість маєм чи тривогу — Серце мами завжди з нами. Де сини її та дочки — Завжди там вона думками. Пишем в класі ми на дошці Наше перше слово — мама! Найдорожчі мамі діти, Дітям мама їх — так само. Треба вчитись і робити Так, щоб радувати маму! А як вивчитесь з літами, Вдячні мамі за турботу, І поїдете від мами В інший край десь на роботу — Хай усі запам'ятають: І листи, і телеграми Шліть туди, де їх чекають, Виглядають ваші мами!

Слово вчителя ' ИИІІіПІІДІїГіЙіДІІІІіу'ІІІІІІПИІІІІІІІІІІІІІІІІШіЯЯШйПЯ^^

Прислів'я та приказки становлять начебто неписаний звід пра­вил, якими людина може користуватись у повсякденному житті. До народних прислів'їв увійшли образи батька, матері, бабусі. дідуся і дітей.

^ Шануй батька і неньку, буде тобі скрізь гладенько.

Добрі діти батькам вінець, а злі діти — батькам кінець. ^ Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде, та скоро розтане, ^ У сокола і діти соколята.

^ Яке дерево — такі й квіточки, які батьки — такі й діточки.

Яка сім'я — такий і я. ^ Батько краще догляне семеро синів, ніж семеро синів батька, ^ Нема цвіту білішого, як цвіт на калині, нема в світі ріднішого як мати дитині.

Який дуб — такий тин, який батько — такий син. ^ Мати однією рукою б'є, а другою гладить. У Який кущ — така калина, яка мати — така дитина.

і? Добре тому, в кого брат та сестра добрі, а ще краще, як і сам

не лихий.

Поки жива бабуся, я нікого не боюся. У Годуй діда на печі, бо й сам там будеш.

^ Слухай старих людей, то й чужого розуму наберешся і свого

не загубиш.

Зачитується оповідання «Великодушна дочка».

В одній країні був звичай відрубувати руки кожному, кого ви­криють у крадіжці. Провинився якось у цьому знатний вельможа, царський улюбленець. Не міг цар відступитися від стародавнього звичаю і велів покарати злочинця.

Але ось напередодні страти з'являється в палаці маленька дів­чинка, дочка цього вельможі, і просить із сльозами допустити її до царя. Царедворці виконали її прохання. Дівчинка впала на коліна перед грізним володарем.

• Вельможний государю,— мовила вона зі страхом,— батько мій присуджений залишитися без рук,— отож, відрубайте мої руки.

У царя були свої діти, і йому сподобалося, що маленька дів­чинка так любить батька.

• Нехай буде так, як ти просиш,— сказав цар.— Але ти мо­жеш відмовитися від страти, хоч би й в останню хвилину.

На другий день дівчинку повели на двір до страти. Серед двору стояла оббризкана кров'ю плаха, а біля неї — кат із мечем. Спо­лотніла дівчинка, зніяковіла на хвилину, але незабаром опанувала себе, підійшла до плахи і простягнула свої рученята. Кат міцно прив'язав їй руки до плахи ременями. Дівчинка не промовила ні слова. Кат підняв меча, а вона заплющила очі... Меч блиснув і опустився, не зачепивши і краю пальців.

• Цар прощає батька твого за любов велику твою! — оголо­сив посланець царя.

Відчинилися двері в'язниці: біжить до дочки батько, цілує її руки, сльозами їх обливає.

Наступного дня цар оголосив народу указ про скасування наві­ки старого жорстокого звичаю. А на місці страти за царським на­казом поставили стовп із мармуровою дошкою, і на ній золотими літерами написали, як дочка готова була віддати своє життя за життя батька, а наприкінці додали такі слова: «Щасливі батьки, у котрих такі діти!».

Учні відповідають на запитання за текстом

Чому дочка пішла до царя і запропонувала відрубати їй руки, а батька відпустити?

Чи боялася дівчинка, ідучи до плахи?

Що перемогло її страх?

Зачитується оповідання «Найліпше вино»

Чоловік і жінка досить пізно одружилися. На їх здивування і радість у них народився син. Вони виховували його з любов'ю, піклуючись, як тільки могли. Попри те, що самі жили убого, від­правили його до школи мудрого вчителя, аби син міг зростати духовно. Коли хлопець повернувся додому, то захотів хоч якось віддячити батькам.

• Чи міг би я щось для вас зробити? — спитав він.¹— Щось, що принесло б вам радість.

• Ти наша найбільша радість, наш найбільший скарб,— від­повіли старенькі.— Однак, якщо хочеш зробити нам подарунок, то роздобудь трішки вина. Ми любимо вино, а багато років навіть не мали його в роті...

У хлопця не було ні копійки. Та одного дня, коли він ішов до лісу по дрова, зачерпнув трохи води з водоспаду і напився. Йому здалося, що та вода на смак, як солодке вино. Він наповнив ба­клажку, яку носив із собою, і вернувся до хати.

• Ось мій подарунок,— сказав він батькам.— Це баклажка вина для вас.

Батьки покуштували той напій, але крім смаку води не від­чули нічого. Та вони усміхнулися до сина і подякували.

• Наступного тижня принесу вам ще одну баклажку,— по­обіцяв син.

І чинив так багато тижнів поспіль. Старенькі підтримували цю гру. Вони охоче пили воду і були щасливі, бо бачили радість свого сина.

Відтак сталося щось неймовірне: кудись зникли всі їхні неду­ги і слабкість, а зморшки на обличчі розгладились. Наче та вода мала у собі якусь чудодійну силу.

Учні відповідають на запитання за текстом

Чому вода з водоспаду здалася синові, як солодке вино? Чому батьки підтримували гру, п'ючи звичайну воду? Що сталося з батьками і чому так сталося?

Слово вчителя

Син мав любляче вдячне серце. Він дуже хотів віддячити своїм батькам за їхню турботу. А чи ви дякуєте своїм батькам за тур­боту? Чи дякуєте своїй матусі за обід, за випрасувану білизну?.. Те, що про нас піклуються, готують нам їсти — це звичні речі. Ми їмо, приготовлене кимсь, носимо чистий одяг, випрасуваний кимось, це все ми приймаємо як належне та інколи забуваємо говорити «дякую». А сказати «дякую» — це не тільки питан­ня доброго виховання. Це означає сказати комусь: «Я бачу тебе, знаю, що ти є, що існуєш».

Учні інсценують вірш А. Костецького «Домашній твір»

Вітько-бідак страждає так,

Аж дриґає ногами!

Він — за столом, він пише твір:

«Я помагаю мамі».

Старанно олівець гризе

Та супить брови грізно,

Але нічого — хоч умри! —

До голови не лізе...

Та ось тихесенько зайшла

В його кімнату мама.

• Вітюнь, будь ласка, в магазин Сходи за сірниками.

• Ідея! — вигукнув синок, а мамі... Ну й морока! — Сама іди!

Я твір пишу, роблю важкі уроки. І мама вийшла... А Вітько Швиденько пише в зошит: «Яв магазин завжди ходжу, Коли мене попросять...». Хвилин за десять мама знов З'являється у дверях:

«Вітюнь, картопельки начисть, А я зварю вечерю».

• Сама начисть! — кричить Вітько, Та так, що ледь не лопне.

• Я твір пишу! Я — зайнятий! Сама вари картоплю! Виходить мама, а синок Писати знов сідає.

«Я мамі сам варю обід, Вечерю і сніданок...». Радіє син. Не твір, а люкс! Оцінка буде гарна! І геть не думає про те, Що він радіє марно...

Зачитується народна притча «Три хлібини»

Один ще не зовсім старий чоловік щодня купував у магазині три хлібини.

• Скажіть, добродію, навіщо ви щодня берете три хлібини? У вас сім'я дуже велика? — з цікавістю запитав продавець.

• І так, і ні,— відповів чоловік.— Розумієте, одна хлібина що­дня потрібна нам, другу позичаю, а третьою виплачую свій борг.

• Цього я не можу зрозуміти, покрутив головою продавець.— Не може бути, щоб людина одночасно позичала комусь і випла­чувала свій борг!

• А розуміти тут нічого! — сказав чоловік.— Одну хлібину ми самі з'їдаємо, другу дітям даємо в борг, позичаємо, а третю своїм батькам віддаємо: свій борг сплачуємо.

Учні розмірковують над питаннями за текстом

Чого не міг зрозуміти продавець? Як пояснив свою відповідь чоловік? Для чого люди створюють сім'ю?

Як у сім'ї старші ставляться до дітей, а діти — до старших?

Творча вправа «Птах подяки» ■шшмішамшшшшрашииішвшшйаи

Учитель просить дітей уявити, що на землю прилетів птах подяки. Він залітав у вікна до тих, хто забув подякувати за що- небудь своїм батькам і нагадував їм про це.

Діти повинні уявити, що птах подяки залетів до них у вікно, пригадати, кому вони забули подякувати, і в думках сказати їм спасибі.

Слово вчителя -ШМіШШНЩЖИЗ^^

«Три біди є у людини — смерть, старість і погані діти»,— го­ворить українська мудрість. «Старість неминуча, смерть невбла­ганна — перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей»,— говорив В. О. Су- хомлинський.

Тож завжди намагайтесь бути слухняними й вихованими, тур­буйтесь про своїх близьких і не завдавайте їм прикрощів.

ПРО МУЗЕЇ

Мета. Поповнити знання учнів про музеї, національні парки, державні і національні заповідники; ви­ховувати шанобливе ставлення до історичних пам'яток.

Хід заняття

Слово вчителя . ММИЩШіИІ^^

Минуле — невід'ємна частина національної культури. Шаноб­ливе ставлення до історичних пам'яток, творчих надбань україн­ського народу — один з обов'язків громадянина нашої держави. Пам'ятки культурно-історичної спадщини — це нерухомі святині, які зберігаються в музеях України або просто неба.

Музей — заклад, що збирає, вивчає, виставляє для огляду та зберігає твори мистецтва, пам'ятки історії, природознавчі колек­ції тощо.

Музеї бувають різні: історичні і художні, будинки-музеї та музеї під відкритим небом, на заводах і установах, в інститутах і школах. Це краєзнавчі, історико-краєзнавчі, природничі, му­зеї бойової та трудової славй, музеї мистецтва, картинні галереї, меморіальні музеї та меморіальні комплекси. Меморіальні му­зеї створюються в пам'ять славетних діячів культури, видатних людей, зокрема там, де вони провели своє життя чи якийсь період життя. До меморіального комплексу входять декілька історично- пам'ятних об'єктів, часом цілого поселення.

Попередниками сучасних музеїв були колекції книг, картин, художніх виробів, історичних пам'яток чи окремих предметів. Перші такі зібрання відомі в Київській Русі в Десятинній церкві, Софійському соборі, Києво-Печерській лаврі. Багаті поміщики теж мали великі приватні колекції художніх виробів у своїх маєтках та палацах.

Слово «музей» походить від грецького — храм муз. Перші у світі музеї були створені в XV—XVI ст.

Витоки історії музеїв в Україні пов'язані з культурою Ки­ївської Русі. У церквах та монастирях збиралися і зберігалися „військові реліквії, окремі мистецькі предмети, ікони, книги, ру­кописи. Музейна справа, як особливий вид культурної діяльнос­ті людини, розпочинається в Україні в першій половині XIX ст. У цей час засновано перший археологічний музей при Київському університеті. А згодом почали відкриватися історичні та природ­ничі музеї в Миколаєві, Одесі, Катеринославі (Дніпропетровськ), Львові. Основні фонди цих музеїв складали матеріали археологіч­них знахідок. У кінці XIX — на початку XX століття були відкри­ті історичні та природничі музеї в Херсоні, Чернігові й Полтаві. Трохи пізніше були засновані художні музеї у Харкові, Львові, Одесі та Феодосії. Основу музеїв становили приватні колекції. Так, видатний художник І. Айвазовський заснував картинну галерею у своєму рідному місті Феодосії. Зараз в Україні діють літературно- меморіальні музеї українських письменників, краєзнавчі й етно­графічні музеї (музеї народної архітектури та побуту), картинні галереї та виставки. Широко відомі в Україні Природознавчий музей і музей книги та книгодрукування у Львові, музей історич­них коштовностей та музей медицини у Києві.

За часів радянської влади всі приватні колекції були націона­лізовані. Музеї стали доступними для всіх верств населення. У той же час багато пам'яток, що зберігалися в маєтках і церквах, було знищено. Руйнувалися церкви, розкрадались предмети культу, розбивалися ікони. Під час Громадянської війни разом з панськи­ми маєтками горіли історичні і культурні надбання українського народу.

Нищівного удару зазнала музейна спадщина і в роки Вели­кої Вітчизняної війни. Частина колекцій була вивезена на захід і до українських музеїв уже не повернулася. Під час бомбарду­вань були зруйновані Чернігівський та Дніпропетровський музеї зі славетними зібраннями запорізької минувшини, Полтавський та Харківський археологічні музеї.

Нині в Україні діють близько 500 державних і кілька тисяч недержавних музеїв. Залежно від експозиції вони поділяються на історичні, меморіальні, літературні, краєзнавчі, етнографіч­ні, спеціалізовані та музеї-заповідники. Серед історичних музеїв, у яких зберігаються матеріальні і духовні надбання народу, що накопичувались протягом віків, провідне місце посідають: Наці­ональний музей історії України в Києві, Дніпропетровський іс­торичний музей ім. Д. Яворницького, Харківський та Львівський історичні музеї. У 1974 році в Києві було засновано музей Великої Вітчизняної війни і збудовано меморіальний комплекс на схилах Дніпра (1981 рік).

Меморіальні музеї зберігають пам'ять про видатних українців: вони розташовані в садибах, будинках і оселях, у яких мешкали ці особи, таким є, наприклад, музей педагога В. Сухомлинського. В обласних центрах та інших містах існують краєзнавчі музеї.

Велику популярність мають художні музеї України. Вони експонують витвори образотворчого мистецтва провідних україн­ських, російських і світових митців живопису, графіки та скульп­тури. Серед ЗО художніх музеїв України особливо цінні фонди демонструють музеї Львова, Харкова, Одеси, Дніпропетровська, Кіровограда, Сум, Севастополя, Алупки, Донецька. У Києві зна­ходяться три художні музеї.

В етнографічних музеях розміщені експонати, які розповіда­ють про національні звичаї, обряди та свята українського народу. Тут зберігаються різноманітний одяг, предмети побуту і незчис­ленні скарби художніх промислів: вишивки, розписи і різьба по дереву, керамічні вироби та ін. Найбагатші експозиції має Укра­їнський музей етнографії та художнього промислу у Львові, Шев­ченківський національний заповідник у Каневі та Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини.

В Україні існує багато спеціальних музеїв: музичні, природ­ничі, історичних коштовностей, книги і книгодрукування, історії релігії, ботанічні, геологічні, історії військ, педагогічні, суднобу­дування, морського флоту, історії Полтавської битви, архітектури та побуту, музей-акваріум. У Львові працює єдиний музей-аптека. У Луцьку в 2001 році відкрито музей Волинської ікони, а у Він­ниці готує до показу свою експозицію Музей подільської народ­ної ікони, яка визнана ЮНЕСКО (Організація Об'єднання Націй з питань освіти, науки і культури) культурним надбанням усього людства. Основою цього музею є колекція вінницького художника Л. Дідура, який понад чверть століття збирає подільські ікони.

У різних регіонах створені й незвичайні музеї. Серед них — музей партизанської слави в катакомбах у селі Нерубайському на Одещині, музей лісу і сплаву в селищі Усть-Чорна в Карпатах, музей підков у Львові, музей бджільництва в Гадячі на Полтав­щині та багато інших.

Музеї зберігають, вивчають і збирають пам'ятки культури, різноманітні колекції, старовинні речі. Вони є невичерпними дже­релами інформації про історію, традиції, побут та культуру нашої- рідної землі.

За кількістю нерухомих історичних пам'яток (147 тис.) Укра­їна віднесена до держав з багатою історичною та культурною спадщиною. Чимало пам'яток мають загальнодержавну цінність. А Софійський собор у Києві, Києво-Печерську лавру та історич­ний центр Львова включено до списку всесвітньої природної та культурної спадщини. Понад 60 найвизначніших ансамблів, комп­лексів, цілих історичних передмість оголошено державними запо­відниками. Деяким із них Указами Президента України надано статус національних святинь.

Найбільшим заповідником є Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. Його величний архітектурний ансамбль виріс з Печерського чоловічого монастиря, засновано­го в 1051 році ченцями Антонієм і Феодосієм. Зараз заповідник являє собою ансамбль XI—XIX ст., який складається з 6 цер­ков, відбудованого в 2000 році Успенського собору (був руїною з 1941 року), Великої дзвіниці, Ближніх та Дальніх печер (у кож­ній по три підземні церкви) і приміщень, де мешкають ченці. У печерах зберігаються святі мощі сподвижників православної церкви. Колекція заповідника налічує 65 тис. пам'яток. Це одяг вищого духовенства, культові предмети, виготовлені з коштовних металів і каміння, святі ікони, стародруки, унікальні археологічні матеріали та історичні документи. Ансамбль органічно пов'язаний з рельєфом і вражає своєю красою, особливо з боку Дніпра.

У 1965 році був створений у Запоріжжі самобутній Національ­ний заповідник «Хортиця». Уперше Хортиця згадується в VII ст. Територія заповідника —- найбільші на Дніпрі острови Хортиця і прилеглі малі острови. Хортиця відома як колиска українсько­го козацтва — легендарної Запорізької Січі. На Малій Хортиці побудовано Музей запорізького козацтва, який налічує 33 тис. пам'яток, серед яких колекція зброї XVII—XVIII ст., стародру­ки, іконописи, мінерали. На місці Верхньої Хортиці знаходиться Святомиколаївський кафедральний собор. До історичних пам'яток належить і славетний віковічний дуб, якому 700 років.

Багато історичних і культурних скарбів України в різні часи і за різних обставин були вивезені за межі країни. Вони зберігають­ся у великих музеях світу — від Москви та Санкт-Петербурга до Владивостока, Праги, Варшави, Вінніпега, Торонто і Нью-Йорка.

Незліченні скарби України є невід'ємною частиною світової та європейської історико-культурної спадщини.

Учитель нагадує правила культурного поводження в музеї.

• Уважно слухай екскурсовода.

• Не торкайся руками експонатів,

• Коли про щось запитуєш, не забувай про «будь ласка».

• Подякуй за цікаву екскурсію.

• Не розмовляй, не штовхай товаришів, не грайся, не їж цу­керок.

• Ходи тихо, не човгай ногами. У музеї люблять тишу.

Творча робота «Прикрашаємо храм»

Учитель роздає дітям картки з назвами різних будівельних професій. Кожний повинен написати від імені представника тієї або іншої професії, що він зробить для того, щоб храм став справ­жнім витвором мистецтва, і які матеріали і робочі інструменти йому для цього знадобляться.

Наприклад: столяр зробить в храмі різьблені лавки; маляр фарбуватиме стіни в ніжні фарби, покрівельник зробить біля хра­му позолочений дах і викарбує на ньому красиву зірку тощо.

Завершити годину спілкування можна творчим завданням « Творець краси ».

Учитель поділяє дітей на групи і роздає їм по одній фотографії із зображенням собору, скульптури, картини тощо.

Кожна група повинна розказати про те, що відчував і про що думав творець того чи іншого витвору мистецтва під час своєї роботи над ним.

ЧОРНОБИЛЬСЬКА РІЧНИЦЯ

Мета. Згадати про трагедію віку — вибух на ЧАЕС. Ви­ховувати особисту стурбованість кожного учня за все, що відбувається навколо. Вчити сприймати чужу біду, чужий біль як власні. Сприяти форму­ванню патріотичних почуттів у школярів.

Обладнання: суничка з пап'є-маше, аудіо-записи «Стук серця» та «Аве, Марія!»

Хід заняття Дійові особи

Вчитель (ведучий) У ч н і - ч итці (21 особа) Мадонна

Хлопчик і дівчинка

Слово вчителя .

Чорнобиль... Мертва зона... Сьогодні такі слова гірким болем відлунюються у наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони порожні, мертві. Поступово руй­нуються хати. Разом із ними руйнуються, зникають неповторні цінності поліської давнини.

Про жахливу подію важко згадувати, страх проймає душу при згадці про мільйони загиблих людей, особливо молодих, які по­мирають повільно, в тяжких муках. Ще багато століть ця трагедія буде нагадувати про себе вадами у новонароджених.

Чорнобиль — чорний біль нашої землі. І скільки б не ми­нуло років, все одно це слово полум'янітиме чорним вогнищем скорботи.

1 - й у ч е н ь

Настала Великодня світла мить, І котиться святкова колісниця. Для нас же це — Чорнобильська річниця, І серце запечалене щемить.

2. й учень. Було собі на Україні давнє місто Чорнобиль. Затишне, красиве. Побудували біля нього атомну електростан­цію і недогляділи її. Погано збудували, погано й пильнували.

3. й учень. Сталася аварія на атомній станції. Багато зе­мель України стали брудні. На них не можна сіяти хліб, пас­ти худобу, збирати ягоди. На заражених землях нікому тепер не можна жити, землі треба лікувати.

4. й учень. Оця суничка (велика, зроблена з пап'є-маше) виросла на тій землі. Така велика, гарна, приваблива, але їсти її не можна, бо вона заражена шкідливою радіацією.

Учитель. А що таке радіація? Від Сонця до Землі ідуть те­плові і світові промені, які ми відчуваємо і бачимо вдень. Але Сонце посилає на Землю ще й невидимі і невідчутні промені.

Це — радіаційні промені або радіація. Радіація йде і з надр Землі. Така радіація є природною. Вона мала і тому не шкідлива для нас.

А шкідливою для всього живого є радіація, яка набагато більша від природної. Така радіація здатна проникати через скло, стіни, а потрапивши в тіло людини, вона спричиняє тяж­кі хвороби.

Тієї страшної ночі 26 квітня 1986 року о першій годині два­дцять третій хвилйні сорок секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної елек­тростанції, який мав потужність у мільйон кіловат, велетенське полум'я несподівано розірвало нічну темряву.

5 - й у ч е н ь

Жилось легковажно, Жилось безбережно, Та вибух дістав нас — Пожежа!

Сади очманіло цвітуть, Бентежно,

А в дзвонах вітрів — Пожежа!

6 - й уч е н ь

Зоря полинова горить І осяває в дооколі. Порожні села, ниви голі, Бур'ян, що з вітром гомонить. Печаль і пустка — на віки. Мов сльози, роси серебріють. І страшно, хижо, дико виють В безлюдній Прип'яті вовки.

Учитель. Першими до реактора через кілька секунд по три­возі прибули пожежники на чолі з 23-річним начальником кара­улу лейтенантом Володимиром Правиком.

7-й учень

Коли біда чорнобильська війнула. Коли упав наладчик неживим, Був перший тут начальник караулу, Володя Правик з воїнством своїм.

Учитель. Тієї трагічної ночі лейтенант і сержанти пожеж­ної охорони здійснювали свою звичайну роботу. А ситуація була незвичайна — поруч дихав смертельним подихом реактор.

Вони ринули у вируюче полум'я — у смертельну радіацію — не за наказом командира, а за законом власної совісті, рятувати станцію і людей, не думаючи про себе, хоча добре усвідомлювали небезпеку.

Вогонь все лютував, не вщухав. Навкруги висів задушли­вий дим. Киплячий бітум пропалював чоботи, бризками осідав на одязі, в'їдався у шкіру. Люди слабшали від нестерпної спеки і болю.

Відвага... Для пожежного це невід'ємна професійна риса, без якої ніяк не можна... 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й всю Європу. 6 чоловік загинули майже відразу.