2.1. «Куркульська операція»

2 липня 1937 р. Політбюро ЦК ВКП(б) ухвалило постанову «Про антирадянські елементи», за якою пропонувалося надіслати секретарям обкомів, крайкомів, ЦК республіканських компартій телеграму такого змісту [1]:

«Помічено, що більша частина колишніх куркулів та кримінальників, яких вислано свого часу з різних областей у північні та сибірські райони, що потім по закінченню терміну висилки повернулися до своїх областей, - є головними призвідниками всіляких антирадянських та диверсійних злочинів, як у колгоспах та радгоспах, так і на транспорті та в деяких галузях промисловості.

ЦК ВКП(б) пропонує всім секретарям обласних і крайових організацій та всім обласним, крайовим та республіканським представникам НКВС взяти на облік всіх куркулів та кримінальників, що повернулися на батьківщину, щоб найбільш ворожі з них були негайно заарештовані та були розстріляні у порядку адміністративного провадження їх справ через трійки, а інші - менш активні, але все ж ворожі елементи були б переписані та вислані в райони за вказівкою НКВС.

ЦК ВКП(б) пропонує у п‘ятиденний термін подати до ЦК склад трійок, а також кількість тих, хто підлягає розстрілу, рівно як і кількість тих, хто підлягає висланню»

Секретар ЦК

Й.Сталін »

4 липня 1937 р. Наркомат внутрішніх справ УРСР о 22.30 вечора отримав з Москви телеграму №11924 такого змісту:

“Всім НАЧ НКВС та НАЧ УНКВС КРАЇВ ТА ОБЛАСТЕЙ

З отриманням цього візьміть на облік всіх куркулів і кримінальників, що повернулися після відбуття покарання та втекли з таборів і осіли в Вашій області.

Всіх обрахованих куркулів та кримінальників розділіть на 2 категорії:

1)Найбільш ворожі елементи, що підлягають арешту та розстрілу у порядку адміністративного проведення їх справ через Трійки.

2)Менш активні, але ж ворожі елементи, що підлягають висиланню в райони за вказівкою НКВС СРСР.

До 8/УІІ телеграфом надайте мені кількість осіб 1 та 2 категорій з визначенням окремо куркулів та кримінальників.

Щодо часу операції та порядку її проведення – вказівки дам додатково.

№ 266 ЄЖОВ

Вірно (підпис)” [2]

Того ж дня нарком внутрішніх справ УРСР І.Леплевський підписав телеграму:

“ВСІМ НАЧАЛЬНИКАМ ОБЛАСНИХ УПРАВЛІНЬ НКВС

Негайно ознайомтеся у секретарів обкомів з директивою ЦК щодо антирадянської ворожої діяльності куркулів та кримінальників, що повернулися з заслання. На підставі цієї директиви дайте негайно вказівку всім начальниками міськрайвідділів, начальникам прикордонних загонів, начальникам оперпунктів, щоб вони на протязі двох діб мобілізувавши для цього весь апарат УДБ та міліції, перевірили у себе облікові та агентурні матеріали стосовно кримінального та куркульського елементу, що повернулися з заслання, перевірили всіх заарештованих у цих категоріях, щоб 5-6 липня в облуправління були викликані всі начальники органів, які б мали точні списки обрахованих куркулів та кримінальників, що повернулися з заслання, з розподілом на дві категорії: перша категорія – що виявляють активність та підлягають розстрілу, та друга категорія – що підлягають засланню. 7 липня надайте мені цифрові дані у відповідності до наведеної вище телеграми ЦК ВКП (б).

З метою нерозголошення в телеграмах районам вказати, що перша категорія намічається до суворої ізоляції, друга - до заслання.

4/УІІ-37 р. ЛЕПЛЕВСЬКИЙ” [3]

Проведенню операції передували певні організаційні дії. Так, згідно “Оперативного плану щодо вилучення куркулів та кримінальників 1-ої категорії”, обласні управління НКВС зобов`язувалися організувати на місцях перевірку якості та повноти матеріалів, зібраних на найбільш “озлоблених” з намічених до арешту. Органи УДБ повинні були провести практичну підготовчу роботу та провадити слідство відносно куркулів, а міліція – стосовно криміналітету. Операція з їх вилучення проводилася одночасно по всій країні. Термін для провадження слідства визначався у сім діб. Було окреслено перелік документів необхідних для справ: 1)дані для з`ясування місцезнаходження осіб, намічених до арешту, та щодо складу їх сімей; 2)довідка та характеристика сільської ради і колгоспу (щодо соціально-майнового стану, соціальної небезпеки тощо); 3)довідка судово-слідчих та адміністративних органів щодо судимості та реєстрації; 4)протоколи допитів свідків, очних ставок; 5)довідки, складені за агентурними матеріалами; 6)санкція прокурора на арешт; 7)висновки у справі. До участі в операції залучався перевірений актив партійців. Враховуючи значну територію республіки, в колишніх окружних центрах та інших пунктах за п`ять днів до початку операції створювалися міжрайонні оперативні групи. Усіх заарештованих розміщували у в`язницях або місцях формування цих груп. На чолі міжрайгруп ставилися відповідальні представники облуправлінь НКВС або начальники відповідних міськрайвідділків чи окрвідділів. Арешти санкціонувалися начальниками міжрайопергруп на підставі матеріалів справ та узгоджувалися з районним прокурором.

Після арешту куркулів та кримінальників перед відправкою до в`язниці начальник міжрайопергрупи повинен був особисто провести допит кожного заарештованого та звірити об`єктивні дані з матеріалами справи. Час, що залишався до початку операції, необхідно було використати для уточнення та поглиблення компрометуючого матеріалу. Найбільш озлоблені куркулі та соціально-небезпечні кримінальники підлягали негайному арешту.

Обласні трійки мусили виїжджати у місця концентрації заарештованих та розглядати справи з викликом кожного заарештованого (цей момент у документі підкреслено. – В.Н).

Наголошувалося, що начальники облуправлінь та міськорайвідділів НКВС несуть персональну відповідальність за якість зібраних матеріалів, визначених за підгрунтя для арешту. Задля перевірки організації роботи з вилучення куркулів та кримінальників, НКВС УРСР надсилало своїх представників до обласних управлінь. Було також акцентовано увагу на необхідності використання матеріалів на куркулів – членів релігійних сект, що підтримували зв`язки з іноземними консульствами, засуджених раніше за шпигунство, колишніх політбандитів, а також тих, хто отримував допомогу з Німеччини.

З метою запобігання спробам втечі за кордон з боку окремих куркулів та злочинців, прикордонним загонам було надіслане розпорядження – за 5 днів до початку операції перейти на посилений режим охорони [4].

Згідно оперативного плану, було створено 45 міжрайонних оперативних груп з наступною дислокацією:

Вінницька область: Вінниця, Бердичів, Шепетівка, Тульчин, Проскурів, Кам`янець-Подільський, Могилів-Подільський.

Дніпропетровська область: Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Мелітополь, Олександрія.

Донецька область: Сталіно, Маріуполь, Артемівськ, Ворошиловград, Старобільськ.

Київська область: Київ, Житомир, Коростень, Черкаси, Умань, Біла Церква, Новгород-Волинський.

Молдавська АРСР: Тирасполь, Балта.

Одеська область: Одеса, Миколаїв, Кіров, Первомайськ.

Харківська область: Харків, Полтава, Кременчуг, Лубни, Суми, Куп`янськ, Ізюм.

Чернігівська область: Чернігів, Конотоп, Ніжин, Глухів, Прилуки, Ромни, Городня [5].

23 липня 1937 р. в НКВС УРСР відбулася перша нарада з питань «підготовки до вилучення куркулів та криміналітету на Україні», у якій взяли участь М.Герзон (тоді – начальник 4-го відділу УДБ НКВС УРСР), Я.Камінський (т.в.о. начальника Управління робітничо-селянської міліції НКВС УРСР), Вольфсон (начальник тюремного управління НКВС УРСР), Мунвез (начальник 8-го відділу УДБ НКВС УРСР).

Було схвалено такі рішення (протокол підписано М.Герзоном, затверджено заступником наркома внутрішніх справ УРСР В.Івановим): розподілити особовий склад по областях; припинити діяльність літніх таборів міліції та відрядити їх учасників до областей; залишити резерв у 669 осіб із складу командного та рядового складу Київської, Харківської, Полтавської, Одеської шкіл міліції; припинити відпустки для міліціонерів; залучити до операції прикордонні загони, курсантів школи УДБ, 2-го Харківського військового училища військ НКВС та Харківської школи ГУЛАГу; посилити охорону в`язниць конвойними військами; скласти план “завантаження” в`язниць з огляду їх максимального використання; відправляти у в`язниці лише “контингент” першої категорії, а другу утримувати у КПЗ; орієнтовні дані додаткового “розміщення” – до 8000 осіб; в областях підготувати для заарештованих додаткові приміщення в пунктах знаходження міжрайопергруп; організувати облікову роботу стосовно заарештованих з періодичністю звітів один раз на два дні; за угодою з Москвою розробити єдину форму звітності [6].

Другий протокол наради щодо підготовки куркульської операції в архіві не зберігся.

28 липня 1937 р. було проведено третю нараду, у якій взяли участь, окрім названих вище осіб, С.Заславський (т.в.о. начальника 6-го транспортного відділу УДБ НКВС УРСР), Ярошевський (посада не з`ясована, займався питаннями фінансування проведення операції) та Б.Борисов (т.в.о. начальника відділення 4-го відділу УДБ НКВС УРСР). Розглядалися два питання: 1)відносно коштів, 2) стосовно в`язниць.

Було визначено розподіл витрат на проведення «куркульської операції», за яким передбачалося: виплати 5000 ос. із залученого активу (на 10 днів) до 7 крб. на особу; скорочення вдвічі канцелярських та друкарських витрат по міжрайопергрупах та облвідділах; централізоване виділення коштів на виготовлення бланків звітності; збільшення виплат по 2-му Харківському училищу військ НКВС до 30 днів; додаткові витрати по Управлінню місць ув`язнень на речове забезпечення; збільшення часу утримання в КПЗ до 15 діб з відповідними витратами. Також взяли до відома, що у в`язницях та КПЗ , за умови дотримання черговості, можна було розмістити до 40 тисяч заарештованих. [7]

3 серпня 1937 р. відбулася четверта нарада, за участі всіх названих вище осіб. Був здійснений розподіл особового складу шкіл УДБ та міліції за областями, зокрема: Одеська – 181 ос., Харківська – 169 ос., Донецька – 95 ос., Київська – 111 ос., Дніпропетровська – 88 ос., Чернігівська – 35 ос., Вінницька – 120 ос., Молдавська АРСР – 60 ос. [8].

Згідно оперативного наказу народного комісара внутрішніх справ СРСР за №00447 від 30 липня 1937 р. «Про операцію з репресування колишніх куркулів, кримінальників та ін. антирадянських елементів», було встановлено:

«1. Всі куркулі, кримінальники та ін. антирадянські елементи, що підлягають репресуванню, поділяються на дві категорії:

а)до першої категорії належать всі найбільш ворожі з перелічених вище елементів. Вони підлягають негайному арешту та, після розгляду їх справ на трійках – РОЗСТРІЛУ.

б)до другої категорії відносяться всі інші, менш активні, але все ж ворожі елементи. Вони підлягають арешту та ув‘язненню в таборах на термін від 8 до 10 років, а найбільш злісні та соціально небезпечні з них, ув‘язненню на такі ж терміни в в`язницях за визначенням трійок.

2. Згідно наданих облікових даних Наркомами республіканських НКВС та начальниками крайових і обласних управлінь НКВС, затверджується така кількість тих, хто підлягає репресуванню:

(….)

		Перша Категорія	Друга категорія	загалом
	УКРАЇНСЬКА РСР
1.	Харківська область	1500	4000	5500
2.	Київська область	2000	3500	5500
3.	Вінницька область	1000	3000	4000
4.	Донецька область	1000	3000	4000
5.	Одеська область	1000	3500	4500
6.	Дніпропетровська область	1000	2000	3000
7.	Чернігівська область	300	1300	1600
8.	Молдавська АРСР	200	500	700

(....)»[9].

Виконання наказу планувалося розпочати з 5 серпня 1937 р. (за винятком республік Середньої Азії, Сибіру та Далекого Сходу, де було встановлено інші терміни - 10 та 15 серпня) [10].

Передбачалося створення «Особливих трійок УНКВС» по областях. Головою трійки призначався начальник обласного управління НКВС, членами - перший секретар (або секретар) обкому ВКП(б) - КП(б)У та обласний прокурор. Зокрема, по Донецькій області до складу трійки входили Д.Соколинський, Е.Прамнек, Р.Руденко[11].

Згідно наших підрахунків за наведеним вище документом, загальна кількість осіб, що підлягали репресуванню по СРСР становила 268950 чол., зокрема: за 1-ю категорією - 75950 (28,2%), за 2-ю - 193000 (71,8%).

На підставі зазначеного оперативного наказу НКВС №00447 можна створити таку порівняльну таблицю.

Таблиця 1 [12].