4. Клиенты социального инспектирования. Сжо.

ПОНЯТИЕ "СЛОЖНЫЕ ЖИЗНЕННЫЕ ОБСТОЯТЕЛЬСТВА".

Складні життєві обставини - обставини, спричинені інвалідністю, віком, станом здоров'я, соціальним становищем, життєвими звичками і способом життя, внаслідок яких особа частково або повністю не має (не набула або втратила) здатності чи можливості самостійно піклуватися про особисте (сімейне) життя та брати участь у суспільному житті.

СКЛАДНІ ЖИТТЄВІ ОБСТАВИНИ — це обставини, які об’єктивно порушують нормаль-ну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно (інвалід-ність, часткова втрата рухової активності у зв’язку зі старістю чи за станом здоров’я,самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла чи роботи, насильство, зне-важливе ставлення та негативні стосунки в сім’ї, малозабезпеченість, психологічнийабо психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо.

До складних життєвих обставин належать також: погіршення матеріально-побутовихумов, поступове зубожіння, втрата роботи, все, що викликає в людей почуття незахи-щеності, страху перед завтрашнім днем, все, що веде до наростання напруги в сім’ї,негативно позначається на вихованні дітей. Отже, складними життєвими обставинамиможна назвати такі несприятливі для людини події, коли їй особливо важко і коли вонаоб’єктивно потребує сторонньої допомоги і збоку держави, суспільства, громади, най-ближчого оточення, щоб впоратися з цими обставинами та відновити стою нормальнужиттєдіяльність. Логічно, що такими будуть вважатися втрата здатності до обслугову-вання, інвалідність (значна втрата здоров’я як фізичного, так і психічного), втрата близь-кої людини, порушення звичного, нормального способу життя, дитяча бездоглядність,пожежа, стихійне лихо тощо.

Хоча нормативно-правова база і не містить вичерпного переліку таких обставин,до складних життєвих обставин належать також випадки, коли людина стала жертвоюзлочину, захворіла невиліковною хворобою, коли існує загроза її життю та здоров’ю чижиттю та здоров’ю її близьких тощо.

Сім’я з дітьми, яка перебуває у складних життєвих обставинах, — сукупністьосіб, що проживають разом і пов’язані спільним побутом, взаємними правами йобов’язками, серед яких є хоч одна дитина віком до 18 років. Одна з характеристикцієї сім’ї — наявність обставин, що об’єктивно порушують нормальну життєдіяль-ність, наслідки яких сім’я не може подолати самостійно (інвалідність, часткова втратарухової активності у зв’язку зі старістю чи станом здоров’я, самотність, сирітство, без-притульність, відсутність житла чи роботи, насильство, зневажливе ставлення та не-гативні стосунки в сім’ї, малозабезпеченість, психологічний або психічний розлад,стихійне лихо, катастрофа тощо).У соціально-педагогічній роботі використовують таку класифікацію складних життєвих обставин, в основі якої лежать несприятливі для виховання дітей умови: соціально-демографічні, матеріально-побутові, медико-соціальні, психологічно — та соціально-педагогічні, соціально-правові.

ПРОБЛЕМЫ, ПРОВОЦИРУЮЩИЕ СЖО.

ОБ’ЄКТИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ — окремі особи (дитина, підліток, молода людина, доросла людина) чи соціальні групи (сім’я, дитяча та молодіжна група чи колектив, неформальне об’єднання), які потребують допомоги та підтримки в процесі їхнього соціального становлення і розвитку, інтеграції в суспільство та яким адресовано цілеспрямовані чи стихійні соціально-педагогічні впливи.

Об’єктом соціально-педагогічної роботи загалом можуть бути всі люди, але у першу чергу — діти та молодь.

Як «специфічні» ознаки об’єкта / клієнта можна розглядати типові проблеми, які ста-ють причиною психологічного та соціального дискомфорту особистості.

Проблеми зі здоров’ям, що ускладнюють або не дозволяють самостійно вирішува-ти життєві ситуації. Це такі групи населення: люди з обмеженими функціональнимиможливостями (як дорослі, так і діти); люди, що мають соматичні чи психічні захворю-вання або інвалідність; сім’ї, які мають дітей-інвалідів; дорослі та діти, що відчуваютьпсихологічні стреси; ВІЛ-інфіковані люди та їхні родини; особи, які зазнали радіацій-ного впливу тощо.

Девіантна поведінка в її різних формах і видах. До цієї категорії належать: діти, що ма-ють проблеми, пов’язані з навчанням у школі, і їхні родини; педагогічно занедбані дітита такі, що поводять себе зухвало, агресивно; діти та підлітки, схильні до правопору-шень; діти, що відчувають жорстоке ставлення і насильство, які опинилися в умовах, щозагрожують здоров’ю та розвитку; неповнолітні засуджені та особи, що повернулися змісць позбавлення волі, спеціальних виправно-виховних установ; люди, які залежні відпсихоактивних речовин; родини, у яких є особи, що зловживають алкоголем і наркоти-ками; особи, схильні до суїцидальних спроб тощо.

Важке, неблагополучне становище різних категорій сімей. Представниками цієїгрупи населення можна вважати: прийомні сім’ї, батьків-вихователів та дітей у ди-тячих будинках сімейного типу; сім’ї, що мають на піклуванні дітей-сиріт і дітей, щозалишилися без піклування батьків; родини з низьким рівнем доходів і які перебу-вають у важкому матеріальному становищі; багатодітні родини; неповні родини;родини, у яких батьки не досягли повноліття; родини, у яких дитину виховує лишеодин із батьків; молоді родини; родини, що розлучаються; подружні пари, що ма-ють серйозні сімейні конфлікти; родини з несприятливим психологічним мікро-кліматом, конфліктними стосунками та агресією, педагогічною неспроможністюбатьків.

Особливе становище дітей (діти, які з різних причин опинилися у складних, критич-них ситуаціях чи відчувають відсутність батьківської турботи). Тут доцільно виділи-ти такі групи: випускники дитячих будинків і шкіл-інтернатів (до досягнення ними ма-теріальної незалежності та соціальної зрілості), які проживають самостійно; осиротілідіти чи діти, що залишилися без піклування батьків; безпритульні діти та підлітки; діти,які дезінтегровані та дезадаптовані до норм соціального життя в колективі і, як наслі-док, відчувають самітність і дефіцит спілкування тощо.

Насильство. До цієї категорії належать: діти та молодь, які стали жертвами фізично-го, психологічного та сексуального насильства; особи, яких змусили займатися прости-туцією; жертви торгівлі людьми.

Працевлаштування. До цієї групи належать безробітні, молоді люди — випускникинавчальних закладів різних рівнів акредитації, які не в змозі знайти роботу за фахом;молоді люди, які повернулися з місць позбавлення волі.

Ці групи не є вичерпними і сталими, їхній склад може змінюватись як під впливомсоціально-економічних умов, так і під впливом змісту соціальної політики в державі,посилення соціально-профілактичної чи соціально-правової роботи з різними група-ми населення. Окрім того, якісні та кількісні зміни в названих групах залежать від того,наскільки продуктивно працюють соціальні педагоги та працівники, щоб залучити як-найбільшу кількість клієнтів до груп самодопомоги, включити їх у реальну діяльність зметою поліпшення власного життя і більш самостійного вирішення власних проблемабо проблем своєї сім’ї.

Об’єктом соціально-педагогічної діяльності можуть бути не лише клієнти, які ста-новлять об’єкт соціально-педагогічної роботи, а й люди, які є її суб’єктами, а також іншілюди, які можуть впливати на соціальну проблему, заради якої, наприклад, створеніта чи інша соціальна служба чи соціально-виховний інститут, діє той чи інший проектабо програма (наприклад, керівники та політики, що приймають рішення). Це означає,що в межах одного соціального проекту / програми можуть існувати кілька рівнознач-них або нерівнозначних об’єктів: одна або кілька цільових груп клієнтів, які отримуютьдопомогу; цільові групи соціальних педагогів або працівників, волонтерів, фахівців,яких потрібно навчити методиці надання допомоги; цільові групи людей, яких потріб-но переконати сприяти наданню допомоги доступними їм засобами (відповідними рі-шеннями, якщо це керівники та політики, формуванням громадської думки, якщо цепредставники ЗМІ, фінансовою чи гуманітарною допомогою, якщо це спонсори чи бла-годійники тощо).

ШКОЛА

• жорстоке поводження з дитиною;

• залишення дитини без батьківського піклування внаслідок розладу здоров'я батьків, осіб, які їх замінюють;

• проживання сім'ї у непридатних для життя умовах, тривалий конфлікт у родині;

• прояви девіантної поведінки дитини (асоціальної, кримінальної, аморальної, аутодеструктивної – суїцидальної, віктимної, адиктивної);

• перебування дитини в екстремальній життєвій ситуації.

ТИПЫ СЕМЕЙ В СЖО.

Объекты социальной работы с семьями, которые оказались в сложных жизненных обстоятельствах, это:

- семьи с детьми, которые оказались в сложных жизненных обстоятельствах и не в состоянии преодолеть их самостоятельно, в связи с инвалидностью родителей или детей, вынужденной миграцией, наркотической или алкогольной зависимостью одного из членов семьи, его пребыванием в местах лишения свободы, ВИЧ-инфекцией, насилием в семье, беспризорностью, сиротством, пренебрежительным отношением и негативными отношениями в семье, безработицей одного из членов семьи, если он зарегистрированный в государственной службе занятости как требующий трудоустройства;

- семьи, в которых существует риск передачи ребенка в учреждения для детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки;

- несовершеннолетние одинокие матери (отцы), которым нужна поддержка;

- семьи, члены которых находились или находятся на государственном содержании.

Водночас термін «складні життєві обставини», визначений За-коном України «Про соціальні послуги», вміщує значно ширший перелік життєвих обставин, що порушують нормальну життєді-яльність особи: інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку із старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, без-притульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажли-ве ставлення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість, пси-хологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо (стаття 1). Тобто простежується невідповідність між термінологією та критеріями, які визначають сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах і є об’єктом діяльності центрів соціальних служб для молоді.

Враховуючи спрямування соціальної роботи з сім’єю на забез-печення безпечних і гармонійних умов розвитку і виховання ди-тини у ній, можна дати визначення терміну «сім’я, яка перебуває у складних життєвих обставинах», як об’єкта діяльності центрів соці-альних служб для сім’ї, дітей та молоді через оцінку реалізації саме виховної функції. Сім’я у складних життєвих обставинах – сім’я, яка втратила свої виховні можливості через виникнення складних життєвих обставин, що порушують нормальну життєдіяльність од-ного або кількох членів сім’ї, наслідки яких вони не можуть подо-лати самостійно.

Основні проблеми сімей, які потре-бують соціальної допомоги. Умовно їх можна поділити на три групи:

• матеріальні труднощі внаслідок безробіття, відсутність житла,

необхідність оформлення лікування, матеріальної допомоги пільговим категоріям сімей. Особливо гостро ця проблема постає для багатодітних сімей, одиноких матерів, сімей, в яких виховуються діти-інваліди, для людей, що втратили працездатність за хворобою, випускників інтернатів, малозабезпечених родин тощо.

• юридичні проблеми, які ґрунтуються на елементарному незнанні

своїх прав, невмінні спілкуватися з представниками органів державної влади, психологічної незахищеності, брак коштів на від-новлення документів таких, як прописка, паспорт, свідоцтво про народження, та оформлення документів на опікунство, захист майнових прав когось із дорослих клієнтів, захист прав дитини при розлученні батьків, оформлення аліментів. Специфічною проблемою в цьому контексті є проблема отримання україн-ського громадянства клієнтами центрів для Південного регіону, що тягне за собою відсутність необхідних документів для отри-мання житла, роботи тощо.

• психологічні проблеми (з приводу труднощів перехідного віку, при повторному шлюбі одного з батьків, у разі гіперконтролю з боку батьків, потреби у спілкуванні, насильства з боку одного з членів родини, бездоглядності дитини або де діти під опікою тощо).

Відповідно несприятливих умов або склад-них життєвих обставин, що негативно впливають на виховання і забезпечення розвитку дітей:

• соціально-демографічні – неповні, багатодітні, сім’ї, що перебу-вають у процесі розлучення тощо;

• матеріально-побутові – малозабезпечені, сім’ї, де є безробітні тощо;

• медико-соціальні – сім’ї, де є інваліди, алкоголіки, наркомани, психічно хворі тощо;

• психологічні і соціально-педагогічні – сім’ї, де простежуються недобра психологічна атмосфера, емоційно-конфліктні взаєми-ни, педагогічна некомпетентність батьків тощо;

• соціально-правові – сім’ї, де простежуються криміногенні про-яви способу життя, є раніше засуджені.

Сім’ї з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах і не в змозі подолати їх самостійно:

сім’ї, де є проблема сирітства (сім’ї опікунів/піклувальників);

сім’ї, у яких існує ризик передачі дитини до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (ризик вилучення дитини із сім’ї);

жінки, які мають намір відмовитися від новонародженої дитини;

сім’ї, в яких діти знаходяться в інтернатних закладах (крім дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та дітей, які виховуються в спеціальних та санаторних інтернат них закладах);

неповні сім’ї (мати-одиночка, один батько виховує дитину, неповнолітні матері);

сім’ї, де є конфлікти між членами сім’ї (негативні взаємовідносини між членами сім’ї, проблеми виховання дітей, бездоглядність дітей тощо);

сім’ї, в яких діти скоїли правопорушення ті діти, які стоять на внутрішкільному обліку;

сім’ї, де є проблема безробіття одного з членів сім’ї, якщо він зареєстрований в державній службі зайнятості, як такий, що потребує працевлаштування;

сім’ї, в яких є загроза або виявленні факти насилля над одним із членів сім’ї або жорстокого поводження над дітьми;

сім’ї, де один із членів сім’ї перебуває в місцях позбавлення волі або повернувся з них;

сім’ї, де існує проблема зі здоров’ям (алкогольна, наркотична залежність, тубінфікування, ВІЛ-інфекція, інвалідність);

особи та сім’ї з дітьми, які потребують соціальних виплат, пільг.