3. Содержание социального сопровождения.

Підготовчий етап – оцінювання потреб клієнта/сім’ї. У різних джерелах цей етап називається також етапом вивчення ситуації, встановлення контакту та знайомства, діагностики, планування тощо, хоча усі ці процеси є насправді окремими складовими першого етапу [2, 4, 9, 10].

Отже, слід пам’ятати, що клієнт далеко не завжди здатний адек-ватно оцінити свої головні потреби щодо соціальної допомоги. Най-частіше він налаштований на негайне отримання разової допомоги, причому в матеріалізованому вигляді (путівки на оздоровлення, гума- нітарна допомога речами, квитки на святкові заходи тощо).

На жаль, дуже часто план роботи (план соціального супроводу) визначається як письмовий документ, що регламентує порядок вико- нання роботи та відповідальність сторін, а процес планування, що пе-редує створенню такого документа, не береться до уваги. Зауважимо, що планування має передувати не лише безпосередньому наданню со- ціальної допомоги, але й оформленню документації, яка її регламен-тує [6, с. 121].

Ефективне планування передбачає виконання послідовності пев-них дій, серед яких – визначити проблему, яку необхідно вирішити; зібрати та проаналізувати всю наявну інформацію; з’ясувати праг-нення і визначити конкретні бажані результати, на досягнення яких будуть спрямовані зусилля (формулювання мети й завдань); розгля-нути можливі дії, реалізація яких може призвести до бажаних ре- зультатів, порівняти різні підходи та вибрати найбільш ефективні; вирішити, хто і коли буде реалізовувати кожну дію; оцінити, чи при-звела їх реалізація до бажаних результатів (оцінка ефективності).

Мета соціального супроводу, як правило, тривала (наприклад, опа-нування певних навичок, покращання ситуації у сім’ї, представництво інтересів тощо).

У процесі соціального супроводу, відповідно до життєвих обста-вин, мета може змінюватися або корегуватися згідно з потребами або проблемами. Наприклад, на початку роботи з сім’єю, яка опинилася у складних життєвих обставинах і відносно якої розглядається питан-ня вилучення дитини, мета соціального супроводу може бути сформу-льована як створення нормальних умов життєзабезпечення дитини, залишення її в сім’ї. Відповідно до цієї мети проводяться дії, спрямо-вані на створення оптимальних умов життя та розвитку дитини. Як-що заплановані заходи не спрацьовують і дитина вилучається із сім’ї, робота має бути спрямована на створення умов для повернення дити-ни до батьків, а тому змінюються напрями та види діяльності.

Завдання – це також твердження, які фіксують бажаний результат або стан, проте, на противагу меті, вони описують конкретні завдання (напрями), спрямовані на її досягнення, реалізація яких має наближа- ти до досягнення мети. Вони мають стосуватися безпосередньо зміни поведінки (відображати бажані зміни); піддаватися кількісній оцінці та бути узгодженими; орієнтованими на досягнення конкретного ре-зультату та бути конкретизовані у часі. Наприклад, якщо метою со-ціального супроводу є повернення дитини до біологічних батьків, то одним із завдань може бути збільшення тривалості та періодичності зустрічей дитини з біологічними батьками. Вирішення завдань має сприяти вирішенню конкретних проблем і задоволенню потреб клієн-та, тому завдання мають базуватися на оцінці потреб клієнта чи сім’ї.

Їх формулювати необхідно таким чином, щоб можна було простежи-ти і виміряти виконання і реалізацію. Необхідно також враховувати ті показники (критерії), які демонструють їх досягнення і за якими одночасно спеціаліст і клієнт зможуть визначити ефективність вико-наної роботи.

Аналіз практики соціальної роботи дозволив виявити, що соціаль-ні працівники при формулюванні завдань часто використовують фра-зи: “покращити житлові умови”, “підвищити якість піклування за дітьми”, “удосконалити методи виховання” – завдання, сформульова-ні таким чином, не піддаються спостереженню та кількісній оцінці, причому рівень їх досягнення сприймається різними людьми по-різному, що робить підсумкову оцінку неоднозначною. При форму-люванні мети і завдань слід використовувати конкретні фрази. Для виконання завдань має бути встановлений реальний термін, що також може виступати кількісним показником (критерієм) в оцінюванні.

Соціальний працівник спільно з клієнтом має окреслювати і пого-джувати мету та завдання соціальної допомоги, визначати конкретні способи досягнення мети. Чим активніша участь клієнта і членів ро-дини в розробці проекту й плануванні, тим більша вірогідність того, що вони будуть брати участь у реалізації завдань.

Визначення конкретної мети та завдань уже в принципі задає напрям процесу допомоги, сприяє вибору відповідних стратегій і методів роботи, дозволяє здійснювати перегляд планів та видів ро-боти, здійснювати підсумкове оцінювання.

Мета та завдання мають відповідати потребам клієнта і збігатися з його бажаннями; бути зрозумілими та конкретними, реальними й ви- мірюваними, орієнтованими на сучасний стан справ, позитивними та спрямованими на розвиток, скеровані клієнтом і сформульовані його мовою; відповідати можливостям соціального працівника і клієнта, його ціннісним установкам.

Дії/заходи – це конкретні кроки, які мають бути впроваджені з ме-тою вирішення кожного конкретного завдання соціального супроводу.

Планування дій/заходів має передбачати поетапну реалізацію кожного конкретного завдання; визначати, що треба зробити, в якому порядку, хто, коли і де має це зробити; плануватися спільно з клієнтом/членами родини; передбачати реальний термін реалізації.

Останній етап планування – визначення поетапного опису дій, які мають бути реалізовані в процесі вирішення поставлених завдань. Такий опис, по суті, і представлений планом соціального супроводу, що має вміщувати такі позиції: дії/заходи, їх порядок здійснення; яким чином клієнт або члени родини будуть брати участь у реалізації дії/заходу або нести відповідальність за її реалізацію; які дії мають буди здійснені со- ціальним працівником або іншими організаціями; термін і місце вико-нання кожної дії – якщо стисло, то Що? Хто? Де? Коли? Як?

Складні дії/заходи, які реалізуються у кілька етапів, мають бути розділені та прописані у плані окремими пунктами. Слід дотримуватися вимог спільного планування – це забезпечує адекватність, координова-ність і взаємозв’язок реалізації запланованого. Результатом спільного планування діяльності є оформлення плану соціального супроводу, що передбачає відповідальність сторін за виконання окремих положень, є документом, який регламентує спільну діяльність соціального пра-цівника і клієнта/членів родини у досягненні спільної мети.

При розв’язанні певних проблем або забезпеченні потреб постає питання порядку їх реалізації: виконання чого потрібно планувати в першу чергу, а що можна поки відкласти.

При цьому соціальний працівник має спрогнозувати, які наслідки можуть бути, якщо терміново не вжити конкретних заходів.

Крім розробки індивідуального плану соціального супроводу клієн-та/сім’ї, необхідно також обговорити та запротоколювати інші доку-менти, наприклад, договори, угоди, контракти тощо. Угода/договір

укладається в письмовій формі між клієнтом/сім’єю і соціальним пра-цівником як представником установи, чиї послуги будуть надані клі-єнту. Угода/договір засвідчує домовленість, взаємну згоду. Можливі ситуації, коли складання угоди/договору відбувається ще до того, як буде розроблено план допомоги (наприклад, якщо клієнта потрібно вилучити з небезпечного оточення , влаштувати до спеціалізованого центру для дітей, жінок тощо). У цьому разі оформляється угода щодо правил поведінки у закладі та терміну перебування, готовності клієн- та до соціальної допомоги. План індивідуальної допомоги розробля- ється після цього і так само узгоджується з клієнтом. Угода/договір

є необхідною умовою ефективного соціального супроводу, оскільки мотивує як клієнтів/сім’ю, так і соціальних працівників до співпраці, захищаючи водночас їхні права [2].

На підготовчому етапі соціальному працівникові бажано усвідоми-ти ситуацію, яка склалася з клієнтом, зрозуміти її причини, найбільш впливові фактори, які потрібно усунути або змінити, визначити цілі та завдання допомоги, методи і засоби, що доцільно застосувати тощо.

Клієнт має розуміти причини своїх проблем, бути готовий до співпраці,

усвідомлювати особисту відповідальність за свої рішення та дії у ви-конанні наміченого плану дій.

Здійснення соціального супроводу передбачає планове впровад же н-ня окремих дій і заходів, адже це – головний етап надання практич ної соціальної допомоги клієнтові/сім’ї, коли одночасно або послідовно

(залежно від особливостей випадку) здійснюється втручання (інтер-венція) за кожним із визначених планом завдань. На цьому етапі до практичної роботи можуть активно залучатися інші сторони – органі-зації та спеціалісти, які надають необхідні адресні послуги.

На етапі реалізації соціального супроводу здійснюються безпосе-редні дії із розв’язання окремих завдань, випробовуються запланова-ні методи й засоби втручання, оцінюється їх ефективність відносно проміжних результатів, за потреби діяльність коригується, можуть обиратися інші методи.

Зміст роботи у цей час дуже різноманітний і залежить від особли-востей випадку, а також від індивідуальних та психологічних особли-востей клієнта, його проблем і потреб сім’ї. Це можуть бути соціально-психологічні та соціально-правові консультації, залучення до групових тренінгів, бесід, заходи медичного, юридичного характеру, сприяння у лікуванні, працевлаштуванні, навчанні самого клієнта або когось зі членів сім’ї, реалізація спеціальних індивідуальних програм на-в чання і виховання, психотерапія, психолого-педагогічної корекції, соціально-трудової реабілітації тощо.

Теоретичні основи соціальної допомоги особі або родині на етапі безпосередньої реалізації втручання ґрунтуються на принципі допомо-га заради самодопомоги, що передбачає виявлення внутрішніх резервів особи/сім’ї та розвиток навичок і умінь альтернативної поведінки сто-совно тієї, що призвела до виникнення неблагополуччя.

Крім того, у процесі соціального супроводу слід дотримуватися принципу індивідуалізації допомоги (зосередження роботи на клієн-ті, її орієнтація на резерви, які потенційно є саме в цього клієнта) та принципу забезпечення легкого доступу до клієнта (завдяки створен-ню довірливих взаємин із працівником).

Кваліфікований соціальний працівник завжди має на увазі, що успішна реалізація різних методів і засобів втручання з метою допо- моги клієнту/сім’ї використовує системний підхід. Тобто втручання охоплює комплекс людей, явищ, взаємин, зв’язків, а не лише одно-го чи кількох клієнтів – членів родини. Важливо також постійно під-тримувати конструктивну перспективу для кожного з її членів, щоб сформувати і підтримати переконання членів родини, що результати взаємин у кожній конкретній ситуації залежать не лише від виконаних сьогодні дій або сказаних слів, а від розуміння ними того, якими вони хочуть бачити ці ситуації у позитивній перспективі. Тоді вони можуть вводити елементи альтернативних поведінкових моделей, конструю- вати дійсність у перспективному напрямі.

Соціальний супровід є видом соціальної роботи, що базується на комплексному індивідуальному підході й використовує різні методи та форми соціальної роботи залежно від індивідуальних потреб і проблем

клієнта/сім’ї, з урахуванням наявних ресурсів та сильних сторін.

Українські науковці І. Д. Звєрєва, О. В. Безпалько визначають такі основні форми та методи соціальної роботи, на яких базується соціаль-ний супровід [3]: індивідуальна робота, соціальне навчання, соціально- психолого-педагогічна та юридична підтримка, консультування.

Впровадження соціального супроводу потребує науково обґрунто- ваних й своєчасно застосованих дій держави, соціальних інституцій, зокрема й центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, спеціаль-них установ, професіоналів і волонтерів, спрямованих на запобігання можливим фізичним, психологічним та соціокультурним колізіям у розвитку окремих індивідів і груп ризику; збереження, підтримку і захист нормального рівня життя та здоров’я сімей, молоді; сприян-ня молодим людям у досягненні поставлених цілей і розкритті їх вну-трішнього потенціалу [3].

Методи соціальної допомоги, що застосовуються на етапі реалі-зації плану соціального супроводу, досить різноманітні, обираються залежно від конкретних завдань допомоги й особливостей ситуації

в родині, можуть втілюватися окремо або комбіновано, одночасно або послідовно. Готових рецептів методичного забезпечення бути не може – усе залежить від особливостей випадку, можливостей власне соціальних служб і їх співробітництва з іншими фахівцями й устано- вами. Але важливо, щоб форми та методи соціальної роботи обиралися відповідно до тих форм, які соціальний працівник вважає доречними в даний час і в даній ситуації. В узагальненому вигляді можна виокре-

мити три форми роботи з сім’ями, які опинилися у складних життє- вих обставинах [9]: індивідуальну; групову з усіма членами родини; групову, що виходить за межі родини.

Періодичне оцінювання ефективності реалізації соціального су- проводу проводиться соціальним працівником, який здійснює супро-від і клієнтом або членами родини. Мета обстеження – оцінка змін,

що відбулися за певний проміжок часу, та рівень виконання плану со-ціального супроводу.

Періодичність поточного оцінювання ефективності соціального супроводу окремих категорій клієнтів і сімей визначено нормативни- ми документами, що регулюють таку діяльність. За результатами пе- ріодичного (поточного) оцінювання здійснюється корегування планів соціального супроводу.

Основними підсумками другого етапу, які можуть слугувати кри-теріями можливості переходу до наступного етапу, є зміни, що стали-

ся з клієнтом/сім’єю, оточенням і ситуацією загалом внаслідок про-веденої роботи. Якщо змін не спостерігається, можливі такі варіанти: тривалість етапу була недостатня для появи змін; застосовані методи та засоби були неадекватні особливостям клієнта, оточення, ситуації й поставленим завданням; заплановані цілі, завдання були визначені неадекватно особливостям клієнта, оточення, ситуації. Якщо зміни спостерігаються, соціальний працівник має вирішити, наскільки вони позитивні, стійкі й уможливлюють перехід до наступного етапу. Про-цес здійснення соціального супроводу складається із кількох циклів, що передбачають проведення періодичної оцінки поетапних результа-тів, внесення коректив до плану соціального супроводу та подальшої роботи з урахуванням потреб і суперечностей, що були виявлені під час періодичного оцінювання.

Підсумками етапу здійснення соціального супроводу є чітке усві-домлення соціальним працівником і клієнтом змін у ситуації, поведін-ці, розв’язання окремих проблем; свідоме розуміння клієнтом подаль-шої активної та самостійної роботи над собою, бажання діяти; оцінка клієнтом ефективності результатів роботи; активізація особистих ре-сурсів клієнта для розв’язання проблем, пов’язаних із негативними звичками; усвідомлення необхідності працевлаштування (навчання).

Третій підсумковий етап надання соціальної допомоги клієнтам і сім’ям у різних джерелах має назву етапу оцінювання та припинен- ня, стабілізації, згортання тощо і містить: оцінку змін, які відбулися; вивчення нових потреб, які з’явилися; розробку, якщо це потрібно, нового, додаткового плану соціальної допомоги або припинення робо- ти з клієнтом, якщо ситуація це уможливлює; підготовку клієнта до згортання соціальної допомоги (соціального супроводу) як складову припинення роботи; додаткове кураторство клієнта й оточення, як-що це потрібно для профілактики небажаних наслідків і закріплення позитивних змін.

Методичними особливостями цього етапу є те, що клієнт має бу-ти підготовленим до припинення активного втручання, що має від-буватися поступово за рахунок скорочення обсягів допомоги, коли со- ціальний працівник за результатами підсумкової оцінки визнає, що позитивні зміни набули ознак достатньої стабільності. У порядку до-даткового кураторства за клієнтом зберігається можливість звертати- ся до працівника після припинення активного втручання. Крім того, задля підтримання сталості змін клієнта і членів оточення ще певний час доцільно залучати до групових заходів, організованих соціальни- ми службами або таких, що ними опікуються (дозвілля, групи взаємо-допомоги, групові свята тощо).

Оцінка змін, які відбулися у процесі надання соціальних послуг і після того, як вони були отримані клієнтом, визначається шляхом проведення підсумкового оцінювання, що здійснюється шляхом по-рівняння стану клієнта та сім’ї до і після надання соціальних послуг, відповідно до критеріїв, передбачених на етапі планування соціаль-ного супроводу. Підсумкове оцінювання також доцільно проводити спільно з клієнтом або членами сім’ї, що дозволить продемонструвати позитивні зміни, що відбулися у процесі соціального супроводу і ста- ли причиною завершення надання комплексної соціальної допомоги.

Реалізація запропонованої технології передбачає, що на кожному етапі, у кожній фазі роботи плани, заходи, засоби, цілі, завдання, мето-ди й результати оцінки мають бути предметом регулярних обговорень у середовищі фахівців з метою обміну інформацією, пошуку найбільш ефективних рішень, безперервної супервізії випадків. Практика дово-дить, що найбільш результативною є робота мультидисциплінарних команд, що зібрали навколо конкретного випадку фахівців різного профілю – організаторів, соціальних педагогів, психологів, медиків, юристів тощо.

Подані етапи та їх складові в цілому відповідають алгоритму тех- нології соціальної роботи з клієнтами,незалежно від їх категорій.

4. ПОРЯДОК ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ В ПРОЦЕСС СОЦИАЛЬНОГО СОПРОВОЖДЕНИЯ.

"Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах", 2006

Основная задача социальной структуры - способствовать поддержке членов семей, оказавшихся в сложных жизненных обстоятельствах, помогать в решении жизненных проблем, которые они не в состоянии преодолеть с помощью собственных средств и возможностей; предупреждать возникновение новых сложных жизненных обстоятельств; создавать условия для дальнейшего самостоятельного решения жизненных проблем, которые возникают.

СУБЪЕКТЫ

управління (відділи) у справах сім'ї, молоді та спорту обласних (районних, міських) державних адміністрацій, Міністерство у справах сім'ї, молоді та гендерної політики Автономної Республіки Крим;

обласні, міські, районні, районні в містах служби у справах неповнолітніх;

республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, міські, районні, районні в містах, сільські та селищні центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (далі - центри СССДМ);

Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим,

управління (відділи) охорони здоров'я обласних (міських, районних) державних адміністрацій;

заклади охорони здоров'я;

Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління (відділи) освіти і науки обласних, міських та районних державних адміністрацій;

дошкільні, загальноосвітні, професійно-технічні та позашкільні навчальні заклади;

органи праці та соціального захисту населення;

відділи з питань взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю, організаційно-аналітичної роботи Міністерства транспорту та зв'язку України;

органи внутрішніх справ;

установи виконання покарань.

1. Выявление семей, оказавшихся в сложных жизненных обстоятельствах

Сведения о семьях, которые оказались в сложных жизненных обстоятельствах, может получать любой из субъектов социальной работы в виде личного заявления гражданина или обращения о помощи одного из членов семьи; от организаций, учреждений, предприятий, сельских и поселковых советов, городских и районных в городах государственных администраций; органов здравоохранения, образования, внутренних дел; учреждений исполнения наказаний, которые передают информацию в центры социальных служб для семьи, детей и молодежи.

Не допускается разглашение сведений о личной жизни членов семьи, оказавшейся в сложных жизненных обстоятельствах, и другой информации личного характера, ставшие известными во время осуществления социального сопровождения.

2. Социальное инспектирование семей

На основании полученной информации центры социальных служб для семьи, детей и молодежи совместно со службами по делам несовершеннолетних и (в случае необходимости) с привлечением других субъектов, осуществляющих социальное инспектирование семьи, проводят инспектирование (определяют ее состав, основные проблемы и потребности ее членов и т.д.), по результатам которого составляется акт обследования жилищно-бытовых условий семьи.

На основании полученной во время социального инспектирования информации центры социальных служб для семьи, детей и молодежи формируют и ведут общий банк данных этих семей в журнале учета семей, которые оказались в сложных жизненных обстоятельствах.

3. Деятельность совещательного органа

Для осуществления координации между субъектами социальной работы с семьями, которые оказались в сложных жизненных обстоятельствах, и комплексного решения вопросов семьи, которая оказалась в сложных жизненных обстоятельствах, при управлении по делам семьи, молодежи и спорта создается совещательный орган.

В состав совещательного органа входят: начальник управления (Отдела) по делам семьи, молодежи и спорта, директор центра социальных служб для семьи, детей и молодежи, начальник службы по делам несовершеннолетних и по приглашению управлений (отделов) по делам семьи, молодежи и спорта: руководители управлений охраны здоровья, руководители управлений образования и науки, руководители органов труда и социальной защиты населения, руководители органов внутренних дел, руководители учреждений исполнения наказаний, руководители других структурных подразделений местной администрации, представители предприятий, учреждений, организаций и объединений граждан.

На заседании совещательного органа рассматриваются материалы о состоянии семьи, оказалась в сложных жизненных обстоятельствах (заявление, акт обследования жилищно-бытовых условий), возможно присутствие семьи.

Большинством голосов принимается решение о взятии семьи под социальное сопровождение или отсутствие такой необходимости и распределяются функции каждого субъекта относительно решения сложных жизненных обстоятельств этой семьи, после чего центром социальных служб для семьи, детей и молодежи заводится учетная карточка установленного образца.

4. Социальное сопровождение

После принятия решения совещательного органа центром социальных служб для семьи, детей и молодежи совместно принимаются меры по взятию семьи под социальное сопровождение, разрабатывается план социального сопровождения этой семьи, устанавливается срок осуществления социального сопровождения.

При необходимости дело рассматривается на заседании совещательного органа повторно и решается вопрос о продлении или прекращения социального сопровождения этой семьи.

5. Прекращение социального сопровождения

Социальное сопровождение может прекращаться в случае:

- преодоления семьей сложной жизненной ситуации;

- отказа семьи от помощи, если это не угрожает другим лицам;

- переезда семьи (субъект, который осуществляет социальное сопровождение, должен уведомить соответствующий центр социальных служб для семьи, детей и молодежи по новому месту жительства (пребывания) этой семьи, если оно известно).

При наличии вышеупомянутых причин для прекращения сопровождения совместным решением на заседании совещательного органа семья, которая находилась в сложных обстоятельствах, снимается с сопровождения, и это фиксируется в учетной карточке.

ФУНКЦИИ СУБЪЕКТОВ.

Центр социальных служб для семьи, детей и молодежи выполняет следующие функции

- координирует осуществление социального сопровождения семей, которые оказались в сложных жизненных обстоятельствах;

- инициирует заседание совещательного органа путем подачи соответствующих материалов в управления (отделы) по делам семьи, молодежи и спорта о выявление семей, оказавшихся в сложных жизненных обстоятельствах;

- готовит материалы по личному делу семьи на заседание совещательного органа;

- осуществляет диагностирование семей, оказавшихся в сложных жизненных обстоятельствах, в том числе обязательное социальное инспектирование;

- обеспечивает системный учет семей, оказавшихся в сложных жизненных обстоятельствах, путем формирования соответствующего банка данных;

- разрабатывает совместно с семьей, которая оказалась в сложных жизненных обстоятельствах, план ее сопровождения;

- осуществляет социальное сопровождение семей, оказавшихся в сложных жизненных обстоятельствах, путем предоставления ее членам комплекса адресных социальных услуг как необходимой поддержки, помощи и самопомощи;

- осуществляет мероприятия по предупреждению насилия в семье или реальной угрозы его совершения;

- информирует службы по делам несовершеннолетних о случаях жестокого обращения с детьми или реальной угрозе их совершения;

- представляет при необходимости интересы членов семей, которые оказались в сложных жизненных обстоятельствах, в суде;

- дважды в год предоставляет управлениям (отделам) по делам семьи, молодежи и спорта данные о количестве семей данной категории, которые стоят на учете, находятся под социальным сопровождением, снятые с социального сопровождения с положительным / отрицательным результатом или по другим причинам, которые отказались от социального сопровождения;

- распространяет социальную рекламу услуг различным типам семей, которые оказались в сложных жизненных обстоятельствах.

1.ЖУРНАЛ обліку сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах

2. ОБЛІКОВА КАРТКА сім'ї _________, щодо якої здійснюється соціальний супровід

27