2.Державні програми щодо попередження бездоглядності та безпритульності дітей.

Основні завдання державної політики у сфері попередження і подолання ди­тячої бездоглядності й безпритульності в Україні визначені в державних цільо­вих програмах. Так, метою Державної програми подолання дитячої без­притульності і бездоглядності на 2006–2010 роки є подолання дитячої безпритульності і бездоглядності, запобігання сирітству, створення умов для всебічного розвитку та виховання дітей.

Основними завданнями Державної програми визначено:

– розроблення та запровадження ефективних форм роботи з профілактики дитячої безпритульності й бездоглядності, виявлення на ранній стадії сімей, які неспроможні або не бажають виконувати виховні функції, та забезпечення захисту прав дітей, які виховуються в таких сім’ях;

– застосування ефективних форм соціальної підтримки дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах;

– створення єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

– запровадження ефективних форм і методів роботи з дітьми, які перебувають у закладах соціального захисту;

– завершення роботи з формування мережі закладів соціального захисту дітей та удосконалення їх діяльності.

Очікується, що в результаті виконання Програми кількість безпритульних і бездоглядних дітей зменшиться на 50%; буде запроваджена система реабілі­таційної роботи з біологічними батьками дітей; впроваджена система надання комплексної допомоги сім’ям з дітьми, збільшення чисельності дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, влаштованих до сімейних форм виховання; поліпшиться фінансове, матеріально-технічне і кадрове забезпечен­ня закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей, притулків для дітей, центрів соціально-психологічної реабілітації дітей; буде створено єдину інфор­маційну систему ведення обліку кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тощо.

Державна програма реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, передбачає проведення заходів щодо попередження дитячої безпритульності і бездоглядності, як-от:

удосконалення соціальної роботи із сім’ями, які опинилися в складних життєвих обставинах, та матерями, які мають намір відмовитися від новонароджених дітей; посилення заходів щодо збереження житлових прав дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, впровадження програм забезпечення соціальним житлом випускників інтернатних закладів та дітей із числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебували в прийом­них сім’ях, дитячих будинках сімейного типу та під опікою або піклуванням; забезпечення пріоритетності влаштування дитини в сім’ю тощо.

Одним з основних напрямів реалізації Загальнодержавної програми “На­ціональний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2016 року є запобігання соціальному сирітству, подолання бездог­лядності та безпритульності серед дітей. Він реалізується з метою організації результативної роботи щодо запобігання соціальному сирітству, реабілітації без­доглядних і безпритульних дітей, розвиткові сімейних форм виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, бездоглядних та безпритульних, схиль­них до бродяжництва.

Основними завдання цього напряму є: удосконалення системи соціальної роботи із сім’ями, що мають дітей і опинилися в складних життєвих обставинах; запобігання соціальному сирітству дітей з раннього віку, сприяння діяль­ності в родопомічних закладах консультаційних пунктів соціально-психологічної допомоги, центрів матері та дитини, для чого:

– запобігати відмові батьків від дітей раннього віку, в тому числі дітей зі

вродженими вадами розвитку;

– своєчасно виявляти бездоглядних і безпритульних дітей, улаштовувати

їх на виховання в заклади сімейного типу та соціального захисту;

– встановлювати статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, не пізніш як через два місяці після виявлення дитини, яка залишилася без батьківського піклування.

Список рекомендованої літератури:

Конституція України.

Конвенція ООН про права дитини.

Закон України “Про охорону дитинства” (зі змінами й доповненнями) від 26.04.2001 р.