2.Прийом дітей до притулку для дітей і центрів соціально-психологічної реабілітації дітей.

Відповідно до «Положення про притулок для дітей» до притулку приймають­ся діти, які: заблукали; були покинуті батьками або піклувальниками; жебра­кують і місцезнаходження їх батьків не встановлено; залишилися без піклування батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників); залишили сім’ю чи навчаль­ний заклад; вилучені кримінальною міліцією у справах дітей органів внутрішніх справ із сімей, перебування в яких загрожувало їх життю і здоров’ю; втратили зв’язок з батьками під час стихійного лиха, аварії, катастрофи, інших надзви­чайних подій; не мають постійного місця проживання і засобів до життя, підки­нуті та безпритульні діти; самі звернулися по допомогу до адміністрації притул­ку; відбували покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.

Підставою для прийняття дітей до притулку є:

– звернення дитини до адміністрації притулку по допомогу;

– направлення служби у справах дітей;

– акт кримінальної міліції у справах дітей про доставку до притулку покинутої дитини або дитини, яка заблукала;

– письмове звернення керівника органу управління освітою;

– звернення органу, установи чи організації, на які покладено здійснення заходів соціального патронажу щодо дітей, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк;

– письмове звернення керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я.

Усі діти, прийняті до притулку, реєструються в журналі обліку із заповнен­ням обліково-статистичних карток. На дітей заводяться особові справи, у яких зберігаються документи, де містяться дані про вік дитини, про його батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), або осіб, які їх замінюють, довідка про стан здоров’я, психолого-педагогічні спостереження, матеріали про прове­дену індивідуально-виховну роботу тощо.

Відповідно до «Положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей» до центру приймаються діти, які перебувають у складних життєвих об­ставинах, переведені з притулків для дітей, залишилися поза сімейним оточен­ням, зазнали насильства і потребують соціально-психологічної допомоги.

У центрах соціально-психологічної реабілітації групи тривалого (стаціонар­ного) перебування формуються з дітей, які потребують тривалої соціально-психологічної реабілітації. Групи денного перебування формуються з дітей, які про­живають у сім’ях, інтернатних закладах тощо і потребують соціальної, психо­логічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги.

Прийом дітей до центру здійснюється за висновком психолого-медико-пе-дагогічної комісії на підставі направлення відповідної служби у справах дітей, за клопотанням органів опіки та піклування, інших структурних підрозділів, батьків. Дитина може особисто звертатися по допомогу до центру. У такому разі протягом трьох днів вона направляється до притулку для дітей у супроводі працівника центру або залишається в центрі.

Усі діти, що приймаються до центру, реєструються в журналі обліку, на них заповнюються обліково-статистичні картки. На кожну дитину, зараховану до груп тривалого (стаціонарного) перебування, заводиться особова справа, у якій зберігаються такі документи: направлення, видане відповідною службою у спра­вах дітей; медична картка дитини; виписка з історії хвороби з результатами медичного обстеження, у тому числі лабораторних аналізів; довідка від лікаря-психіатра про стан психічного здоров’я; картка профілактичних щеплень; довідка від дільничного лікаря-педіатра про відсутність інфекційних захворювань за місцем проживання дитини; копія свідоцтва про народження; дані про батьків або осіб, які їх замінюють; висновки психолого-педагогічних спостережень; документ про освітній рівень (у разі, коли дитина навчалася в навчальному за­кладі); акт обстеження умов проживання дитини; опис майна, що належить ди­тині на правах власності, та відомості про особу (орган), яка відповідає за його збереження; документ про закріплену за дитиною житлову площу; пенсійна книжка дитини, яка отримує пенсію; копія рішення суду про стягнення аліментів (у разі отримання їх на дитину одним із батьків або особою, яка їх замінює).

В особовій справі дитини, зарахованої до групи денного перебування, збері­гаються такі документи:

– направлення до центру, яке видане відповідною службою у справах дітей;

– висновки психолого-педагогічних спостережень;

– акт обстеження умов проживання дитини.

До притулків та центрів не приймаються діти у стані алкогольного або нар­котичного сп’яніння, психічно хворі з вираженими симптомами хвороби, а та­кож ті, що вчинили правопорушення і щодо яких є відомості про винесення ком­петентними органами чи посадовими особами рішення про розшук, затриман­ня, арешт або поміщення до приймальника-розподільника для дітей органів внутрішніх справ.

Після проведення педагогічно-психологічної корекції вихованців притулків і центрів соціально-психологічної реабілітації дітей здебільшого повертають до сімей батьків, опікунів або піклувальників, улаштовують до інтернатних закладів, передають під опіку, піклування та влаштовують у прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу. Протягом останніх років щорічно зростає чисельність дітей, які після перебування в притулках і центрах соціально-психологічної реабі­літації були влаштовані до сімейних форм виховання. Причин тому є декілька, проте серед основних – це розвиток сімейних форм виховання, покращення ро­боти закладів соціального захисту дітей, служб у справах дітей з питань щодо негайного надання дитині статусу дитини сироти чи дитини, позбавленої бать­ківського піклування.

Положення про притулок для дітей та центри соціально-психологічної реабілі­тації дітей регламентують порядок вибуття дітей із закладів. Так, діти з притулків повертаються в сім’ю за письмовою заявою-зобов’язанням батьків (усиновителів), родичів (за погодженням служби у справах дітей) або опікунів (піклувальників) про забезпечення належного догляду за ними. Дітей із притулків супроводжують бать­ки, діти віком від 16 років і старші, які мають паспорти, а також постійне місце проживання, за письмовим дозволом завідуючого притулку можуть повертатися до батьків (усиновителів) або до опікунів (піклувальників) самостійно.

У випадку, коли повернення дитини до місця колишнього проживання не­можливе через відсутність належних умов проживання і виховання або з інших причин, улаштуванням дітей займаються уповноважені органи за останнім місцем проживання.

З метою подальшої реабілітації діти можуть направлятися до центрів соціально-психологічної реабілітації дітей з дозволу на це відповідної служби у справах дітей. Діти, на яких отримані направлення на навчання в навчальних закладах, направляються до закладів у супроводі працівників притулку.

Повернення дітей до батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), або осіб, які їх замінюють, навчальних закладів оформлюється актом.

Дещо інший порядок вибуття дітей із центру соціально-психологічної реабі­літації. Рішення про вибуття дитини із центру приймається відповідною служ­бою у справах дітей. Якщо діти, які перебували в групах тривалого (стаціонар­ного) перебування, повертаються до місця проживання, їх супровід здійснюєть­ся батьками або особами, які їх замінюють, родичами з письмового дозволу відповідної служби у справах дітей. До закладів соціального захисту діти на­правляються в супроводі працівника центру або представника закладу соціаль­ного захисту. Особам, що супроводжують дитину, видаються на вимогу оригі­нали документів дитини, які зберігалися в центрі, та її психолого-педагогічна характеристика з відповідними рекомендаціями. Діти, які вибувають із центру, забезпечуються продуктами харчування та коштами на оплату проїзду до місця проживання. У разі потреби видаються предмети особистої гігієни, одяг і взуття. Після вибуття дитини із центру відповідна служба у справах дітей у місячний строк інформує центр про подальше влаштування дитини, необхідність соціаль­ного супроводу дитини, сім’ї.

Підбиваючи підсумок, слід зазначити, що спільним для закладів соціального захисту дітей є те, що в закладах не тільки надається соціально-педагогічна і соціально-психологічна допомога дітям, а й вирішується питання їх подальшого влаштування. У той же час існує досить багато відмінностей у роботі закладів: термін перебування дітей у закладах, порядок вибуття із закладів дітей, прове­дення соціально-реабілітаційної роботи і навіть категорії дітей, які перебувають у закладах (дітей, вилучених з вулиці, направляють тільки в притулки для дітей).

Список рекомендованої літератури:

Постанова Кабінету Міністрів України “Про Типове положення про притулок для дітей” від 9 червня 1997 р.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей” від 28 січня 2004 р.

Нормативно-правове забезпечення діяльності закладів соціального захисту. – К., 2007. – 136 с.