30. Середні та граничні витрати фірми у довгостроковому періоді. Взаємозв’язок витрат у короткостроковому та довгостроковому періодах.
У довгостроковомуперіодіможнарозширитиабоскоротитивиробництво в межах окремоїфірми, змінюючизатратиусіхресурсів. У будь-який момент часу розмірифірмимаютьпевну величину. В межах цихрозміріввитратизмінюються за схемою, описаною для короткостроковогоперіоду. Кривадовгостроковихвитратвиробництвапоказуємінімальнеїхзначення для якогосьобсягувиробництвафірми, коли всіїїфакторивиробництва є змінними. У довгостроковомуперіодіпостійнихвитратнемає,бовсіфактори - змінні.
Основноювідмінністюміжаналізом у короткому і довгомуперіодах є еластичністьфакторіввиробництва. В довгомуперіоді, на відмінувід короткого, можнаконтролюватиобсягвипуску і витрати, змінюючи не тількиінтенсивністьвикористаннязміннихфакторіввиробництва, а й самірозміри і кількістьпідприємств.
Оскільки в тривалому періоді всі фактори виробництва є змінними за визначенням, то розрізняють лише три види довгострокових витрат, а саме: сукупні, середні та граничні.
Довгострокові середні витрати (LongRunAverageTotalCosts, LRATC) — це довгострокові сукупні витрати в розрахунку на одиницю випуску: LRATC(Q)=LRTC(Q)/Q (7.1)
Довгострокові граничні витрати (LongRunMarginalTotalCosts, LRMC) — це приріст довгострокових сукупних витрат за збільшення випуску ще на одну додаткову одиницю: LRMC(Q)=∆LRTC(Q)/∆Q (7.2)
Довгострокові середні та граничні витрати можна визначити як аналітично за формулами (7.1) і (7.2), так і графічно. За аналогією з короткостроковим періодом довгострокові граничні витрати графічно визначаються через тангенс кута нахилу дотичної до кривої сукупних витрат у точці, що відповідає визначеному обсягу випуску.
Між середніми сукупними витратами короткострокового і довгострокового періоду існує певний зв’язок. Крива довгострокових середніх витрат будується на основі кривих короткострокових середніх сукупних витрат. Відображаючи дію закону спадної віддачі, короткострокові мають U – подібну форму. Нижня точка кривої показує ефективний масштаб виробництва для підприємства з заданою технологією. Якщо фірма буде нарощувати обсяг випуску за межі цієї точки за незмінної технології, середні сукупні витрати почнуть зростати, ефективність виробництва втрачається. Тому в умовах стійкого підвищення попиту на продукцію фірмі потрібно змінити технологію і потужності. Витрати на основний капітал відповідно зростуть, а підприємство перейде на нові масштаби виробництва – з малого перетвориться на середнє, а потім – на велике.
31. Поняттяринковоїструктури. Визначеннябазових моделей ринкових структур: ідеальних і реальних. Критеріїрозмежуванняринкових структур.
Економічні умови, в яких відбувається ринкова конкуренція, називають ринковою структурою.Ринкова структура визначається реакцією фірми галузі на ті чиінші дії фірм, що функціонують у галузі. В залежності від ринковоїструктури формується рівень цін на продукцію , яка пропонується на ринку.
Економістирозрізняютьчотиридоситьнесхожіринковіситуації, де існуютьрізніконкурентніумови:
1. Чиста (абовільна) конкуренція.
2. Чиста монополія (абомонополія).
3. Монополістичнаконкуренція.
4. Олігополія.
Враховуючи те, що найбільш повного вигляду конкуренція набуває в умовах ринку чистої конкуренції, такий ринок називають ринком досконалої (або повної) конкуренції. Для трьох інших типів ринкових структур використовується така загальна назва, як недосконала (неповна) конкуренція.
Критеріїрозмежуванняринкових структур: кількість фірм, тип продукту(унікальний,однорідний, диференційований), контроль за ціною, умови входу і виходу, види нецінової конкуренції, Доступність інформації.
В умовахчистоїконкуренціїіснуєдуже велика кількістьфірм, щовиробляютьстандартизований (однорідний) продукт, наприклад, картоплючипомідори. Новіфірмиможутьдосить легко увійти в галузь, тобторозпочати в нійвиробничуаботорговудіяльність. Крім того, покупцізнають усе, щоїмпотрібно знати про характеристику продукту, а всівиробникимаютьоднаковуінформацію про виробничітехнології.
Повноюпротилежністюдосконалоїконкуренціївиступаємонополія - ринок, на якомуєдинафірмаздійснює 100%-ий продаж певного продукту, що не маєзамінювачів (наприклад, місцеваелектричнакомпаніяабомісцевийгазопостачальник). Проникнення в галузьдодатковихфірмзаблоковано, тому фірмапредставляє собою всю галузь.
Монополістичнаконкуренціянагадуєдосконалуконкуренціютим, щотежпередбачаєнаявністьмножинидрібнихфірм, а такожлегкість входу і виходу. Проте в цьомувипадкупродукціярізнихфірмдиференційована, тобтонеоднорідна (наприклад, одяг, книги, парфуми). Диференціація продукту є основою для створеннясприятливих умов для продажу й оновленняпродукції.
Нарешті, олігополіявідрізняється невеликою кількістюфірм, і цеозначає, щорішення про визначенняцін і обсягів^виробництва є взаємозалежними. Продуктиможуть бути однорідними (наприклад, сталь або золото) абодиференційованими (автомобілічибудинки). Як правило, вступ в олігополістичнігалузі - справа доситьважка.
Ринкові структури розподіляються на дві групи: реальні та «ідеальні» типи. Олігополія та монополістичнаконкуренція описує багато реально існуючих ринків. До олігополістичних структур відносяться, наприклад, галузі обробної промисловості, виробництво алюмінію і цигарок та ін.Монополістичній конкуренції відповідають більшості галузей сфери обслуговування.
Не існує жорсткого демаркаційного розмежування олігополістичного ринку та ринку монополістичної конкуренції. Характеристика конкретного ринку може залежати від того, як визначена продукція реалізується на цьому ринку.
На відміну від монополістичної конкуренції та олігополії, чиста конкуренція і монополія як ринкові структури не описують якусь більшість реально існуючих ринків. Вони є більш абстрактними, ідеальними типами ринкових структур.