Фізико-географічний огляд частин світу.

Тема 1: Європа.

1. Історія дослідження і географічне положення. Берегова лінія. З античних часів Європа добре освоєна людиною і належить до Старого Світу – Ойкумени. Здійснювались подорожі в Балтику (країну олова та бурштину) та країну Туле (п-ів. Ютландія, суч. Норвегія). 24 століття тому вже були у вжитку назви частин світу: Європа (від фінікійського «ереб» - захід) та Азія (від фінікійського «Асу» - схід).

В епоху середньовіччя ірландські християнські ченці близько 670 року відкрили Фарерські о-ви, а близько 795 року – Ісландію. Пізніше їх відкриття використали нормани.

У 15 ст. Європа була вивчена досить добре. У цей період почалася епоха дальніх морських подорожей. Але ґрунтовне вивчення європейської території здійснювалося вже в 19 і на поч.. 20 ст.

Східна сухопутна границя між Європою і Азією умовна. Її проводять вздовж східного підніжжя Уральських гір і по ріці Уралу до Каспійського моря, а потім до Азовського моря по Кумо-Маничській западині.

На пн. Європа омивається Пн. Льодовитим океаном, який біля берегів Європи утворює кілька морів. Між островами Шпіцберген, Землею Франца-Йосифа – крайньою північною групою островів Європи – та Новою Землею розташоване Баренцове море. Далі на південь глибоко в сушу врізається невелике Біле море у пд. частині якого знаходяться Соловецькі о-ви. Між Баренцовим і Білим морями розташований Кольський п-ів. На пд.. зх. від Кольського півострова - Скандинавський п-ів.

З зх. і пд.. Європу омивають Атлантичний океан і його моря. В Атлантичному океані знаходяться найбільші острови Європи – Ісландія, Ірландія, Великобританія, яка відокремлена від материка протоками Ла-Манш і Па-Де-Кале. Північне море протоками Скагеррак і Каттегат сполучається з Балтійським морем. Між Північним і Балтійським морями розташований низовинний п-ів Ютландія з прилеглими до нього островами, найбільший з яких – Зеландія. Пн. Частина Балтійського моря утворює Ботнічну, Фінську і Ризьку затоку. (о-ви Балтійського моря: Борнгольм, Рюген, Еланд, Готланд, Хіюмаа, Сааремаа. О-ви Пн і Норвезького морів: Фризькі, Оркнейські, Шетландські, Фарерські)

Атлантичний океан утворює біля берегів Західної Європи глибоку Біскайську затоку.

На пд.. Європа омивається Середземним морем, яке сполучене з Атлантичним океаном через Гібралтарську протоку. Береги Середземного моря дуже порізані трьома великими півостровами: Піренейським, Апеннінським і Балканським, які поділяють Середземне море на моря: Лігурійське, Тірренське, Адріатичне, Іонічне, Егейське. О-ви Середземного моря: Балеарські, о. Корсіка, Сардінія, Сіцілія, Кріт, Кіпр, Мальта. Егейське море через протоку Дарданелли з’єднана з Мармуровим морем, яке в свою чергу через прот. Босфор з’єднане з Чорним морем. З півночі в Чорне море виступає Кримський п-ів, який відокремлює від Чорного через Керченську протоку Азовське море.

2. Рельєф і будова поверхні. Вулкани Європи. Близько двох третин поверхні Європи становлять низовини. Зх. Європа має нерівну, розчленовану поверхню, на якій чергуються гори, невеликі плоскогір’я та низовини. Сх.. Європа являє собою цілком рівнинну місцевість. Майже всю Сх.. Європу займає велика Сх..-Європейська, або Руська, рівнина. У середній частині Сх..-Європейської рівнини знаходяться Середньо руська і Приволзька височини, дуже порізані ярами. Іноді трапляються рештки давніх зруйнованих і згладжених гір (Донецький кряж). На крайньому південному сході розташована Прикаспійська низовина, яка колись була дном Каспійського моря. На сх.. – Уральські гори герцинського етапу горотворення, багаті на корисні копалини. На пд.. Кримського півострова – Кримські гори.

В зх. Європі продовженням Східно-Європейської рівнини є Польська і Пн.-Німецька низовини. На північ від цієї смуги низовин на Скандинавському півострові знаходяться давні Скандинавські гори каледонської складчастості і однотипне з ними Шотландське нагір’я на о. Великобританія.

На пд.. від смуги низовин по середині Зх. Європи тягнеться ряд давніх невисоких гір герцинського етапу горотворення, розбитих на окремі брили (Центральний масив у Франції, середньо німецькі гори (Арденни, Вогези, Шварцвальд), Чеський масив (Шумава, Судети, Рудні гори)).

У середній і південній частинах Зх. Європи розташована область молодих гірських хребтів Альпійської складчастості (Альпи (г. Монблан, 4807 м.,) Піренейські гори, які діляться на масиви: Кантабрійський, Іберійський, Центральна кордільєра, Сьєра-Морена, Кордельєра-Бетіка та ін; Апеннінські гори, Карпати (г. Герлаховський Штіт, 2655 м.). Всередині дуги між Карпатами і Альпами знаходиться Середньодунайська низовина. Смуга гір альпійської складчастості на Балканському півострові переходить у Балканські гори, які діляться на масиви: Дінара, Стара Планина, Родопи та ін. Між Карпатами і Балканами розташована Нижньодунайська низовина.

В Європі виділяють дві вулканічні області з діючими вулканами: Південь Апеннінського півострова і о. Сіцілія (влк. Везувій, Етна) і о. Ісландія (влк. Гекла.)

3. Клімат. Кліматичні особливості Європи характеризуються тим, що більша її частина лежить у помірному поясі і підпадає під дію західного перенесення повітряних мас, яке забезпечує перенесення вглиб материкової частини вологого атлантичного повітря. Клімат більшої частини Європи – помірно-континентальний, на зх. Європи є ділянки з морським кліматом, а на крайньому пд.. сході – з континентальним.

В Європі виділяють чотири типи клімату: арктичний, субарктичний, помірний та субтропічний. Арктичний клімат характерний для архіпелагу Шпіцберген та для деяких островів Пн.-Льодовитого океану. Тут панує холодне арктичне повітря, переважають мінусові температури. Кількість опадів незначна – 250 мм. на рік.

Субарктичний пояс охоплює острів Ісландію, північні частини Скандинавії та європейської Росії. Зима тут сувора – до -30°С, а літо коротке з максимумами температури +15°С. Опадів випадає мало – 300 мм. на рік.

Більша частина європейської території лежить в умовах помірного клімату. Західне перенесення повітряних мас позитивно впливає на зволоження території. Тут випадає 500-700 мм. опадів на рік. Ступінь континентальності зростає з північного заходу на пд.. схід. В умовах морського клімату амплітуда річних температур не перевищує 15°С, а в пд.. східних районах вона значно вища.

У південній частині Європи та на середземноморських островах клімат субтропічний. Взимку західне перенесення приносить сюди вологу (зима мяка і відносно тепла та волога), влітку панують тропічні маси (літо жарке і сухе). Такий тип клімату називають середземноморським.

4. Внутрішні води. До числа великих річкових систем належать басейни Дунаю, Волги, Дніпра, Уралу, Дону, Печори. Усі вони, крім Дунаю розташовані у східній частині Європи. У зах. частині єдиною великою рікою є Дунай (довжина 2850 км.). До значних річок зх. Європи також належать також Вісла, Одер, Ельба, Рейн, Сена, Луара та ін.

Для західноєвропейських річок характерна наявність багатьох джерел живлення: дощове, снігове, льодовикове. Для східно-європейських річок основним є снігове живлення.

Висока концентрація озер у Європі характерна для північної частини (Фенноскандія, Карелія). У цій частині розташовані великі озера льодовикового походження: Ладозьке, Онезьке, Псковське, Венерн, Веттерн та ін. Наявні також озера у підніжжі великих гірських систем Європи (Женевське, Боденське).

Для кращого шляхового зєднання окремих регіонів Європи мережа річок і озер з’єднується штучними судноплавними каналами (Кільський, Біломорсько-Балтійський, Волго-Балтійський, Середньо німецький та ін).

Значна частина води сконцентрована також у льодовиках Європи (Скандинавські гори, Альпи).