2.4. Визначення пошкодження зерна комірними шкідниками

З ернофураж, пошкоджений комірними шкідниками, набуває небажаних властивостей, які можуть негативно впливати на здоров’я тварин.

Н

Рис. 15. Міль зернова

айчастіше зерно пошкоджується кліщами, жуками, молями (рис. 15, 16), дрібними павуками, мишами тощо. Комах-шкідників важко виявити неозброєним оком через незначні розміри, тому користуються лупою або малим збільшенням мікроскопа.

Визначення борошнистих кліщів, жуків, молі, довгоносика та отруйних домішок

Для визначення кліщів пробу корму масою 200–300 г розсипають тонким шаром на чорному полотні (40х40 см), добре освітлюють і нагрівають лампою. Один край полотна обережно піднімають, внаслідок чого корм скочується донизу, а кліщі затримуються на ворсинках тканини. На темному фоні через лупу їх добре видно.

Я кщо в 1 кг корму виявляють до 20 кліщів, то ураженість відносять до першого ступеня, понад 20 – до другого, якщо ж кліщі утворюють суцільний шар – до третього ступеня.

Жуки та молі значно більші (завдовжки до 4 мм) від кліщів, тому їх можна виявити неозброєним оком.

Д ля цього середню пробу вручну просіюють крізь набір сит (нижнє з отворами діаметром 1,5 мм). Проходи через сита протягом 10–20 хв нагрівають настільною лампою при температурі 25–30 °С, щоб викликати активізацію комах, які впали в холодне заціпеніння. Встановлюють види та кількість паразитів в 1 кг корму.

Перший ступінь ураження характеризується вмістом 4–5 довгоносиків, другий – 5–10,

третій – понад 10 особин.

Досліджують також і приховане пошкодження зерна довгоносиком.

При визначенні засміченості корму отруйними домішками окремо виділяють насіння бур’янів та отруйних трав. Якщо виявляють маточні ріжки, насіння в’язелю, гірчака рожевого, гірчака-софори, геліотропа, триходесми, мишатника, кам’яну сажку в ячмені, тверду і мокру – в пшениці, то додатково відбирають наважку та визначають у ній вміст (%) шкідливих домішок. Залежно від виду насіння отруйних трав наважка може становити від 200 до 500 г.

2.5. Мікотоксикологічне дослідження концентрованих кормів

Ступінь ураженості зерна патогенними грибами залежить від зовнішніх умов вирощування та зберігання насіння, а також від стану зрілості й видової специфіки рослин. Зокрема, осіміненість свіжозібраного зерна мікроміцетами збільшується під час обмолоту, транспортування, зберігання у вологих зерносховищах, а також залежить від фізіологічного стану та морфологічної будови зерна. Так, на зерні злаків більше мікробів, ніж на насінні з гладкою поверхнею, наприклад у олійних культурах. Збагачення зерна мікродобавками сприяє розвитку в ньому Aspergillus, Penicillium, Mucor, Cladosporium.

Мікотоксикологічний контроль кормів обов’язковий при підозрі на кормові отруєння тварин і якщо якість корму сумнівна. При кормових отруєннях досліджують зразки усіх кормів, що входили у добовий раціон до випадку отруєння чи загибелі тварин, а також зразки залишків корму з годівниць.

Обов’язковому санітарно-мікологічному контролю підлягають корми, що перезимували під снігом, пізно зібрані, дефектні, а також ті, що піддавалися самозігріванню.

Пробу для мікотоксикологічного дослідження відбирають відповідно до державних стандартів. Проба повинна відображати всю партію корму, бути типовою і однорідною. Якщо відібрані зразки мають підвищену вологість, їх підсушують для запобігання розвитку на них мікрофлори під час транспортування.

Маса середньої проби зерна, комбікорму, борошна тваринного походження, висівок, макухи, шротів повинна бути не менш як 1 кг, грубих кормів – 100 г, силосу і сінажу – 0,5 кг.

Зразки корму, що надійшли до ветеринарної лабораторії, досліджують за такою схемою:

1.Органолептичний аналіз – визначення кольору, запаху, наявність грибів-паразитів (сажка, маточні ріжки, іржасті та ін.);

2.Мікроскопічне дослідження змивів або зіскобів з корму;

3.Первинні посіви зразків корму на відповідні живильні середовища або у вологі камери з наступним виділенням чистої культури грибів;

4.Токсикобіологічний аналіз кормів та виділених чистих культур грибів.

Органолептичний аналіз. Уражене грибками зерно втрачає колір і блиск. Якщо процес розвитку пліснявих грибів не був своєчасно зупиненим, то окремі зерна, а потім всі шари зернової маси цілком вкриті колоніями мікроміцетів і зерно набуває гнильного запаху. Під впливом життєдіяльності грибів, маса зерна може зігріватися до 45–60 °С.

Мікроскопічне дослідження. Дослідження проводять з метою встановлення роду гриба (Aspergillus, Mucor, Penicillium та ін.). Для цього з ураженого корму роблять зіскоби і переносять на предметне скло в краплю води або фізіологічного розчину, яку накривають покривним склом. Під мікроскопом за характерними для кожного гриба морфологічними ознаками встановлюють рід, а іноді й вид.

Виділення грибів із кормів проводиться методом прямого посіву корму на тверде живильне середовище у бактеріологічних чашках з наступною інкубацією в термостаті при температурі 26–28 °С протягом 3–5 днів, або методом нагромадження.

При цьому корми висівають у вологі камери, на дно яких кладуть 3–4 шари фільтрувального паперу змоченого рідким поживним середовищем з послідуючою інкубацією і аналізом росту грибів.

Партії нетоксичного зерна, яке перезимувало під снігом або було самозігріте, застосовують з фуражною метою лише після просушування. Зерно, уражене токсичними грибами з роду Fusarium і Stachybotrys, слабкотоксичне за біопробою допускається на корм відгодівельним тваринам у суміші з іншими кормами (не більше 25% до загального раціону) періодично з 10-и денною перервою.