2. Причини і наслідки деградації біорізноманіття.

На жаль, видове багатство як тварин, так і рослин стрімко зменшується через антропогенне навантаження на довкілля. До першого видання Червоної книги України (1980р.) було занесено 151 вид вищих рослин та 85 видів тварин. До другого, діючого й нині, видання Червоної книги України включено вже 541 вид рослин і грибів та 382 види тварин. Істотне збільшення (в 4,5 рази) кількості рідкісних тварин і рослин і таких видів, що перебувають під загрозою зникнення, зумовлене збільшенням антропогенного тиску на природні екосистеми і свідчить про збереження тенденції до втрати живої природи.

Таким чином, головні загрози біорізноманіттю пов’язані сьогодні з діяльністю людини. Вони полягають у знищенні природних середовищ існування тварин і місць зростання рослин, їх фрагментації та деградації (включаючи забруднення), у глобальній зміні клімату, екологічно незбалансованій експлуатації видів людиною, поширенні чужорідних видів, розповсюдженні хвороб тощо.

3. Природоохоронні території як ефективна форма збереження біорізноманітності.

Збереження біорізноманітності – це складна, комплексна проблема. Вона пов’язана із цілою системою юридичних, наукових, організаційних, фінансових, етичних, виховних заходів, охоплює біорізноманітність на всіх її рівнях. Завдання щодо збереження біорізноманітності входять до глобальної концепції стратегії й тактики виживання людства. Це:

-          плінування й збалансоване використання земельних ресурсів;

-          боротьба зі зменшенням площі лісів;

-          невиснажливе використання природних систем;

-          невиснажливе ведення сільського господарства;

-          зниження рівня техногенних забруднень води, грунту, і повітря;

-          раціональне використання ресурсів моря та ін..

Проте є й система специфічних заходів захисту. Це, передусім, заповідна справа та біоконсервація.

Заповідна справа – це теорія і практика організації та збереження заповідних територій різних рангів. На заповідних територіях охороняються як окремі носії біорізноманітності – популяції, види, екосистеми, так і середовище проживання в цілому. Ранг заповідної території визначається науковою значущістю об’єктів, що охороняються та її площею. Серед заповідних територій найвищій ранг мають заповідники й національні природні парки, потім заказники й заповідно-мисливські господарства, а також пам’ятки природи.

4. Міжнародні та національні програми збереження біорізноманітності.

Програма Організацій Об’єднаних Націй із навколишнього середовища організувала в листопаді 1988 р. Спеціальну групу експертів із метою вивчення необхідності розробки міжнародної конвенції про біорізноманіття. У травні 1989р. вона заснувала Спеціальну робочу групу експертів із технічних та правових питань для підготовки міжнародного правового документа щодо збереження і невиснажливого використання біорізноманіття. З лютого 1991р. Спеціальна робоча група була перетворена на Міжурядовий комітет із питань ведення переговорів. Результатом його роботи стало проведення 22 травня 1992р. в Найробі Конференції з прийняття узгодженого тексту Конвенції про біорізноманіття. Конвенція біла відкрита для підписання 5 червня 1992р. на Конференції ООН з питань довкілля та розвитку в Ріо-де-Жанейро (Саміт «Планета Земля»). Друга Конференція про охорону біорізноманіття відбулася в Джакарті у листопаді 1995р. Конвенція біла підтримана всіма країнами світу, окрім Андорри, Брунею, Ватикану, Іраку, Сомалі, Східного Тимору та США. Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, прийнята на Конференції міністрів довкілля в Софії (1995р.), фактично є механізмом упровадження Рамвової Конвенції на Європейському континенті.

Верховна Рада України ратифікувала Рамкову Конвенцію 29 листопада 1994р. (Закон про ратифікацію), а також ухвалила низку законів щодо ратифікації, приєднання та виконання інших міжнародних договорів обов’язкового та необов’язкового характеру, що регулюють питання збереження та використання біологічного та ландшафтного різноманіття. На національному рівні координацію реалізації положень законів та відповідних програм здійснює Національна Комісія з питань збереження біорізноманіття та Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Кабінет Міністрів України розпорядженням №675-р від 22 вересня 2004р. схвалив Конвенцію Загальнодержавної програми збереження біорізноманіття на 2005-2025рр.

Питання для самоперевірки:

1.Поясніть термін біорізноманітність та наведіть її види.

2.Обгрунтуйте причини і наслідки деградації біорізноманіття.

3.Наведіть форми збереження біорізноманітності. Поясніть значення природоохоронних території.

4.Поясніть пріоритетні напрями міжнародних та національних програми збереження біорізноманітності.