Завдання з методичними рекомендаціями для самостійної роботи

Тема 4

Охорона та раціональне використання поверхневих і підземних вод й атмосферного повітря.

2 години

Мета:. Визначити як здійснюється охорона та раціональне використання поверхневих і підземних вод й атмосферного повітря, контроль за їх станом.

Зміст самостійної роботи:

1. Охорона та раціональне використання поверхневих і підземних вод й атмосферного повітря.

2.Здійснення контролю за станом поверхневих і підземних вод й атмосферного повітря.

Література

1. Заверуха Н.М. Основи екології: навч. посіб. / Н.М. Заверуха,В.В. Серебряков, Ю.А. Скиба. – К.: Каравела, 2006. – 368 с.

2. Білявський Г.О. Основи екології: теорія і практика: навч. посіб. / Г.О. Білявський, Л.І. Бутченко, В.М. Навроцький.– К.: Лібра, 2002. – 402 с.

3. Царик Т.Є . Основи екології / Т.Є. Царик, В.В. Файфура. –Тернопіль: ТТУ, 2003. – 208с.

4. Пономарьов П.Х. Безпека харчових продуктів та продовольчої сировини: навч. посіб. / П.Х. Пономарьов, І.В. Сирохман. – К.: Лібра,1999. – 272 с.

5. Цигаренко О.І. Нітрати в харчових продуктах. – К.: Здоров’я,1990. – 56 с.

6. Білявський Г.О. Основи екології / Г.О. Білявський, Р.С. Фурдуй, І.Ю. Костіков. – К.: Либідь, 2006. – 408 с.

7. Смоляр В.І. Харчова експертиза. – К.: Здоров’я, 2005. – 448 с.

8. Габович Р.Д. Гигиенические основы охраны продуктов питания от вредных химических веществ / Р.Д. Габович, Л.С. Припутина . – К.: Здоров’я, 1987. – 248 с.

9. Митюков А.Д. Оценка качества продуктов питания/ А.Д. Митюков, А.В. Руцкий.– Минск: Урожай, 1988. – 181 с.

10. Бойчук Ю.Д. Екологічні проблеми харчування людини /Ю.Д.Бойчук, Е.М.Солошенко, В.І. Смоляр, О.І. Циганенко. – К.: ОКО-ПЛЮС, 2002. – 92 с.

11. Безпека харчування: сучасні проблеми: посіб.-довід. / уклад. А.В. Бабюк, О.В. Макарова, М.С. Рогозинський, Л.В. Романів,О.Є. Федорова. – Чернівці: Книги – XXI, 2005. – 456 с.

Методичні рекомендації

1.Охорона та раціональне використання поверхневих і підземних вод й атмосферного повітря.

Господарська діяльність людського суспільства, що посилюється з кожним роком, різко негативно впливає на гідросферу нашої планети. Цей негативний вплив проявляється у вигляді виснаження ненормованими водовідборами джерел водопостачання; порушення гідрологічного та гідрогеологічного режимів на значних територіях; забруднення і засмічення поверхневих та підземних вод. До погіршення гідрологічного, гідрогеологічного та кліматичного режиму цілих регіонів призводить також нераціональне екстенсивне ведення сільського господарства. Прагнучи розорати і використати під сільськогосподарські угіддя якомога більше площ, здійснюють спрямлення русел річок, проводять широкомасштабні осушувальні меліоративні роботи, які супроводжуються значним пониженням рівня підґрунтових вод, осушуванням річкових заплав та боліт. При цьому забувають, що болота виконують незамінну роль у природній рівновазі, є регуляторами річкового стоку, накопичуючи надлишок вологи під час повеней і віддаючи його поступово під час посушливого періоду.

Бездумне осушення боліт порушує динамічну рівновагу екосистем на величезних площах, призводить до обезводнювання цілих районів, заливні луки перетворюються на безплідні солончаки, висохлі торфовища розвіюються вітрами, позбавляються ґрунтової вологи орні землі, погіршується стан і родючість ґрунтів, гинуть молоді лісонасадження, зріджується трав'яний покрив, погіршується стан водотоків та водоймищ, скорочується кількість цінних видів місцевої фауни. Особливо погано впливає подібна осушувальна меліорація на водність малих річок. Осушення боліт і заболочених земель на водозаборах малих річок веде до зменшення їхнього стоку на 30-40 % і більше, що зумовлює обміління і навіть повне пересихання їх. В Україні з метою систематичного спостереження за водними об'єктами створено мережу гідрологічних та гідрометеорологічних станцій і постів. Як правило, водоочисні споруди — це складні господарські комплекси, де поєднуються різні методи і способи очищення та поліпшення якості води (рис. 7.6). Склад і конструкція цих комплексів визначається, насамперед, господарським призначенням очисних споруд. Найліпше і досконало водоочисні заходи здійснюються на спеціальних очисних станціях водопровідних мереж.

Із розвитком промисловості, міст і транспорту з'явилося нове джерело потрапляння речовини в атмосферу — так зване техногенне забруднення, яке за потужністю викидів таке саме, як сучасна вулканічна діяльність. Атмосферне забруднення — потрапляння у повітря різних газів, частинок рідких або твердих речовин, парів, що перевищує нормальну концентрацію речовин і негативно впливає на організми, погіршує їх життєві умови.

Атмосферне забруднення — це несприятливі зміни стану атмосферного повітря, повністю або частково зумовлені діяльністю людини, які безпосередньо чи опосередковано змінюють розподіл енергії, рівні радіації, фізико-хімічні властивості атмосфери й умови існування живих організмів. Ступінь змін і масштаб наслідків залежить від: 1) інтенсивності та характеру власне забруднення; 2) стійкості атмосферного повітря до антропогенного навантаження. Забруднення атмосферного повітря полягає в змінах його складу і властивостей у результаті потрапляння або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища. Забруднювальна речовина — це речовина хімічного або біологічного походження, що є або потрапляє в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано негативно впливати на здоров'я людини та стан навколишнього середовища.

Вся планета нині страждає від антропогенного тиску, він виявляється через забруднення навколишнього природного середовища, виснаження природних ресурсів і деградацію екосистем, ґрунтів, хижацьке винищення лісів. До основних антропогенних забруднювачів довкілля, крім шкідливих речовин, що викидаються промисловими підприємствами, пестицидів і мінеральних добрив, що застосовуються в сільському господарстві, забруднень усіх видів транспорту, належать також транспортні та виробничі шуми, іонізуюче випромінювання, вібрації, світлові та теплові впливи.