Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Педагогіка завдання і ситуації.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

23.2. Завдання для самостійної роботи

23.2.1. Прочитайте працю А.С. Макаренка "Книга для ба­тьків" і випишіть суттєві думки, які, на ваш погляд, стануть вам у пригоді у процесі створення власної сім'ї і виховання своїх дітей.

23.2.2. Випишіть із книги А.С. Макаренка "Книга для батьків" детальні пояснення щодо особливостей прояву істинного і фаль­шивого авторитетів.

23.2.3. Проаналізуйте особливості прояву певних видів бать­ківського авторитету у вашій сім'ї.

23.2.4. Ознайомтесь із книгою подружжя Нікітіних "Ми, наші діти й онуки", випишіть 4—5 міркувань авторів, які, на ваш по­гляд, є оригінальними.

23.2.5. Випишіть 10—15 прислів'їв, що стосуються проблем сімейного виховання.

23.2.6. Ознайомтесь із книгою М.Г. Стельмаховича "Україн­ська родинна педагогіка" і випишіть цікаві надбання етнопеда-гогіки, які ви змогли б використати у процесі виховання дітей у сучасній сім'ї.

23.2.7. Запропонуйте власну систему педагогічної просвіти батьків.

23.2.8. Складіть 10—12 правил окремо для матері і батька, яких варто дотримуватися у системі сімейного виховання дітей.

23.2.9. Зверніться до праці В.О. Сухомлинського "Батьків­ська педагогіка" і випишіть цікаві міркування відомого педаго­га про особливості сімейного виховання, які були б для вас слуш­ними як майбутнім матері чи батькові.

23.2.10. Проаналізуйте подані нижче педагогічні ситуації з позиції культури сімейного виховання.

Ситуація 1

У 3-му класі був у мене учень Сергійко С Здібності у нього були середні, вчився на "З", інколи на "4". Вчитися краще йому заважала самовпевненість, набута в сім'ї. Сергій був єдиною дитиною, і мати вважала його найздібнішим і найрозумішим. Хлопчик повірив у це і старанність вияв­ляв все менше та менше. Я намагалася пояснити батькам їхню помилку, але почула у відповідь: "Ви не любите Сер-гія, прискіпуєтесь, знижуєте йому оцінки..."

Одного разу, після того як хлопчик одержав за чергову контрольну роботу "З", він звинуватив мене в несправедли­вості, а наступного дня до класу прямо під час уроків увір­валася мама. Почалися дорікання, звинувачення. Взявши контрольну роботу товариша її сина Гриші, вона почала доводити, що Сергійко розв'язує задачі і пише краще, що він завжди допомагає товаришам. Ті отримують "5", а він "З" і "4". Я на хвилинку розгубилася. Притих клас. Рішен­ня прийшло неждано: "Діти! Заховайте зошити з малюван­ня і приготуйтесь до математики. Гришо і Сергію, йдіть до

дошки, розділіть дошку навпіл". Я дала матері задачник, пояснила, які розділи ми пройшли і попросила її вибрати і дати дітям задачі. Клас мовчки розв'язував їх, а я сиділа за останньою партою і не втручалася у хід роботи. Як і треба було чекати, Гриша легко і швидко упорався із зада­чею, а Сергій заплутався.

"Тепер давайте займемося мовою", — сказала я. І знову мама вибрала для дітей завдання. І знову Сергій зміг вико­нати його у кращому разі задовільно. Я хотіла продемонст­рувати матері (а одночасно і Сергію навички в читанні, але вона відмовилася, пішла з класу.

Сергію я не сказала ні слова*.

1. Як ви оцінюєте дії вчительки у стосунках з маті­р'ю Сергія?

2. Чи варто залучати учнів до подолання конфліктів з батьками?

3. Змоделюйте свій варіант можливих дій у подібній си­туації.

Ситуація 2

Після "Книги для батьків" ходили батьки-невдахи. Чого до мене піде батько, у якого хороші діти? Приходять батько і мати:

— Ми обоє громадські діячі, я — інженер, вона — педа­гог, і у нас був хороший син, а тепер нічого з ним зробити не можемо. І матір лає, і з дому тікає, і речі пропадають. Що нам робити? І виховуємо його добре, і кімната у нього окрема, іграшок було скільки хочеш, і одягали, і взували, і всякі розваги пропонували. А тепер (йому 15 років): хо­чеш у кіно, театр — іди, хочеш велосипед — ось велосипед. Подивіться на нас: нормальні люди, ніякої поганої спадко­вості бути не може. Чому такий син?

— Ви після дитини постіль прибираєте? — питаю у ма­тері. — Завжди?

— Завжди.

— Ні разу не спало вам на думку запропонувати йому самому прибирати постіль?

Пробую батькові ставити запитання:

— А ви черевики вашому синові чистите?

— Чищу. І я кажу:

— До побачення, і більше не ходіть — ні до кого. Сядьте на бульварі, на якусь тиху лавочку, пригадайте, що ви роби­ли з сином, і спитайте, хто винен, що син вийшов такий, і ви знайдете відповідь і шляхи виправлення вашого сина*.

1. Проаналізуйте ширше причини поганого вихованням сина у цій сім'ї.

2. Складіть орієнтовну програму діяльності батьків, щоб виправити становище з виховання сина.

Ситуація З

У сім'ї, яку мені доводилось спостерігати, ріс хлопчик. Я знаю його від півтора року. Ріс хороший хлопчик, батьки були хороші. Батько був артистом. Мати була домогоспо­даркою.

Батько помирає, хлопчикові дванадцять років. Він за­лишається деякий час таким самим хорошим. Сестра — дуже гарна дівчинка; коли вона була маленькою дівчин­кою, брат її дуже жалів. Тепер він не жаліє ні матері, ні сестри.

Чому так вийшло, що після смерті батька з хорошого хлопчика відразу вийшов грубий, зухвалий шістнадцяти­річний хлопець. Адже мати любила дітей і віддавала їм останнє, вона і тепер сама не з'їсть, а сина нагодує**.

1. Проаналізуйте, причини такої негативної поведін­ки сина.

2. Що б ви порадили молодим людям, щоб запобігти подібним помилкам?

Ситуація 4

У приймальній біля кабінету лікаря сиділа мама з хлоп­чиком чотирьох років. Він стояв на колінах на стільці, дивився у вікно і без зупинку щось запитував маму.

— Чому у цієї машини червоний хрест? Чому хворих возять? А це яка машина?

— Хлопчик все запитував і запитував маму, а вона йому залюбки відповідала.

— Як тебе звати хлопчику? — запитав його хтось із відвідувачів. Хлопчик озирнувся, але нічого не відповів і продовжував дивитися у вікно.

— Ти чому ж не відповів? Адже тебе запитали! — сер­йозно сказала йому мама, але хлопчик мовчав.

Через деякий час він жваво запитав:

— А це теж пожежна машина?

Мама не відповідала. Він ще й ще раз повторив своє запитання, але відповіді не отримав.

— Чому ти не відповідаєш, мамо?

— Тобі не подобається? А чому ж ти не відповів тьоті? Ти її образив.

Жінка, яка запитувала хлопчика, пішла до кабінету, а мати з сином про щось тихо розмовляли. Коли жінка ви­йшла з кабінету, хлопчик зістрибнув зі стільця і, підбігши до неї, сказав:

— Мене звати Сергійко.

— А мене, — відповіла йому жінка, — Ольга Софіїна. Ось ми з тобою і познайомились!

У роздягальні мама сказала:

— Приємно, коли з тобою розмовляють?

— Так.

— Ось і ти будь привітним і завжди відповідай на запи­тання.

1. Проаналізуйте цю ситуацію з позиції доцільності дій матері. Чи варто звертати увагу на такі дрібниці у вихованні дітей?

2. Який метод (і прийом) використала мама у вихованні сина?

Ситуація 5

Мама та її п'ятирічний син Дмитрик відпочивають у будинку відпочинку, який розміщений на березі Чорного моря. Навколо пісок, спекотно. Біля їдальні зеленим оази­сом виділяється дбайливо доглянутий газон. Відпочива­ючі, більшість з дітьми, прямують до їдальні на обід. Дехто намагається йти навпрямки через газон. Уже навіть по­мітна стежина. Дмитрик також чимчикує через газон. Мама намагається зупинити його:

— Дмитрику, не можна ходити по газону. Бачиш яка краса?

— А тьоті он ходять. Уже й стежечку протоптали.

— Синочку, знаєш скільки треба докласти зусиль, аби у таку спеку на піску виростити таку травичку? То некуль­турні люди не зважають на це... Та Дмитрик уже пройшов краєм клумби. Мама взяла його за руку і про щось тихень­ко говорила із сином. Після обіду усі пішли відпочивати, а мама повернулася з Дмитриком зі спального корпусу. Дмитрик тримав у руці маленьку лопатку і грабельки.

— Ось тепер, Дмитрику, ми скопаємо трішки цю сте­жечку і поставимо сигнал, щоб некультурні тьоті і дяді, хлопчики і дівчатка не топтали красу. Хлопчик наполег­ливо долубав лопаткою уже дещо втоптану стежину, а мама грабельками і навіть руками розбивала грудочки. Поряд проходили відпочиваючі, звертали увагу на працю хлопчи­ка і не могли втриматись від зауважень:

— От хороший хлопчик! Молодець!

Лише одна тітонька, що йшла зі своїм онуком, кинула:

— Хіба можна примушувати таку малу дитину копати стежки? Тут є двірник — хай копає.

Після закінчення роботи мама пішла до спального кор­пусу, принесла звідти декілька кілочків, мотузку, червоні стрічки. Разом із сином застромила кілочки, прив'язала мотузку напроти колишньої стежки, прикріпила на них червоні стрічечки.

1. Чи правильно діяла мама, що позбавила сина денного відпочинку і змусила його працювати на "нічиїй" клумбі?

2. Який метод виховання використала мама в цій си­туації?

3. На формування яких якостей у Дмитрика спрямо­вані дії матері?

Ситуація 6

Мама веде за руку шестирічну доньку: вродлива, гарно одягнена, на голові красивий бант, в очах — променисті бісики. Раптом дівчинка побачила в кіоску банани й апель­сини. Рішуче смика маму за спідницю:

— Мамо, мамо, купи банана ! І апельсина!

— Оксано, не треба тобі ні банана, ні апельсина. Ти вже мала алергію. Та й грошей не маємо...

— Хочу банана! Хочу банана! Хочу! — уже кричить Ок­сана і наполегливо тягне маму до кіоску.

— Не куплю! — рішуче відповідає мама і відтягує донь­ку від кіоску. Оксана починає голосно плакати, вириватися з маминих рук, падає на землю, соває ніжками і ще голос­ніше кричить. Перехожі звертають увагу на цю картину, проходять далі...

1. У чому причина вередування дітей?

2. Що б ви порадили мамі в цій ситуації?

3. Чи можна подолати вередування? Як?

Ситуація 7

П'ятикласник Андрій Г. був непосидючий хлопець, ча­сто виявляв невеликі порушення дисципліни, заважав то­варишам на уроках, часто вдавався до бійки під час ігор на шкільному подвір'ї.

Класний керівник повідомляла про витівки Андрія його батьків, роблячи записи в щоденнику або окремими запи­сками. Іноді телефонувала батькові на роботу. Неодноразо­во запрошувала батька до школи для детальної розмови про поведінку сина.

Йшов час. У поведінці Андрія проглядалися певні по­зитивні зміни.

Класний керівник час від часу давала учневі цікаві до­ручення, з якими він справлявся добре. Почав допомагати товаришам. Його навіть похвалили на загальношкільній лінійці за активну участь у конкурсі всезнайок.

Потрібно було закріпити позитивні якості, що формува­лися у поведінці школяра. Учителька написала коротеньку записку батькові Андрія: "Шановний Сергію Петровичу!

Прошу Вас у зручний для Вас час прийти до школи. Класний керівник". Андрій особисто віддав записку татові. Наступного дня хлопчина прийшов до школи засмучений. Усі дивувалися його мовчанці. Учень неприязно поглядав на вчительку.

Батько чомусь не приходив на зустріч із класним ке­рівником. І лише на третій день зателефонував учительці і сказав: "Вибачте, що я не зміг прийти до школи: були склад­нощі на роботі. Але Ви не турбуйтесь: я Андрія вже відлуп­цював, провчив його як слід. На деякий період вистачить"...

1. Чим викликані такі дії батька?

2. Яку помилку допустила класний керівник у спілку­ванні з батьками Андрія?

3. Що ви порадите класному керівникові, аби грамотно вийти з цієї ситуації?

4. Яких треба дотримуватися правил учителям-вихо-вателям у листуванні з батьками?

Ситуація 8

Дев'ятирічний Сашко живе з матір'ю. Тато два роки тому залишив сім'ю.

Живе окремо. Мама категорично не дозволяє синові зу­стрічатися з татом, приймати від нього будь-які подарун­ки. Також не дозволяє колишньому чоловікові бувати у них вдома. Батько намагається зустрічатися з сином за межа­ми його рідної оселі, дарує йому цукерки, іграшки.

1. Оцініть поведінку матері і батька Сашка.

2. Як можна вплинути на вирішення конфлікту між батьком і матір'ю?

3. Чи варто педагогам втручатися у такі справи?

Ситуація 9

Віктор Т. з великим інтересом вчився у школі. Любив фізику, відвідував радіогурток при станції юних техніків. 9-й клас закінчив з відмінними оцінками і вирішив про­довжити навчання у політехнікумі зв'язку. Батьки будь-що наполягали на тому, щоб Віктор продовжував навчання в 10—11-му класах.

Але син чинив опір, стояв на своєму. Назрівав конфлікт. Батьки навіть звернулися до класного керівника С.Д., щоб він розрадив сина вступити до політехнікуму:

1. Якими факторами викликано прагнення Віктора навчатися в технікумі?

2. Що ви порадите батькам, щоб "загладити" конфлікт?

Ситуація 10

Раніше ранок в сім'ї Старинових починався з покрику­вань:

"Альошо, швидше одягайся! Альошо, скоріше!". А хлоп­чик, ніби навмисне, зволікав. Альоша звечора, роздягаючись, розкидав свої речі. Тому зранку шукав то шапку, то рука­виці, то шарф, то пояс. У метушні зборів мати сама почина­ла одягати Альошу, нервувала, сварила сина.

Нарешті син одягнений. Тепер черга за мамою. Хлоп­чик нудотно чекає у напівтемному передпокої, починає пла­кати. Обоє незадоволені і в такому настрої виходять з дому.

Одного вечора мама запропонувала Альоші розпочати із завтрашнього дня змагання: хто з них швидше одягнеться. Батько таємно покликав до себе сина, і вони пошепки пора­дилися про щось. Роздягаючись перед сном, Альоша розмі­стив свої речі зручно, аби завтра швиденько одягтися. Коли хлопчик уже лежав у ліжку, батько розповів, як він, моло­дий солдат, тільки-но призваний в армію, вчився швидко одягатися, які траплялися з ним та його товаришами ку­медні історії під час навчальних тривог. Ранкові збори уяв­лялися хлопчикові у новому світлі. Наступного дня, не встиг­ла мама приготувати сніданок, як Альоша був одягнений і вмитий; тільки прибрали посуд, а Альоша у валянках, в шапці і шубі. Залишилося лише застібнути йому гаплик

під підборіддям та підв'язати шарф. Мама випровадила сина з лопаткою у двір і невдовзі вийшла сама. Результатами були задоволені обоє і в доброму настрої пішли в дитячий садок*.

Які методи і прийоми виховання використали батьки в цій ситуації?

Ситуація 11

Зіна вчиться уже у 2-му класі. Мама хоче, щоб Зіна була у неї помічницею. Вона сказала:

— Зіно, щодня будеш хату підмітати та сміття на смітник викидати.

Стала Зіна щодня хату підмітати, але не захотілося сміття викидати, бо смітник далеко. Подивилася Зіна на смітник, обгороджений низьким тином, та й вирішила: можна під шафу підмести. Підмете Зіна в хаті, а сміття під шафу. Шафа біля її ліжка стоїть. Прийшла раз Зіна зі школи, бачить: сидять тато й мама. А там, де стояла шафа, лежить купа сміття.

Опустила Зіна голову, почервоніла.

Приніс батько з двору парканчик і ставить його біля сміття.

— Що ви робите, тату? — запитує Зіна.

— Та смітник треба загородить. Тепер смітник буде у нас в хаті.

Ставить тато паркан, ліжко загороджує разом зі смітни­ком. Заплакала Зіна і просить:

— Ой таточку, я винесу сміття ! Не хочу, щоб у хаті був смітник**.

1. Чи варто дітей у такому віці залучать до праці в хатньому господарстві?

2. Наскільки доречні дії батьків Зіни?

3. Які методи (прийоми) використали батьки у вихо­ванні доньки?

Ситуація 12

Вхідні двері грюкнули. Артюша здогадався, що дивний дядько, який про щось шептався з татом, пішов. Образ дяді, якого хлопчик бачив побіжно, все ж справив на нього гнітю­че враження. Ще не старий, з вицвілими очима, з блідим обличчям, немов позбавленим життя, він був схожий на героїв ночліжок, про яких Артем читав у Горького і Гіля-ровського. І хоча в сімейних традиціях було не прийнято вмішуватися у татові справи, якщо він сам не розповідав про них, Артем не стримався і запитав:

— Тату, хто цей дивний дядя? Твій знайомий?

— Це мій шкільний товариш.

— Він що — алкоголік?

— Та ні, він не алкоголік.

— Тоді він злиденний і хворий?

— Напевно, злиденний, особливо духовно. І, певне, хво­рий. На іподромі робить ставки.

— Як це?

А так. На іподромі змагаються коні. На кожну з них можна купити лотерейний квиток. Разом із конем вигра­ють і ті, хто на неї поставив.

— Твій шкільний товариш весь час програє?

— Так, у нього смуга невезіння. Були періоди, коли він вигравав і був дуже багатий. Але гроші не є великою цінністю. Вони лише засіб для гри.

— А він не може зупинитись?

— У цьому і полягає його хвороба.

— Отже, він зараз програвся і прийшов просить гроші?

— Так.

— І ти дав?

— Ні.

— Тобі його не шкода?

— Не в цьому справа. Коли б йому треба було купити хліба або сорочку, я б дав. А для гри у мене грошей немає. Ти ж знаєш, що наші гроші — трудові. Вони необхідні для життя, а не для гри.

— Як йому лікуватися?

— У першу чергу йому треба самому брати себе в руки, воля потрібна. Без цього він не зможе повернутися до нор­мального життя. Адже він інженер і дуже талановитий.

— Значить, кожен повинен ще з дитинства у собі волю виховувати? — зробив узагальнення Артюша.

— Абсолютно необхідно, — відповів тато*.

1. У чому сенс такого діалогу тата з сином?

2. Чи не краще було б татові дати гроші знайомому дяді, аби показати синові приклад чуйності?

3. Які методи використав батько, впливаючи на сина?

Ситуація 13

Ріс у матері син. Хороший ріс син, добрий. її радість і надія. У нього була розумна і добра вчителька. Вона вчила його читати, писати і... любити маму. І бути уважним до неї.

— Мамо, я вимию підлогу!

— Мамо, я допоможу тобі прати!

Син пропонував свою допомогу щедро і довірливо.

— Що ти! Не чоловіча це справа возитися з ганчірками. Ти краще піди погуляй, я миттю справлюсь сама!

Мати говорила і робила так з добрих намірів: хай син дов­ше побуде на свіжому повітрі. Або почитає розумну книгу.

Так бувало завжди: син приходив у чисто прибрану кімнату і до смачного обіду — рожевощокий і розумний хлопчик.

І стало нормою: все краще — синові, все гірше — матері. І як будь-яка норма, такий стан речей став непорушний.

І син уже не пропонував: "Мамо, давай разом будемо прати!" Він тільки незадоволено морщився, коли комір со­рочки здавався йому не досить білим. А руки матері зроби­лись уже слабкими: адже стільки праці вони встигли пере­робити за 50 років!

Син виріс. Він приходив з роботи, мився, чистився (до охайності мама його привчила!), з апетитом з'їдав пригото­ваний обід, вихваляючи між іншим маму: "Молодчина, ти сьогодні постаралась!" Сідав перед телевізором. Палив цигарки, читав. І засинав, траплялось, прямо у кріслі.

Багато разів у відповідь на прохання звернене до сина, допомогти по господарству мати чула:

— Не чоловіча це справа — возитися з ганчірками*.

1. Яку помилку допустила мама у вихованні сина?

2. Як мають діяти батьки у підготовці своїх дітей до відповідального сімейного життя?

3. Чи слід різні види праці в сімейному господарстві ділити на "чоловічу" і "жіночу"?

Ситуація 14

Мама учня звернулась до педагога за порадою: "Мій 13-літній син — непоганий хлопчик: він задовільно вчить­ся, скромний, не здатний до шкоди. Як й інші діти, буває пестливим, іноді й схильний до грубощів. Буває, що й сама я припускаюся помилок, виявляю роздратованість через дрібниці.

Якось у нас трапився справді серйозний випадок. Зі школи я отримала записку від класного керівника, в якій мене запитували, чому син не був на заняттях у середу і четвер. Вражена цим повідомленням, я зажадала від сина пояснень. Але він дещо зніяковіло сказав мені неправду. Я так розгнівалась, що, не стримавшись, добре таки відлуп­цювала його. Раніше я ніколи так не карала його. Розхви­льована, я поділилась із сусідкою своєю тривогою.

Але вона сказала:

— Цих хлопчаків без пояса не виховаєш. Ти з ними по доброму, а вони ладні на голову сісти. За одного битого двох небитих дають.

Чи так це? Коли я у гніві карала сина, мені здавалось, що я роблю правильно, а тепер мене мучать сумніви. І син замкнувся в собі, між нами зникла близькість. Це більш за все хвилює мене. Як мені бути далі?"

1. Оцініть дії матері щодо до сина?

2. Чи варто матері дослухатися до думки сусідки?

3. Що ви порадили б цій мамі? Чим би допомогли в її сумнівах і переживаннях?

Ситуація 15

Мама просить педагогічної поради: "Нещодавно мого сина побив хлопчик з нашого двору. Син прибіг заплака­ний із розбитою губою. Я пішла до матері кривдника, наго­ворила їй багато неприємних слів, вона теж не залишилась у боргу. Та ще й додала: "Хай ваш Сергій не лізе до мого Дмитрика. А полізе, то я скажу йому: "Дай йому ще". Або й сама намну вуха вашому Сергієві". Посварилися ми доб­ряче. Прийшла додому, розповіла сусідові, а він заспокоює мене: "Хлопчаки завжди задирикуваті. І я таким був. Поб'ються — і помиряться. Не звертайте уваги". Та як же можна? У дитини губа розбита — і не звертати уваги?!

Я рішуче заборонила своєму Сергієві навіть підходити до того Дмитра. Краще подалі від таких хлопчаків.

Що ж нам, батькам, робити в таких випадках?".

1. Чи й справді забіякуватість властива для хлопців-підлітків?

2. Дайте оцінку діям обох матерів?

3. Який смисл закладено в народній мудрості: "За од­ного битого двох небитих дають"?

4. Як варто було діяти матері Сергія?

Ситуація 16

Пригадується розмова з одним інженером. Батька тур­бувало те, що у сина-підлітка помітно знизились оцінки, він став замкнутим, грубим, зв'язався з якоюсь підозрілою компанією.

Ми розговорились.

— Скажіть, що читає ваш син? Батько невизначено потиснув плечима:

— Я якось не слідкував... У школі їм, напевне, кажуть, що треба читати.

— Прогулюєтесь ви з сином у години відпочинку?

— Та що він, малюк? — заперечив інженер. — По-моєму він достатньо дорослий, щоб самостійно гуляти.

— То, можливо, ви з ним в театр, на концерти ходили коли-небудь?

— Я лише з дружиною ходжу, — відповів інженер. — Та ви не думайте, я ніколи не відмовляю синові в грошах у кіно, театр чи ще на які-небудь розваги.

— Зрозумійте, справа не в грошах. Ви шкодуєте синові головного: вашого душевного тепла, уваги.

Батько захвилювався:

— Дозвольте, адже ми турбуємось про хлопчика! Одя­гаємо, годуємо його, забезпечуємо усім необхідним. Я зав­жди запитую його про оцінки, підписую щоденник, дружи­на ходить на батьківські збори. Хіба він забутий усіма?

1. Розгляньте цю ситуацію з позиції батьківського ав­торитету.

2. Які помилки допускають батьки у вихованні сина?

Ситуація 17

Дві мами-сусідки, діти яких одночасно пішли навчатись у перший клас, засперечались щодо свята — дня народжен­ня Олега. Мама Олега завчасно готувалася до цього дня: закуповувала продукти, завчасно запрошувала гостей, та ще й таких, які принесуть у подарунок Олегові хороші речі. Свято розпочиналося у суботу (завжди його переносили на цей день), аби ще й в неділю погуляти.

Мама Іри, сусідки, завчасно сказала, що вона з чолові­ком не прийдуть, бо самі таких свят не організовують, та й дорогого подарунка зараз не можуть купити Олегові. На цьому ґрунті й посварилися...

Як ви ставитись до таких сімейних "свят"?

1. День народження дитини — важлива подія в житті сім'ї. І не варто соромитися відзначати його широко із запрошенням кумів, добрих знайомих. Треба підносити культ дитини в сім'ї.

2. Якщо є гроші, то чому б з близькими знайомими не посидіти за столом. Та й подарунки принесуть — радість дитині.

3. День народження дитини в сім'ї — це справді свято, але воно має носить сімейний характер, вирізнятися скром­ністю і не сприяти формуванню у дитини егоцентризму.

4. Правильної відповіді немає.

Ситуація 18

Трирічний Юрашко любив, коли тато або мама, та й знайо­мі дарували йому іграшки: кубики, автомобільчики та інші механічні прилади. Та вже у 4 роки робив замовлення: пістолети, автомати, гвинтівки і т. д. І коли на новий рік до них приїхали в гості дідусь і бабуся, привезли альбом для розмалювання, конструктор будівельника, — онук розсер­дився: "Я бачив у магазині такий автомат, що вогнем стріляє. Хочу автомат!"

— Ви що, — звернувся дідусь до сина і невістки, — го­туєте Ігоря до війни чи поповнення зграї бандитів?

— Він ще дитина, хай грається, — намагалися захисти­тись батьки Ігоря.

Приєднайтеся до розмови, висловіть свою думку щодо цього явища. Проаналізуйте пропоновані альтернативні відповіді.

1. Гра — важливий вид діяльності дітей певного віку. Вона має відображати об'єктивну дійсність. Тому гра дітей моделями військової техніки — закономірний процес.

2. Усі дитячі іграшки мають відображати в мініатюрі нашу дійсність. Адже маленькі хлопчики сьогодні — це вої­ни, захисники Вітчизни в майбутньому. Тому гра автома­тами, ракетними установками — своєрідна адаптація до реального життя.

3. Наповнення іграшкового світу дітей моделями військової зброї — це страшне відлуння авторитарної мілітаристської системи. У демократичному гуманному суспільстві варто було б взагалі не випускати іграшок, які імітують руйнівні дії. Потрібні передусім іграшки, які орієнтували б дітей на гуманістичну діяльність, на тво­рення краси буття.

4. Правильної відповіді немає.

Ситуація 19

На сторінках однієї молодіжної газети розгорнулась дис­кусія навколо проблеми сексуального виховання. У неї вклю­чилися педагоги і батьки. Висловлювали різні думки. Одні були схильні до того, що не варто активізовувати навколо

цього думок батьків, педагогів, молоді. Адже це природний процес і він розв'язується спокійно без галасу... "Наші предки народжували дітей, виховували їх без всяких там теорій". Другі відстоювали позицію, що це питання носить лише фізіо­логічний характер. У сім'ї треба підготувати юнака чи дівчи­ну до розуміння процесу зародження та народження дити­ни. А ще навчити користуватися контрацептивними засоба­ми. Ще інші наполягали на тому, що сексуальне вихован­ня — морально-фізіологічна проблема. Передусім батьки мо­жуть виховати у дитини високі морально-духовні цінності (любов до батька і матері, моральну відповідальність за себе і за близьку до тебе людину, за майбутню сім'ю, здоров'я дітей та інше), розкрити глибину щастя продовження свого роду, забезпечити генетичну і фізіологічну культуру взає­мин чоловіка та жінки.

Були й такі батьки, що з раннього віку на практиці по­казували техніку зародження і народження дітей. "У нас трирічна донька і п'ятирічний син. Ми досить відповідаль­но ставимось до їх статевого виховання. Відповідаємо, де і як беруться діти. І навіть запросили їх у ліжко, коли ми з дружиною кохалися, показували, як це робиться..."

Включіться у дискусію і висловіть свою думку щодо проблем сексуального виховання в рамках сім'ї.

Ситуація 20

■

Учителька української мови Н.Д. запропонувала своїм п'ятикласникам написати твір про своїх батьків (які вони, якими їх бачать діти). Усі працювали старанно. Більшість учнів присвятила свій твір мамам. Лише шестеро дітей з двадцяти п'яти писали про своїх батьків. Особливо виді­лявся твір Дениса "Мій тато". У ньому він розповідав, що його тато красивий, сильний, розумний. Коли він служив на кораблі, виявив хоробрість: їхній корабель потрапив у шторм, тато був рульовим і завдяки своїй сміливості вря­тував корабель і своїх товаришів. Командування нагороди­ло його цінним подарунком...

Коли Н.Д. ознайомила з творами класного керівника Лідію Михайлівну, вона зачарувалася думками своїх вихо-

ванців. А коли прочитала твір Дениса, сказала: "У цій сім'ї погані справи. Справді, батько служив у морському флоті, від командира корабля справді приходив лист-подяка на ім'я батьків і в школу... Але зараз щось негаразд: почав пиячити, б'є матір, свариться зі своїми батьками. Та й Де­нис почав гірше вчитися".

Усе це наштовхнуло класного керівника на думку про­вести батьківські збори, ознайомити батьків з дитячими творами.

На збори прийшли майже всі батьки. Учителька один за одним перечитує короткі, але такі душевні твори учнів. Батьки уважно слухають. Матері уже зовсім розчулились, дехто нишком витирає сльози: як вміють діти відчувати добро, як ніжно відгукуються про батьків. Ось прочитали твір Андрійка. Це сусід Дениса. Вони й на зборах сидять разом. Як тепло сказав Андрійко про свого тата, пригадав навіть, коли ходили на рибалку, попали під дощ і тато своїм тілом накрив Андрійка, аби той не змок. Батько Андрія спочатку аж зашарівся, а потім непомітно випростався, гор­довито підняв голову.

Батько Дениса ще нижче нахилив голову, хотів навіть вийти з класу. Та почув ім'я і прізвище свого сина. Зупи­нився, присів. А далі слова про нього самого: красивого, сильного, енергійного, хороброго моряка, якому подарували годинника, який ще й досі йде справно. Особливо виразно лунає голос учительки, коли вона читає останні речення тво­ру: "Мій тато сильний, добрий. Я хотів би назвати його своїм другом. Я в усьому хочу бути схожим на нього".

1. Проаналізуйте цю ситуацію з погляду місця і ролі батьківського авторитету у сімейному вихованні.

2. Чи варто пропонувати дітям писати твори на такі теми і читати їх у присутності усіх батьків?

3. Як такі твори можуть вплинути на стосунки у сім'ї (зокрема на Денисового батька)?