- •1. Творчість о.П. Довженка та його внесок у розвиток українського і світового кіномистецтва
- •2. Кінозірки українського кіномистецтва дозвукового періоду.
- •3. Творчість і.А. Савченка та стилістика акторських образів у його фільмах.
- •4. Акторські образи фільму л. Лукова «Велике життя»
- •5. Фільм м. Донського «Райдуга» та особливості екранного образу героїні, створеного н. Ужвій
- •6. Романтико-героїчний акторський кінематограф в. Брауна, б. Барнета, в. Івченка. Фільми «Надзвичайна подія», «Іванна», «Подвиг розвідника».
- •7. Український поетичний кінематограф, його стилістика та визначні представники
- •8. Фільм с. Параджанова «Тіні забутих предків». Значення його естетики для подальшого розвитку українського кіно.
- •9. Акторська і режисерська творчість Івана Миколайчука та її значення для формування українського поетичного кіно
- •10. Фільми л. Бикова та особливості його акторської школи
- •11. Фільм в. Іванова «За двома зайцями» і традиції класичної української акторської творчості
- •12. Броніслав Брондуков – український Чаплін. Трагедія маленької людини у фільмі л. Осики «Камінний хрест»
- •13. Акторські образи сучасників у фільмах м. Хуцієва «Весна на Зарічній вулиці» та «Два Федори»
- •14. Творчість к. Муратової та особливості гри створених нею акторських ансамблів
- •15. Поетичний кінематограф ю. Іллєнка та його органічний зв´язок з народною творчістю (фільми «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою»)
3. Творчість і.А. Савченка та стилістика акторських образів у його фільмах.
Ігор Андрійович Савченко (1906 – 1950) – визначний український кінорежисер, автор фільмів, у яких яскраво і виразно були показані численні глибоко народні характери українців – простих селян і казаків, козацької старшини, демократичної інтелігенції. І. Савченко сам був гострохарактерний актор, знімався в кіно, чимало працював у театрах робітничої молоді, а тому напрочуд точно вмів і підібрати акторів, і створити їх правдивий пластичний образ, і допомогти глибоко зрозуміти свою роль.
Ці режисерські якості найповніше проявились у наступному фільмі І. Савченка за сценарієм драматурга О. Є. Корнійчука «Богдан Хмельницький» (Київська кіностудія, 1941). Один з кращих історичних фільмів світового кіно, «Богдан Хмельницький» вирізняється не тільки переконливою достовірністю у показі епохи Визвольної війни 1648 – 1654 років, але перш за все – яскравою і переконливою достовірності екранних образів.
Стилістика акторської гри у фільмах І. Савченка завжди поєднувала психологічну глибину, побутову правду із загостреним пластичним малюнком ролі, з романтичною емоційною яскравістю.
Саме такими були Богдан у виконанні Миколи Мордвінова, писар Лизогуб – Віталій Поліцеймако, дьяк Гаврило – Михайло Жаров, Козак Довбня – Борис Андрєєв, гетьман Потоцький – Дмитро Мілютенко та багато інших епізодичних персонажів картини.
Характери героїв розкриваються у численних яскравих деталях поведінки, своєрідності зовнішності, яка поєднує особисті якості акторів і ретельно створений за допомогою гриму й костюмів зримий образ відповідного характера.
М. Мордвінов у ролі Богдана вражає своєю рішучістю, рисами справжнього воєначальника; Довня Б. Андреєва постає своєрідним символом стихійної народної сили – незламної й нескореної; дьяк Гаврило – ще одна іпостась народного характеру – сповнений щирим народним гумором хитрун, готовий у рішучу хвилину віддати життя за народну волю; Лизогуб у виконанні В. Поліцеймако – неначе уособлення підступності й лицемірства, але водночас – типовий представник хиткої козацької старшини. Блискучий, ефектний і правдивий образ створив Д. Мілютенко, протиставивши генію Богдана не менш твердий, але приречений на поразку тип військового аристократа.
Персонажі різних сюжетних рівней не затіняють один одного, а ефектно доповнюють, розкриваючи різноманітні грані національного характеру українців часів формування української нації.
Дещо стриманішими, однак не менш психологічно наповненими і правдивими були персонажі останнього фільма режисера – «Тарас Шевченко» (Київська кіностудія, 1951).
Тарас Шевченко у виконанні зовсім молодого Сергія Бондарчука постає людиною нестримної волі, постійної зосередженості на своїй життєвій меті. Його емоційні страждання, туга за батьківщиною тільки підкреслюють виразні, динамічні епізоди, у яких Тарас постає дієвим, романтичним, волелюбним мислителем.
Фільми І.А. Савченка та особливості екранних образів створених ним фільмів виразно репрезентують романтичну течію в українському кінематографі, поетичну і урочисту в чомусь екранну кіно мову, яка походить від народної думи, від української пісні.
