20. Схід і Захід як регіональні типи культури, їх відмінності.

Розподіл культур на східні та західні фіксує не тільки їх територіальне розташування, а й характеристику методів і способівпізнання світу, ціннісних орієнтацій, основних світоглядних установок, суспільно-економічних і політичних структур. У сучасній культурології під "Заходом" мається на увазі європейська, американська та австралійська культура, під "Сходом" - культура країн Центральної, Південно-Східної Азії, Близького Сходу, Північної Африки. Захід різноманітний, Схід ще більш строкатий, тим не менш у цих двох "протилежних" типів культури можна виділити властиві їм риси, відмінні риси. Назвемо головні з них.  1. Західні та східні культури розрізняються динамікою розвитку. Для соціодинаміки західної культури характерніволнообразность, ривки, нерівномірність. Процес переходу до нового протікає як ломка застарілих ціннісних систем, суспільно-економічних і політичних структур. Східні цивілізації до XIX століття залишалися замкнутими, локальними, традиційними, змінювалися повільно, еволюційно. Наприклад, основні риси китайської цивілізації оформилися в III ст. до н.е. - III ст. н.е. (Епоха Хань) і по суті своїй не змінювалися до XIX ст. Сьогодні східні культури модернізуються під впливом західного досвіду. На Сході нове не відкидає і не руйнує старе, традиційне, а органічно вписується в нього.  2. Західна традиція підкреслює активне ставлення людини до зовнішнього світу. Діяльність людини розуміється як спрямована назовні, на перетворення предметів. Тому для західної культури характерний прискорений прогрес техніки і технології, швидка зміна предметного світу. Східна культура більш орієнтована на саму людину, його духовне вдосконалення. А ставлення до зовнішнього світу досить пасивне. На відміну від західної східна культура скоріш воліє доктрину "недіяння" у зовнішньому світі, відхід у себе. У рамках східної традиції виникає ідея про пошук нірвани як справжнього сенсу буття, яка передбачає відчуженість від зовнішнього світу, відсутність пристрасті, жаги до життя. Отже, якщо західна стратегія розвитку - зміна середовища проживання, східна стратегія - зміна самої людини.  3. У межах західної та східної культур різних було ставлення до природи. У рамках західної традиції сформувалося утилітарного, прагматичного, споживацьке ставлення до природи. "Природа - майстерня, і людина в ній працівник". На Сході ставлення до природи було більш споглядальним, трепетним і як показала історична практика - більш мудрим. Вважалося, що чоло-століття має максимально скоординувати свою поведінку з законами природи, космосу. Він не повинен втручатися у природні процеси, а повинен адаптуватися до них, прислухатися, вгадувати ритми природи, жити в гармонії з нею. Східне мистецтво також відрізняла близькість до природи. На Сході - в Китаї і Японії - уперше з'явилася пейзажний живопис, садово-паркове мистецтво, ікебана - мистецтво аранжування квітів, складання букетів. Якщо європейська культура залишила нам у спадок статуї микеланджеловским "Давида" і "Мислителя" Родена, то китайська культура залишила нам у спадок туманні краєвиди з маленькою фігуркою людини, що загубилася серед величезного царства природи (сунские пейзажі).  4. Західна та східна культура розрізняються розумінням людини та її ставленням до суспільства, державі. У європейській культурі сформувалося розуміння людини як автономної, незалежної особистості, наділеною природними правами (даними від народження), які має гарантувати держава. Ці ідеї формувалися ще в античній культурі, але остаточно оформилися в епохи Відродження і Просвітництва. Саме поняття про права і свободи людини, правовій державі виникає в рамках західної традиції.Демократія як форма держави з'являється вперше в античній Греції, потім знову відроджується в Європі в епоху буржуазних революцій. На відміну від Заходу на Сході завжди підкреслювалася важливість інтересів не окремої особистості, а сім'ї, громади,касти, клану, держави, виховувалося схиляння перед владою. Для східних товариств характерні значна роль держави і колективістські традиції. Як приклад наведемо конфуціанство - державну ідеологію і релігію Китаю. Конфуціанство робить упор на поняттях боргу, шанування, поваги старших, загального блага, колективної відповідальності. Відносини в державі повинні будуватися як у великій родині, тобто піддані повинні підкорятися своєму государю. Государ - батько народу. Сенс життяповинен полягати в гармонійному злиття з природою, життя у великій і дружній сім'ї, спілкуванні, осягненні мудрості древніх, виконанні всіх ритуалів.  5. Західна та східна культура відрізняються ставленням до можливостей розуму. У західній культурі провідною, переважаючою була раціоналістична тенденція, віддавати пріоритет розуму, раціонального початку, абстрактного, логічного мислення. Вона проявлялася у всіх видах культури: науці, філософії, мистецтві. Наприклад в Європі в XVII ст. виникає новий напрям у мистецтві - класицизм, основою якого був раціоналізм Декарта. Класицизм - це мистецтво суворе, раціоналістичне, в ньому панує системність, упорядкованість, домірність. Існує сувора ієрархія жанрів мистецтва. Дух раціоналізму вноситься навіть в природу, виникають штучні, геометризовані парки (наприклад, Версальський, Петергофський). Схід же більше тяжіє до образного, асоціативного мислення, інтуїтивного пізнання. І цим пояснюється традиційне для Сходу увагу до медитації, самоаналізу, самонавіювання. Головними чинниками художньої творчості вважалися уяву, інтуїція, осяяння, просвітлення, вміння відчувати природу, бачити незвичайне в повсякденному; осягнення прихованої краси, яке вимагає зосередженого, неспішного споглядання. Вважалося, що художник повинен проникнути в об'єкт зображення до повного злиття з ним. І тоді твір мистецтва створюється без особливих зусиль, як би само собою, миттєво.  6. Неоднаковим було співвідношення різних видів культури на Заході і Сході. Важлива риса східної культури - це тісне переплетення філософських, наукових і релігійних ідей. Різні види культури (наука, філософія, релігія) існували тут неподільно. Східна культура виключає їх протиставлення. На Сході наука розглядалася насамперед як засіб вдосконалення людини. Вона довгий час не виділялася в самостійну галузь знань. Цікаво, що наукові твори (математичні, астрономічні) з'являлися як частини духовних повчань - сутр. На Заході різні види культури (наука, релігія, філософія) існували самостійно, окремо і більш конфліктно, ніж на Сході. Тут сформувалася сильна матеріалістична, раціоналістична традиція. Дослідники віддавали перевагу світу фізичних явищ, наука розглядалася насамперед як засіб технічного прогресу, розвитку виробництва.  Як складалися відносини між західною і східною культурою в минулі століття і якими вони є сьогодні? У відношенні до Сходу у європейській свідомості довгий час панувала ідея європоцентризму.  Європоцентризм - це світоглядна установка, згідно з якою Європа, властивий їй духовний уклад є центром світової культури і цивілізації, еталоном для всього іншого світу.  Все, що не відповідало цьому еталона, тобто способу життя і мислення європейської людини, вважалося варварством, дикістю. Прогрес мислився як проникнення європейської цивілізації в усі регіони світу. Хрестові походи, географічні відкриття, захоплення нововідкритих земель, колоніальні війни - все це прояви європоцентризму.  Розуміння Сходу, а також розчарування в західній цивілізації в XIX - XX ст. призводить до поступової відмови від європоцентризму. Такі течії європейської культури XIX - XX ст., Як романтизм, філософія життя, мистецтво авангардизму, молодіжна контркультура в тій чи іншій мірі увібрали в себе елементи східної культури. Більше того, вони навіть протиставляли східну культуру західної як справжню цінність.  У свою чергу, західна цивілізація в XX ст. зіткнулася з багатьма проблемами (світові війни, екологічна криза). І сьогодні вона вже не є еталоном розвитку, беззастережної цінністю для всього іншого світу. У той же час східні країни, перш за все країни тихоокеанського регіону, запозичивши у Заходу індустріальні технології та зберігши свої культурні традиції, перетворилися на лідерів світової цивілізації, науково-технічного прогресу.  Сьогодні затверджується новий погляд на культуру, який виходить з визнання множинності культур, їх якісного своєрідності та рівноправності, а це виключає будь-який культуроцентрізм (Європоцентризм або востокоцентризма). Багато представників західної культури приходять до усвідомлення того, що в моральному, духовному відношенні Східна культура не поступається західній. .