- •" Методика та технології соціальної роботи з людьми похилого віку"
- •Розділ і. Особливості людей похилого віку
- •1.1.Психологічні особливості життя літніх людей
- •1.2.Вікові та соціальні особливості людей похилого віку
- •Розділ іі. Правові засади соціальної роботи з людьми похилого віку
- •2.1. Правове забезпечення людей похилого віку
- •2.2. Правові засади норми соціальної політики з людьми похилого віку
- •Розділ ііі. Технології соціальної роботи з людьми похилого віку
- •3.1. Основні технології роботи з людьми похилого віку
- •3.2. Задачі і обов'язки соціального працівника в роботі з людьми похилого віку
- •3.3. Соціальна робота з людьми похилого віку
- •Висновок
- •Список використаної літератури
Розділ ііі. Технології соціальної роботи з людьми похилого віку
3.1. Основні технології роботи з людьми похилого віку
Головна мета соціальної роботи з літніми людьми може визначатися як допомагати здійсненню принципів Організації Об'єднаних Націй стосовно літніх людей, покликаних «принести життя в роки, додані до життя».
Принципи спрямовані на те, щоб за їхнього здійснення допомогти людям старшого віку вести повноцінне й плідне життя та забезпечити їх умовами, необхідними для підтримки або досягнення якості життя, яка б їх задовольняла. Вони впроваджують у життя початкові положення Загальної декларації прав людини (1948 р.) про визнання гідності, властивої всім членам сім'ї, про право кожного на соціальне забезпечення, на забезпечення у зв’язку зі старістю.
Принципи поділяються на п'ять груп:
1) незалежність передбачає, що літні люди повинні мати доступ до основних благ і обслуговування, можливість працювати або займатися іншими видами діяльності, яка приносить прибуток, жити в безпечних умовах, отримувати сприяння в проживанні в домашніх умовах та ін.;
2) участь відображає питання залучення літніх людей до життя суспільства й активної участі в розробці і здійсненні політики, яка стосується їхнього добробуту;
3) догляд торкається проблеми забезпеченості в догляді й захисті з боку сім'ї та суспільства, доступу до різних видів соціального обслуговування, а також права приймати рішення стосовно догляду та якості життя;
4) гідність торкається питань недопущення експлуатації, будь-якого виду насильства стосовно літніх людей, забезпечення їм права справедливого поводження незалежно від віку, статі, расової або етнічної приналежності, інвалідності або іншого статусу, а також від попереднього економічного внеску;
5) реалізація внутрішнього потенціалу сприяє тому, щоб літні люди мали можливості для всебічної реалізації свого потенціалу, щоб їм завжди був відкритий доступ до суспільних цінностей в галузі освіти, культурного, духовного життя й відпочинку.
Технологія передбачає сприймання сучасних теорій старіння. Послідовно застосовуючи ту чи іншу теорію або змішувати декілька теоретичних установок, співробітник соціальної служби цілеспрямовано виконує покладену на нього місію.
Соціальна робота з літніми людьми передбачає використання таких теорій.
1. Теорія звільнення, у процесі старіння люди відмежовуються від тих, хто молодше, відбувається процес звільнення літніх людей від соціальних ролей, пов'язаних з трудовою діяльністю, а також з керівними й відповідальними ролями; цей процес відчуженості і звільнення обумовлений соціальною ситуацією, у якій опиняються люди, що старіють; його можна вважати також одним із засобів пристосування літніх людей до обмеження своїх можливостей і примирення з думкою про смерть, що наближається; цей процес неминучий, оскільки на зміну старшим повинні приходити люди більш молоді, здатні трудитися більш продуктивно.
2. Теорія активності - люди, що старіють, розстаючись із своїми звичними ролями, відчувають почуття втрати і своєї непотрібності в суспільстві, при цьому уражається почуття власної гідності; для підтримки свого морального духу й позитивної самосвідомості літнім людям не варто відмовлятися від активного життя, а, навпаки, зайнятися новою діяльністю, що дозволяє їм зберігати психологічне здоров'я; ступінь пристосування людей до старості значною мірою залежить від характеру їх діяльності на попередніх етапах життя: якщо з наближенням старості людина оволодіває багатьма різноманітними ролями, їй легше пережити втрату тих ролей, які вона виконувала в минулому.
3. Теорія меншості - старі люди складають меншість населення, що визначає їх низький соціально-економічний статус, дискримінацію.
4. Теорія субкультури, відносить літніх людей до деякої субкультури, яка визначається як сукупність норм і цінностей, відмінних від норм і цінностей, що панують у суспільстві; передбачається, що дискримінація стосовно осіб старшого віку і їхнє почуття спільності дають підставу для появи субкультури старості; якщо літнім людям вдасться завести нових друзів і зберегти вже сформовані зв'язки, вони здатні створити таку субкультуру, що допомагає їм зберегти почуття психологічної стабільності.
5. Теорія вікової стратифікації - кожне покоління людей унікальне й володіє тільки йому властивим досвідом, цей досвід повинен бути збережений у практиці соціальної роботи й переданий іншим поколінням; пристаркувата людина повинна мати можливість спілкування з іншими людьми, залучення їх до діяльності спільноти, а кожна спільнота, у свою чергу, збагачує інші спільноти, таким чином будуючи світ, у якому ми живемо.
Зазначені вище теорії різною мірою в технологічних моделях соціальної роботи з літніми людьми відповідають та використовувати три принципи:
1) вивчення індивіда в його соціальній сфері;
2) розуміння психосоціального становлення й розвитку особистості як довічного процесу;
3) урахування соціокультурних чинників формування й розвитку індивіда.
В основу технології соціальної роботи з літніми людьми повинні бути покладені такі вимоги: запобігання причин, що породжують проблеми літніх людей; сприяння практичній реалізації прав і законних інтересів, забезпеченню можливості самовираження літніх громадян і попередження відхилення їх від активного життя; дотримання рівності й можливості літніх громадян при отриманні соціальної допомоги й послуг; диференціація підходів до дозволу проблем різноманітних груп літніх людей на основі чинників соціального ризику, що впливають на їхній стан; вияв індивідуальних потреб літніх громадян у соціальній допомозі й обслуговуванні; адресність при наданні соціальних послуг з пріоритетом сприяння літнім громадянам у ситуаціях, що загрожують їхньому здоров'ю й життю; орієнтація на розвиток самодопомоги і взаємної підтримки літніх людей; забезпечення інформованості літніх громадян, як і всього населення, про можливості соціальної допомоги й послуг.
Сучасні технології соціальної роботи з літніми і похилого віку людьми, форми й методи роботи з ними базуються на трьох видах допомоги: державна допомога (офіційна або формальна допомога), зміст якої позначається в законах; допомога сім'ї і друзів (неофіційна або приватна допомога); та добровільна допомога (групи самодопомоги).
Основними з видів допомоги є стаціонарні й нестаціонарні заклади соціального обслуговування.
Вони сприяють поліпшенню якості життя літніх людей, створюють умови для оптимізації їхнього життєвого укладу й вирішення різноманітних проблем, пов'язаних із психологічною допомогою й підтримкою здоров'я.
До найпоширеніших закладів такого типу відносять територіальні центри соціального обслуговування. Обов’язковим мінімумом у роботі таких центрів є наявність трьох відділень: 1)соціальна допомога вдома; 2)тимчасового денного перебування; 3)термінова соціальна допомога.
Основними завданнями й функціями центрів є: виявлення старих людей, що потребують соціальної підтримки; визначення конкретних видів і форм допомоги; залучення державних і суспільних організацій для спільної роботи; надання різноманітних соціально-побутових послуг разового або постійного характеру; надання безкоштовного культурно-побутового, юридичного й медичного обслуговування, організація харчування особи, що знаходиться на обслуговуванні центру; надання безкоштовної допомоги вдома, організація забезпечення продуктами і предметами санітарно-побутового призначення, медикаментами та ін.; організація натуральної, гуманітарної й термінової допомоги соціального характеру; надання додаткових послуг, що не входять у коло посадових обов'язків центру.
