Висновок

Люди похилого віку не усвідомлюють свого життя без відносин, та бажають почувати себе корисним для суспільства. Розповсюдженими є зміни емоційного стану, частіше всього вони є негативними, усвідомлюючи що вони вже не молоді і їх життєвий шлях закінчується, однак вони не завжди є лише негативними, прикладом для позитивних емоцій є народження внуків/правнуків.

Уряд нашої країни приділяє важливу увагу посиленню соціального захисту осіб похилого віку з числа ветеранів війни та дітей війни, життєзабезпечення яких підтримується системою пільг та компенсацій. Удосконалення якості життя літніх людей залежить від їх добрих стосунків з родиною, та підтримки державою фінансової складової та захисту пенсіонерів.

Однак більшість родин в Україні не спроможні піклуватися про своїх похилих близьких, тому це завдання доводиться виконувати державним соціальним службам і органам охорони здоров’я.

Соціальний працівник при роботі з клієнтом повинен:

– знайти вирішення проблеми клієнта таким чином, що особа буде приймати активну участь у подоланні проблеми, лише під керівництвом працівника;

– вміти спілкуватися з людьми похилого віку;

– знайти спільну мову з клієнтом;

− організовувати групи самодопомоги і взаємодопомоги.

Проблеми соціальної захищеності стають особливо актуальними в сучасних умовах. Тому діяльність соціальних служб з обслуговування літніх людей необхідно удосконалювати, підвищувати рівень соціальних працівників, які беруть участь у подоланні соціальних проблем літніх людей.

Обов'язками є оформлення документів, підтримання зв’язку з родичами, лікуючим лікарем, дотримання конфіденційності у роботі з клієнтом, турбота про те щоб у будинку завжди була вода та тепло, забезпечення побутовим та індивідуальним обслуговуванням.

В ході проведеного дослідження було виявлено основні технології соціальної роботи з літніми людьми:

– запобігання причини, що породжують проблеми літніх людей;

– сприяння практичній реалізації прав і законних інтересів, забезпечення можливостями самовираження літніх громадян і попередженню відхилення їх від активного життя;

– дотримання рівності й можливості літніх громадян при отриманні соціальної допомоги й послуг;

– знаходження підходів щодо дозволу проблем різноманітних груп літніх людей на основі чинників соціального ризику, що впливають на їхній стан;

– виявлення індивідуальних потреб літніх громадян у соціальній допомозі й обслуговуванні;

– забезпечення соціальних послуг з пріоритетом сприяння літнім громадянам у ситуаціях, що загрожують їхньому здоров'ю й життю;

– орієнтація на розвиток самодопомоги і взаємної підтримки літніх людей;

– забезпечення інформованістю літніх громадян, як і всього населення, про можливості соціальної допомоги й послуг.

В нашій країні відбувається процес кардинальної зміни, як в політичній, законодавчій так і в економічній області вимагає створення принципово нової системи соціального обслуговування і забезпечення соціальної реабілітації, соціального піклування та допомоги людям похилого віку, які потребують уважного ставлення і турботи з боку тих, хто вибрав професію соціального працівника.