4. Кислотно-основний стан організму людини. Буферні системи крові, функція легень і нирок.

Регуляція кислотно-основного стану в організмі здійснюється за участю буферних систем крові та функціонування легенів і нирок. Буферні системи — це суміші слабких кислот з солями цих кислотта сильних лугів, що нейтралізують, відповідно, луги та кислоти, які можуть накопичуватися в організмі під час обміну речовин.

До буферних систем організму належать: бікарбонатна система, фосфатнасистема, система білків плазми крові, система гемоглобін-оксигемоглобін. Найбільше значення для підтримання кислотно-лужного балансу крові та всьогоорганізму мають бікарбонатна буферна система та система гемоглобіну.

Бікарбонатна буферна система складається з вільної вугільної кислоти, що розчинена в плазмі та еритроцитах, та розчиненихбікарбонатів — натрію (в плазмі) та калію (в еритроцитах).

Буферна система гемоглобіну. Здатність гемоглобіну та оксигемоглобіну бути компонентами відповіднихбуферних систем пов’язана з їх властивостями як кислот, що здатні утворювати веритроцитах нестійкі калієві солі.

Легені та нирки беруть участь у підтриманні КОС, регулюючи екскреціюабо затримку в організмі надлишку кислих або основних продуктів метаболізму.Зокрема, виділення легенями діоксиду вуглецю під час дихання протидіє накопиченню в крові кислих еквівалентів. Нирки здатні як до екскреції кислих (кисліфосфати тощо) або лужних продуктів (Na2HPO4, іонів амонію), так і до затриманнялужних еквівалентів шляхом реабсорбції бікарбонатів.

5. Порушення кислотно-основного стану: метаболічні та респіраторні алколози і ацидози, механізми їх виникнення.

Порушення кислотно-лужного балансу — патологічні стани, що характеризуються надмірним накопиченням в організмі кислих (ацидоз) або лужних(алкалоз) сполук. Залежно від біохімічних та патофізіологічних механізмів розвитку, розрізняють такі форми порушень кислотно-лужного балансу:

– метаболічний ацидоз — характеризується зменшенням концентрації HCO3–внаслідок накопичення в організмі кислот або втрати лугів;

– метаболічний алкалоз — характеризується підвищенням концентрації HCO3–внаслідок втрат організмом кислот або, рідше, накопиченням лугів;

– респіраторний ацидоз — є результатом зростання концентрації вугільноїкислоти внаслідок порушення виділення CO2 легенями;

– респіраторний алкалоз — характеризується зниженням вмісту в крові вугільної кислоти внаслідок легеневої гіпервентиляції та підвищеного виділення СО2.

6. Білки плазми крові та їх клініко-біохімічна характеристика.

транспортні білки,ферменти, проферменти, інгібітори ферментів, гормони, антитіла, антитоксини,фактори коагуляції та антикоагулянти тощо.

Альбуміни —багатодисперсна фракція білків плазми, які характеризуються високою електрофоретичною рухомістю та легкоюрозчинністю у воді та сольових розчинах. Завдяки високій гідрофільності альбуміни зв’язують значну кількість води, і об’єм їх молекули за умов гідратації збільшується вдвічі. В свою чергу, зменшення концентраціїальбумінів сироватки, наприклад за умов порушення їх синтезу в гепатоцитахпри печінковій недостатності, може спричиняти перехід води із судинного русла до тканин і розвиток онкотичних набряків.

Альбуміни виконують також важливу фізіологічну функцію як транспортери багатьох метаболітів та інших низькомолекулярних сполук

Глобуліни — гетерогенна фракція білків крові, що виконують транспорт ліпідів, тироксину, кортикостероїдних гормонів; іонів міді; β-глобуліни — транспорт ліпідів, вільного та гемового заліза) та захисні (участь β-глобулінів в імунних реакціях якантитоксинів; γ-глобуліни як фракція імуноглобулінів) функції.

Імуноглобуліни крові. Імуноглобуліни (IgA, IgG, IgE, IgM) — білки γ-глобулінової фракції плазми крові, що виконують функцію антитіл, основних ефекторів гуморального імунітету. Фібронектин — глікопротеїн плазми крові, який синтезується та декретується в міжклітинний простір багатьмклітинами. Фібронектин присутній на поверхні клітин, на базальних мембранах, у сполучній тканині та в крові.

Гаптоглобін — білок α2-глобулінової фракції плазми крові. Гаптоглобін має здатність зв’язувати вільний гемоглобін, утворюючи комплекс, що входить до електрофоретичної фракції β-глобулінів.Трансферин(сидерофілін) — глікопротеїнβ-глобулінової фракції.Трансферин — це транспортна форма заліза, що доставляє його до місць депонування та використання. Зокрема, трансферин акцептує іони Fe3+, що надходять

у кров після їх всмоктування в кишечнику, та передає залізо на тканинниферитин, у складі якого залізо депонується в печінці, селезінці, кістковому мозку та інших органах. Церулоплазмін — глікопротеїн α2-глобулінової фракції, що зв’язує в плазмі крові іони міді.