- •1.Фізіологічні та біохімічні функції крові.
- •2. Дихальна функція еритроцитів. Транспорт кисню та діоксиду вуглецю. Біологічна роль кисню.
- •4. Кислотно-основний стан організму людини. Буферні системи крові, функція легень і нирок.
- •5. Порушення кислотно-основного стану: метаболічні та респіраторні алколози і ацидози, механізми їх виникнення.
- •6. Білки плазми крові та їх клініко-біохімічна характеристика.
- •7. Імуноглобуліни: структура, біологічні функції, механізми регуляції синтезу імуноглобулінів.
- •8.Біохімічні механізми імунодефіцитних станів: первинні (спадкові) та вторинні імунодефіцити; синдром набутого імунодефіциту людини.
- •9.Медіатори та гормони імунної системи; цитокіни (інтерлейкіни, інтерфе рони, білково-пептидні фактори регуляції росту та проліферації клітин).
- •10. Компоненти системи неспецифічної резистентності організму та тестові білки “гострої фази” запальних.
- •12. Калікреїн-кінінова система.
- •24. Активні форми кисню та механізм їх утворення
- •37. Патобіохіміяжовтяниць. Жовтяниціновонароджених.
- •40. Реакції кон'югації в гепатоцитах: біохімічні механізми, функціональне значення
- •41. Біохімічні механізми сечоутворювальної функції нирок.
- •42. Роль нирок в регуляції електролітного складу та рН рідин організму.
- •43. Гормональні механізми регуляції водно-сольового обміну та функцій нирок.
- •45. Клініко-діагностичне значення аналізу складу сечі.
- •46. Біохімія м’язів: білки, вуглеводи, ліпіди.
- •47. Молекулярні механізми м'язового скорочення. Джерела атф.
- •48. Особливості біоенергетичних процесів у міокарді. Зміна активності ензимів плазми крові при гострому інфаркті міокарду.
43. Гормональні механізми регуляції водно-сольового обміну та функцій нирок.
Продукування юкстагломерулярнимикл.реніну.Під його впливом відбув. перетворення
Ангіотензиногену на ангіотензин 1(він перет на анг.2).Ангіотензин2 стимулює синтез і секрецію альдостерону у зумовлює звуження периферійних судин.Альдостерон стимулює реабсорбцію натрію та екскрецію калію. Ендокринну ф-ціюздійсн.калікреїн-кініновасис. Нирки.
44. Біохімічний склад сечі людини в нормі та за умов патологічних процесів.
Сеча містить багато кінцевих продуктів обміну реч.Серед них виділяють органічні і неорганічні реч.Серед орг.. основним є сечовина,яка складає біля 4/5 усього азоту сечі.Сечовакисл.,що є кінцевим продуктом обміну пуринових основ.Креатинін,що є кінцевим продуктом обміну креатину.Добова екскреція -1,0-2,0 і залежить від маси мязів.Екскреція амінокислот із сечею становить бл.3,0за добу.Індикан-продукт знешкодження індолу,який утв. внаслідок гниття білків у кишечнику.(5-25мг).
До патологічних компонентів сечі відносяться білок(при протеїнурії),глюкоза(при глюкозурії),кетонові тіла(кетонурії),жовчні пігменти(білірубінурії),кров(гематурії).
45. Клініко-діагностичне значення аналізу складу сечі.
При аналізі сечі в окремих її порціях вив. Фізико-хімічні властивості ,визн.наявність патологічних складових частин.
Колір сечі-світло-жовтий,але може бути більш інтенсивним.Надходження жовчних пігментів у сечу може змінювати її колір до темного.Свіжа сеча в нормі прозора.Інколи може зявлятися осад за рахунок солей.У кислій сечі випадає осад сечової кислоти.рН сечі дор.5,5-6,5 ізалежить від характеру харчування.У добовій сечі міститься в середньому біля 40г орг.. і приблизно 20 г неорганічних.
46. Біохімія м’язів: білки, вуглеводи, ліпіди.
Білки скелетних мязів сл.. з водорозчинних білків міофібрил і водорозчинних білків саркоплазми-міогену.А також до мязів входять:глікоген(0,3-3,0),фосфоліпіди(0,4-1,0),холестерол(0,06-0,2),креатин,креатин фосфат(0,2-0,55)карнозин,карні тин,анзерин,вільні амінокислоти,молочна кислота,зола.
47. Молекулярні механізми м'язового скорочення. Джерела атф.
Зміна механічного стану міофібріллярного скорочувального апарату м'язових волокон називається скороченням. Зовнішнє скорочення проявляється у зміні або напруги, або довжини м'язи, або і того й іншого. При цьому потенційна хімічна енергія перетворюється в механічну і може відбуватися механічна робота.
За теорією ковзання, в основі скорочення лежить механічну взаємодію між міозінових і Актинові миофиламентами завдяки освіті між ними в період активності поперечних містків. При цьому косо розташовані поперечні містки здійснюють тягу, завдяки якій відбувається "втягування" тонких Актинові миофиламентов в проміжки між товстими міозіновиемиофиламентами. В освіті поперечних містків між товстими і тонкими миофиламентами бере участь АТФ. Згідно з однією з моделей скорочення, при розслабленому стані м'язи АТФ прикріплена тільки з одного боку містка - на "голові" міозіновой молекули. Тут АТФ знаходиться поблизу АТФ-ази, що запобігає з'єднання акту з міозином. У результаті товсті і тонкі міофіламенти можуть вільно ковзати одна відносно одної при пасивному розтягуванні або вкороченні м'язи. З виділенням іонів кальцію з цистерн сарко-плазматіческогбретикулума вони приєднуються з одного боку до АТФ на "голові" міозину, а з іншого боку - до спеціальних місць на тонкому Актинові міофіламентов, утворюючи поперечні містки між Актинові і міозіновихмиофиламентами. Просування тонких миофиламентов відносно товстих супроводжується наближенням поперечних містків до зони розташування АТФ-ази, що викликає гідроліз АТФ і відповідно руйнування містків. Далі АТФ відновлюється, і в наступному циклі формуються нові поперечні містки, внаслідок чого утворюється зв'язок товстих миофиламентов з наступними ділянками тонких миофиламентов. Цей процес відбувається повторно і в багатьох ділянках миофиламентов. У результаті скорочення носить безперервний і плавний характер.
Джерела АТФ
1.Глікогеноліз
2.Окислення глюкози.яка надходить з крові.
3.Окисне фосфорилювання в саркосомах.
4.Аденілаткіназна р-ція.
