- •1.Фізіологічні та біохімічні функції крові.
- •2. Дихальна функція еритроцитів. Транспорт кисню та діоксиду вуглецю. Біологічна роль кисню.
- •4. Кислотно-основний стан організму людини. Буферні системи крові, функція легень і нирок.
- •5. Порушення кислотно-основного стану: метаболічні та респіраторні алколози і ацидози, механізми їх виникнення.
- •6. Білки плазми крові та їх клініко-біохімічна характеристика.
- •7. Імуноглобуліни: структура, біологічні функції, механізми регуляції синтезу імуноглобулінів.
- •8.Біохімічні механізми імунодефіцитних станів: первинні (спадкові) та вторинні імунодефіцити; синдром набутого імунодефіциту людини.
- •9.Медіатори та гормони імунної системи; цитокіни (інтерлейкіни, інтерфе рони, білково-пептидні фактори регуляції росту та проліферації клітин).
- •10. Компоненти системи неспецифічної резистентності організму та тестові білки “гострої фази” запальних.
- •12. Калікреїн-кінінова система.
- •24. Активні форми кисню та механізм їх утворення
- •37. Патобіохіміяжовтяниць. Жовтяниціновонароджених.
- •40. Реакції кон'югації в гепатоцитах: біохімічні механізми, функціональне значення
- •41. Біохімічні механізми сечоутворювальної функції нирок.
- •42. Роль нирок в регуляції електролітного складу та рН рідин організму.
- •43. Гормональні механізми регуляції водно-сольового обміну та функцій нирок.
- •45. Клініко-діагностичне значення аналізу складу сечі.
- •46. Біохімія м’язів: білки, вуглеводи, ліпіди.
- •47. Молекулярні механізми м'язового скорочення. Джерела атф.
- •48. Особливості біоенергетичних процесів у міокарді. Зміна активності ензимів плазми крові при гострому інфаркті міокарду.
24. Активні форми кисню та механізм їх утворення
- Синглетний кисень (′O2)- Супероксидний аніон-радикал(O2‾∙)- Пероксид водню (Н2О2)
- Гідроксильний радикал (.ОН)- Озон (О3)
Спонтанне утворення АФК
Cинглетний кисень (′O2) утворюється при взаємодії молекули кисню з
молекулою фотосенсибілізатора, яка знаходиться у збудженому стані. За
рахунок поглинання енергії в молекулі кисню може змінюватися спін
електрона на зв'язуючих орбіталях, що призводить до переходу електрону на
розпушуючі орбіталі, що зменшує енергію хімічного зв'язку і забезпечує
високу реакційну здатність "синглетного кисню".
Механізм дії активних форм кисню
АФК утворюють органічні гідропероксиди (ROOH) ДНК, білків, ліпідів і
малих молекул, які перетворюються на спирти, альдегіди, епоксиди тощо.
ROOH утворюються і при взаємодії з О2 під дією діоксигеназ та
циклооксигеназ.Утворення гідропероксидів називається пероксидним окисненням
(пероксидацією).Сукупність реакцій окиснення органічних сполук з утворенням
гідропероксидів називається окиснювальною модифікацією.
Біологічна роль АФК:І. Ферментативне пероксидне окиснення ліпідів з утворенням
ейкозаноїдів:1) циклооксигеназне:Арахідонова кислота ПГН2
(простагландини, тромбоксани, простациклін)2) ліпоксигеназне
Арахідонова кислота ЛТ АІІ. Ферментативне утворення АФК у макрофагах з метою руйнування
імунонесумісних клітин, злоякісеих клітин, клітин, уражених вірусами;
остеокласти – для руйнування кісток.ІІІ. Регуляторні функції АФК:
1) АФК стимулюють утворення в клітинах цАМФ, цГМФ (НО.),
Са2+ : стимулюють утворення протеїнкіназ, і гальмують – протеїнфосфатаз
2) АФК і ліпідні ROOH у низьких концентраціях стимулюють
експресію генів і поділ клітин3) Н2О2, що утворюється при інвазії вірусів і бактерій активує
транскрипційний фактор NF-кВ і стимулює утворення цитокінів, запальної та
імунної відповіді.
25. Пероксидне окиснення ліпідів та біополімерів.-його актив –фундаментальний біохім м-зм пошкодження біоструктур і розвитку кл патології при дії пошкодж факторів різного генезу,особливо за умов дії іонізуючої радіації,чужорідних хім сполук-ксенобіотиків.Прикладом є –перекисний гемоліз еритроцитів-при недостатносіт глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази-необх для підртримання глутатіону і відновленій формі.сполуки,що знешкодж орг пероксиди чи протидіють їх утворенню-антиоксиданти.
26. Антиоксидантна система крові.-включає різні за хімічною будовою сполуки.основна направленість їх дії-захист ліпопротеїнів,білків,низькомолек сполук плазми,плазмат мембр від окиснюв руйнув при вільнорадик патології.мех дії реаліз на основі її здатності гальмувати металозалежні вільнорадик р-ції,що спряжені з утв гідрокс радикалів.Слад:високом сполук церулоплазмін,трансферин,альбумін,глобуліни,гістони,гепарин,ЛПДНЩ),низбкомол спол(білірубін,глюкоза,холестерин,амінокислоти)
27. Гомеостатична роль печінки в обміні речовин цілісного організму.
Гомеостатична (підтримання динамічної сталості внутрішнього середовища організму, гомеостазу) досягається завдяки тому, що кров, омиваючи усі органи і тканини, здатна нормалізувати склад внутрішнього середовища під контролем нервової системи. Печінка виконує важливі функції підтримання постійного складу крові (гомеостазу), вона поглинає, трансформує та екскретує багато компонентів плазми крові.
28Вуглеводна ф-я печінки-здатність гепатоцитів утвор. Лабільні резерви вуглеводів,що викор для підтримки необхідних конц глюкози в крові та постач її в органи у пепрілоди між прийм їжі. Утвр. і утилізація глюкозо-6-фосфату здійсн.ф-тами:специфічною глюкокіназою(активна при норм рівні глюкози в крові) та неспиц гексокіназою(після збільш глюкози-після прийому їжі).Утвор. глікогену у вигляді нерозч цитозол гранул-дозвол викон депо глюкози в крові. Глюконеогенез-синтез глюкози з невуглевод. Метабол(лактат,піруват)-за умов нестачі глюкози
29. Ліпід-регулююча функція печінки.-у печінці відбув такі ферментат реакції с-зу та розщепл різних класів ліпідів-жирних кислот,ацилгліцеролів,холестерину,фосфоліпідів,гліколіпідів.1)Синтез і секреція триацилгліцеролів(Т)- у гепатоцит за рах використ метаболітів,що утвор при окисл глюкози(ацил-КоА)Транспортують Т-ЛПДНЩ-при їх недостачі-жирове переродж печінки;2)синтез і утил кет тіл(КТ)-утв у печінці у результ біосинтетичного процесу,що включ конденсацію мол ацетил-КоА.Утиліз КТ-в скелет м*язах.міокарді,нирках;3)синтез ітранс холестерину(Х)-з ацетил-КоА. Х використ при внутрпечінковому с-зі жовчнмх к-т,та утв стероїдів:ч і ж стат горомонів,D3 .
30Білкова функція печінки- утв більшості білків,які викон важл біохім і фізіол ф-ї, регул розподілу амінокисл між окремими орган і ткан, та синтезі сечовини як кінц продукту азотичтого катаболізму.1)в гепатоцитах-альбуміни-підтримка норм онкот тиску плазми,трансп метабол.2)синтез глобулінів плазми-альфа,бетта і гамма;3)синтез білкових факторів,що вход до складу згорт,антизнорт, фібриноліт с-ми крові;4)підтримка відносної біохім сталості амінокислот.
31. Сечовино-утворювальна функція печінки..Печінка-єдиний орган,з повним набором ферментів утвор сечовини зпрод азотистого катабол. Поруш сечовиноутвор(через зов фактори чи ензимопатії)-накопич в крові і ткан вільного аміаку. Доя кого чутливий гол мозок. Накоп аміаку-печінкова енцефалопатія та каматозний стан.
32. Жовчоутворювальна функція печінки. Біохімічний склад жовчі- важл місце серед ф=й є катабол гемоглобіну та гемоглоб вмісних білків,при розщ яких-жовчні пігменти-білірубін і білівердин,що екскрет через кишечник.
\Жовч-рідк секрет кл печінки-1)для емульгації і всмокт нейтрал жирів;2)екскреція з організму кінц прод катабол біомол і ксенобіотиків.За добу-500-700 мл жовчі.Склад:білки,жовчні і жирні кислоти,фософліпіди, жовчні пігменти.
33. Синтез гему та його регуляція. Гем, залізовмісні тетрагідропіррольное барвник, є складовою частиною О2-зв'язуючих білків і різних коферментів оксидоредуктаз Майже на 85% біосинтез гему відбувається в кістковому мозку і лише невелика частина - в печінці. У синтезі гема беруть участь мітохондрії і цитоплазма. Фактично перший етап синтезугема - Це синтез дельтаамінолевулинової кислоти (АЛК) в янтарно-гліциновими циклі за участю ферменту синтетази АЛК за умови, що коферментом цієї реакції служить похідне вітаміну В6-піридоксальфосфат. Наступний щабель синтезу - перетворення АЛК в порфобіліноген під впливом дегідратази АЛК. Далі через проміжні продукти синтезу уро-і копропорфірін, після впливу на останній ферменту декарбоксилази (копрогенази) утворюється безпосередній попередник гемапротопорфирин. Перетворення протопорфірину в гем здійснюється завдяки включенню в його молекулу двовалентного заліза, причому каталізатором цього процесу є фермент гемосінтетаза.
34. Спадкові порушення обміну порфіринів (ензимопатії).- Порфирія або порфирінова хвороба — майже завжди спадкове порушення пігментного обміну з підвищеним вмістом порфирінів у крові й тканинах та посиленим їхнім виділенням із сечею та калом. Проявляється фотодерматозом, гемолітичними кризами, шлунково-кишковими і нервово-психічними розладами.. Класифікують порфирінову хворобу відповідно до основних місць синтезу гемоглобіну, в яких проявляються «помилки» метаболізму. Первинне порушення може виникати у печінці (печінкова порфирія (hepatic porphyria)) або у кістковому мозку (еритропоетична порфирія (erythropoietic porphyria)); іноді воно може розвиватись в обох цих органах1. Печінкові порфирії:порфирія, зумовлена дефіцитом дегідратази амінолевулінової кислоти;гостра суміжна порфирія;спадкова копропорфирія;варієгатна порфирія;пізня шкіряна порфирія.2. Еритропоетичні порфирії:
вроджена еритропоетична порфирія (хвороба Гюнтера);еритропоетична протопорфирія.
За клінічним перебігом хвороби часто порфирії поділяють на гострі форми порфирії та форми, що протікають переважно з ураженням шкіряних покровів.
35. Пігментна функція печінки. Катаболізм гемоглобіну та утворення білірубіну, форми білірубіну. При багатьох хворобах печінки, жовчовивідних шляхів однією з перших страждає пігментна функція печінки, що проявляється клінічно у вигляді жовтяниці Ось чому практичного лікаря дуже важливо знати нормальний цикл обміну білірубіну в організмі. БілірубінC33H36O6N4 утворюється при розпаді гемоглобіну (рис. 28.2). Цей процес протікає в клітинах печінки, селезінки та кісткового мозку. Білірубін є основним жовчним пігментом у людини. При розпаді 1 г гемоглобіну утворюється 35 мг білірубіну, а в добу у дорослої людини - приблизно 250-350 мг. Подальший метаболізм білірубіну відбувається в печінці. Непрямий білірубін - це токсичний білірубін, який недавно утворився з гемоглобіну і ще не зв'язався в печінці. Прямий білірубін - це білірубін, знешкоджений в печінці і підготовлений для виводу з організму.
36. Знешкодження білірубіну в печінці та перетворення його в кишечнику.
Печінка – центральний орган, де відбувається знешкодження білірубіну шляхом кон’югації з глюкуроновою кислотою. Білірубін-глюкуронід, який утворюються, має меншу токсичність та більшу розчинність. Він екскретується з жовчю в кишечник. знешкодження шляхом приєднання до молекули вільного білірубінаP спеціальної речовини, після чого білірубін називається пов’язаним (або прямим). Зв’язаний білірубін нешкідливий для організму. Прямий білірубін разом з жовчю потрапляє у кишечник і залишає організм з калом. Незначна частина зв’язаного білірубіну всмоктується з кишечника, потрапляючи в кров іP далі в сечу. Білірубін офарблює кал у темний, а сечу в солом’яний колір.
