2. Різноманіття новацій в розвитку науки.

Інновація - (від англ. іnnovation) - це нове явище, яке є кінцевим результатом творчої діяльності у вигляді нової чи вдосконаленої продукції або процесу з метою поліпшення якості виробництва та соціальної сфери.

Формування нової соціально-економічної та політико-правової реальності перебуває у прямій залежності від того, якою мірою ці процеси будуть пронизані стратегією інноваційно-синтезуючої діяльності, наскільки в них будуть панувати принципи гуманізму, здорової критичності, соціальної свободи, плюралізму думок, високої моральної відповідальності. Особливе місце в цих процесах має відводитися активному розвитку творчого, інтелектуального потенціалу кожної особи, нації, суспільства в цілому.

Поняття «інновація» тісно пов’язане із поняттями «інноваційне мислення» та «інноваційна культура».

Інноваційне мислення – вищий ступінь пізнання, усвідомлення протиріч, які виникають у суспільних відносинах, їх творчого вирішення на основі усвідомлення відповідності чи невідповідності нового потребам та інтересам людини.

Інноваційна культура – це сфера духовного життя людини, що відтворює її кількісну орієнтацію, закріплену у мотивах, знаннях, навиках та забезпечує прийнятність їх новим ідеям, готовність та здатність до підтримки та реалізації нововведень у всіх сферах життя.

Основні передумови виникнення та розвитку інновацій: зростання і ускладнення потреб людини, родини, суспільства, що змушують здійснювати винаходи все більш нових та ефективних засобів задоволення визначеного ряду потреб; постійно змінюване середовище, що оточує людину і суспільство (природне, соціально-економічне) привносить нові зміни подій і явищ суспільного буття.

Так, у технічних науках акцентується увага на технологічній стороні змін принципово нових технологій (В.Л. Макаров, Г.Менш та ін.). У економічній науці фіксується не лише процес впровадження, але і широкомасштабне рентабельне використання новацій (П.Друкер, В.Г. Мединський, А.І. Пригожин, Й. Шумпетер та ін.). У сфері педагогічних наук все більшу популярність набувають інноваційні заходи у галузі

управління освітнім процесом (В.П. Симонов). В залежності від об’єкту і предмету дослідження інновації розглядають або як процес (Г.М. Гвішиані, В.С. Кабаков, І. Перлакі, І.П. Пінінгс, В. Рапопорт, Б.Санто, Б.Твісс); а у більш вузькому значенні як одна із фаз цього процесу (В. Хартман та ін.); як результат (С.Б. Бєшелєв, Ф.Г. Гурвич); як зміна у тому соціальному середовищі, у якому протікає «життєвий цикл» інновації (Ф. Валента, Л. Волдачек, Ю.В. Яковець); як система (М.І. Лапін, Й. Шумпетер).

Аналіз сучасної економічної практики свідчить, що високих результатів можна досягати лише завдяки систематичному і цілеспрямованому новаторству, яке направлене на пошук нових можливостей.

Інноваційний розвиток – це процес структурного вдосконалення економіки, який досягається переважно за рахунок використання нових знань для зростання обсягів суспільного виробництва, прискорення соціального прогресу у суспільстві.

Інноваційна діяльність – це діяльність спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок.

Об’єктом інноваційної діяльності є інновація. Слід розрізняти терміни «новація» та «інновація» (від англ. innovation – нововведення).

Новація (від лат. novatio – оновлення, зміна) – це продукт інтелектуальної діяльності людей, оформлений результат фундаментальних, прикладних чи експериментальних досліджень у будь-якій сфері людської діяльності, спрямований на зміну окремих елементів системи та підвищення ефективності виконання робіт.

Різновидами новацій також можна вважати створення академій, наукових інститутів та ін. До числа новацій варто додати введення нових понять і нових термінів. Останній момент часто не береться до уваги, однак, нерідко саме новий термін закріплює у свідомості наукового співтовариства принципову новизну тих явищ, які до цього просто описувалися, але не одержували спеціальних позначень.