Якщо ти абітурієнт

Час вибору професії та вступу до вищих навчальних закладів – гаряча та хвилююча пора не тільки для абітурієнтів, а й для батьків. Деякі з них до закінчення школи твердо визначилися з вибором подальшого шляху, прорахували всі можливі варіанти і твердо йдуть до мети. Але не всі випускники настільки впевнені у своїх планах: їм необхідна допомога та поради близьких. Дуже важливо все обдумати і зважити, не припустити головних помилок при виборі професії та вишу.

1. Не варто вступати до університету «за компанію». Те, що є бажаним для друга не завжди може бути тобі до душі. Різні спеціальності чи навчальні заклади ніколи не стануть на заваді справжньої дружби.

2 . Думка батьків. З ними треба радитись, але не завжди робити те, що вони вимагають. Іноді старші можуть тиснути на своїх дітей, змушуючи обрати професію, яка продовжить сімейну династію, наприклад, лікаря. А якщо ти мрієш бути вчителем чи адвокатом? Не варто обирати ту спеціальність, за якою майбутня робота не буде приносити задоволення або дратуватиме. Добре, якщо у тебе з батьками однакові погляди. Тоді їхні зв’язки допоможуть у подальшому працевлаштуванні.

3. Не біжи за модою. Часто у гонитві за престижною спеціальністю випускник має проблему: не знає куди подітися зі своїм дипломом, бо вже є значна кількість таких фахівців. Тому необхідно уважно знайомитися із затребуваними професіями.

4. Спробуй вступати відразу в кілька ВНЗ. Абітурієнт має право вступати одночасно в кілька ВНЗ. Відповідно, чим більше спроб – тим більше шансів. Головне при багатоваріантному вступі – розрахувати час і сили так, щоб встигнути на всі іспити.

Продумайте все до дрібниць, щоб потім не запитувати себе навіщо сюди прийшли і що тут забули. Не забувайте, що гарна освіта – одна із складових успішної людини.

Нагадаємо, що цьогорічна вступна кампанія почалася 11 липня і закінчиться о 12.00 годині 1 серпня. Абітурієнти зможуть подати документи у 5 вишів, на 3 спеціальності у кожному з них.

Коли рак на горі свисне або Коли Україні Крим повернуть

Ч и можна порахувати кількість слів у нашій мові? На перший погляд – звичайно, адже існують словники, які фіксують кожне слово. До речі, за останніми даними це близько 270 тисяч одиниць. Але якщо звернути увагу на те, що наша мова не стоїть на місці і під впливом науково-технічного прогресу, розвитку культури та суспільно-політичних подій чи не щодня збагачується новими словами: їх диктують журналісти, блогери та політтехнологи.

Свого часу новинками були «комсомолець», «хрущовка», «колгосп», а зараз вже мало кого здивуєш «флешкою», «смартфоном» чи «вай-фаєм». Які ж слова увійшли до нашого вжитку за останній рік у зв’язку з політичними подіями? Наприклад, «євромайдан» – це масові протести проти влади, яка відмовляється підписувати угоду про асоціацію з Євросоюзом. Після розгону протестувальників у ніч з 29 на 30 грудня 2013 р. переріс у єврореволюцію, згодом заклики змінилися: від євроінтеграції до відставки уряду. Жителі майдану – «майданівці», проте в мережі Інтернеті можна знайти дещо інший варіант, який виражає зневажливе ставлення – «майдануті». Ворожий табір зазвичай називають «антимайдан».

Євромайдан не обійшовся без «тітушок» – молодиків, в основному спортивної статури, яких частенько залучали до силових дій та провокацій на масових заходах. Слово походить від прізвища Вадима Тітушки, якого звинувачують у побитті журналіста 18 травня 2013 р. на акції «Вставай, Україно!».

Завдяки засобам масової інформації майже кожен українець почав активно вживати декілька іншомовних термінів: «анексія» (насильницьке приєднання території іншої держави), «ескалація конфлікту» (винесення проблеми до обговорення на вищій рівень), «люстрація влади» (опис майна; заборона діячам високого рангу працювати на державній службі). А термін «сепаратист» на ігрових майданчиках навіть викрикують діти, до пуття не розуміючи значення, зате твердо переконані, що це щось погане.

Буремні події останнього року збагатили українця не тільки новими словами, а й виразами: замість «коли рак на горі свисне» можна почути «коли Україні Крим повернуть». У сучасному фольклорі вже з’явилися і загадки: «Не їсть, не п’є, а стоїть і б’є». Відповідь – не годинник, а «Беркут», спецпідрозділ міліції особливого призначення, проте вже розформований.

Тетяна Печоник, кандидат філологічних наук, яка досліджує неологізми в мові кінця ХХ – поч. ХХІ ст. зазначає, що «кравчучка», «кнопкодав», «тушка» «тітушка» мають всі шанси, щоб потрапити не тільки до електронних, а й академічних словників. Проте редактор Галина Цуканова запевняє, що це, скоріше, сленгові, а не літературні слова, які зникнуть так швидко, як і з’явилися. Наведені приклади неологізмів підтверджують, що мова – жива, видозмінюється, для того, щоб відобразити життя народу.