6. Кількість і тривалість занять

Поступово, з дорослішанням дітей, кількість і тривалість занять

зростають:

– для дітей 3-го року життя – 1-2 заняття на день тривалістю 10-15 хв;

– для дітей 4-го і 5-го років життя – 1-2 заняття на день відповідно

тривалістю 15-20 і 20-віці – 2-3 заняття на день впродовж 1-

1,5 години щодня, тривалістю 25 хв;

– у старшому дошкільному 25-30 (для дітей 6-го року життя) і 30-35

хв (для дітей 7-го року життя).

Тривалість занять можна збільшувати чи зменшувати залежно від

коливань інтересу, бажань, працездатності дітей, складності завдань

тощо. Аби не порушувати загальний розпорядок життєдіяльності, вчасно

перейти до інших видів діяльності, не зруйнувавши при цьому започаткованої на занятті цілісності процесу пізнання, варто продовжити розпочату там навчально-пізнавальну діяльність у повсякденному житті, розгорнувши її в серії бесід, розмов, спостережень, ігор та інших форм роботи.

Найсприятливіший час для залучення дітей до організованих занять з огляду на закономірності у зміні працездатності, активності дитячого організму, особливості перебігу уваги, процесів пам’яті й мислення дітей – це період у ранкові години від 9.00 до 11.00.

Виходячи з конкретної ситуації, окремі заняття можна переносити на

другу половину дня або відразу планувати на цей період. Щоб унормувати організовану навчально-пізнавальну діяльність, надати їй планового характеру та узгодити із загальним розпорядком дня, варто розробити на тиждень для різних вікових груп орієнтовний розпорядок проведення занять.

На відміну від сталого і, в цілому, непорушного розкладу уроків у

школі розпорядок занять у дитсадку має бути мобільним, динамічним,

гнучким. Його можна оперативно змінити, відкоригувати в ході освітнього процесу, якщо того потребуватимуть конкретні обставини, не передбачені педагогом при складанні календарного плану. Орієнтовний тижневий розподіл занять може бути тимчасовим, в нього можна періодично вносити необхідні корективи, зміни.

Складаючи орієнтовний розподіл занять на тиждень, варто

дотримуватися вироблених дошкільною дидактикою правил.

● На початку і в кінці тижня не планувати занять, що потребують значних інтелектуальних зусиль і пов’язані із значними навантаженнями на дитячу увагу, пам’ять, мислення.

● Максимальна кількість занять на день (2-3 залежно від віку) не має припадати на понеділок та п’ятницю.

● Визначаючи певну послідовність занять на день, слід раціонально чергувати фізичні, психічні, статичні й динамічні навантаження, а також різні види діяльності тощо.

7. Види праці

З метою розв’язання поставлених освітніх завдань педагоги

дошкільного навчального закладу планомірно залучають дітей до різних

видів праці:

● самообслуговування;

● господарсько-побутової;

● праці в природі;

● ручної (художньої) праці.

Зазначені види організованої трудової діяльності реалізуються у

таких організаційних формах:

• трудові доручення;

• чергування;

• колективна праця.

Доручення використовуються на кожному віковому етапі в усіх

видах праці, протягом усього дня. Вони, як правило, надходять від

дорослого і є різноманітними за складністю (прості, складні), способом

організації дітей (індивідуальні або колективні), часом виконання

(короткотривалі, епізодичні, довготривалі). Вихователь пропонує дітям

різні за змістом доручення: пов’язані з іграми, організацією занять і

побутових процесів, виконанням окремих прохань дорослих або дітей.

Чергування як більш складна форма організації праці порівняно з

дорученнями запроваджуються з 5-го року життя. З урахуванням

вікових та індивідуальних можливостей дітей поступово залучають до

чергувань у куточку живої природи, по заняттях, в їдальні, ігрових

осередках тощо. На початковому етапі чергування організуються як

праця дітей поруч за визначеним педагогом колом обов’язків і дій, а

згодом дітей привчають самостійно домовлятися про розподіл завдань і

разом відповідати за кінцевий результат. [15]

Колективна праця організовується зі старшими дошкільниками

1-2 рази на тиждень. Це здебільшого господарсько-побутова, художня

праця, праця у природі. Для колективної праці можна організовувати

дітей як фронтально (всією групою), так і підгрупами. Важливо

враховувати при цьому їхні індивідуальні особливості. Зокрема,

доцільно об’єднувати дітей високого рівня співробітництва, активних з однолітками низького рівня, які їм симпатизують, пасивнішими у взаєминах, а в різновікових групах варто до колективу старших дошкільників залучати молодших за віком для взаємозбагачення життєвого досвіду дітей обох вікових категорій. [16]

Для організованої трудової діяльності дошкільнят у розпорядку

життєдіяльності визначається зручний час: у ранкові та вечірні години,

під час прогулянок у першій та другій половині дня, у періоди

підготовки до прийому їжі, до занять і після них, вільної діяльності між

окремими режимними процесами тощо.

Керуючи організованою дитячою працею, педагог спочатку

формує у вихованців достатній рівень виконавської дисципліни та

виконавських дій. З цією метою він, починаючи з молодших дошкільнят,

пропонує близьку розумінню та потребам самих дітей мотивацію праці,

зразки способів виконання основних дій і користування приладдям,

пояснює послідовність операцій, допомагає дітям об’єднатися для

спільного виконання завдань та розподілити обов’язки, виконувати

трудові дії, підтримує кожну дитину вагомими для неї заохоченнями,

схваленнями, у тому числі в присутності однолітків чи батьків. У разі

потреби дає коректні поради та зауваження. Старших дошкільників

необхідно послідовно і систематично підводити до більшої

самоорганізації, самоконтролю. Для цього вихователь частіше

звертається до досвіду самих вихованців, пропонуючи їм обґрунтувати

важливість задуманої або дорученої справи, обрати раціональні способи

виконання завдання й подбати про забезпечення своєї діяльності потрібними інвентарем та матеріалами, об’єднатися у групи й розподілити роботу з урахуванням можливостей та уподобань кожного, заохочує будь-які прояви співчуття, взаємодопомоги, ініціативи.

Підбиваючи підсумки праці дітей, важливо акцентувати їхню увагу

на тому, що роботу виконано ретельно, якісно. І це не лише дає користь, а й піднімає настрій як самим виконавцям, так і іншим людям. При цьому не варто уникати ситуацій, коли через чиюсь недбалість зазнали неприємностей чи могли їх зазнати інші. Це допоможе запобігти подібним прорахункам у майбутньому, адже переживши неприємні відчуття ніяковості, провини, сорому, діти чіткіше уявлятимуть негативні наслідки безвідповідального, формального виконання завдання, прагнутимуть надалі уникати помилок.

Використання різних видів та форм організованої трудової діяльності дошкільнят змалку пробуджує в них стійкий інтерес та потребу в продуктивній діяльності, що є основою для свідомого наповнення власного буття змістовною, особисто й суспільно-корисною самостійною трудовою діяльністю.

Відповідно до чинної Державної базової програми не варто

зводити життя дітей лише до участі в організованій діяльності, а

навпаки, намагатися наповнити його цікавою та змістовною діяльністю

самостійного, вільного типу упродовж кожного дня, надаючи малюкам

можливість і право вибору: де, коли, скільки часу, з ким і як діяти.

Особистісний спосіб буття дошкільника не може бути забезпечений поза визнанням дитини суб’єктом власного життя, а отже, поза розвитком її свідомості та самосвідомості, спільності й самобутності, діяльності та самодіяльності. Ця суб’єктивність найповніше реалізується у діяльнісному бутті дитини, а найбільш активним малюк проявляє себе в умовах нерегламентованої, вільної діяльності за наявності ряду умов.