Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дис_Н_чик.DOC
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Кореляційні зв’язки особистісних характеристик з успішністю

професійної діяльності досліджуваних групи А (n=133)

№

Методика : показник

Коефіцієнт кореляції Спірмана

р

1

ІТО: стенічність

0,217

0,014

2

Подолання стресу: маніпулятивні дії

0,279

0,001

3

Кеттелл: емоційна стійкість (С)

-0,177

0,047

4

Кеттелл: напруженість (Q4)

0,176

0,048

Наведені дані також вказують на складну, неоднозначну природу кореляційних зв’язків особистісних проявів СОО з їх професійною ефективністю. Проведене дослідження виявило прямий кореляційний зв’язок між успішністю ВПД СОО і стенічністю, ергічною напругою, гнучкими поведінковими стратегіями.

Стенічність, як особистісна характеристика високої працездатності, спроможності до тривалої безперервної діяльності [213], є вкрай необхідною для ефективної професійної охоронної діяльності, яка передбачає високу тривалість робочого дня (зміни), значні психічні навантаження, чергування періодів монотонії і динамічної активності, можливість виникнення нештатних ситуацій.

Непрямі поведінкові і комунікативні стратегії, соціальна гнучкість виступають не тільки як ефективний спосіб міжособистісної взаємодії, але й регулюють стресову напругу професійної діяльності [45], тому їх також можна розглядати як особистісні чинники, які зумовлюють професійну успішність СОО. Таке припущення підтверджують і більш виразні статистичні характеристики вказаних залежностей.

Зворотній кореляційний зв’язок емоційної стійкості (показники С за Кеттеллом) з успішністю професійної діяльності, які спостерігається у СОО, зумовлений, на нашу думку, змінами психофізіологічного стану внаслідок більшого виснаження внутрішніх резервів співробітників.

Високий рівень ергічної напруги (показник Q4 за Кеттеллом) в успішних охоронців відображує напруженість регуляторних механізмів, зумовлену активуючим впливом розвиненої професійної мотивації, схильністю спрямовувати всі зусилля на виконання професійної задачі, рішучим намаганням не допустити помилок в охоронній діяльності.

Виявлені негативні особистісні й афективні зміни в охоронців, які виникають в процесі виконання професійної діяльності, узгоджуються з даними інших науковців, зокрема В.В.Вареника [44], Р.А.Калениченка [95], О.М.Кокуна [109], які відзначають негативну динаміку певних професійно-важливих якостей, психофізіологічного стану, ефективності в процесі учбово-професійної діяльності внаслідок високих навантажень та обґрунтовують необхідність системного використання заходів психологічного забезпечення учбової та військово-професійної діяльності.

    1. Моніторинг психофізіологічного стану та соціально-психологічні якості співробітників особистої охорони

Виконання професійних обов’язків СОО на належному рівні потребує значних психофізіологічних витрат і може супроводжуватись перенапругою механізмів професійної та соціально-психологічної адаптації. У зв’язку з цим високої актуальності набувають моніторинг психофізіологічного стану СОО і розробка на основі отриманих результатів рекомендацій для забезпечення збереження високого рівня професійної працездатності і здоров’я.

Для здійснення моніторингу психофізіологічного стану і вивчення соціально-психологічних якостей СОО застосовували “Анкету співробітника”, шкаловану самооцінку різних параметрів психофізіологічного стану [109], модифікований тест вибору кольорів Люшера [215], методика діагностування рівня соціальної фрустрованості Вассермана – Бойка [109], скринінг емоційного стану [154]. Для уточнення уявлення про психофізіологічний стан і соціально-психологічні характеристики СОО порівнювали результати різних професійних груп (А-Г); аналізували також якості СОО з різним рівнем професійної успішності.

Психофізіологічний стан розглядають як один з основних чинників, який зумовлює ефективність і надійність діяльності, відображує рівень адаптації та тісно пов’язаний з адаптаційними можливостями людини [64], [109], [130]. Одним із поширених способів дослідження психофізіологічного стану є суб’єктивне оцінювання досліджуваним різних його параметрів: соматичного, емоційного, мотиваційного та інших, специфічних для певної діяльності, що виконується [109, с. 76].

При вивченні різних параметрів психофізіологічного стану СОО за допомогою шкалованої самооцінки всі показники відповідають значенням вище середніх і знаходяться в інтервалі 70,69 – 77,66. При порівнянні показників психофізіологічного стану у СОО з різним рівнем професійної успішності не виявлено достовірної відмінності параметрів шкалованої самооцінки.

Отримані дані контрастують з результатами особистісних опитувальників, які виявляють в групі А2 більший рівень внутрішньої напруги, агресії, нижчий рівень емоційної стійкості, порівняно з групою А1. Дисоціація між об’єктивною і суб’єктивною оцінкою свого стану у частини СОО є, на наш погляд, формою неконструктивного психологічного захисту (заперечення), який зменшує ступінь усвідомлення та можливість контролю і довільної регуляції свого стану і активності.

Водночас, численними дослідженнями доведено, що самооцінка є однім з важливих механізмів ефективного здійснення процесу саморегуляції діяльності [109]. Показано, що загальна успішність діяльності обернено пов’язана з неадекватністю самооцінки та з її нестійкістю. Неадекватність самооцінки зменшує надійність роботи в нестандартних умовах, знижує стійкість до стресу, прямо корелює з кількістю аварій. Для діяльності, яка пов’язана з небезпекою, неадекватно завищена самооцінка породжує схильність до невиправданого ризику; при завищеній самооцінці типовими є недооцінка вимог ситуації та переоцінка власних можливостей [199].

Знижена самооцінка, навпаки, зумовлює невиправдану обережність, страх прийняття рішення, уповільнення і пасивність. В обох випадках, незалежно від рівня професіоналізму, наявне порушення імовірнісного прогнозування в діяльності, що призводить до істотного зниження її загальної ефективності. Тому наявність у СОО такого суперечливого самосприйняття може опосередковано негативно позначатись на продуктивності діяльності через зростання об’єму неусвідомлюваних конфліктів і збільшення ризику розвитку психосоматичних розладів, у зв’язку з чим потребує додаткової індивідуальної корекції.

При порівнянні показників самооцінки у СОО та досліджуваних інших професійних груп не виявлено вірогідних відмінностей за показниками настрій, працездатність, вдоволеність роботою, життєва вдоволеність. В той же час виявляються достовірні розбіжності за такими параметрами психофізіологічного стану, як самопочуття, активність, зацікавленість у роботі (табл. 3.21).

Наведені дані вказують на те, що рівень самопочуття, активності, зацікавленості в роботі у СОО хоч і відповідає значенням вище середніх, все ж є нижчим (в окремих випадках на статистично достовірному рівні), ніж у досліджуваних інших груп.

Таблиця 3.21